КРАЙ  ЗЕМЛІ ОБІТОВАНОЇ УКРАЇНЦЯМИ-РУСИНАМИ.

 

21 століття від Різдва Христового,наш час і час пошуку істини.Час коли людські цінності,наче дорогоцінне каміння,шукають свою нішу в буремній історії людст ва.Це стосується України і українців.-Слава Ісусу Христу!- Сла-ва навіки,Богу!Так привітались між собою два мешканці Галичини, Василь та  Микола,що були закадичними друзями вже багато років, хоча мешкали в різних містах. Василь з своєю сім»єю проживав у Львові,а Микола з своєю в Самборі,але єднало їх правниче ремесло,адже Василь був прокурором в Києві,а Микола начальником слідства міліції в Самборі.Вже в лету канув Радянський Союз давно і не було такого, що  твоє слово,неласкаве в адресу комуністів, могло завестити аж в кінець географії Союзу,на Чукотку, Магадан чи Сахалін.Цим пояснювалося вільне використання вітання істинних галичан,з Ісусом Христом,Миколою та Василем,що були братами і виростали разом  в одній побожній галицькій сім»ї.Майже одноліт ки, брати почали свою розмову про стан в державі,які новини чувати на владному олімпі Києва,як взагалі життя,в тому числі і сімейне. Дві голубки воркували між собою,а це були дружини їхні,звали яких Зоряна та Руслана про свої жіночі справи,причому поважно так,з гідністю,адже не чиїсь просто жінки,а прокурора та начальника слідства, а Зоряна мала ще й вищу юридичну освіту і працювала за фахом.Василь  за звичкою спитав у Миколи як там тесть,почув у відповідь,що в тестя все добре,адвокатує він і має багато справ,та і має він в кого спитатись по актуальних питаннях,адже тесть був начальником слідства цього ж району,багато років і мав великий досвід слідчої, адвокатської роботи. Батько братів,закликав своїх сватів,синів з сім»ями до столу,що аж вгинався від щедрот господаря та його дружини Орисі,яка так смачно готувала,що можна було забутись і проковтнути свої ж пальці. Господар оселі надзвичайно гостеприїмним був і здавалось,що зараз цілий гусь з тареля здійметься і полетить,але так сталось,що Ярослав відлетів у рай скоріше і його не має з нами вже більше року. Скільки себе пам»ятаю і наші застілля,так було заведено в їхній сім»ї,що перед тим як сідати до столу, господар гостини просив всіх присутніх змовити «пацір» і сідати до столу. Всі гості підво дились і разом з паном Ярославом,промовляли молитви,хто які знав,хто про себе, хто вголос і після молитов на запрошування господаря сідали до столу,а господар першим наливав  своїм гостям  хорошої горілки чи коньяку,чи віскі. Жвавий від природи розум свата підхоплював цікаву розмову і вона набирала іншого відтінку-барви,але не втрачала своєї основної лінії.Був в гостях і батько Руслани, Ярослав, який поважно як личить начальнику,сидів на своєму кріслі за столом і вживав тільки мінеральну воду через стан свого здоров»я. Чудовою люди ною був пан Ярослав,ввічливою,толерантною,мудрою,але Господь Бог,забрав його до себе в рай ські сади,навіть раніше за  мого свата Ярослава.Обидва вони мали ймення Ярослав ......   Тему,про могутність і древність нашого українського народу,почав я,тесть Миколи,що понад все любить Україну,а сусідів мадярів,поляків чи москалів з румунами вважав і вважає окупантами  нашого козацького народу,а 5 колону-ворогами українців.Тембр розмови зростав і в світлиці чувся міцний чоловічий дух, що посилювався випитим спирним.Василь з  Генеральної прокуратури України, а це був час після Перемоги революції Гідності,говорив,що не дуже  вірив,що бойки, настільки розумні і відважні та проголосують за П.Порошенка як президента,адже варяг В. Янукович вже був в Ростові і звідти закликав  В.Путіна ввести російські війська і його підтримала Дума.Які тільки випробування на долю українців випа дали,які негаразди були в нашій історії, але народ наш не пропав,а вистояв і навіть зберіг свою душу-свою древню  українську мову,зберіг стародавні звичаї,яких не мали і не мають росіяни,окупанти частини районів Донецької та Луганської обла стей . Говорячи про звичаї,я маю на увазі те,що москалі взагалі не мали і не мають колядок,а це говорить про одне, молоді вони,адже тільки в 1721 р назвав їх росіянами їх перший імператор Петро-1, що  сам себе возвеличив з царя до  імператора після приєднання України.Самозванець він,а не імператор.А до цього світ знав росіян як московитів.-москалів. Якщо порівняти українські-русинські колядки з московитським фольклором,то зразу кидається в око,що коляди дохристиянські властиві нам русам-українцям споконвіків, а москалі їх ніколи не мали і не мають і вже не матимуть.Є древні традиції в українсь кого  народу,тому маємо древню культуру. А немає звичаїв і  традицій як у Росії,то й немає в москалів культури. Росіяни-це народ раб,що виконує волю свого «господина» бездумно,а їх господарем завжди був або князь або цар чи імператор,або генсек чи президент.За це Росія платила страшну данину долі і ними були криваві повстання  німих рабів«великоросів» такі як повстання С.Разіна чи Є.Пугачова,або жовтневий переворот»-революція» В.Леніна і партії більшовиків та понад 70-літнє рабство поневолених народів в складі СРСР.                              Пригадаймо наскільки підступною і хитрою була політика  союзної компартії  по Україні.Перед договором про створення СРСР-були всі ці НЕПИ,дозволи на розвиток української культури і мови,а потім геноцид населеня,штучні голодомо ри,винищення мільйонів українців голодом,масовий канібалізм, і все тільки тому що куркулі були небезпекою для існування СРСР. Куркулі це найкращі господарі і самі працьовиті люди в українському селі. Було винищення розуму і цвіту нації в застінках ГУЛАГІВ,а це совість українців і її  розум-інтелі генція,заслана  в північні райони Сибіру, освоєння Казахстану, Далекого Сходу в до і післявоєнні часи.Чому перемагають на виборах нікчеми,а наше суспільство напів паралізоване корупцією,а державою Україною керує  нащадки непотребу.Не  той генофонд?Не згадав я про  світові війни, а 2 світова, почалась  не 22 червня 1941 року,а у вересні 1939 року, коли Німеччина разом з СРСР за договором Молото ва-Рібентропа, поділили сфери впливу на східну Європу і московити окупува ли західну Україну,що була під Польщею та Балтійські  країни.Згадую свого дідуся Івана Васильовича,що перед своєю смертю, розповідав  як щиро та від душі багато з нас галичан,вітали армію «визволительку» з сльозами на очах.Як брата лись українці зі сходу із західняками,навіть багато з росіян залишились на наших землях,одружились на українках, правда української мови так і не вивчили,та й навіщо вчити мову окупованого населення,яке за дикунськими мірками,москаль підкорив.На думку «великоросів» підкорив це не обов»язково завоював з застосу ванням сили,а частіше навпаки,обманув,підступно ввійшов в довіру,а потім через своїх лакеїв (хахлів,малоросів) і етнічних росіян,що  були чужаками тут,домагався рабської покори від аборигенів як презирливо автохтонів називали окупанти. Про царя Атлантиди Автохтона я розповім далі,а тут скажу,що означає  слово це "народ жений землею» Дідусь мій був призваний в радянську армію,бо був членом КПЗУ,коли совіти ніби нас «звільнили» від поляків і розповідав мені,що навіть зброї не давали їм,а використовували як «гарматне м»ясо», «бандеровци они».  в  ........Дідусь в одному із боїв заволодів карабіном мадяра і з ним довоював війну, звільняючи Прагу,столицю Чехії. Скільки українців загинуло у 2 світовій війні важко підрахувати,адже ніхто не рахував етнічність українців у війську Польському як і не підраховано точно кількість смертей зі сторони УПА в боротьбі з німцями та військами СРСР.Це число смертей українців жахливе, перевищує 14 млн у 2 світо вій війні,це без геноциду 32-33 років,коли вимерло від голоду за орієнтовними даними,понад 10 млн українців,людей української національності включаючи Краснодарський край -Кубань.Це без даних голоду в Україні 46-47 років,не рахуючи голоду 1922-1923 років.Нас нищили,а ми жили.Нас вбивали,а ми воскре сали,нас перетворювали на глухонімих істот, що мають всього боятись і заставляли говорити «мацковским язиком»,але не скорились ми і зберегли свою рідну мову, свої  древні традиції і не перетворились на алкоголіків як москалі.Все це я сказав Василю на його репліку, наскільки бойки відважні і розумно-патріотичні,при цьому нагадав йому,що бойки приймали найактивнішу роль в повстанні слов»ян короля Самослава і в розпаді  аварського каганату та заселенні Адріатики слов»янами Гали чини-білими хорватами та бойками-пращурами сербів.Як би хто зараз не трактував позицію сербів,щодо дружби з росіянами, правда в тому,що серби є нащадками галицьких бойків і так як вони знають родословну  своїх родів,нам треба в них  добре вчитись і брати їх етнічну пом"ять  на озброєння.Пригадую собі похорон дідуся,що був на багатьох керівних посадах в районі,серед них був завідуючим заготзерном, керуючим господарством міста і це йому дав партквиток.Він і забирав багато людського, навіть в час смерті комуніста. Похоронити комуніста за релігій ними звичаями нашого народу, було не можливо.Я вже був в Самборі і працював в міліції,коли дідусь покликав мене і сказав при моїй матері і бабусі,що хату  запові дає мені, бо я її разом з ним будував і ще  комуніст як він. Правда я вже жив з Оксаною,своєю дружиною в Самборі,на посаді,в домі її батьків,тому я ввічливо,але відмовився від свого дому.Я знав,що до членства в КПЗУ, мій дідусь по матері,Іван Васильович,був дяком в сільській церкві і відмова священника відправити пана хиду по померлій родичці,рідні якої не мали грошей в час її смерті, кардинально змінила його світогляд і дідусь став  специфічним атеїстом та  говорив мені. ......«Вікторе,вір Богу,а священникам ні,бо вони грішні люди,такі як ми з то бою,а може ще і грішніші»Але в комуністичну партію РФ я поступив на острові Курильської гряди, Ітурупі,де працював в селищі Китове на рибозаводі після того як вступив до Далекосхідного державного університету на юридичний чи правни чий факультет.Перед вступом в компартію мав дуже довгу розмову на юрфаці,де мене переконали,що партквиток відкриває всі двері і дає в руки кусок хорошого хлі ба з  маслом та ікрою,а його відсутність,закриває перед людиною в СРСР будь які двері. Правда і вступити в компартію було, ой як не легко.По приїзду на острів Ітуруп після своєї першої сесії,мав розмову з головою Курильського суду, родичем Ірженіним,який був фанатичним комуністом та ще ярим російським шовіністом і саме він переконав мене остаточно вступати в компартію РФ і я під його впливом написав заяву про вступ у лави партії,а не під впливом дідуся. При цьому загітував свого побратима О. Соколенка на такий вступ, а він бував у мене в Самборі з своєю дружиною,мешкали вони в Казахстані,там він народився,здається в Усть- Камене горську.Чому здається,тому що це було давно, коли  він відвідав Україну і після цього не тримали ми між собою зв»язку.Його батько з України з Чернігівської облас ті і за командою комсомолу поїхав освоювати цілину Казахстану і  там залишився, пустивши коріння.Я дуже поважав Олега,він був мені  братом,а я не мав брата рід ного,лише 2 сестри,тому ми побратались з ним на Ітурупі та  разом стали комуні стами. Але цьому передувала ціла епопея з перевіркою благонадійності моєї особи. На допомогу мені прийшов мій дідусь,який зайшов в КДБ,але їхнім сексотом не був ніколи як і я,на відміну від багатьох міліціонерів.Через тисячі кілометрів прийшла відповідь з Самбірського РВ КДБ України на острів Ітуруп, про те, що я і моя сім»я благонадійна,і аж тоді на бюро  був я прийнятий кандитом в члени КПРС як і О. Соколенко.Після цього,а ми два працювали в будівельній бригаді рибзаводу , було велике застілля з членами нашої бригади і там мене і Соколенка,два з трьох братів Кубанських,Грязнових, намагались привітати.Вступ в компартію привіта ли не чим небудь,а "вічно молодим " як В.Ленін м»ясом  собаки Шури, корей ським делікатесом. Я відчував і Сергій Грязнов як не обробляв і не вмовляв мене з’їсти пару паруючих куснів м»яса з пательні, навіть українською загово рив,я відмовлявся і не з»їв м»яса Шури, так звали собаку,що вічно рився на смітниках.Олег,мій побратим,так смачно поїдав м»ясо пса, що майже всю пательню з»їв,ще облизувався і говорив мені, що я «зря не ем,очень вкусное м'ясо». Після того як Вітя Грязнов сказав,що довго прийшлось ловити Шуру біля смітника,Олег Соколенко,вибіг з приміщення і довго лунали біля дому комуняк,як нарекла наша бригада цей дім,потужний голос Сокола,що просив всіх святих, яких тільки знав,щоб собаче м»ясо Шури покинуло його.                       Щодо побратима Олега,то він з своєю дружиною Наталею, приїзжав в гості до мене в Самбір на Львівщину і це було якраз в час  Великодня-Пасхи.Я працював в інспекції по справах неповнолітніх  міліції і як «молодий» мав на Пасху чергувати. Відпросився і помінявся з  Я.Мигою, таким ж інспектором як я,але він  мене і під вів. Відповідальним по райвідділу міліції  був замполіт,який ретельно, аж за дуже, особливо на свята,провіряв оперативну  групу,а в органи він прийшов з райкому компартії України.В групі моє прізвище фігурувало,але мене не було. Захекавшись в чергову частину залетів Я. Мига,що жив у  селі Спас і доповів відповідальному Ярославу,що він підміняє мене,бо в мене гості аж з Далекого Сходу. Перепитав відповідальний райвідділу звідки гості,почувши повторно що з Далекого Сходу Росії,вирішив мене провідати під час свят. Краще б не відвідував. .....            Пам»ятаю,як  Я в білому світері з червоною полосою і синіх джинсах сидів за столом і  вдруге розливав горілку по келихах.Стіл  як  і заведено в Галичині, ломився від закусок,а на стінах були ікони і я не мав права  ними розпоряджатися, адже з дружиною мешкав у її батьківській хаті. Тут з»явився відповідальний та заступник начальника міліції у  майорській формі і спокійно так, спитався мене, чому я не в групі,а погляд його був поганим,адже він побачив ікони  на стіні і нас з Олегом та нашими дружинами за столом.Я відповів,що в мене гості з Далекого Сходу СРСР,що ми з Олегом працювали разом на рибозаводі Ітурупу.Почув у відпо відь від замполіта:»Чи я бува не привіз ікони з Ітурупу,бо старі вони»,а в нашу розмову»втрутився» тесть Степан, що сказав, ікони є його власністю,а я тільки проживаю з його дочкою тут після приїзду з Далекого Сходу. Лице замполіта зміни ло барву і з кряйдяно-білого прийняло червоно-бурячковий колір і вже матом в чу жій хаті,а не своїй квартирі, сказав,що він не з ним розмовляє,а зі мною і що через його ікони я буду вигнаним з  міліції, що за це (я буду  тестеві дякувати),а мені дав команду,щоб я через 5 хвилин був у черговій машині.Мене забирали з хати  як бандита і це мене сильно травмувало,адже я вже був офіцером»,цілим мікрома йором, молодшим лейтенантом».Скандал,я молодий міліціонер,але вже з життєвим досвідом, сказав гостям, рідні,щоб не переживали і що я скоро повернусь,але душа обурювалась несправедливістю і я далеко не знав,що на мене чекає в майбутньому.              На Великдень плач жінок,крики міліції,а я одів взуття і швидко  пішов в  машину,де   сидів Він.В машині жодного слова  мені не сказав,а по приїзду, тільки спитався в мене чи дійсно я мінявся з Мигою чергуванням.Я відповів що це так,але замполіт пояснював,що він мусить про цей випадок доповісти начальнику міліції тому,що  Я.Миги не було на час розводу. Після цього пішов у свій кабінет на 2 поверсі,а звідти телефонував до І. СЕМКІВА, начальника  РВ міліції і я в черговій частині на 1-ому поверсі,чув як відповідальний  кричав у трубку,щоб  І.Семків,до речі винятково порядний чоловік,негайно прийшов і покарав мене за те,що я п»я ний і маю в хаті ікони,та й відсутнім був на розводі.Трагічна-епопея завершилась для мене добре.Приїхав начальник і не бачив,щоб я був п»яним, та й ранок на дворі,а не вечір,тому перепитав у мене скільки  встиг випити до приїзду замполіта ,я сказав правду,що з грам 100 горілки.Потім нормальний начальник міліції, а не партаганосе,позвав мене  в кабінет начальника міліції і наказав повертатись до свого дому,до своїх гостей і рідних,святкувати і я з великою радістю виконав цей наказ Є люди,а є людиська.Замполіт відносився до других,неодноразово викликав мене до себе,говорив,що йому потрібна червона ікра для хворої дружини,але я був дуже злий на нього і нічого не обіцяв,хоча Сокіл,як ми звали між собою Олега, привіз кілька баночок ікри аж з Ітурупу.Ікру і балик лосося замполіт так і не отри мав. Згадую собі як ми разом відвідували Розлуч, Трускавець і його дружині Наталіі дуже сподобалась західна Україна. Вона просила Олега,щоб він дав грошей і купив  дім і що вони будуть жити тут.Я не був проти, але Олегу сказав, відпові даючи на його запитання, які ціни на хати у нас в  західній Україні і він їх почув ши,почав чесати чоло-лоба і промовив до мене,що в Підмосковї можна купити за таку ціну аж 2 доми цегляні.Я на це нічого не сказав.Пан-господар своїх грошей він,а не я,а він на 3 роки пізніше поїхав з острова чим я, працював там в тій ж бри гаді і йому виріщувати,а не мені.Олег з дружиною Наталею поїхав в свій Казах стан,а наші зв»язки перервались.

                                Смерть дідуся.

        Незабаром помер мій дідусь і мене викликали в райком партії  як праців- ника міліції і  комуніста  і наказали,що похорон буде за комуністичними кано нами і жодних церков та церковних молитов на похороні не буде.Якщо бу-. дуть такі релігійні заходи,то мене виключать з компартії і виженуть з міліції і це все я мав розказати своїй мамі Катерині,що і зробив,а часи були жорсто кі.Була в нас нарада сімейна,що вирішила,щоб мене не виключили з партії і не вигнали з міліції,а в ті часи як  і зараз,роботу знайти було важко,ми роби мо вигляд,що виконуємо вказівки партійних босів,а наступного дня замість червоної тумби з зіркою,на могилі буде стояти хрест з лентами,де буде  пріз- вище,ім.»я та по батькові діда на хресті з лентами і вінками.Про те,що сім»я вирішила,я розповів партійним босам,які тільки і сказали,що похорони будуть за рахунок парторганізації,де дідусь стояв на обліку і це була парторганізація Самбірської міської ради. Я ще попросив, щоб дідуся занесли перед похованням на цвинтарі в побудоване приміщення для похоронів біля кладовища.Мене перепитала  товариш Галина,як я зрозумів,відповідальна за похорон, чи запрошений туди буде священник і почувши відповідь,що не буде його дала дозвіл і сказала, щоб ми не боялись,бо весь похорон буде оплачений за рахунок партії. Не гроші були проблемою,а совість комуністів,яка або є або її зовсім немає.Це була вагома причина того,що я на початку держави Украї- ни,організував вихід з компартії міліціонерів Самбірського райвідділу міліції і багато чого правдивого сказав в очі 1 секретаря райкому компартії. Дійсно в час похорону був на подвір»ї духовий оркестр,а так як дідусь був учасником бойових дій у Великій вітчизняній Війні,з військової частини було три чи П»ять солдатів,які залпом з карабінів засвідчили повагу моєму дідусю.Все було дуже бана льно і примітивно на цих похоронах,хоча людей було багато,що проводили  діда в останню путь,бо пам»ятали його  з хорошої сторони і він багатьом допоміг односе льцям з с. Біличі і самбірчанам. Майже ніхто не знав того,що дідусь попав у засідку бандерівців,коли яструбки їхали на облаву в с. Біличі,і майже всіх  їх вбили,а дідуся залишили живим.Чи це було з причини того,що він в часи післявоєнні,був завідую чим заготзерном,чи з причини того,що його рідний брат, Василь,був членом ОУН мені невідомо.КДБісти не знали про те,що рідний брат  діда був в бандерівцях,а після війни, забрав свою доньку,дружину і подався в США,де проживав у Дейтроті і був заможною людиною,не за рахунок награбованого,а за рахуноклюбові до праці. ......Мій дідусь був фанатичним до ідей комунізму та навіть вислав брату Василю нашу Львівську газету «Вільна Україна» і  його брат мав великі неприємності через цю газету. Із слів матері знаю, що кілька раз бандерівці були в приміщенні загот зерна і забирали зерно звідтам  для своїх потреб,але про деталі я нічого не знав і не знаю до цього часу. Я був не тільки комуністом,але ще й людиною і тому серед ночі,вітчим Богдан, поміняв червону тумбу з зіркою на хрест і зараз разом поховані мої дудусь і бабця як по батьківській лінії так і по материнській. Мої батьки розійшлись і кожен з них мав свою сім»ю і жили в різних містах.А дідусі обидва і дві бабусі похоронені поруч і у вічності дав їм Госполь,напевне Царство небесне, надіюсь там спочивають вони,адже були віруючими християнами,а бабця Розалія по батьківській лінії кожну п»ятницю твердо постила,п»ючи тільки воду,тому і знала час своєї  смерті.Так що комуністична партія дещо давала людині, але як на мене,забирала набагато більше, навіть похоронити по людськи не давала зробити.Мої рідні по батьківській лінії походять з містечка Устріки-Дольні, зараз під Польщею(субетнос західних бойків). …                                                 Рідного брата мого дідуся Михайла,Петра,я бачив на свої очі,коли він з м. Лідса (Англія) прилетів літаком і літак з ним приземлився на летовищі Івано- Франків ська, бо проводився ремонт Львівського аеропорту,про це я говорив в 2 книзі.Петро був свідомим українським націоналістом, проживши в Англії більшу частину свого життя. Перед прильотом в Україну він  мені писав листи,бо знав, що наша сім»я була переселена з Польщі в Самбір і писав на наше спільне прізвище. Напевне  від нього почерпнув я гарячу любов до своєї рідної землі України і до нашої солов»їної мови. Петро приїзжав в Турцію,коли лютувала комуністична інквізиція і там в Чор ному морі купався,бо знав що ці хвилі цілували береги України,яку він обжнював Може і від дідуся Михайла та батька Василя ця велика любов,які дуже любили свій край,свою Україну і саме від дідуся Михайла,я довідався, що його рід бере поча ток від  княжих литовців,що стали королями Польщі,не давши жодної крапли ни польської крові своїм нащадкам.Мамою їм була слов’янка-русинка.Щоб закрі пити за собою титул В Ягайло одружився на  мадярській принцесі Ядвізі,що стала королевою Польщі і в 1387 Році приєднала Львів,а потім все королівство Руське до Польщі.В. Ягайла тіло поховане у Краківському Вавельському замку,а серце в м. Городок на Львівщині  в Україні і він майже на 100 % був русином і литов цем трішки,а вже діти його від княгині Уляни були  чистокровними русинами,таких русів-українців,ще пошукати треба.Про свій псевдонім і його походження мають ся дані у моїй третій книзі, що має назву»Укрїна-рай  трипільців,край слов»ян-арійців,країна наших козаків».Я завжди порівнював людину сучасну і людину древню, прийшовши до висновку,що століття в  древній історії–це теперішній рік,а тисячоліття  рівнялися десятиліттю тепер.Теперішні Українці дуже древній народ, один із небагатьох,що є нащадками білої раси,а ми нащадки  трипільців та арійців і нам понад 10 тисяч років.

                Дохристиянська Біблія русинів-Велес Книга.Хозари.

Думав я і тепер добре усвідомив,що історія  будь-якого народу- це його автобіог- рафія,де століття роками вичислюються,а тисячоліття-десятиліттями,а якщо народ мав великі потрясіння і дуже важливі події для  майбутнього,то століттям.Слід собі чітко уявити,що ти людина  є  збірним народом своїх  прабатьків-пращурів,а згідно Біблії жили люди до і навіть понад 1000 (тисячу) років і це я переношу на український народ,який є древнім і одночасно молодим, якщо за критерій брати тисячоліття як десяток років чи навіть 100-ліття.Народ як збірний образ людей однієї етнічності, живе за мірками Бога і за його законами і живе більше чим тисячу років,набагато більше. Кожен народ має свою місію на землі. Попрошу хвилинку уваги в шановного читача і скажу таке»Ми УКРАЇНЦІ  древній народ, можливо що допотопний, тому що з Ноєм було 3 три його сини  на ковчезі під час потопу,серед яких і Яфет,нащадками якого є всі арійські народи і серед них є ми , русини-українці.Про нашу українську-руську древність говорить книга книг сло в»ян «Велесова Книга»,що заслужено вважається святинею українського народу. ……В ній подається історичний шлях русинів з часів їх виникнення і до 860 року,часу приходу варягів на наші землі,звичаї,світогляд,вікопомні події, світо сприйняття русів-слов«ян,релігійну концепцію створення світу-триєдиність Яви, Прави,Нави,щовідображені в сучасному гербі України,тризубі. Сучасному читачеві,ой як не легко осилити-збагнути суть Велесової книги,тому гляньмо очима різних літописців,різних слов»янських родів,що стали слов»янськими народами за нашою мовою,на події історії слов»янства,яке як на мене, пішло з родів і племен, що тепер звуться українцями.Утворились роди праукраїнців (укри, венеди,русини) коли»Даж Бог нас народив від корови Замуні» в часи кіммерійців і в Кімерії,а це 20-7 століття до християнської ери. Народження наших праукраїнських батьків було в «Семиріччі»,що на берегах теперішнього Азовського моря,а не в Середній Азії чи Індостані,як стверджують  деякі дослідники.В 950 році до нашої ери на березі Готського моря відбулась перша битва наших пращурів з кочовими племе нами Азії і була Перша перемога праслов»ян.Через кілька століть на наші землі прийшли набагато чисельніші скіфи,давньоіранські племена,які підкорили древню Русь слов»нську в У11 столітті до нашої ери,так що наш праотець Орій (Арій)з родами пішли на Північ і розбудували міста Голунь та Київ в Подніпров»ї.Частина з нас пішла на захід,де розбудували м. Кімерій в Італії,а частина в Малу Азію.         За історичними фактами,скіфи на чолі з царем Мадієм переслідуючи кіммерій ців,через Кавказ вдерлися в Мідію і 28 років володіли великою частиною Малої Азії.За деякими даними персидський володар Дарій,щоб помститись за вторгнення і підкорення Мідії скіфами з мільйонною армією намагався розбити скіфів на на шій землі,але нічого з цієї задумки не вийш ло, бо скіфи з прасл»янами обрали пар тизанську  тактику ведення війни вперше у світовій практиці.Торкнемось питання, хто жив в Русі і це Орій та 3 (три його сини, Кий, Щек, Хорив),які з верхівїв Дніпра повернулись на середню течію Дніпра і згідно з ВК відбудували місто Голунь в голому степу на річці Ворскла,а Кий разом з братами чи то побудував чи добудував місто Київ,столицю України.Про це йшлося в моїй першій книзі,»Галичина і древні королівства русів»,де оповідалося про прихід родів племен Хорива в Галичину і її заселеннях- освоєння ними. Слід зазначити,що Щек і Хорив освоювали землі на Заході в той час як Кий з своїми родами полян-(антів) господарював на сході,чи теперішньому центрі України.Щек із Хоривом розбудували Старокарпатську Дер жа ву,що була непереборною стіною для Великого Риму,який її так і не здолав.        ….Як нам відомо,хорватів разом з іншими слов»янами,очолив король Само, що розбив Аварський каганат разом з братом Києм і став причиною його зникне ння,а за імператора Іраклія хорвати оселились на Адріатиці,створивши свою держа ву. Щек з племенами повернувся до Дніпра  в долину ріки Прип»ять, де ще 500 ро ків вони жили,поволі зміщуючись за захід. Щек прабатько чехів і поляків,що мають свої держави та велику і багатющу історію. Переселення слов»ян в Карпати ВК назвала Карпатським ісходом і з цього часу ведеться літочислення в слов»ян-русів-українців,тільки далеко не все доходить до сучасників.В 111 столітті ЕРИ ХРИСТОВОЇ, германські племена на чолі з своїм вождем і ватажком готів Германа ріхом, сунули з півночі Скандинавії в південні райони святої Русі наче рої бджіл чи скоріше ос.Саме від цього ісходу германських-готських  племен ведеться літочис лення в німецьких племен.Велес книга  називає ворогами русинам єгуншів інгу шів, обрів-аварів,хозар,і багатьох з них русини Перемагали в боях кривавих.Про хозарів багато  чого відомо,але далеко не все, особливо про їх паталогічну нена висть до білої раси слов»ян.Хозарський каганат в час ранньої дохристиянської Русі був хижаком-паразитом. Я вже дещо розповідав в книзі про Святослава та його си на Володимира,що хрестив слов»ян Русі,але про роль волхвів в нашій історії мало хто і мало що знає.Роль волхвів є знаменною,адже саме вони настояли на звільнен ні країни Русів від хозарів,мав зробити це Святослав,син Ольги  Далека і близька Персія.Там жили евреї з часів Вавилонського полону і непогано жили,бо пробрались у всі гілки влади.В 491 році, скориставшись посухою та нашестям сара ни і неврожаєм,саме євреї підняли народ Персії на повстання і революцію під гаслом « Всі люди рівні!Все багатство і хліб народу!»Придворного жреця на ім»я Маздак зацікавило гасло про рівноправ»я і це гасло він використав як гасло небес ної кари для «ліквідації вельмож,а їх жінок з гаремів розбирати всім. »                          . Маздак очолив цей рух і він був названий- маздаківським.Євреї грабували пала ци перських господарів і забираали з собою золото та дорогоціннсті. Незабаром ця революція перетворилась на релігійну революцію і розповсюдилась по Закавказзю і  Месопотамії. Євреї втекли з Персії 30 років після того як підбурили персів до повстання і втекли та північний Кавказ,де утворився згодом Дагестан і  вони були під східними тюрками роду Хазара.Євреї чи жиди купили тюрків за частину награ бованого і були прийняті до хозарів.До віротерпимих і нерозбірливих хозарів, про никла антисистема, відома своєю брехливістю та скритністю дій. Її Ідеологія протиставляла себе етнічній традиції і намагалась і зараз намагається, знищити традиції етносу.Антисистеми існують дуже довго,довгі століттія, розхитуючи і зни щуючи етнос,але вона існує,поки їй дозволяє етнос.Князь Святослав  знищив антисистему хазарського каганату,розбивши євреїв і після нього Каганат вже не підвівся з  опушених ніг-колін,зійшовши з історичної арени. Про ці великі Перемоги русинів над хозарами я розповідаів в одній із своїх книг,але розбивши хозарів, Святослав посіяв зерна антисистеми в нашій Україні і це зробив предтеча українського козацтва.Жиди замешкали між тюрками,але трималися свого кагалу, розмножувались,займались звичною для них справою мінял,а жінок своїх тримали окремо від чоловіків,поголивши їм голови.В кагалі жінок не вистачало для всіх і тому євреї одружувались на туркинях і вводили їх у свою релігію. Тюрки вважали жидів майже своєю ріднею і в таких умовах проживали євреї серед хозарів поки не розвалилась тюркська імперія.Рід тюркський Хозара войовничий і дуже амбітний і тому хан втратив вдаду,адже родичі кожен окремо,тягнув ковдру на себе.Тюркам властиво об»єднання і тому вони сотворили і очолили Каганат, обєднавши різні тюркські племена.Плани в Хозарського каганату були великі і тюрки мали зайняти русинські благодатні землі,що були під болгарами,а слов»ян-русинів могли перет ворити на рабів.Противником,причому головним,для хозар були болгари.В 660 році,брат булгарського хана Батбай, підкорився хозарам,а його брат і хан Аспарух з своєю ордою за Дунаєм заснував Булгарію. .                                                             Хозари заволоділи землями,де жили русини, незважаючи на те,що руськолані вже 300 років воювали з різними окупантами,в тому числі і булгарами. Каган вів свій рід від хана Хазара,а створивши каганат,рід кагана названий Божим. Стати кага ном міг тільки член царського роду,де влада передавалась від старшого  брата молодшому.Життя кагана складалось з заборон і в 40 років кагана вбивали і до влади приходив наступний каган.Всіма земними справами керував бек,що надавав ритуальні почесті кагану,а вони були принизливими.Жиди вичікували і їх сини женились на туркенях,розповсюджуючи іудаїзм.Хозари,точніше кровні з них, одружувались на полонянках-русинках через їх красу небачену,але були такі,що женились на угро-фінках і зрікались своєї релігії,таких називали мадярами. Євреї, почали запускати свої щупальця до тюркської знаті через   навчених сексуальному мистецтву та магії привороту жінок, голови яких вже були не виголені,а  мали гарне кучеряве волосся.Тюрська ж знать одружувалась на таких і в цьому біди не бачила.Діти сімей таких вже були жидами і в 718 Році,хозарський воєнначальник Булан (олень) одружився на єврейці і таємно прийняв юдаїзм. Євреї досить по тужно розмножувались і розповзлися по всьому Європейському континенту,а в 712 році в Хорезмі влаштували переворот з метою захоплення влади. У євреїв перево рот не вдався і рабіни «хабре», що були ідеологами перевороту,після розгрому пов сталих побігли з Хорезму і куди ви думаєте,власне так і є,у жидівську Хозарію.По всьому світу робили соціалістичні революції жиди,їх гаслом було:Все для народу ». Дійсною метою євреїв було швидке заволодіння чужою країною і швидке їх збагачення.Такими революціями були: повстання в Мерві в 747 році,а в 775 році революція в східному Ірані,далі в 778 році повстання в Горгані та в інших держа вах. Ці революції,а особливо гасло «Все для народу» робили погану справу і наче теперішній  коронавірус з неймовірною швидкістю розповсюдьжувались по всьому світу. В 723 році Візантія відкрила на «вічних революціонерів»-євреїв аж ціле полювання,але жиди не чекали арештів, а масово втікали з усіх країн в Хоза рію,що ставала епіцентром держави зла.Араби-мусульмани під зиму 735 року вторглися в Хозарію  через Каспійський прохід і темної ночі завдали раптовий і неочікуваний удар по війську хозарському,що було в таборі і спало.Через кілька годин з хозарським військом покінчено і кагану було пред»явлено одну вимогу, прийняття мусульманської  віри,  а він погодився,а армія мусульман набрала безліч полонених і  вози награбованого краму,рушила назад,звідки прийшла через  сувору зиму.Стабільності  в державі Хозарія не було ні економічної,ні фінансової. .       .     ..... Прийшов зоряний час,час євреїв-жидів,адже вони були неперевершеними гендлярами-мінялами.Під відсотки коштів,що були награбовані в час революцій у інших країнах,євреї позичали кошти хозарській знаті для облаштування  війська. Каган переніс столицю на північ в пониззя Волги і її назва була Ітіль,а жиди наби рали силу.Їх фінансові можливості,інститут наречених, повсякденно проявляв себе і після того як бека(другу після кагана особу в Хозарії)захомутали і одружили на єврейці,єврейський клан досягнув  своєї величі,адже дякуючи єврейським грошам реальна влада опинилась в  бека.На івриті бека називали «мелехом»-царем чи «маликом»-правителем,тому хозарська економіка перейшла до жидів.В Хозарії було скупчення жидівських революціонерів та рабинів і це дало свій результат. Талмудист Овадія в 799 Році захопив владу кагана і встановив в Хозарії дикта туру жидівського клану,залишивши назву Хозарія для себе.В них така прак тика замінювати етнос країни і перетворювати їх на  своїх слуг.Жидівська дик татура Хозарії тероризувала її різношерстне, різноетнічне населення і євреї діяли тільки в своїх інтересах,створюючи для цього закони для жидів, інші релігії та на ціональності ігнорувались.Жиди стали відділяти «справжніх» євреїв від «несправж ніх.Якщо тюрок одружився на єврейці то її діти включалися в жидівський клан.клан батьків, мали всі права члена роду.А якщо жид одружився на тюркені, то їхні діти були ніхто і для тюрків,і для євреїв, їх не мали право визнавати ні ті, ні інші.Ці діти вважалися незако нно народженими помісями,не мали права вивчати Талмуд і тому позбавля лися всіх прав і привілеїв в Хозарії. Їх назвали караімами і вигнали на околиці держави.Ті околиці виявилися Тавридою-Кримом. В наш час євреям потрібна підт римка караїмів і їх визнають євреями. Але мати таких родичів як жиди,то краще їх  не мати.Предки караїмів дуже добре засвоїли урок підлості, зради та ганьби і вигнання як непотребу на задвірки країни,вТавриду-  Крим. Німці хотіли розстріляти караімів як жидів,але караїми  розповіли їм, як жиди відмови лися від них, виз навши їх чужими,і коли вигоняли їх,кидали в спини караїмам каміння Після розповіді їхньої,німці караїмів більше не чіпали,бо малочисельні вони. З хозарського,семіто-тюркського середовища виділився етнос, який називався мадярами.Угро-фіни по генетиці мали геть невеликий домішок тюркської крові, а за часи проживання біля жидів-євреїв,від них взяли семітської крові.Мадярський вождь Леведія був затверджений хозарським каганом і одружився на знатній хозар ці  єврейського походження Нам відомо і про це говорить одна з моїх книг,що під час міграції на захід мадярів у їх складі було аж 5 хозарських племен і вони певний час проживали на території Харківщини та Полтавшини,в так званій ЛЕБЕДІЇ. Через Карпатські перевали мадярів пропустили без боїв білі хорвати.Хто його знає як би було мадярам в наш час,коли їхня імперія рухнула,а характер в них поганий, сваряться зі всіма сусідами,що живуть навколо них, в  тому числі і за  угорців Бере гівського р-ну Закарпаття.Були ці племена мадяр відсталими,адже на гарбах в Пано нію заїхали,не знали містобудування,землеробства,але всьому мистецтву осілих народів навчили теперішні європейські народи-сусіди.Угорці змогли відділитися в 830 році з Каганату.Вони зайняли Північне Причорномор'я, але їх звідти витіснили печеніги і ті мігрували далі на захід, за Дніпро в Леведію. Мадяр на Дніпрі розбили булгари і вони були змушені продовжити рух на захід,за Карпати  в Паннонію. .             Окупанти влаштовувалися на території нашої Країни РускоЛані,а тюрки  втратили владу і підпорядкувалися євреям.Вони відмовилися служити жидам без оплати і ті змушені були їм платити.Військо оплачували жиди і воно складалося тільки з тюрків.По наказу євреїв збільшилися набіги на вільні території РускоЛані. Волхви запросили Аскольда і хозари зачаїлися.В своїй перемозі над тюрками і їх повному підпорядкуванні жиди«побачили знак» і зітхнули в релігійно-містичному екстазі: «Ось вона, земля обітована!»І розсіяні по світу, хлинули в Хозарію,бо кри чать раббіни про відродження єдиного єврейського царства і пришестя «месії». Хозарія значно підвищила збір данини з 25 держав і налагоджувала торгівлю. Голов ним товаром стали скловени (білі раби).За свідченням мандрівника Ібрагіма ібн Якуба,жиди вивозили зі скловенських країн не тільки ліс, хутра та коней,головним товаром були військовополонені для продажу в рабство, а також юнаки, дівчата і діти для розпусти в борделях і гаремах Півдня. Білошкірі вродливі рабині, кошту вали дорого.Тільки русини були білошкірі,тому на них був великий попит.Була в них розкручена торгівля кастрованими білими юнаками і хлопчиками.Для кастрації їх,жиди обладнали в Кафі (Феодосії) спеціальні заклади.На той час були дві мови в Євразії–русинська і тюрксько-семітська.Називали русинів скловенами.  Масова торгівля з різними країнами,привела до затвердження цього слова(народ білих рабів.)З часом, коли змінювалися мови,слово змінилося на слов»яни.За 100 років влади,жиди «досягли апогею - найвищої міри влади, розквіту, могутності,в чужій країні.В окупантів вкрали окупацію,замінили їх собою і стали повними господаря ми.Вони не могли натішитися від такого успіху так гарно їм ніде і ніколи не жилося .......Столиця  Хозарська Ітіль вражала мандрівників своїми розмірами .Розташова ний на обох берегах великої протоки дельти Волги- Ахтуби,Ітіль розкинувся на 10 кілометрів лівого берега і на прекрасному зеленому острові в заплаві,де містився палац царя.Базари,повні дешевої баранини,риби,серед неї осетри, кавуни,дітей обох статей,що продаються в рабство, кораблі,що спускаються по Волзі,і каравани що підходять до міста зі сходу і заходу -все це справляло сильне враження на очевидців, але ніхто з них не описує,що Хозарія була найжорстокішим паразитом на тілі древньої Країни Русів-України Коли служив в радянській армії в ЗРК -125,то був в Астрахані і запам»ятав просто страшенно густі хмари мошки та комарів,що безжально жалили і пили кров,а світло лампочок ліхтарів навіть не пробивалось крізь ці хмари. Теперішня Астра хань це хозарський Ітіль Корінний народ був рабами, і всякий жид міг робити з ним, що забажає-чи буде раб жити,чи не буде, чи його продадуть в інші країни,чи буде в Хозарії.Саме ким він в ній буде?На території  України, яку жиди назвали Хозарією,не було напевне козаків,а були-раби чоловічого роду, немовлята для борделів і чорних ритуалів,які не захищали сло в»ян-українців Тюрки передчували біду і все розуміли і потихеньку,поступово,щоб жиди не  запідозрили,покидали столичне місто і втікали  світ за очі,навіть на Кав каз,  в гори.Залишалися ті,хто був у війську,бо їм добре платили.Але й вони розумі ли,,що русини готуються і в Хозарії повинно щось відбутись. Кінець 9-початок 10 століття,жиди готувалися до приходу месії. Волхви ж робили все можливе,щоб зруйнувати  їх наміри і теж готувалися.Зібрались волхви слов»янські в столиці слов»янської Русі Києві і там в одному із приміщень було їхнє віче.                                         Особливістю віча було те,що на екрані велетенського настінного немовби телевізора, були відображені картини майбутнього,якщо євреї будуть панами в Хозарії. Всі без винятку волхви бачили страшенні картини мук   своїх краян-сло в»ян в гаремах і настільки це була жахлива картина,що багато з них пускали сльозу,а дехто просто кривив обличчя. Вирішило віче.що не можна віддавати слов»ян в руки жидівські і тому благословили, предтечу  україньких козаків, князя Святослава,на боротьбу з хозарами-євреями.Завдяки волхвам і Свято славу очистилася Русь від євреїв та їх віри.Пройшло більше 1000 років,але ситуація з жидівською антисистемою повторюється тільки вже по всій Русі-Україні.-Ми РУСИНИ, НАЩАДКИ ГЕРОЇЧНИХ ПРЕДКІВ.МИ ЗМОЖЕМО!!!Очиститься РУСЬ від євреїв і московитів, гнобителів українців.                               Знаємо,що князь наш Святослав,звільнив землі словянського племені в»ятичів, пращурів росіян від хозарської данини,але це визволення з жидівського ярма було передчасним.Більша частина «ВК» була записана слов»янськими ведунами-волх вами,а волхви, мали знати напам»ять  історичні перекази і це була своєрідна перепустка в вищу касту волхвів-знавців,попередників брахманів Індії.Цілі тисячо ліття ця практика запам»ятовування була такою для слов»янських волхвів і індій ських брахманів.Зазначу,що дослідники «ВК» відзначають, що дощечки написані як правило волхвами Західного Поліссябасейну ріки Прип»яті та волхвами Наддні прянщини та ПАТРІАРХА антів Ора.В дощечках мається кілька чеських слів і це вказує на те,що нащадки Шека, приймали участь в написанні ВК На дощечці «6в» говориться про тиверців,що потрапили у Вавилонський полон і повертались з полону через Кавказ в Надчорномор»я,а це доказує те,що тиверці були праба тьками галичан і саме вони з Палестини Ізраїльської переселились на свої одвічні землі.Є припущення,що в написанні дощечок брали участь і полабські слов»яни,а на просторах між Одрою і Лабою проживали крім балтійських слов»ян, племена полян,волинян,деревлян,вукрівТільки укри, нащадки Кия, Щека, Хори ва на теренах України сформували нову державу Русь і тільки укри -укріани Балтійської Русі мали в собі і зберегли традиції найдавнішого індоєвропей ського етносу аж до Х111 століття ери христової. Наші пращури в  історичному періоді,що описаний у ВК, мали багато найменувань і серед них Оріяни,трипільці-пелазги(лелеки),гіперборейці-кияни- києносці,кімерійці,анти-слави-слов»яни,руси ни-руси–це  не повний перелік назв українців в дохристиянські часи.Жоден із наро дів світу не має такої кількості назв як українці,але й ніхто із народів світу не має такої давнезної історії,що вичислюється  десятком тисячоліть.                Гляньмо на територію України-Руси з точки зору вікових дат і побачимо наступну картину. 1.Трипільська доба-У11-1У  тисячоліття до нашого часу і ми бачимо запо чаткування тут у нас в КРАЇ ,першої в світі цивілізації і розповсюдження її по Європі,Північній Африці,Малій Азії.2. Всесвітній потоп, це було в У1 тисячолітті до наших днів,коли Середземне море з»єдналось з Озером,а потім Чорним морем і цей потоп,охопив величезні території Причорномор»я,заставивши людей розсел ятись по всьому світу.3.В У тисячолітті орійці чи арійці нашої землі приймали активну участь в розбудові Шумерської держави. 4.Освоєння і розбудова культових обсерваторій в Гіпербореї починаючи від Стоунгенджу,а в нас були обсерваторії під Чигироном і Києвом. 5.В 111 тисячолітті до наших днів вихідцями з праУкраїни була збудована відома Троя (2750 р) в честь Бога Трояна.Згадую І.Котляревського і його чудову» Енеїду»,а також,що переселення очолив наш Ман-Муж.6.В 111–11 тисячолітті переселенці з України освоїли долину ріки Інду,біля історичного Пенджабу в Індії та приймали активну участь в етногенезисі індійського народу,а також його епосу, що описує події,які мали місце на  землях України- Руси в 1У-111 тис до наших днів.7. На теренах України-Руси проживали кіммерійці,один із найдавніших світових народів,якого порівнюють з антами, тому що цар антів Ор,був кіммерійцем,а в 1140 році до нашої ери  був поділ русів на окремі роди. (Дощечка ВКЛ 4 б).8.Після троянської війни з Азії повер нулись пращури українців пелазги на  Батьківщину. ...                                                    Троянську війну оспівав троянець,ніби пелазг, Гомер.Наші пращури пелазги взяли активну участь в розбудові міста-фортеці Голунь на ріці Ворсклі поблизу теперіш нього Більська.9 У У11 столітті до наших днів нашу руську землю воювали  і заво ювали войовничі племена скіфів(скитів) і витіснили з наших земель антів-кімерій ців та амазонок.Патріарх Орій вивів русів з причорномор»я на північ  після навали скіфів і в 640 році до нашого часу було утворено царства Антів,що простягалось від Одри та Вісли на заході до Волги на сході і від північного Білого до південного Чорного морів.10.У У11 столітті до нашої ери було створено Старокарпатську державу,що проіснувала ціле тисячоліття,являючись нездоланною Римом пере шкодою завоювання русів,була розбудована Щеком і Хоривом(дош 36б)11.1У-11 столітті до наших днів утворення Сарматії військовий союз сарматів з антами, що за допомогою зброї вигнали скіфів  з теперішньої України і з Криму, а у 5 столітті Геродот-батько історії,відвідав Сарматію та описав її населення як індоєвропей- ське.  Між мною та Василем точилась жвава бесіда, в яку несподівано навіть для мене,вступив мій сват,Ярослав Федорович і попросив мене розповісти про царя ан тів Божа,ще і підколов класно,питаючись чи я чув,щось про нього? Ось розповідь про царя чи князя антів Божа чи Буса,що довершено викладена в дощечках ВК 5А-7А,яку я розповідав вже сватові. Прихід русинів до Карпат за 1500 років до правління Діра.Дір керував Київським князівством до приходу віщого Олега з Нов города з сином Рюрика Ігорем. Княже правління Діра можна віднести до 862 року Христової ери. Прихід русинів в Карпати припадає на 640 року до наших днів. Батько русинів-арійців Орій,з синами Києм,Щеком( Пащеком) та Хоривом (Горовато) побудували місто Київ і на Киівських горах звели дерев»яні укріп лення князівського замку і залишили керувати старшого брата Кия,Києвом. .......Два брати,Щек і Хорив подались до Карпат і заснували тут Старокарпатську державу,що була дуже незручною для римлян та візантійців-греків і через її існуван ня римляни так і не підкорили Русів. Про хорватів і їх вихід до Адріатики я говорив в першій із своїх книг,але не казав того,що частина їх залишилась тут в Галичині і їхні нащадки разом з нащадками Щека в 140 році до нашої ери,почали вихід з Карпат і цей вихід тривав аж до 111 століття ери Христової.Куди йшли нащадки Щека і Хорива?Вони подалися на Дніпро,але не дійшли до столиці Києва на ріці Славута,а зупинились на  ріці Прип»ять.Цей прихід з Карпат нащадків Хорива і Щека означав одне, освоєння цих земель і вони ослов»янили ці землі,а ще створили зарубинецьку історичну культуру.Русини з Карпат дали достойну відсіч зайдам готам і це зробив  Святояр.На дощечці ВК 4Б мається такий те кст:»Святояр розбив готів 1003 року од приходу слов»янського люду на Русь. Якщо брати до уваги час приходу слов»ян в Карпати,а це 640 рік до нашої ери,то Перемога Святояра над готами мала місце у 363 році.В 375 році після поразки в битві з військом Святояра,готський ватажок і король Вінітарій,запросив руського можновладця Божа, царя чи князя, це не так важливо, з його синами,а з ними було 70 бояр  на бенкет.Бенкет був присвячений тому,що готи мали вертатись в  північні краї після поразки від Святояра.На річці Рось,села Синяви Рокитнянського району мав бути бенкет,а гуляла смерть.Бож разом з своїми синами і 70-ма вельможами, боярами-шляхтою цього часу,був схоплений готами і разом з тими,що мали святкувати»відхід»готів з руських земель,страчений був.Древні анти- русини, залишились без своїх воєнначальників,з степів відійшли до Києва,створивши війсь кове угрупування «Троянь», яке очолив князь Велемир.Князь Велемир,навчений гірким досвідом,просоченої кров»ю «шари»,готував свою дружину військову та війсь кове угрупування «Троянь до вирішального бою.Цей бій був у 382 році і наші відважні та хоробрі русини на голову розбили готів, вщент розбили їх і вигнали за межі Руського краю.В бою ватажок Готів,Германаріх чуть не попав в полон до руських дружинників, але мав потужний наче сурма голос,яким позвав охорону свою,спасати себе. Германці також хоробрі, вони з останніх сил відбили у русів свого вождя Германаріха і він вивів германців з поля бою.Менша їх частина залишилась за Доном,а більша ведена Германаріхом,пішла на захід і  в Європі зас нували  державу,котру в честь полководця Германаріха німці назвали Германією Ця держава могутня і демократична не дивлячись на панування А.Гітлера в 20 столітті,а Германія означає людина з копієм. Тільки я завершив свою розпо відь,коли це раптом мій зять,Микола спитав у мене,чи завершилася епопея слов»ян у ВК на Германаріху і чи є продовження,бо цікаво.Я відповів йому і сказав-Для того,щоб розповідати людям про древню історію слов»ян,слід готуватись і  в сліду ючу зустріч,я розповім про те,що пишуть дощечки ВК,але знати слід,що ця книга книг слов»ян, більше ідеоогічна, чим історична.Добре,що я пенсіонер і маю  час.          Всіх присутніх я запросив до свого дому,що знаходиться також в Самборі,на горбі,бо після відвідин Австрії і Альп,назвати початок  пасма  Карпат,горами важко. Мій трьохповерховий дім ще й спарений,видно  з будь якої точки Самбора,бо він великий та й розташований на горбі. Це добротна цегляна будівля,що має на под вір»ї лазню,коптильню,бесідку-альтанку,непоганий сад,а з-заді  дому знаходиться ставок і поле,де є насаджені сосни, берези, дуби на приватизованій землі.Задум Лазні я привіз з Далекого Сходу,але зазначу,що в Руському або Галицькому літо писі,розповідається про те,що галицькі князі і бояри мали свої бані-лазні і в них оздоровлялись,так що віддавати росіянам лазню-баню не варто,бо ми руси і русини,а не касапи з Волги,помісь угро-фінів на той час відсталих з дикими, але  дисциплінованими, монголо-татарами,що мали у  собі  незначну кількість генів слов»ян  Прийшов час і це була весна,здається Великдень- пасха,коли нас відвідали рідні наші, була серед них моя мати Катерина з дочкою і  сестрою Марі єю та племінниками моїми і чоловіком Ігорем.. До речі чому у росмові не має слова чоловік в значенні мужчини.Тому,що в укрмові слово чоловік бере свій початок з такого слова  як «чоло»,частина голови,де знаходяться мізки людини, напевне їх не має у великоросів,тому і слова не мають.Василь з своєю сім»єю, а в ній є 5 чоловік,його тесть з свахою,мій сват з своєю дружиною Орисею, приїхали раніше і ми всі засіли за столи,великої  світлиці-зали понад 50 метрів квадратних.Столи як у всіх галичан ломились від блюд і страв,серед яких була червона ікра і лососеві балики,які ми самі коптили у своїй «винзарні»-коптильні, не говорячи про мясні блюда,що є прикрасою кожного галицького столу і гордістю господині.Також на столі красувались червоні помідори і огірки свіжі,але з теплиць, несмачні вони. Весна буяла і цвіла,що аж паморочилося в голові від тих запахів,а сад замела білим,завірюха,але не снігом,а квітом і у вікна дому  було видко буяння-цвітіння са ду в поєднанні з зеленою барвою листя.Гості всі відмовлялись від дому,але ще «студений» вітерець,погнав всіх із бесідки в дім. Як господар дому в який посели вся із сім»єю в 40 років,я керував великодньою трапезою та взяв позитивне у свого свата Ярослава і запросив всіх змовити «пацір-молитви» та відсвяткувати Великий день християн. Першим,за прикладом свата,розлив по келиках спиртне,якого було до (кольору і до вибору),запросив всіх скуштувати смачнющі блюда,що приготу вала моя дружина Оксана з дочкою Зоряною на пару,і попросив зятя в дальнішому керувати застіллям.Після кількох келихів спиртного,до нас приєднався пан Орест з своєю дружиною Павліною та мої сусіди,а в Галичині так заведено споконвіків,і тоді сват вже Василя,Ярослав,нагадав  про обіцянку розповісти про нашу слов»ян ську долю.Ми всі були вже надворі,вітерець холодний стих,сонце пригрівало,а на мангалі жарився шашлик і його готували  Микола з братом Василем і коли вони приносили шашлика в альтанку,то він аж таяв в роті,таким був смачнющим,а запа хів я не зможу описати.Час від часу брати приносили шашлик, розкладаючи великі куски паруючого м»яса у великі тарелі перед гостями, присідали на лавки і як всі слухали мою розповідь про древні часи слов»ян.Почав я з того,що в 6 столітті ери Христової почався дуже потужний рух праслов»ян з  нашої Прип»яті і Надніпрян щини на Захід і незабаром слов»яни осіли на більшій частині Європи та запо лонили весь Балканський півострів.

                                    Слов»яни у Велес Книзі.

            Майже всі слов»янські народи Європи мали своєю прабатьківщиною землю Праукраїни.Тому арійський дух слов»янства відроджується саме в Україні і звідси він піде по всій Європі гуляти,адже арійці носії світла і добра,а не темряви і мракобісся.Зараз триває війна між силами світла і силами темря ви і на стороні добра стоїть Україна та українці,а на сторні сил зла,знаходить ся Росія,що експортувала війну в багатьох напрямках світу.Росія окупувала Крим через лицемірний референдум під дулами автоматів як і окупувала деякі райо ни Донецької та Луганської областей, ввівши свої війська на вічні землі України. Бог всемогутній все бачить та чує,навіть людські думки і все на планеті Земля робиться з волі Божої.В тому числі повернення Нагірного Карабаху до Азербайд жану який окупувала Вірменія,це відновлення Божої справедливості. Або візьмімо для прикладу Білорусь та намагання імперії зла Росії,створити якусь федерацію чи конфедерацію держав за прикладом СРСР.Білоруси це не росіяни і вони вже  майже цілий рік виходять на протести і не дадуть створити ще одну потворну державу і монстра для всього світу. БІЛОРУСЬ-це Європа і буде вона в демократичній Європі в не дуже далекій перспективі,а не в таежному союзі з рф,відсталому і корумпова ному.Так хоче Бог і так буде з його волі. Я нагадав всім гостям,що прабатько слов»ян Орій,що походив з кіммерійців і мав трьох  синів Кия, Щека,Хорива , саме він ,праотець словян Орій (Арій) Сірію і Єгипет воював (дощечка 6 В).У ВК є згадка про перську навалу Дарія-1,що воював проти скіфів і слов»ян у У1 столітті ери Христової і в 514 р зруйнував м. Голунь на Ворсклі та згадав про розбудову м.Сурожа-Судака в Криму в 1100 році,яке через 400 років після цього, було підпо рядковане греками,про повернення древніх слов»янтиверців з Вавилонського поло ну в часи Новуходоносора.Колискою антів-русинів і всіх слов»ян є Семиріччя і ця земля є матір»ю нашою.Де ж ця земля знаходиться? Багато істориків по своєму, не вникаючи в суть питання,відносять Семиріччя і П»ятиріччя до середньої Азії чи Індії. Згадаймо Енея і на мапі древньої Італії знайдемо  містечка Перусію,Київ,Славіні,що виникли скоріше всього в італійській (В)ЕНЕТІЇ через переселення сюди племен етрусків на чолі з Енеєм після падіння Трої в 13 віці до нашої ери.В 1846 році, біля Кречіо, було знайдено надгробок Енея зі згадками Лади і Езменя Расії,згадка про них мається у ВК.Слов»янські етнічні витоки знаходяться на узбережжі Азовського моря згідно ВК.П»ятиріччя-сучасний Краснодарський край РФ-Кубань,а річками є,Єя, Челбас, Бейсуг,Кирпили,Кубань.Семирічям є річки України-Руси і до них відносяться ріки Молочна,Берда,Кальміус,Грузький Єлан чик, Мокрий Єланчик, Міус, Дон. Підтверджує  археологія, адже вже багато років вивчається всесвітньо відома «КАМ»ЯНА Могила» на річці Молочній,найдавніша історична пам»ятка людства, що визнана витоком всесвітньої цивілізації.Написи розкривають мотиви багатьох міфів,що відображені в древніх шумерських,вавилон ських,асирійських книгах. ..                                                                                                    Згадується в них Всесвітній потоп,що стався,за словами  науковців в У1 тисячо літті до нашого часу.Це  був величезний землетрус,що прорвав Середземне море і затопив величезне озеро,а  тепер Чорне Море,біля Босфору в Туреччині. Говорять, що хвилі,в час  грандіозного стихійного лиха, піднімались на 100 метрів як і сам рівень води в Чорному Морі і про це свідчать записи Кам»яної Могили,а звідтам вони перейшли до глиняних табличок Шумеру і Вавилону та згадку про Атлантиду і її мешканців.Їх розшифрував московський академік Кіфішин і не тільки клинопис асірійців,але й написи в Кам»яній Могилі.Тайна Атлантиди до цього часу не розга дана людством і  деякі вчені світу схиляються до думки,що цей величезний острів чи навіть материк, знаходився за Геракловими стовпами,в Атлантичному океані і там була Атлантида-древня цивілізація людства.Звичайна людина,котра не вивчала історії древнього світу і його трагічних сторінок,не може бути знатоком древньої історії.Я передбачаю,що багато з читачів моїх праць-книг,будуть говорити,що буй но розвинута  фантазія в мене,після того як я  стверджуватиму,що землетрус, який прорвав Босфор,був біля одного із островів в Егейському морі. (Греція).Але я маю право на свою думку і вона така: Україна-ДУША І СЕРЦЕ ЄВРОПИ.Чому Украї на,а не якась інша країна Європи.? Чому страшна катастрофа потрясла Егей ське море в Європі,а не в Атлантичному,наприклад океані?                                                 Просто порівняймо відомі нам факти,яке тисячоліття було,коли стався всесвітній потоп,де саме є наслідки потопу так яскраво виражені і де пришвартува вся Ноїв ковчег?Відповідаючи на ці запитання, отримуємо відповіді,які вказують на місце всесвітнього потопу і дійсно в У1 тисячолітті до наших днів,саме в Егейсь кому морі (Греція) відбулося  виверження вулкану Стронгиле,а потім землетрус надзвичайної потужності,біля чи на одному з островів, що зветься Санторіін підняв величезні хвилі висотою в 100 метрів-тепер таку потугу називають цунамі. Уявити собі хвилі висотою в 100 метрів важко,але ж яку вони мали силу-потугу,що прор вали Босфор і хлинули в прісні води великого озера,перетворивши його в Чорне море.Так солоні води Середземномор»я покрили прісні води  озера, що до сьогодні газ метан,перетворив нижні шари Чорного моря в пустелю,в якій майже нічого живого не водиться.Де у світі ще така сила була,щоб прорвати Босфор і велике прісне озеро перетворити в солоне море. Додаймо до цього Біблію і старий За віт в якому говориться про всевітній потоп та Ноя і його трьох синів, де вони жили до потопу?Дійсно мешкали вони на Близькому Сході,а якщо б за герак ловими стовпами, думаю ми б про Всесвітній потоп нічого не знали і до сьогодні. Згадаймо,де вчені знайшли Ноїв ковчег,а це гора Арарат з турецької сторони і перед нами повстане реальна картина, Всесвітнього потопу та ареалу,де це відбулося.Цим ареалом є Греція,Близький Схід,Єгипет,Україна та країни Чорноморської зони і саме там як на мене відбувся Всесвітній потоп і саме там була древня цивілізація людства-АТЛАНДИДА. Ось бачення Всесвітнього потопу,що базується на фактах,а не є моєю видумкою, яке є подав на розгляд своїм читачам.

                                           Атландида.

   Трипільська археологічна культура IV-III тис.р. до ери нашої. була розтащована в Дунайсько-Дніпровському міжріччі України-Румунії.На зміну трипільцям прийшла Егейська цивілізація(крито-мікенська культура,)загальна назва цивілізацій бронзо вого віку в 3000-1000 рр. до нашої ери на островах Егейського моря, Криті,матери ковій Греції та Малій Азії.Ці свідчення не зовсім точні,оскільки територі  охоп люють тільки частину цієї культури. Егейську цивілізацію варто перейменувати в Атлантичну і включити в неї Чорне море і  Північне Причорномор’я. Чому, спитаєтесь, ВИ?А тому,що трипільці заселили землі теперішньої України і Румунії в незапам»ятні часи і вони через еміграцію з своїх егейських островів, втратили навіть навики того чим володіли.Атланти за деякими даними володіли безсмер тям,а нам у 21 столітті ери Христової до цього,ох як далеко.Душа їхня могла перетворюватись в плазму і жити вічно,адже вони досягнули досконалості, АБСОЛЮТУ.Великим гріхом серед атлантів вважалася брехня.В наш час,якщо таке порівнняння допустиме,РФ вже так пробрехалась перед всім світом,що їй вірити,це себе не поважати і за цю брехню мала б бути знищена вже декілька раз милосердним Богом,адже росія ни не атланти,а брехуни вічні. Людство стоїть перед дилемою,або йде шляхом Божої правди і такою є любов до Бога і ближніх, цим самим спасаючи планету Земля від стихійних лих і катаклізмів,або йде шляхом  не правди і як наслідок згине людство через свою неправду.Часто навіть серед нас,галичан,є такі люди,які  не знають коли вони говорять правду,так вже забреха лись,переслідуючи якусь банальну мету,приклад грошей.Людина це чудо Боже, довершене  Богом створіння,але ми  знаємо, що через людську гординю і пиху Бог вигнав людину з Едемського саду,бо Адам брехав Богові,бо так його просила спокушена Змієм Єва   . ….                                                                                     Наслідком був Каїн і на землі багато його потомків,а людство досягнуло піку свого технічного розвитку,маємо атомні і водородні бомби,дрони, комп’ютери, інтернет і багато чого іншого,але забули ми всі про правду Божу. Людина або має совість,або її ніколи не мала і не має.Совість-це шепіт Бога всередині людини , але дуже багато людей втратили її назавжди,або й не мали совісті ніколи.Є поговірка хоро ша»Брехнею весь світ обійдеш,але назад не повернешся»І це правда. Візьмімо чуда земні,а їх так багато:Це ліси,степи,гори,пустелі, тропіки,напівтропіки,амазонські праліси,тундра, комахи, птахи, звірі і над цим всім Господь Бог поставив господаря і ним є людина. Відкриймо очі,не затикаймо вух,на смак пробуймо все,що дає Господь Бог і відчуємо,що Бог-це ЛЮБОВ. Хто відкриває серце любові і таким чином пізнає,що світ прекрасний?Людей таких  мало, більшість егоїсти,що нага дують собою потворну гусінь,яка обжора і все навкруги поїдає та так,що не може і повзати.Таким було і є людство,адже  до потопу люди давно жили, причому в гріху.Але вдивляймося в чудо!Потворна гусінь перетворюється в чудового метели ка,краса якого зачаровує оточуючих. Цей метелик вже не пожирач зеленого листя, він сідає на прегарні квіти,збираючи квітковий пилок на свої ніжки і перелітає з квітки на квітку дерева,запліднюючи квіти.Квітки проходять свій розвиток, пере творюючись у чудові плоди- райські яблука,персики, абрикоси, банани, гранати вишні,черешні.Для кого цей плід райського саду?             .                                         Для пана-господаря,а ним була і є людина.Чи може потворна людина-егоїст,яка все навкруги поїдає в ім.»я себе хорошого,з гусіні перетворитись в прекрасного мете лика? Бог показує людству,якщо я таку гусінь потворну перетворюю на метелика чудового,то невже не перетворю тебе,людино,з раба живота свого,в пана- господаря світу?-«Але ти  ж людино,маєш від мене волю,тож обирай,що тобі до вподоби,або ти раб живота свого,або пан- господар світу-вільний і щасливий любов»ю до ближ ніх і до Бога.Коли людина обирає,ким йому бути чи потворною гусінню,що ненавидить і презирає всіх людей та поїдає їх,чи прегарним метеликом-бджо лою,вона включає свою волю і в залежності,що обрала людина,дається їй. Люди на–це творіння Боже і невже батько не любить свого сина? Це не правда. Любить і все прощає як блудному сину.Бог є духом і  тому не бачать його очі наші, але як зрячі,бачимо плоди діянь його..Зараз страшний час,час коли люди обирають ким їм бути, потворною гусінню, рабом чрева свого,якого забирає смерть до пекла че рез гріхи його, такими є олігархи і московити-»русские»,що в Бога не вірять,а вірять слугам Мамони в.путіну та к.гундяєву і чудовиську «русскаго мира»Але є інший шлях. Це шлях перевтілення з потвори,яку з»їдає її его та Мамо на,за допомогою людської волі, перетворитись в  чудесно-прекрасного метелика, що допомагає Богу у втіленні його божої волі.Зрівнятись  силою з Богом може тіль ки пекельна сила,що знаходиться  в надрах землі.Багато розумних людей прийшли до висновку,що Атлантида як острівна держава,не могла існувати в Атлантичному океані,а знаходилась в Середземному морі.За твердженням Плінія Старшого Кіпр і Сирія були колись єдиною землею і  Кіпр став островом після землетрусу.              . Атлатиду забрало в небуття пекло.Аналізуючи тексти древнєгрецького Платона багато вчених,на підставі даних єгипетських жерців, дійшли висновку,що в древні часи Антлантичним морем називалося Середземне море і там були морські бої між атлантами та древніми афінянами. Багато з нас пам»ятають,що Атласні гори знаходяться в Мавританії,а біля Алжиру є гора,що зветься Юр»юра,символізуючи міфічного Атланта,який тримає небо.В 1854 Році,російський вчений і  міністр осві ти,тодішньої російської імперії, Норов А.С, опублікував свою працю «Дослідження Атлантиди»і саме в ній він зауважує,що в оповіді Солона вжито слово «пелагос»,а не «океанос» і робить  логічний висновок, що мова йде не про океан,а про море.Є важливим один з фрагментів Платона,який приводжу повністю:»За одну жахливу добу вся ваша військова сила поглинута землею.Рівним чином і Атлантида зникла, поринувши у вир».Логічним є припущення, що Афінська армія перебувала не далеко від Греції і недалеко мала бути Атлантида. Якщо Атлантида розташована була в Середземному морі,то вона на очах очевидців,могла провалитися разом з двома арміями,що вели між собою бойові дії і були очевидцями катаклізму приро ди.Видатний англійський археолог Артур Еванс виявив на острові Крит сліди древньої цивілізації і тому в 1900 році почав розкопки міста Кнос,відкривши легендарний лабіринт царя Міноса і його площа становила понад 16 тисяч квадрат них метрів.Після цього,дехто з вчених говорив,що  Еванс знайшов Атлантиду. Відміність цивілізації Криту від цивілізацій Тигру-Євфрату,Гангу-Інду,Нілу в  тому що Крітська цивілізація була морською і таку ж мала державу, а вищезгадані країни були землеробськими цивілізаціями і державами. За часів розквіту Криту, флот його був найкращим серед всіх країн і займав прекрасну стратегічну позицію між Європою,Азією та Африкою.Крит мав чудове географічне розташування,щоб керу вати греками. Пише Аристотель Острів панує над усім морем,на берегах якого розташувалися греки.Цивілізації Криту властива ще одна  характерна особливість-тавромахія-культ священного бика і Платон приписував атлантам його. Згадай мо,що Україна Тілець,тобто Бик і навіть Крим колись мав назву Таврида,а за деякими даними і був Атлантидою.Крит був володарем Середземно мор»я  і вів торгівлю з усіма народами цього регіону. Потужна Критська держава була знищена  хвилею чи хвилями цунамі, викликаних вибухом вулкана Тіри і  мінойсь ка держава зазнала краху, тоді з материка прийшли еліни,що підкорили Крит.

                             Атлантида –  Гордіїв  Вузол.

 

За Платоном в древньому острові Атлантида священною твариною був Бик .Бика приносили в жертву,а верховним божеством Атлантиди був Посейдон, озброєний ТРИЗУБЦЕМ (Трішула ).Бик-це тур,але його інша назва.В моєму краї є доволі велике село Тур»є біля Топільниці.Згідно новим теоріям поняття Атлантиди потрі бно відносити не строго до острова,а до морської акваторії разом з островом, затопленої під час Всесвітнього потопу.Перший потоп на межі 11500 років до нашої ери,а другий -на межі 4500 років до нашого часу по Ю. Шилову . Територія Атлантиди знаходиться на сучасному морському дні АЗОВСЬКОГО моря.        . Людство знає, що Азовське Море було колись озером Меотидою  і греки вважали, що їхні предки знаходяться на дні Меотиди,царство Аїда.Глибина сучасного Азовсь кого моря не перевищує 20 метрів і саме глибина вказує,що  під часу потопу воно з озера перетворилося в море,через Керченську протоку. До Атлантиди пряме відношення має Крим, і саме КРИМ міг бути тим легендарним островом Атлантида в традиційному розумінні тому, що в древніх мовах поняття острів і півострів часто взаємозамінювались.Ілірійські племена,серед яких напевне були майбутні племе на азербайджанців,вірмен,грузин і меньших народів Кавказу, перенесли-легенду про Всесвітній Потоп з берегів після потопного  Криму на Закавказзя і  дали назву Кавказькій горі Арарат ( гУрарат).Це переселення на Кавказ відбулось після всесвіт нього потопуМайбутній знак ТРІЙЦІ (тризуб),був головним знаком Атлантиди ще в допотопні часи і означав три стихії-землю,небесний вогонь і воду (санск- ритські Шіва,Брахма,Вішну).У Платона описано допотопну острівну державу Атлантиду розміри якої в довжину – 3 000 стадій (540 км), в ширину – 2 000 стадій (360 км),якраз співставимі з розмірами півострова Крим! Сучасні розміри півост рова Крим: із Сходу на Захід –324 км,із Півночі на Південь–207 км. Розмір давньої Атлантиди складав – від гирла Дунаю до дельти Дона рівно 540 км.По периметру чотирикутника дійсно,були гори –Донецький кряж,Кримські гори та румунські Карпати. Столиця острова Атлантиданазивалась Мегаполіс .Згідно Платону, столиця розміщувалась на узвишші,  в 50-ти стадіях від моря (8-9 км).Це узвишшя, з великою долею вірогідності,згаслий вулкан недалеко від Судака.Відстань між горою і підводним вулканом -18 км,що дорівнює 100 стадіям..За описами Платона, центр Атлантиди бог Посейдон,окружив трьома водяними ровами і двома сухопутніми. Крім Атлантиди можна розрізняти  допотопні острови Меотійської низовини під іменем Едем,що після Біблійного Потопу перетворились на підводні острови Ад,  по-грецьки Аїд.Греки назвали жителів Атлантиди“Атлантами,а українці назвали їх антами.Причини затоплення Атлантиди? .Згідно з Платоном, потоп викликала війна між жителями Атлантиди прототрипільськими племена ми і  Гіперборейцями,які могли належати вже до кімерійських племен, на від міну від троянських племен атлантів.З наукової точки зору, підняття рівня води в озері Меотида могло відбутись-внаслідок землетрусу на Кримському півострові. -Внаслідок опущення морського дна через землетрус в районі протоки Дарданели, територія  Туреччини. -Глобального потепління,яке спричинило підняття рівня води в Середземному морі і прориву морської води через тільки що утворену протоку Дарданели в акваторію Чорного моря і саме це є правдою як на  мене. В любому випадку піднявся рівень води Чорного моря,а пізніше через Кeрченську протоку морська вода хлинула в Меотійське озеро. Населення Атлантиди–трипільські-прототроянські,майбутні ілірійські  племена і населення Гіпербо- реї–протокімерійські племена,що були представниками катакомбної археоло гічної культури. В майбутньому із цих племен утворились  майже всі європейські та азійські народи.Класична (Кримська) Атлантида, описана Платоном в його діалогах “Тімей” і “Критій” під назвою Атлантида. .Гіпотетично на обширній території Атлантиди  зародилось землеробсво,тому племена,які заселяли Атлан тиду, почнуть називати умовним поняттям -ілірійські племена. Назву “ілірійські племена” потрібно пов’язувати з чоноземом,друга назва якого Іл чи кисІль. Земле робство сприяло виведенню  сортів зернових культур В Атлантиді,з сліів Геро дота,був Культ Бика,що вказує на приручення Бика і Корови,що призвело до винайдення орного землеробства.За переказами Платона,знаком Атлантиди є  Трійця,а це  сучасний Тризуб. Залишки Атлантиди знайдено на території Криму у вигляді палеолітичних стоянок: Киїк-Коба,Старосілля.Греки думали, що біля мису Меганом в одній із печер згаслого вулкану Кара-Даг, знаходиться тайний вхід в царство мертвих,а вхід до печери, зараз,відкривається під час морського відливу. .......Американські вчені вважають,що раніше на місці Чорного моря було велике, чи не дуже,прісне озеро,яке оточували долини родючих земель.Причиною загибелі населення у цій долині став потужний потоп з боку Середземного моря. Морські геологи Уільям Раян і Уолтер Пітмен  з Колумбійського Університету висунули ідею могутнього потопу з боку Середземного моря.Їхній висновок ґрунтувався на вивченні сейсмічних розламів І осадових порід у районі Чорного моря. В останній Льодовиковий період процес замерзання води привів до того,що рівень моря понизився  приблизно на 150 метрів. Потім  12 тисяч років тому, льодовик став відступати,а рівень світового океану почав підвищуватися.Долина Чорного моря була відрізана від світового океану і Середземного моря “греблею” на місці Босфор ської протоки. В якийсь момент ця “гребля” була прорвана напором морської води.Вчені говорять,що процес був дуже швидким:вода прибувала зі швидкістю 1,5 кілометрів в день. Візуально,це  могло бути подібним на 10 000 (тисяч)Ніагарських водоспадів.У наш час рівень Чорного моря знаходиться на 120 м нижче рівня світового океану і на 70 м нижче рівня Середземного моря.  В текстах Платона описано тільки три види «атлантичних» тварин – бики, коні і слони .« Адже слонів на острові було дуже багато, корму вистачало і для цієї тварини” .Крим. Слони ( скелети ) – досить буденна знахідка на берегах чорноморських лиманів“.На думку більшості дослідників, коні були вперше одомашнені в Причорноморських степах.Саме слово «Таврида»- означає «країна биків».На американському континенті та островах Атлантичного океану ( якщо шукати Атлантиду там ) слонів  не було, немає їх зараз в природі Америки,а коней побачили автохтони тільки з появою іспанців.Платон писав, що острів атлантів був багатим на метали і атланти знали орихалк,золото олово,срібло,мідь,свинець,залізо. Крим, Керч і землі коло неї для давніх мешканців були неймовірним скарбом. Це чи не єдине в світі місце находження заліза (орихалка,золота,олова,срібла,міді,свинцю), лежачого відк рито на поверхні Геродот у 5 столітті до нашої ери.розповів скіфську легенду про походження скіфів від Зевса і дочки річки Бористен – Дніпра.Від іхнього союзу народився предок скіфів? – Таргітай ,у якого було троє синів – Ліпоксай,Арпоксай і Колаксай На мою  скромну думку–цю легенду скіфи переказали Геродоту,але  з царів в  легенді йдеться не про часи скіфів,а про часи троянців, шумерів і  кіме рійців.Можливо перша троянська війна між атлантами-троянцями і гіперборей цями ознаменувала закінчення Золотого Віку атлантів,перший біблійний потоп відбувся приблизно 11,5 тис. років до ери Христової,а останній потоп відбувся приблизно 4 500 тисяч років до нашої ери і  знаменував початок Срібно го Віку гіперборейців-шумерів.Настав  Бронзовий Вік, кімерійський, а проти стояння між ахейцями і троянцями у Троянській близькосхідній війні за 1500 років до ери Христової на території Близького Сходу  ознаменувало закінчення Бронзового Віку кімерійців і початок  Залізного  Віку скіфської  ери.У значно більшому розмірі Трою, побудували племена Атлантиди на північному березі  Меотійського Озера в районі сучасного Молочного Лиману,згодом ця Троя висту патиме,як Райський Едем з молочними ріками,сучасна ріка Молочна, і кисіль ними берегами чорнозему.Після потопу Трою відродили племена затонулої Атлан тиди на західному березі в районі сучасного міста Керч .Степан Наливайко вважає,що санскритське sarva “увесь”(серби) на ірансь- кому грунті звучатиме як Garva/Garpa(хорвати) – тобто одне і те ж поняття українською мовою звучатиме або Серби(санскр. звучання)-sarva, або Хорвати (іранське звучання)-garva .

За Степаном Наливайком слово Гал – це чорний бик, галка – це чорна птаха, галоха –чорна корова. Можливо Хорвати –це і племя Сербів, тільки передане іранською мовою (мовна група кентум),бо індійською буде,Серби (мовна група сатем) ці племена споріднені.Адже  пеласги ще матріархальні племена звели Афін ський Акрополь,Карійський Ікар,придумав і створив крила (паруси), щоб покину ти острів Крит,але за однією із версій під час бурі загинув.

                                    Атлантичне  суспільство та царі атлантів.

Цікаве питання хто такі царі Атлантів? Кожний із них створював свою династію, але всі вони сини, Бога морів, Посейдона.Кожен із царів Посейдонової династії, правив своєю землею і не йшов війною на сусідські,братські землі, щоб їх завою вати. У Посейдона було аж 9 чи  10 синів і всі вони були красенями,фізично доско налими велетнями.Їх імена:Атлас,Гадера,Амгір,Еволон,Масоб,Автохтон, Мла сип,Местюра,Азеса,Діапроп,незвичні імена для сучасного слов"янського людсько го вуха.Ці імена засновників царських династій Атлантиди, записав у єгипетських жерців філософ Платон і перевів їх на старогрецьку мову,тому вони важкі  для слу ху сучасників.Слід зазначити,що більшість царських дітей Посейдона жили і керували своїми державами за справедливими  законами Батьків,були довгожите лями і коли хотіли відійти від справ,за своєю волею, могли перетворювати свої душі в плазму і жити вічно. Візьмімо Атласа.Нам всім відома легенда про те,що він очолив повстання проти Богів і після поразки титанів від Богів,ВЕРХОВНИЙ Бог греків Зевс, покарав Атласа,заставивши тримати на своїх плечах і голові, небо.В дуже багатьох моментах життя древніх народів,домінує війна титанів з Богами,а титани,разом з циклопами та величезними пастухами Сицилії,Верховним Богом поміщені в Тартар після поразки від Богів.Гея підмовила титанів повстати проти батька і вони змістили Бога УРАНА,а замість нього пустуючий трон зайняв Хро нос,котрий женився на своїй сестрі Реї,Хронос однооких циклопів закрив в Тар тарі.Уран та Гея передбачили Хроносу,що він буде скинутий з трону своїми ж діть ми.Хронос думав над цим пророцттвом, знаючи,що воно може збутись в любу хви лину,тому,щоб не спокушати долю,вирішив ковтати своїх новонароджених дітей, що дуже успішно робив.Всіх своїх дітей проковтнув Хронос,крім одного,що переховувався в печері на Криті і туди його помістила мати.Звали його Зевс.Зевс мав свою місію,він підростав і коли виріс та став дорослим, дав батькові Хроносу зілля від якого Хронос виплюнув з свого черева всіх своїх дітей.Мати Зевса Гея, передбачила перемогу Зевса над батьком,якщо Зевс звільнить циклопів, сицилій ських велетнів-пастухів з Тартару.Це зробив він звільнивши їх з Тартару. .......               ТРОЯ була видумкою до часу її відкриття Шліманом,а в ЄВРОПІ землі Норвегії і північної Франції були скуті льодовим панциром.Атлантида знаходилась набато південніше і там зародилась, думаю так, перша цивілізаційна держава,що зростала, могутніла і за час свого розвитку була взірцем всього  людства як високоморальна  цивілізація,за винятком передпотопних часів. Предками азілійців по материнській лінії були пелазги,що дали свої гени їм.Батьком і одночасно царем азілійських атлантів був Посейдон і гени  його домінували в синах його,а всі вони були фізич но і інтелектуально довершеними..За 14 тисяч років до християнської ери стався катаклізм,пам’ятаймо те,що землі Атлантиди були  сеймічно активними і саме цей  катаклізм привів до еміграції атлантів до Європи.Але святе місце пустим не буває і протоіберійці,очолювані Посейдоном за 11 чи 10,5 тисяч років до народження Христа, увірвалися в Атлантиду і захопили її,а Посейдон захопив владу в ній.За наказом першого царя Атлантиди, Посейдона на горі був побудованих величний і величезний храм Атлантиди,а він  одружився на місцевій жінці,що народила йому 2 (двох) синів-близнюків.  За наказом Посейдона були побудовані перші канали і  він ввів релігійну основу,що базувалась на поклоні нні предкам для всього древнього Атлантичного світу.Саме кроманьйонці,а не неандертальці,ввели свій культ  Матері-Богині і її скульптура мається у нас в Карпа тах як і поклонялись та визнавали Бика по чоловічій лінії.В Галичині мається багато населених пунктів з ім»ям Бика і я вже говорив про село Тур»є мого краю  Тур (дикий бик) є,а таких назв населених пунктів чи урочищ,дуже багато мається в Україні.Науку Астрологію в часи Атлантиди ввів перший цар Атлантиди Атлас і він досліджував небесну сферу,тому можемо припустити.що в часи споглядання небес,особливо в нічний час,ним була введена в обіг наука астрономія.а на честь нього було названо Атландиду.Хіба не в Атлантиді народились  назви сузір»я та планет таких як Юпітер та Сатурн,хіба не звідси Боги Юпітер.Тепер про царя і основоположника Атлантичної царської династії «Автохтона». Древніше вже нікуди,бо Атландиду затопив своїми водами всесвітній потоп.Це слово означає» народжений землею»,а не примітивне слово «абориген»,що асоціюється з папуасами Нової Гвінеї,дикими і відсталими канібалами.До речі папуасів описав український дослідник Міклухо-Маклай і ніколи він не був етнічним москалем,і не вважав себе таким, але все,що до московита потрапило було і залишається «русским"АВТОХТО́Н  корінний, міс цевий–корінний мешканець певної території,країни.Ідеї автохтонності привертають увагу в зв’язку з процесами формування народів,міжетнічними взаєминами, «істо ричними правами» на землі інших етносів.Концепцію етногенезу українського народу на засадах автохтонності розробив академік М.С.Грушевський.Згідно з його поглядами, прямими предками українців були племена,що проживали на території сучасної України від неоліту. Історію українського народу М. Грушевський починав від 4 століття, ототожнюючи з українцями південні східно-слов’янські племена антів,а це пояснення антропологічних,психофізичних,мовних особливостей украї нського народу,пов’язувалося саме з цією найдавнішою диференціацією слов’ян та з особливостями субстрату, на якому він сформувався, фракійського, іранського, тюркського. Найдавніша етнічна назва українців була «русини»- руси,русичі,в латинській трансформації, «рутени» В 10–12 столітті нашої ери назва русини стосувалася тільки українців, поширилася на інших східних слов’ян,росіян та білорусів (північно-східна група прийняла прикметникову назву «русские»,а в первинному значенні –підлеглі Русі.                                                                                  Термін «Автохтон.» вживається на позначення організмів, що живуть там,де сформувалися у процесі еволюції. Вчений Стародавньої Греції Платон у своєму творі «Тімей і Критій» посилається на афінського державного діяча і поета Солона, якому один єгипетський жрець розповів про велику країну атлантів,що існувала за 9000 років до Платона і навіть воювала з греками. Країна атлантів була розташо вана десь за Геракловими стовпами,і  прийнято рахувати за Гібраалтарською прото кою,в Атлантичному океані.За Платоном, це була федерація з 10 царств, велика й багата держава з розвинутим господарством,з великими  містами.            . Мальовничу,вкриту лісами територію країни перетинали численні зрошувальні канали.Атланти підкорили весь захід Європи і намагалися захопити Афіни та Єги пет,але в запеклій боротьбі з афінянами, зазнали поразки.Високо розвинута циві лізація острова загинула в результаті гіганської природньої катастрофи, яка сталася 11500 років назад,чи трохи пізніше..Дослідження дна Атлантики в районі припус тимої загибелі Атлантиди, показали, що середня товщина осадкових порід тут бли зько 4 метра, а це при сучасних темпах їх нагромадження (10-15 мм за 1000 років) потребує найменше 300 тисяч років,а не 12,як твердять прихильники Атлантичного походження.Як свідчать океанографічні дослідження останніх років,Середньоат лантичний хребет-це результат геологічної події,під час якої,роз'єдналиись і утвори лися материки Африка і Південна Америка. Вчені звернули увагу на особливості конфігурації берегових ліній:західної-африканського материка і східного,південно американського.Для Атлантиди в Атлантичному океані немає місця. 

Відомий учений Г. Тазієв називає дату вибуху - 1470 рік до нашої ери, говорячи,що в повітря злетіло до 80 млрдів. кубометрів гірської породи і виникали хвилі завви шки до 260 метрів.В ті часи островами цієї частини Егейського моря володіли мінейці.Внаслідок величезної сили вулканічного вибуху загинуло ВСЕ, навіть вели ке місто на острові Тіра,а також центр мінейської цивілізації місто Кносос на остро ві Крит. Вчені думають,що ця подія,відгомін якої через століття дійшов до Платона, відображена в його розповіді про країну атлантів.За Платоном,Атлантида була мор ською державою,а мінейців моряками, які мали великий морський флот.Платон зазначав,що в Атлантиді випасалися великі гурти биків,яких мінейці вважали свя щенними.На морському дні поблизу Тіри виявлено рів,подібний до того,який оточу вав фортецю в головному місті Атлантиди.Руїни міста мінейців,укрив великий шар вулканічного попелу.а це подібно до руїн Помпеї,вони  просто чудово збереглися.  Археологи знайшли тут багато кольорових фресок і навіть дерев'яних предметів.У 1976 році відомий французький вчений Жак Ів Кусто відкрив на дні Егейсь кого моря поблизу острова Крит,залишки стародавньої мінейськоі цивілізації. В 1987 році російський дослідник І. Машніков логічно проаналізував твори Платона  і ви сунув  гіпотезу, що цілком заслуговує на увагу.І. Машников  оспорює дату загибелі Атлантиди і численність морських і сухопутних військ атлантів.За описами Плато на атланти мали величезну армаду-1200 кораблів з військом понад мільйон чоловік. Армія греків,що перемогла атлантів,була,мабуть,не  дуже меншою.Звідки могло взя тися в льодовиковий період таке величезне військо? Адже на всій планеті в ті часи мешкало не більше 3-4 мільйонів чоловіків,які  перебували на  низькому рівні розвитку.І. Машніков висуває досить імовірну версію.                               .                           «В стародавні часи, число 9000 записували як десять тисяч мінус тисяча, а 900 як тисяча мінус сто.В стародавній системі обчислення,якою користувалися в Єгип ті, тисяча позначалася знаком «М», а в стародавній Греції «М» означало десять тисяч. Солон переписав з давньоєгипетських документів, за скільки років до нього загинула Антлантида,а його наступники зрозуміли єгипетські знаки як древньогре цькі. Так і з'явилося 9 000 замість 900.Платон відзначав,що Геракловими стовпами проходив морський кордон між Афінською державою та країною атлантів,  стовпи могли бути тільки в Егейському морі.Платон говорить, що Афіни протистояли державі атлантів,і це можна розуміти не лише як військове протистояння,а й геогра фічне, на півострові Мала Азія,де у той час була стародавня земля хеттів.Тут збереглися міста колового планування, згадаймо про трипільські мегаполіси і яку вони мали форму? Згідно джерел, XIV ст. до нашої ери з Хеттією воював Єгипет,а незабаром у війну вступили Афіни, які за відомостями Геродота,завдали нищівної поразки хеттам і захопили 13 їхніх міст. Згодом імперія хеттів розпалася.                  На думку І. Машнікова, війна Афін з Хеттією «дає ключ до розв'язання ще однії загадки Атлантиди.Атланти-не національність,а принизливе прізвисько понево леного народу.Хетти розбиті афінянами, були обернені в рабство,стали зватися атлантами, їхня ж повалена держава Атлантидою». Цікаву версію висунув у 1992 році німецький учений Цангер. На його думку, розповідь Платона є нічим іншим,як «перекрученою пам'яттю» про велику Трою.Це античне місто поблизу Дарданель ської протоки,описане Гомером,вважалося міфом,але в 1871 р. залишки Трої знайщов німецький вчений Г. Шліман. Цангер наводить багато вагомих доказів  істинності своєї гіпотези, базуючись на збігах у Платона і Гомера в описах.В Атлантиді віяв сильний північний вітер,що не є типовим для Середземномор'я,за винятком лише відомого своїми штормовими вітрами входу в Чорне море.В Атлан тиді,за описами,два джерела -тепле і холодне. За словами Гомера,такі ж були у Трої. В Атлантиді знали латунь. В античні часи цей сплав виготовляли лише в одному єдиному місці-в Едромітті,що розташований поблизу Трої.Розмір центральної частини міста Атлантиди,п'ять стадій (900 кв.м.).Такий же розмір палацового комплексу Трої.Платон докладно описав великі портові споруди Атлантиди і твердив, що навколишня рівнина була прорізана каналами. Для заповнення цього водного лабіринту,за словами Платона,мешканці Атлантиди пробили в берегових скелях проходи в море.Рівнина,де стояла Троя,тоже прорізана каналами,і тут,прибережні скелі пробиті наскрізь у двох місцях. Морська міць Атлантиди,за Платоном, трималася на 12 сотнях суден, а флот Трої,за Гомером, налі чував 1185 суден.В древності Геракловими стовпами, називали Дарданели,а не Гібралтар.Платон припустився великої помилки, називаючи час катастрофи.На колоні єгипетського храму було записано ієрогліфами, що «9000 років тому старо давні греки перемогли могутню, добре озброєну державу, ім'я якої Атлантида». Ця дата була каменем спотикання для вчених. Неможливо уявити собі існування розвинутої цивілізації в кам'яному віці.Цангер твердить,що у стародавньому Єгипті з середини третього тисячоліття до нашої ери, користувалися не одним,а трьома календарами- державним офіційним сонячним та двома релігійними - місячними. Йдеться про колону в храмі,то час подій на ній був позначений за місячним календарем, отже названу вище дату слід поділити на 12,37.  Вчений Цангер визначив дату згаданої битви - 1207 р. до нашої ери,а саме в цей час греки вели велику війну. Однак ворог був не за Гібралтарською протокою, а значно ближче, на північному заході Малої Азії. Одна грецька хроніка називає дату підкорення Трої, 1209 р. до Ери Христової,тому всі перераховані гіпотези мають рацію.Котра  з них виявляється вірною,покажуть подальші дослідження. В  діалогах написаних у фор мі бесіди історичних або вигаданих осіб, знаменитий давньогрецький філософ Платон і з його праць народилася вельми популярна легенда про Атлантиду. В   ній говориться, що приблизно 9500 році до ери Христа,стався страшний землетрус, в результаті якого острів назавжди поринув у безодню океану.В той день загинула стародавня і високорозвинута цивілізація, створена остров’янами, «атлантами.У період Середньовіччя праці Платона були віддані забуттю,але вже в XIV-XVI століттях,отримали назву епохи Відродження, інтерес до них і до Атлантиди, стрім ко зріс.Атланти,які створили найвищу у ті часи цивілізацію і Атлантида поглину та була морськими водами. Згадка про Атлантиду міститься в двох діалогах Плато на, що носять назву «Тімей» і «Критій». Обидва вони присвячені питанню держав ного устрою і ведуться від імені його сучасників:афінського політичного діяча Критія,та двох філософів,Сократа і Тімея.Першоджерелом усіх відомостей про Атлантиду є розповіді давньоєгипетських жерців, які передавалися в усній формі з покоління в покоління.У першому з діалогів наводиться повідомлення Критія про війну між Афінами і Атлантидою.Острів,з армією якого довелося зіткнутися його землякам, був великим  і утворена на ньому держава вражала всіх своєю величчю і, була надзвичайно могутньою,підкоривши Лівію (відому тоді Африку).                          В 9500 році до нашої ери атланти,бажаючи підкорити Афіни, обрушили на них всю міць своєї непереможної армії,але, незважаючи на явну перевагу сил,не змогли домогтися успіху.Афіняни відбили навалу,розгромили ворога,повернувши свободу народам, які перебували в рабстві в них. Однак на цьому біди не відступили від благополучної і колись процвітаючої Атлантиди. .Протягом доби розбурхана стихія стерла з лиця землі великий острів і поклала край високо розвинутій державі Атлантиді.В Критію той же афінський політик детально оповідає про дві великі держави древності,армії яких зійшлися на полі бою незадовго до фатальної повені. Афіни, представляли собою високорозвинену,любу богам державу-тому Богами кінець Атлантиди був вирішений наперед. За свідченням Критія,на Акрополі-пагор бі,містилася якась комуна,яка нагадує ті,що малювали в своїй уяві родоначальники комуністичного руху в СРСР. Все в ній було порівну і всього вистчало з надлиш ком. Але населена вона була не простими людьми,а правителями і воїнами,що забезпечували підтримку в країні бажаного їм порядку.Трудовим ж масам дозволя лося лише благоговійно споглядати їх сяючі висоти і виконувати   накази Акрополя. .В трактаті скромним і добрими афінянам, протиставлені горді атланти, родонача льником яких був сам морський бог Посейдон і він побачивши,що земна дівчина по імені Клейто,бавила у хвилях своє юне тіло,так запалився пристрастю  викликав ши у неї відповідні почуття,став батьком десяти синів-напівбогів-напівлюдей Старший з них,по імені Атлант,був поставлений керувати островом, розділеним на дев’ять частин,кожна з яких була під керівництвом одного з його братів.Платон наводить  відомі йому розміри легендарного острова і в довжину Атлантида досягала 540 км,а в ширину не меншою за 360 кілометрів.Атлантами був побудо ваний Божий храм за наказом Посейдона ,ним було введене поклоніння предкам як релігія Атлантиди і на пагорбі був побудований палац правителя. Посейдон оточив  його трьома сухопутними і двома водними оборонними кільцями       . .   Нащадки Посейдона-атланти перекинули через них мости і прорили додаткові канали,по яких кораблі могли безперешкодно підходити до причалів, розташованих біля самих стін палацу. Зведено ними на центральному пагорбі безліч храмів,багато оброблених золотом і прикрашених статуями небожителів і земних владик Атлан тиди. Кожну державу федерацію в її столиці прикращав храм на честь засновника держави.Таким був храм в столиці Автохтона.Платон не залишає без уваги і багато негативних сторін життя остров’ян,що викликали гнів богів і послужили причиною катастрофи.Мир і благоденство,які панували багато століть,не забуваймо,що тоді століття рівнялись року,зруйнувалися з вини  атлантів,Богами.Поки атланти стави ли чесноти вище багатств і почестей, небожителі були до них прихильні,але відвернулися від них,як тільки блиск золота затьмарив в їх очах духовні цінності. Атланти втратили божественну сутність,переповнилися гординею, жадібністю і злістю, а Зевс не забажав стримувати гнів і, зібравши інших богів,надав їм право винести свій вирок. Судячи з  катастрофи,що обрушилася на гордих дюдей Атлантиди, їх вважали негідними милосердя і це призвело до грандіозного катак лізму,зникнення в морській безодні величезного острова і його мешканців-атлантів. Афінянин Гелланик, що жив у V столітті до нашої ери описує острів,але називає по іншому, Атлантиадою і не згадує  про його загибель.Деякі дослідники вважають,що його оповідання має відношення не до загиблої Атлантиди,а до Криту,в історії якого також фігурує морський бог Посейдон. Геродот,Пліній Молодший,історик Діодор Сицилійський атлантами іменують плем’я,що мешкало в Атлаських горах. Ці африканські атланти були досить войовничими і вели постійні війни з іншими племенами.Арістотель сказав,що не військова перевага дикунів призвела до загибелі племені атлантів,а сам творець Зевс за вчинені гріхи, знищив  атлантів. Пам»ятаймо про те,що трипільці,пращури слов»ян- арійців і нас русинів-украї нців жили на острові Атлантида у царстві Автохтона в Егейському морі і вийшли з нього за попередженям Богів та оселились на новій Батьківщині, якою стала земля України, Молдови,Румунії. Попереджені богами,про страшний катаклізм і стихійне лихо йшли вони ще до всесвітнього потопу гірським землями Греції-Єлади,потім проходили Болгарію,виходили в Румунію і там  осідали (Куку тень), а частина з них осіла на Буковині.Більшість трипільців, пішла на Вінничину, освоювали її,згодом поселились на Черкащині, Кіровоградщині, Київщині, тепер це центральна Україна і там за  своєю звичкою зводили двох і трьох поверхові жит ла та мегаполіси округлої форми з підручного матеріалу,лісу, глини.Ці всі навики будівництва були ними взяті з Атлантиди,але їх чекало не море і мореплавство,а чорноземи.Живучи за своїми законами,нащадки атлантів,освоїли землеробство, почали сіяти пшеницю,жито,овес,гречку і збирати пристойні врожаї, вдоскона лювати навики.Слід сказати,що нащадки атлантів,трипільці не тільки освоювали нові ремесла,але і не забували того,що їм подарувала цивілізація Атлантиди.         Вони огороджували свої протоміста укріпленнями і це були поставлені у вертика льне положення дерев»яні палі.Укріплення міст були надзвичайно потужними, одна із версій походження слова Україна означає,що слово пішло від  слова укріплення. Певний час проживши на землі та побачивши,що господарювання на землі, підриває її родючість, а вже мались приручерні корови з биками, була прирученою мала рогата худоба,старійшини круглих поселень вирішили,що найкращим спосо бом захисту землі є залишення цих міст і місць,переселення на інші землі та спалення плодів рук своїх.Все приходить з досвідом у людей,щастя було в тому,що на трипільців,в час їх переселення, ніхто з сусідів не нападав,а землі куди вони приходили були ще більш родючі,ніж ті,що покинули.Тому з Буковини, почалось освоєння західної і центральної України трипільцями-нащадками атлантів-автох тонів,побудова величезних протоміст,аналогів яким в ті часи Земля не знала.  Цікава думка осінила мене.Ашкеназі-хозари,що мали районами свого поселення Польщу, всю Україну, фактично всю Європу,за винятком земель Росії, вчинили дер жавний переворот-революцію в Російській імперії і в жовтні 1917 року   революцію провели євреї.Після узурпації влади євреєм-ашкеназі чи хозаром по матері,В.І. Леніним у величезній країні СРСР,почалось щось страшне, був ще Л. Троцький, єврей-хозарин.Протистояння перших осіб революції,мало катастрофічні наслідки для держави,  був червоний терор,а наслідок один Л. Троцький вимушено емігру вав за межі СРСР та трагічно загинув в Мексиці.Згадується моя поїздка по святих місцях Ізраїлю,де ми, туристи,на свої очі бачили радянську зірку, серп і молот у Вифлеємі.Наш гід Зеленський Юлій уродженець м. Дніпра,пояснив нам,що ці символи роблять в Ізраїлі. Як зараз відомо їх початок в древній Елладі та її столиці Афінах в допотопних часах.В ті часи в Афінах і по всій Греції було правління комуністів,про що я говорив вище. Вся  верхівка Хозарії визнавала за свою релігію Іудейську і намагалась захопити та підкорити Русь і її столицю Київ.Не дав зробити це князь-предтеча козацтва українького,Святослав Хоробрий,що розбив Хоза рію і підкорив хозарську столицю Ітіль,теперішню російську Астрахань. Правління комуністів добром ніколи не закінчувалось і цьому безліч доказів, серед яких всесвітній потоп і взяття в морські глибини великого острова Атлантиди,після величезного катаклізму, виверження вулкану та цунамі. Також вже за моєї пам»яті, був розвал величезної імперії зла СРСР  в 1991 році,що був комуністичним монст ром. Суцільний дефіцит товарів і я не можу забути як якісь шкарпетки ставали причиною скандалів між людьми,а я вимушений був викликати до себе на допит директора універмагу і виясняти причину конфліктів між адміністрацією та людь ми. Із слів директора мені відомо, що причиною скандалів був суцільний дефіцит,а в народу було досить багато грошей на руках,що перетворювались на «фантики» і щоб щось купити їх треба було негайно «сплавляти»та купувати.Згадую як брав позику на будівництво свого дому, а потім з однієї своєї мільйонної зарплати в купоно-карбованцях,зумів віддати позику.Це єдиний хороший спогад про союзні часи,все інше погано-чорне. .....Були і ми «міліонерами».Хто ностальгує за Союзом і компартією та ціною на ковбасу варену за 2.20 крб,хочу нагадати,що все було в страшному дефіциті,і цей посткомуністичний час поро див олігархів та корупцію з якою Україна б»ється як Сервантес з вітря ками.Зараз не легко нам українцям у своїй державі, приходиться крутитись і часто шукати роботу за кордоном,але це було завжди В мої часи я їхав на далекі Курильські острови з жінкою і там працював,бо міг  набагато більше заробити  там чим в Україні.З другого боку багато серед нас,українців тих хто постійно ниє і прикидається бідною церковною мишою в  той час як на подвір»ї-оборі стоять у нього Мерседеси і Джіпи, автомашини заполонили всі дороги,а в радянські часи автомашини були дефіцитом .        З роздумів,що наче чари нахлинули на мене,вивів голос  свата Ярослава,що побачив як я з смаком поїдаю шашлик і вже не розповідаю про древню історію слов»ян.Та і зайшов я далеко, аж в допотопні часи,але як і більшість дослідників не скажу однозначно,що Атлантида була в Криму,а може на Криті, чи в Трої?Не знаю  я.Впевнений,що Атлантида не була в Атлантичному океані,за геракловими стовпа ми і поділився з вельмишановними читачами своїми думками.Сват Василя Ярослав звертався  і говорив мені, що це все я не міг вичитати в радянському вузі,бо за такі думки і факти міг би знову поїхати на  Магадан чи Курильські острови,в кінець гео графії Союзу.У відповідь сказав я,що вже був 1 секретар райокому партії,котрий мене перед «путчем» 1991року висилав туди з міліціїі і звільняв з посади началь ника слідства,коли комуністи мого райвідділу,за моєю пропозицією,вийшли з член ства комуністичної партії. До речі були першими в Україні хто в міліції так зробив. Сказав,що зараз потвора Росія вбиває українців на Сході України,а дякуємо за це національній політиці КПРС,що  заселила після ГОЛОДОМОРУ східну і південну Україну, кацапами з Росії.Яблуко від яблуні не далеко падає,тому нащадки,такі ж як батьки..Я твердо знаю,що одна із самих древніх націй світу, відродиться,скине з себе одяг раба,буде повноправним Паном-господарем України-Руси.  Настала хвиля мовчання і всі гості з великим задоволенням смакували шашликами,що в роті таяли і перекидувались фразами. Я запросив рідних мені людей- гостей на майбутню гостину і пообіцяв розповісти про арійців Індії,що мають своєю прабатьківщиною Україну.

            Поєднання і завоювання арійцями трипільців. Вихід в Іран .

В одній із своїх книг,я писав про арійців і тому до цієї теми я не буду повер- татись.Але нагадаю читачу,що арійці населяли Східну,частину центральної та південну Україну і саме вони нападали на протоміста трипільців, часто ви- бивали-вирізали населення міст до ноги.Але  траплялись випадки, коли арій- ці (орійці)зовсім не вбивали  трипільців,а черпали з їхньої набагато вищої культури і засвоювали  знання наче з криниці,а коли трапилось похолодання та збільшення населення,асимілювавшись,освоювали  нові землі на Сході,пів денному Сході Землі.Про це я розповів своїм сватам в час відвідання дому Миколи,коли вже повним ходом керувало літо,бо Василь,брат Миколи приї- хав з Києва до батьків з своєю сім»єю.Був пан Ярослав,тесть Василя і він приїхав з м. Нового Самбора до тестя в Старий Самбір,де і я проживаю. Подвір»я дому мого тестя Ярослава менше,але гарне і має навіть фонтан та  оригінальну скульптуру матері Божої. За вказівкою свата мого Ярослава,ми всі,що були в альтанці, вимушено покинули її і пішли в дім та розсі-лись за столом на 2 поверсі.Сват був веселим,як завше привіт ним і за його командою ми помолилися та сіли до столу,після чого була трапеза.Ми всі,хто був за столом,а серед нас був священник-монах Петро, перший священик УГКЦ нашого містечка приступили до обіду,точніше це був після обідній час,але блюда були смачнющі-обідні.Сват тримав гусей і тому на столі парував бульон з гуски і кожному в  глибоку тарілку, свахою Орисею, був покладений великий кусок гусака.Навіть отець Петро похвалив пані Орисю за бульон і гуску,потім був копче ний гусь,що приготував Микола і я в нас у винзарні,а копчений гусь вийшов на славу,пахнув вишнею і аж розчинявся в роті,настільки був смачним.Сват Василя, Ярослав,нагадав мені про мою обіцянку розповісти про арійців України,наших пращурів,я скромно мовчав,а отець Петро,що в мене в гостях не був,бо правив у патріаршому храмі УГКЦ Києва,порадився з гостями і дозволив мені вести розпо відь про арійців,що пересе лились з України в Іран та Індію.                           .        Ось переказ моєї розповіді.Лада,стомлена,сердита,зла,вийшла з повозки,яку тягну ли четверо коней і сказала своєму чоловіку Дарку (Дарію), щоб він  об»явив привал і перепочинок з обідом для колони,що була дуже багаточисельною і тягнулась аж за небокрай-горизонт,звиваючись степом мов гадюка.Почув ці слова своєї сварливої Лади, вождь племені Дарко,і хоча  не дуже хотів зупиняти колону свого племені, щоб уникнути сварки з дружиною, віддав наказ вістовим,а вони по всій колоні відда вали наказ вождя і князя,про зупинку і відпочинок.Навколо буяв степ і настільки духм»яний та пахучий, що Даркові здалось,що дружина Лада свариться з ним  про  тривалість  зупинки, адже колона продовжувала рух,поки не зупинився хвіст,а розмова між подружжям була в голові колони.Не бажаючи сперечатись, Дарій своїм конем «Вогняним»,поїхав до хвоста,але чув в свій адрес прокльони Лади,що верещала мов навіжена.Прискорив вождь зупинку племені і всі арійці (орійці) розводили вогнища і готували обід.Для цього виходили в степ мисливці, які просто стрілами з луків вбивали сайгаків,а їх було так багато,що не злічити. Жінки племені саків,зібравши тушки сайгаків білували їх,а на вогнищах готували їх і навіть непогана шурпа-суп в них виходила,не говорячи за свіже м»»ясо молодо го  сайгака,зажарене на деревному вугіллі,що возили з собою.Виходу племені саків з земель праУкраїни,передувала подія захоплення праміста Тальянки племе нем саків,де Дарій був вождем і князем. В місті правила своя старшина і був матріархат,очолювала  трипільців і місто молода та приваблива Лада.Очолювала успішно, спротив  трипільців аріцям-сакам потужним був,адже місто все,по всьому колу,було оточене валами.Особливістю укріплень праміста було те,що ліс,в основ ному дуб,лягав в основу поставлених вертикально стін,що потім обливались водою та дощами з кілька місяців,після чого покривались стіни землею-грунтом перетво рюючись у вали.В залежності від кута нахилу  дубової стіни такий вал міг бути нездоланним і в багатьох місцях таке укріплення Тальянок  непереборним і було і в цьому переконався сам князь саків.               .            .                                 Дарій був мудрим і виваженим командиром і  тому смерть воїна для нього бу ла не абиякою втратою,хоча саків мав дуже багато. Коли саки на самому світанку пішли на штурм укріплень міста Лади,то не взяли сходу його тільки тому,що не могли здолати крутизну валів,а коні і вершники наче підкошені падали вниз. В арійського племені  саків були вже вершники і навіть коліс ниці і саме з колісниці звернувся Дарій до володаря трипільців,говорячи« Не хочу я вашої смерті,але коли мої вої вмиратимуть від ваших стріл під час штурму,я знищу це величезне місто і його мешканців» Це почула Лада і зібра ла Раду свого племені-трипільців та поставила одне питання:»Що будемо робити?,а тим часом до саків підходили підкріплення з інших арійських племен,що вимагали від Лади і племінного керівництва здачі міста Тальянок,так тепер зветься  це поселення чи село.У велику кімнату Лади,а дім був прекрасний, трьохповерховий,з округлими вікнами-ілюмінаторами та візерунками над ними,серед глухої і  темної ночі, пробра лась її мати,що була для Лади великим авторитетом та сказала їй:» Думаєш доцю,що робити?Я тобі скажу,але мусиш так зробити як мати народу, бо інакше згинемо ми як багато автохтонів згинуло.Ти мислиш як воїн- мужчина,а не береш до уваги,що ти надзвичайної краси жінка і не використовуєш свого жіночого дару.А він в нас жінок надзвичайний,згадай чому ти,а не твій брат,став на чолі племені. Тому,донечко,що ми вже цілі століття живемо за принципом«Мужчина грубий,а жінка тонка натура»Мужчина вбивця,а жінка, краса-берегиня.Тому в нас століт тями жіночий початок домінує над чоловічим,а вони настільки обмежені,що нашу красу обожнюють. Ти ж бачиш,а в нас великий дім і цілий рід в ньому живе,всі чоловіки слухають мене і тебе і виконують наші накази,навіть твій батько. Чому,донечко?Вже в сім»ї все виробляється  хто керуватиме родом,той керува тиме племенем і навіть народом.Твоя краса, це зброя,яку не здолає жоден чоловікКоли наступного дня Дарій,на колісниці,підїде під вали міста нашого, підбери чоловіка розумного,що чоловічим голосом має зацікавити Дарія і запро понувати йому двобій. А наступного дня появишся ти,краса неземна і будеш одіта у все біле та настільки гарна,що це з розуму зведе Дарія. А що говорити  трипільцю- чоловіку про двобій ти краще знаєш,адже ти берегиня і матір нашого племені. Якщо ж зумієш це зробити і заінтригуєш Дарія двобоєм, станеш його дружиною і не поведе він скажених саків у бій,а одружиться на тобі.                           Тихо плакала, Лада на плечі своєї матері,бо розуміла,що не вродився ще на землі такий чоловік,якаий би встояв перед чудо-чарами її,княгині весни,і передчувала весілля,тому і плакала. Розуміла Лада,що слова матері мають глибокий сенс і рацію і якщо відмовиться вона від плану матері,може статись так як із інши ми містами трипільців,будуть взяті і розграбовані, а можливо  самими автохто нами спалені.Було це вже не раз і не десять.Важливим і чи не визначальним для Лади був культ матері і ціла релігія трипільців,а вірили ТРИПІЛЬЦІ  в те,що розуміли. В них вибудовуються смислові ланцюги:схід-південь,захід-північ,весна-літо-осінь-зима,дитинство юність- зрілість-старість. 3700-3500 років до Різдва Христового, в храмах до 90% становлять жіночі фігурки (жіночі статуетки з Луки-Врублівецької,Бернашівки у Середньому Подністров'ї,Сабатинівки Кіровоградської області.В Украї-ні здавна вважалось,що саме материнська молитва має найбільшу силу – «ма теринська молитва і гори зсуне», «молитва матері й з дна моря врятує», «молитва матері дивує -і до Неба долине і з Неба врятує».  Головна особливість релігії періоду Трипілля -«Золотої доби» це її цілісність і раціональність.Робили те,у що вірили.Навчання,праця і гра були невіддільні одне від одного.Символи інь та янь на древній трипільській кераміці,були за 1000 років до появи Давньо китайської цивілізації .За тисячу років трипільці опанували майже всю Украї ну. Якби не різкі кліматичні зміни з середини 3 тис. до ери Христа, то планомірна трипільська експансія могла тривати значно довше. Головним чинником тут був культ сім'ї та продовження роду.Трипільці любили і плекали матерів і дітей. Згідно з українською традицією,звичаєвою нормою вважалося 16 дітей у сім’ї. У трипільців існував культ дітонародження, підтвердженням чого є величезна кількість ритуальних жіночих статуеток. У трипільців існував культ вогню і культ знищення старих речей.  Серед типових моделей виділяють Коловорот-круговорот Всесвіту (концентричні кола в орнаментиці тарілок,кругове,колове планування поселень). Уявлення про сакральний центр цього круговороту бачимо в плануванні поселення з обов'язковим майданом посередині,навколо якого обертається все життя його мешканців.У триєдності,значима кожна деталь,яка передає динаміку од вічного коловороту,що пізніше розвинеться і отримає назву Права, Ява і Нава. З неба (Прави) падає дощ,проростають (в Яві) злаки і плоди,а їхнє насіння,схоронене в землі (Нава),знову проросте навесні сходами.Обожнення природного циклу: життя,смерть,воскресіння основа релігії трипільців.  Про існування астрономіч них знань і досліджень,які безперечно були професійним надбанням жреців, свідчить відкриття трипільської обсерваторії V тисячоліття до наших днів (с.Казаровичі на Дніпрі).. Завдяки трипільській пластиці дізнаємося про пантеон Богів мешканців праУкраїни кінця VI початку III тисячоліття до Наших чаасів. .....     Перше і мабуть головне місце в цьому пантеоні належить Великій Богині-Матері,жіночому началу родючості,  і в ньому уявлення про відтворюючі функції Землі-жінки і дітей  роду.Часто статуетки Богині позначені спіралевидними змія ми,що обвивають її груди або живіт (оберіг вагітності). На поселенні Майдане цькому, Богиня-Мати тримала біля грудей дитину.Поруч зі старшою Богинею, архео логи знаходять і юну постать стрункої молодої Богині-Діви,оновленої весня ної  Природи. Наявні статуетки Богині в позі Оранти з піднятими до неба руками. Велика Богиня часто сидить на рогатому троні у вигляді бика, що вказує на її міфологічний зв'язок з Богом-Биком.Символ бика нерозривно пов'язаний в трипільців із жінкою. Бичачі голови є домінуючим мотивом, символічно пере даючи ідею регенерації. Литовські легенди,кажуть,що бик-віл з'явився з води,і волами створені хмари та озера. «Священні роги», які починають з'являтися в III і II тисячоліттях до наших днів,особливо характерні для мінойської культури Криту, продовжували служити символічним позначенням утроби,а Бог-Батько у трипі льській пластиці представлений переважно  у вигляді Бога-Бика (Тура) чоло вічого начала Природи,зображеного на небі сузір'ям Тільця. У вигляді Бога-Бика давні греки уявляли Зевса-громовержця,а давні слов'яни з Биком ототожню вали свого Перуна-громовержця,а небесний грім порівнювали з ревінням бика.Це дозволяє припустити,що частина трипільців стала предками прото-греків (Крито-мінойська і мікенська цивілізації), а частина предками прото-слов'ян.Моделі жител та храмів використовувалисьв магічній практиці. Керамічні чотирикутні домашні вівтарі,виконані у формі хреста або квадрата, зорієнтованого на всі сторони світу. Вірили в те,що розуміли.Робили те,у що вірили.Все, що можна було, перетво рювали на гру. Навчання, праця і гра були невіддільні одне від одного та відновлення. Завдання релігії (відновлення)–відновити зв’язок між духовною і зем ною свідомістю людини,фізичним і духовним тілом,повернути людині цілісне уявлення про буття (триєдність світу), відновити мету і шлях.  Головним був Культ сім'ї та продовження роду в  трипільців.Трипільці надзвичайно плекали матерів і дітей.,а українською традицією,звичаєвою нормою, вважалося 16 дітей у сім’ї,ось що слід відродити і це вирішить всі проблеми українців.В трипільців існував культ дітонародження, підтвердженням чого є велчезна кількість ритуальних жіночих статуеток.Засновуючи і будуючи нові чисельніші міста і опановуючи нові території,трипільці уникали проблем перенаселеності.Індоєвропейська релігія обожнювала природу і вшановувала предкіВідчуття радості,щастя приносили свята з їхніми обрядами,ритуалами, зустрічами з родичами.Свята супроводжувалися піснями, танцями, іграми, священнодійствами,під час яких вживались ритуальні напої й їжа.Святість розумілася як творча сила,що несла просвітлення, енергію, втіху. Свята були приурочені до річних фаз небесних світил і були покликані гармо нізувати тіло і душу людини з космічними циклами. Свята чергувалися з періодами буденної праці.Світобачення трипільців пронизане прагненням до творчості, облаш туванням навколишнього простору з допомогою універсальної символіки коловор оту Всесвіту  На посуді двочленні композиції відображають одвічну боротьбу і єдність протилежних начал (два змії-дракони,закручені головами назустріч одни одному.Жінка-прародителька представлена глиняними образами повнотілих зрілих жінок, що народжують. В глину цих статуеток додавали зерно або борошно з нього.Уявлення про «похорон» зерна в землі (засів) і його «воскре сіння» (весняні сходи) відображають ідею вічного перевтілення, відроджен ня душ покійних родичів через тіла новонароджених дітей Роду. Бог-Батько у трипільській пластиці представлений у вигляді Бога-Бика (Тура).  Трипільці у своїй вірі зберегли культ батьків як священний культ і під час розкопок міст на порозі дому поховані батьки,кістки яких знаходять,а вони ще і охороняли дім.                                              Помуркотіли дві кішечки ще трішечки і коли Лада заспала на плечі матері, мати поклала її в постіль,а сама пішла з кімнати геть. Сниться Ладі сон і навіть  чоловік що мав говорити з самим Дарієм-Арієм  приснилася їй та  розмова між ними що вона йому скаже,а також білий одяг,який мала одіти перед зустріччю з Дарієм. Проснувшись,поклалась на Божу волю і свою інтуїцію, покликала трипільця Гора, що в сні бачила його і навчила його як має говорити з Дарієм-Арієм та як має його заінтригувати і якими словами зачепити його себелюбство,щоб він пристав на дво бій Коли ДАРІЙ на колісниці з золота,що сліпила очі людям,підїхав до воріт міста і могутнім голосом перепитав,що вирішили мешканці граду на його вчорашню пропозицію,почув у відповідь слова Гора про те,що він боягуз,інакше б не на колісниці приїхав.А також те,що його на двобій викликає володар Тальянок і якщо він  герой,то хай їх розсудить Бог і двобій і що саме завтра о 8 годині ранку, володар Тальянок,чекатиме на нього в двобої,у пішому або навіть кінному двообої з вико- ристанням списів і мечів. Зачіпив ще словом таким ,що Дарій і його плем»я саків,боягузи,бо завтра не прийдуть і не будуть битись.Ціле арійське плем»я саків і його вождя (Д)Арія  назвали словом боягуз,а це було надважкою образою і тому просто з колісниці рік Дарко:» Я приймаю виклик і завтра о 8 годині ранку буду тут же і поб»ю Вашого ватажка,так і передайте йому». Це Буде Бій єдиноборство лідерів,бо вождями чи князями як правило були тільки кращі з кращих воїнів.Лада готувалась до завтрішнього ранку наче на весілля і її чепурили багато жінок племе ні,а вона приміряла тисячі білих плать,відки даючи  як правило їх.Накінець вибра ла те, що їй личило,знайшла білосніжні туфлі-сандалії і білу хустину,оділа це на себе,кілька раз вибігала до ставка,де на водяному плесі бачила своє відображен ня.Враження красуні Лади від свого зображення були великі,а одним сучасним словом,бачила у водному дзеркалі«шикарну дівчину».Наказала вона,щоб приготу вали їй  колісницю, виготовлену із золота, двоє білої масті коней,в біле також одітий був Гор,а меч  та списи довго вона сама вибирала,бо від них залежало її майбутнє життя,а може її  смерть..                                                                             .   Прийшов ранок-панок і о 8 годині побачила вона вершника на коні любому вождю,  на ймення «Вогняний»,бо масть мав подібну до вогню,що приближався.Гор був погоничем колісниці і тільки спитав,чому Лада в колісниці,а не вершниця,як нака зала йому говорити (Д)Арію,але відповіддю був тільки спопеляючий погляд,який говорив це не твоя справа,слід вразити Дарія.Дарій був спантеличений такою несподіванкою,а ще більше вражений коли з  золотої    колісниці на ходу вискочив молодий весь у білому воїн і привітав його підняттям руки. Спішився арійський племінний вождь і сам мимоволі зіскочив з свого коня і пішки підходив ближче .Коли ж підійшов близенько і міг розгледіти обличчя противника,то ще більше здивувався,адже жодного волоска на обличчі воїна він не  бачив,лише коротка зачіска із звисаючим  «оселедцем» вказу вала на те,що перед ним елітний воїн із брахманів або кшатріїв. Привітав Дарій противника свого і спитав,які правила бою та отримав відповідь:» Якщо мене переможеш,бери град мій,людей не вбивай,але приєднай їх до свого племені,а будівлі спали, щоб мешканці не мали куди вертатись. Якщо я переможу,то ти забираєш своїх воїнів-дикунів і йдеш у свої краї,я ж зобов»язуюсь не переслідувати Вас і не нападати на твоє військо.В цей момент голос Лади зірвався та сфальшивив і вона  тоненьким голоском промовила про ненапад на військо арійське.Запідозрювати почав Дарій щось неладне,але дока зів не мав,що це жінка,бо і в ті древні часи правила лицарів забороняли битись чоловікам з жінками,та почув голос лицаря» Готуйся до бою» і був чоловічий голос -команда.Лада вирішила пізнати в ближньому бою свого майбутнього чоловіка і взяла в ліву руку круглий щит,оббитий золотом,а в праву,меч.Як заворожений спостерігав за противником Дарій і машинально повторював її рухи,але не мав золотого щита.Бій розпочала Лада та так потужно,що чуть не вибила з рук Дарія меча і вже хотіла стати на горло супротивнику,та він впавши на землю,встиг перекотитись кілька раз. Удари вмілого бійця  трипільців впинались в чорнозем,але не ранили Дарія.Скочивши на ноги і постійно бачачи перед собою золотий щит, Дарій вирішив провчити зухвальця,адже рахувався серед арійців кращим фехтуваль ником і всю свою майстерність спрямував,щоб позбавити трипільського вожака золотого щита,його переваги.Навіть вибив щита,намагався проткнути  воїна мечем,але не тут було,трипілець наче вуж вислизав з-під його ударів і здалось Да рію, що в трипільця великі груди. Бій продовжувався десь з годину,а може й більше.Коли ж Дарій впав знеможений на землю біля Лади, положивши на землю її перед цим, машинально руку поклав їй на груди,а вони тріпотіли і все зрозумів він. .....Перед ним жінка,а не мужчина та перепитав  як її зовуть і чому вона вийшла з ним битись? Почув у відповідь,що звуть її Лада,а вийшла битись тому,що вона як і він вождь племені трипільців, а в них не чоловіки племенем керуть,а жінки. Від такої несподіванки не міг (Дарій)оговтатись,а по його гарному синьоокому облич чю котились краплини солоного поту,він їх рукою змахував,але не міг поту позбу тись.             .                                                                                                                             Лада була розбурхана боєм,її чорне,наче смола волосся,вступало в протиріччя з синіми мов небо очима, і думка про те,що Дарій переміг її,не давала Їй спокою. Все таки Дарій був сильніший за неї і ця думка в її голові була домінуючою.В діях і думках стверджувала Лада,що Дарій сильніший і цим підкорила суворе серце воїна, а притулившись до нього змахувала з його тіла краплини поту,що виступали та й спитала його:»Що ж тепер робити будемо і як кожна жінка,чекала відповіді свого господаря.Гор побачивши,що Лада на землі,кинувся їй допомагати,але його зустрі ли списи воїнів арійців і заборонили йти на місце бою,де лежала пара.На землі був Дарій,а біля нього, переможена ним, левиця трипільців Лада і питання її не давало спокою йому.Думав Дарій,бо мав чим і мовчав,а через деякий час скажзав«Ладо, виходь за мене заміж і будь мені дружиною» Тепер настала черга думати Ладі, погоджуватись на заміжжя з Д(Арієм) чи ні,згадала все що говорила їй  мати,про план її так добре виконаний Гором і сказала Так. Віднині  ти мій чоло вік,а я твоя дружина.Я чоловіка не знала до цього часу,ти моя голова і розум,а я твоя шия.В Галичині і в 21 столітті ери Христової під час шлюбів молодих в церквах,побутує ця говірка,яку промовила Лада своєму майбутньому чоловіку (Д)Арію,а це було ой як давно,ще до переселення в Іран та Індію.Важливе місце в релігійних уявленнях аріїв посідав Пуруша-першолюдина,з жертовних членів якої боги утворили Всесвіт. У ряді ґімнів знаходимо ім'я цього загадкового велета –Пуруша,символ безкінечності,символ всезростаючого життя,першолюдина, першо основа Всесвіту, а також сам Всесвіт: Із духу його був народжений Місяць,із ока Сур’я-Сонце,боги Агні і Індра-із рота,Вайю–з подиху.Пупок став повітрям-  небом, голова його,ступні–землею,простором-слух».В більш пізніх Ведах Пуруша отото жнюється з Мітрою-Сонцем. "Величезна його святість, але ще більший сам Пурша. Четверта частина його- все суще на землі,а три частини- безсмертя в Небі, На три частини вознісся Пуруша у вись. Четверта частина його залишилася у землі".Три фігури,вертикально піднімаються одна над одною, утверджуючи зростання життя-Предки-Отці-Нащадки.На поселеннях в Індії зводилися святилища у формі кола, квадрата,трикутника  .                                 .                                                             . Вважалося,що невидимі боги спускалися з неба,всідалисяь біля входу,брали участь у жертвоприношеннях,а потім відлітали. Жертвоприношення було ритуалом,який відтворював творіння богами Космосу із розчленованого тіла першожертви Пуру ші.Вівтар символізував Всесвіт,що набував форми Пуруші.Через жертву досягалася прихильність богів,що споживатимуть жертовний харч,вдихаючи аромат спалюва них пожертв. Жертовний вогонь виступав також посланником до богів,яким проголошувалася хвала. Керували ритуалом жриці.На вогонь вівтаря виливався священний напій,сома або олія.Домашні вівтарі-жертов­ни­ки в Індії встановлю валися на чільному місці під стіною навпроти входу як в праУкраїні.Викладалися із глиняних валиків, мали форму хрестоподібного підвищення із закругленими кінцями.В центрі на глиняному «троні» влаштовувалася сидяча статуетка праматері роду,яку оточували стоячі статуетки жінок та дівчат.У трипільців,що асимілюва лись серед арійців,були громадські  храми, один з них 18-метровий храм в Небелів ці,що розміщувалися у центрі поселення.Вони мали по два вівтарі,на яких розміщу валися фігурки Богів і Богинь,розписний культовий посуд для жертвоприне сень.Кожна трипільська хата-ДІМ мала свій домашній вітар у формі рівнобічного хреста,прямокутника чи прикрашеного спіральним розписом кола,або навіть сварги.Споглядання зірок врешті привело людей до переконання, що небесний світ є реальним світом. Крізь усі прояви життя пройшла визначальна засада: ніщо не відбувається випадково,геть усе керується обов‘язковим загальним Законом,бо і небесні тіла рухаються згідно з визначеними правилами.Це породжувало відчуття покори долі та вчило покладтися на її ласку.На таких підвалинах з‘явилася астрологія:якщо плин земних подій обумовлений небесними явищами,то досить заздалегідь  навчитись гадати,що віщує доля за знаками Зодіаку.У Велесовій Книзі як один з весняних обрядів шлюбу Землі і Неба: «Є вінчання  Сварога і Землі» Цікавою паралеллю є згадка про священну Корову Замунь праматір «кравенців» та відому в західних слов'ян Богиню Подагу,що зображену вигляді священної корови. Змієнога богиня з'явиться у  арійців-скіфів як мати,котрих за легендою назвуть-змії ним народом.Земноводні, плазуни стануть тотемом  карпатських  мольфарів,а в їхній релігійній практиці вважалося,що статевий зв'язок чоловіка і жінки на полі сприяє родючості.Дарій з Ладою по своїх станах  як домовились,так і зробили весілля,а перед весіллям приїзжав Дарій з своїм екскортом до міста і його радо зустрічала Лада. Боїв між ними не було,а була приязнь і навіть кохання іскра між ними проскочила,а багато воїнів арійців із саків говорили своєму князю, що із величезним задоволенням взяли б собі в дружини гарних  трипільських дівчат. Між собою воїни говорили,що вони величезні та грубої кості,а дівчата красуні писані і тонкої кістки.Діти і внуки в таких сім»ях були б сильні, розумні і навіть граціо зні.Під час бенкетів,які влаштовувала Лада в честь приїзду майбутнього чоловіка, сказав Ладі, Дарій,про що мріють його воїни і щоб хотіли б взяти собі за дружин молодих дівчат та жінок її міста. Позвала до себе своїх служниць Лада і наказала вияснити,чи готові  дівчата та молоді жінки виходити заміж за арійців,наказавши всюди оголосити,що вона їхня Володарка,виходить заміж за князя Д(Арія).        Вождь саків переконався,що в  трипільців матріархат ПАНУЄ,коли наступного разу Лада оголосила,що за їхнім прикладом,можуть поступити тисячі її одно племінниць і вийти заміж за арійців.Трипільці як і арійці не були «голубими» і знали звідки беруться діти,тоді виникло питання,а як бути з чоловіками  трипільців,адже вони були досить войовничі.Лада в роздумах і сказала нареченому, що знайде вихід із здавалось б безвихідної ситуації,а по його відїзду пішла на сто рону своєї матусі в їхньому домі і спиталась поради.Мати подумала трішки і промо вила до Лади,що це не велика проблема. «Склич віче доцю і оголоси,що хто не хоче підпорядковуватись арійцям-сакам з мужчин трипільців,той вільний,бо жінки вирішили масово виходити заміж за  саків-арійців. Мають право вони покинути міс то, а можуть вступити з арійцями в бій,адже не полохливі вони зайці та і зброя в них не гірша чим у саків. Міняти своє рішення жінки не будуть і масово виходи тимуть заміж саме за саків.Не забороняється  трипільським жінкам любити чолові ків  трипільців і з ними мати дітей.Жінки трипільські підуть до своїх чоловіків саків в їхню країну і там житимуть за законами патріархату..Мужчин,хто визнає поразку трипільців як Лада,тому князь Д(Арій),дозволить переселення в край саків,де вони будуть воїнами і прийматимуть участь у військових походах і ще їм буде дозволено брати жінок-арійок за  своїх дружин, якщо кохання між них поселиться».Ось,що нарадила мати своїй дочці Ладі і дочка знову виконала настанову матері.Благо,що від міста,до стану саків  близенько і спозаранку до князя помчав вістовий від Лади,який повідомив йому,що Лада чекає на нього в своєму граді і має тримати з ним раду,а про що саме,не говорила вона.Не дочекавшись навіть обіду,помчав закоханий Д(Арій) в Тальянку до Лади,бо навіть день без неї,для нього був тягарем.Зустрілись і спитала лукаво Лада в нареченого,»Чи готовий він прийняти тих мужчин –трипільців,хто визнає, як вона визнала поразку трипільців і чи братиме їх у походи  далекі і не дуже,та чи матимуть вони право одружуватись на арійках?»Він поміркував хвилю і ствердно хитнув головою, але промовив, що це питання має вирішити віче»В один день і навіть годину відбулися віча в Тальянках та військовому стані саків,а рішення були одинаковими і такими як сказали вожді-керманичі племен.Попередньо  рішення були узгодженні та погодже ні Ладою для  трипільців і Дарієм для саків під час любовних забав. ….                     Була ще одна битва між трипільцями та саками,коли на колону арійців напали трипільські воїни, що відважились і не захотіли підпорядковуватись сакам. Колона повільно рухалась пішки,бо не багато вершників було серед саків і йшла вона на землі саків північніше Криму.З-за гори байраку вилетіли трипільські вершники,що чудово володіли луками і стрілами до них та й мали по декілька списів,які влучно жбурляли у саків в середині колони,де не було вершників.Багато саків полягло і не тому,що боягузами були, а якраз через несподіванність ворожого нападу.До хвоста колони,де був Д(Арій) на своєму коні,прискакало декілька вістових,що розповідали про раптовий напад вершників. Дарій,що  мав біля себе трохи вершни ків-саків  та воїв-трипільців на конях,дав команду і повів своїх вершників до середини колони. Піші саки мужньо відбивались і чіткі команди Дарія зробили свою роботу,тому що були розбиті  нападники, трипільські вершники .Про те,що саме трипільці відпущені Ладою, напали на них,довідався Дарій від командира вершників-трипільців,що визнали поразку трипільців і спалили своє величезне міс то Тальянки.Не правильно зрозумів ці слова трипільського полководця Дарій і при зустрічі з дружиною Ладою з САРКАЗМОМ спитав її:                  :                              »Ладо чи в тебе така тактика сіяти смерть навкруги, коли даєш команду воям трипі льцям,що не здались,нападати вже на саків під час маршу.Я ж виконав свою обіцян ку, чому ти зрадила мене і моє плем»я» Аж потемніло в очах Лади від образи і вона забрала свою голову з плеча Дарка і гнівно промовила:« Що ти верзеш. Я намовила трипільців, щоб вони нападали на колону сакського племені.?А як поясни ти той факт,що десятки тисяч дівчат мого племені вийшли заміж за саків і були весілля між ними. Це перший раз,ти сам це говорив,шоб арійці одружувались на жінках іншого племені і не робили собі гаремів,а жили з ними. Для чого мені це? Адже я твоя дружина і майбутня матір  дітей роду  твого. Невже я ворог сама для себе.Невдячний ти і черствий чоловік і я тобі цього не забуду,плакала вона гірко. В піт кинули ці слова Лади Дарія,зрозумів він,що дурницю зробив,не провіривши слова Івна-начальника трипільців та й дуже шкодував за сказаним Ладі.»Слово не горобець,вилетіло,не піймаєш « Навіть попросив в неї вибачення і це було в його житті вперше,щоб він князь саків-арійців,просив вибачення у жінки,хай такої ж за рангом як він і декілька раз просив.Та і Лада була в нього одні єю дружиною,бо це була  її умова відсутності гарему і все життя жив тільки з Ладою. Домовились і помирились між собою Лада і Дарій, а ніч їх зігріла в своїх палких обіймах.Арійська Колона на марші,а в ній вже цілі підрозділи трипільських верщників,тому що умовою приєднання до  саків Д(Арія) була наявність коня і досвід кінного воя серед трипільців. По приходу в північні степи теперішньої Херсонщини,колона сакського племені,зупинилась,віднайшла кочовище свого племені і радості  від  зустрічі не було меж.                                                   .   .             Була проблема велика і в сім»ях саків,адже арійці мали гареми,але коли брали заміж жінок і дівчат,племен  трипільських,не говорили,що мають гареми жіночі і дітей по 20-30, живучи по своїх законах.По своїх звичаях і зако нах жили і жінки трипільські,і в їх суспільстві паннами були вони,але чоловічих гаремів вони не мали і це видумка чоловіча.Тому почались між жінками  різних племен суперечки, хто в гаремі старша і хто кохана дружина. Жіночі сутички інколи переростали в жах і доходило навіть до бійок та крові, тому що саки-мужчини привикли до своїх нових дружин із  трипільців і не спішили до жінок свого сакського гарему в повстяну палатку-гарбу. Якщо говорити правду,то трипільські жінки виглядали красунями в порівнянні з сакськими,в них було витончене личко,чудові манери поведінки,тонка кість і граційність. Жінки саків були грубіші як по кості так і зовнішньо,та і старіші були,а мужчина завжди шукає молодшу.Свою  вроджену гор дість, неспокійний характер намагались скрити панянки трипільців,живучи і кочуючи по степах південної України і як могли так боролись за кохання чоловіків-саків.Так тривало багато років,але тут прийшла біда і її принесло різке похо- лодання. Температура знизилась на кілька градусів,все заносило снігом, а лід вкривав всі пасовища,так що зимою худоба не випасалась як раніше і не могла здобути собі прокорму сама своїми ратицями.Що робити? Добре що саки привикли до молока і вживали постійно його,та і сир і сметану мали, якось виживали,а вже жінки трипільські і багато мужчин цього племені,мали реальні проблеми.Дійшло до того,що одного зимового дня в стійбищі,знайшли декількох мертвих мужчин і як вияснилось  всі вони були трипільцями,а померли від виснаження.Харчування в трипільців та арійців цілком різне.

                         Кліматичне переселення. Вареники                          .                                                                                                                                      .     Трипільці мали в своєму раціоні різні каші з різних зернових,навіть муку різну,з якої готовили в них в Тальянках різний хліб,макарони були також. Терпіли трипі льці чоловіки,але це все бачили їхні жінки з саків,які не могли їм дати того, чого  самі не мали.Тоді почали давати мужчинам молоко різне, сири з нього, сметану,все що мали те давали,але організм деяких трипільців не приймав молокопродуктів і відкидував їх.Це приводило до виснаження і смертей. Дарію доповіли про випад ки смертей серед мужчин вже його племені і він через свою розвідку довідався, що помирають колишні  трипільці,а коли біда вже панувала в краї і людей масово забирала смерть з косою, пішов до Лади та її матері Міли і поділився своїми думками. Міла довго мовчала і її такою Лада не бачила,завжди готова до дії і до поради,вона взагалі перестала говорити,коли почула,що біда як правило стосується їх трипільців і при тому мужчин.Знала Міла пророцтва автохтонів, щодо майбутньої долі вихідців із Атлантиди і все почалось збуватися. В про роцтві говорилось,що масово вмиратимуть мужчини-чоловіки від несприйнят тя молока,а жінки пристосуються до цього і не вимре все плем»я, бо за лишать ся нащадки-діти. Почало збуватись пророцтво атлантів, а це  Мілу турбувало.Цілу нічку мислила мати Лади, зранку покликала свого зятя Дарія і сказала йому,що весною слід всьому племені здійматися і йти на південь, бо інакше вимруть всі і саки мужчини також.                               .                                                                                  Ці слова Міли не виходили з голови Дарія,а особливо згадував він їх,коли знову і знову виявляли  трупи мужчин трипільців.Тоді він покликав до себе в  пов стяну палатку старших своїх саків та трипільців і наказав всім готуватись до пересе лення на південь та пояснив причину виходу з своєї землі, молочною нетолеран тністючоловіків-трипільців до молока. Дарій назначив час виходу з теперішньої землі України,а це мав бути час ранньої весни,коли сонце розтопить лід і сніг та зійде трава для корму худобі.Про те,що  прийнято рішення виходу племен саків з нашої землі і переміщення їх в Іран та Індію,де клімат тепліший,Дарій повідомив своїй тещі Мілі та коханій дружині Ладі.Був великий збір сакських племен і він проходив на землях Дарія як самого найбільшого племені саків і саме на зборі пле мен,князь розповів про трагедію,що була в його племені та значній кількості смер тей мужчин інородців,а не арійців.Племінні вожді саків,Дарію розповіли,що багато саків- мужчин помирає від несприйняття молока і тоді ж він був обраний головним князем-вождем племінного союзу.Вихід з Херсонщини залежав від погоди, але те,що залежало від князя не відкладалось,а вирішувалось зразу. Тому в палатці  залишені племенні  вожді і було Дарієм запропоновано їм сформу вати із свого племені колони по 50 тисяч чоловік і таких вийшло 7, враховуючи саків князя в кількості 150 тисяч,а може і більше.Розгорілась суперечка між вождями на предмет того чи брати з собою в похід інородців-трипільців.Слово взяв  полководець інородців Івн, котрий сказав Дарію такі слова.»Ми вірно служили тобі князю і вбивали своїх,коли була потреба. Прошу за 25-30 тисяч воїнів трипільців,що залишились у нас та не померли і твого дозволу на похід в південні райони разом з саками. Ці люди знають те, чого арійці не знають і вміють оброб ляти землю та вирощувати зернові культури, просо,жито, гречку,овес, пшеницю,ось вони і будуть вирощувати її для всіх саків і тим самим збільшать раціон харчування.А для цього треба час,щоб зерно в землі воскресло, виколо силось,дозріло і слід зібрати його та зробити муку,а з неї вже можна приготувати різне.Різне чув Дарій,а думка Івна про те,що з колишніх трипільців вийдуть хороші хлібороби,була сприйнята ним дуже позити вно,адже збільшувався раціон племен.   Саме тому Дарій сказав,що колишні трипільці є теперішніми саками і те що вони хлібороби він знає,тому хай Івн,готує вершників до виходу і вони будуть в голові колон. Було сформовано 7 колон і 8 з трипільців,перепитав Дарій у Івна чи племена саків мають очікувати,коли дозріє зерно  та отримав позитивну відпо відь. Знав князь,що таке масштабне переселення людей,матиме багато проблем і тому 3-4 місяці від сходження рослин і до їх дозрівання,не саме складніше з них. Тому погодився і взяв трипільців-саків з собою в похід,а жінки саків так чи інакше були з ними.  Наказав,щоб брали колишні  трипільці з собою знаряддя обробітку землі і збору врожаю. До цього часу їм це було заборонено на землях саків,а це були землі України,теперішньої Кубані і Донщини,північно-кавказькі землі теж від холоду мерзли.Мілу інформація про вихід зігрівала надією на збереження потом ства, а коли довідалась,що Дарко дозволив чоловікам з трипільців вирощувати хліб, в неї загорілись очі наче світлячки і вона навіть поцілувала зятя в чоло. .           Позвана була Лада і її просила матір,щоб на допомогу прийшли жінки,адже це їх в основному була робота по вирощуванню врожаю. Вони з собою захопили і  знаряддя по обробці землі та добре знали технологію вирощування.Трипільські мужчини мали плуг,а жінки сапки та серпи.Лютий полютував і весна прий шла.Весняне сонце вже більше годин обігрівало землю і поволі,але всюди топився сніг з льодом.а з під нього провесінь зеленою травою виростала,міняючи колір степу з білого на зелений.Дарій радився з ватажками племен і одне з них мало приєднатись до них на марші в районі Кубані,а про вихід з праУкраїни,звірившись з зірками та астрологією,Дарку сказала Міла,котра визначила час руху надпотуж ного об»єднання племен після 20 березня.Саки були арійцями і мали  Батьків щиною праУкраїну і саме звідти в час холодів вирушили вони на пошук нових земель для життя. Вони ж були і тими самими скіфами,але ця назва стала рідною для потужного племінного союзу вже в Ірані,самоназва скити…      ..   …     Йшли  поволі і було 7 колон,в кожній із колон по 50 тисяч саків,що на  повстяних арбах прямували в Іран через північний Кавказ.Племінний союз саків налічував 370-400 тисяч людей.Всі дії колон були синхронізовані,а колона від колони не була на далекій відстані,так що вістові у випадку тривоги,попереджали племінного вождя і князя саків,а він вже приймав рішення. Перша  довготривала зупинка виму шених  кліматичних мандрівників,була на Кубані, де земля аж чорна від багатства і саме тут попросив Івн зупинитись та висіяти в землю чорну-хорошу зерно і дочекатись збору. Чоловіки знайшли плуги,запрягли в них биків і виорали багато поля та засіяли його різним зерном.Найбільше було зерна пшениці, вівса та жита. Коли посходили  зернові,то аж до виднокраю зеленіло поле і тоді з мотиками вийш ли жінки,що робили рядки,виполювали бур»яни різні,серед них і кукіль.Древні арійці добре знали коли і що обробляти,не гірше нас з Вами і керувала ними Лада. Стійбище саків було величезним,але не одним,бо випасали  велику рогату і дрібну худобу до часу,коли дозрів просто чудовий врожай пшениці,жита та вівса і жінки серпами витинали його,а чоловіки молотили ціпами.Одного дня,коли на зернодробилках робилась із зерна мука,забігло молоде дівча і розлило цілий кухоль білого коров’ячого молока в  кольору снігу борошно.Звали її Опея. Зро билось тісто таке наче на вареники.В цей час дозрівали вишні і одна із красунь, вирішила поексперементувати з тістом та так вдало,що начинкою стала зірвана вишня.Вийшов незграбний, великий,але смачнющий вареник,котрий вона дала попробувати своїм подругам,зваривши в гарячій воді.Звідси і назва-вареник.Ті його швиденько з»їли і як буває в таких випадках вимагали добавки,а вона зметикувала і заставила дівчат-подруг ліпити вареники і вони були трохи менші за перший,а начинкою слугували ті ж вишні.Пробувала з другої партії вареників і Лада,а вони їй надзвичайно сподабались,правда вишня мала кісточку і це було її недоліком. Вирішила вона пригостити свого мужа-чоловіка Дарія варениками,але наказала підліткам-дівчатам  назбирати смачнючої,чорної від сонця вишні та витягувати з них кісточки. Послухали Ладу дівчатка і стільки багато вишні та й черешні принесли з посадки і сівши колом вичавлювали кісточки вишні.                                     Тоді і зародилась селекція  та садоводство,адже маленька  Кася, кілька кісто чок вишні і черешні взяла з собою в дорогу,а потім в Ірані висадила їх,вони прийнялись, виросли і дали  чудово-смачнющі плоди. Сама Лада готувала своїми руками вареники для Дарія і вони в неї виходили класними,набагато меншими та смачнішими. Лада знайшла свого чоловіка і вся зіткана із радості,запропонувала йому нове чудо блюдо-вареники,а він погодився їх їсти. В казані закипіла вода, в неї були кинуті не такі великі вареники,що їх зліпила Лада,наказала принести сметани і сама віднесла їх своєму пану.Він із задоволенням поїдав їх,а те що вони смачні свідчила кількість зїджених вареників Дарієм і дуже хвалив,запиваючи хоро шою сметаною.З того часу в  українців на столі вважаються вареники з вишні делікатесом,та з сметанкою,смакота Вирішила Лада поексперементувати коли проходили повз посадки персика чи абрикоса Азербайджану,давала команди своїм дівчатам і вони багато фруктів приносили,а спеціально навчені жінки, використову вали їх як начинку для вареників. Але ці вареники ні в яке порівняння з варениками з вишні не могли йти Вареники  жінками ліпилсь щораз менші,тому що всі саки- чоловіки,дуже полюбили їх,але не такі великі як тарілки з перших разів Як начинка вареників використовувалась і малина та навіть ожина,коли жінки та дівчата саксь ких племен заходили в ліси Кавказу.Вареники з персика чи абрикоса не такі смачні як з вишні Вилазки жінок в ліси по малину-ожину, несли загрозу в першу чергу для них самих.На жінок нападали місцеві,які захоплювали їх в полон і робили своїми жінками і кажуть,що саме з цього часу  на Кавказі традиція крадіжок жінок  стала домінувати. Були і не раз випадки,коли жінкам вперше прийшлось бачити своїх чоловіків під дією алкоголю після поїдання великих вареників з вишні.Таку вишню з того часу величають у нас п»яною,а самі вареники роблять щораз меншими.З засіяних полів зібрали великий та гарний врожай,загрузили на підводи,запрягли волів і потягнули туди куди прямували колони переселенців.          Були випадки коли замість волів-биків запрягали в підводи коней і тоді врожай набагато швидше рухався,адже кінь набагато прудкіший,швидший тура-бика. Друга половина серпня,в цей час приєдналось сакське плем»я,що мешкало на Кубані і сформувало свою колону.За командою князя Дарія всі 7 колон саків,разом з непов ною колоною в минулому трипільців,що за словом князя очолювали колони саків і провірялась за одно їхня відданість сакам, рушили вздовж Кавказького хребта на Схід до Каспійського моря-озера.Під час походу саків в Іран та потім освоєння Індії,на території Кубані,було кілька спроб місцевих племен,прародичів адигів, черкесів,ногайців,калмиків, нападу на колони саків.Ці праплемена народностей Росії не були об»єднані в одне ціле і діяли в різнобій. Їхні напади на саків були не масовими і не в один час та за одним планом,а були  нападами незначних розбій ницьких племен, так що осилити навіть одну окрему сакську колону,не змогли вони.Був випадок,коли саки остаточно переконались у відданості трипільців,коли предки вузькоококих калмиків,що кочували землями Кубані,побачили передову колону саків,що була сформована трипільцями за наказом Дарія.                    .             Хан чи вождь в майбутньому калмиків, вирішив.що доля прислала йому птаху фортуни,яку він мав схопити і приборкати.За наказом хана пракалмиків,були його вершниками атакована одна їз колон саків Дарія.Наче за командою вершниками трипільців зроблений клин,названий  слов»янами німецьким рилом,що з небаче ною досі відвагою накинулись на нападників і вдрузки розбили пракалмикських вершників.Вигуки Слава! Слава!! Слава!!! лунали степами, сповіщаючи про перемогу саків. Після цього випадку князь Дарій наказав всім сакам забути образи і приймати трипільців як своїх рідних братів і ніколи вже не говорити,що вони інородці.   Під час міграцій саків  помітили цікаву  закономірність, що далеко не всі в минулому трипільці,були заражені і далеко не всі помирали,але було багато таких,хто помирав і серед саків-чоловіків,за такими ж сиптомами. Коли ж раціон в людей мінявся і ставав різним та багатшим,в рази зменшувалась смертність. Нащадки саків,що переселились через різке похолодання з праУкраїни в Іран,а потім як скіфи повернулись на свою прабатьківщину,дякувати мають невідомій дівчині,що зварила перший вареник з вишні і спасла багатьох з саків від молочної нетолерантності.Завдячуємо  їй за те, що повністю були асимільовані три пільці в суспільстві саків, стали їх нащадками скіфами.Сакський племінний союз рушив з Кубані і попри землі Дагестану в РФ вийшов до Каспійського моря,де проживали місцеві племена каспіїв і від яких назва моря-озера Каспійське. Але перед тим як вийти до Каспійського моря,саків застала холодна зима і добре,що саки з трипільців, багатий врожай зернових зібрали і везли його з собою.Знову теж саме,що і біля Чорного моря,просто безкрайні снігові поля,а подекуди вкраплення льодяникових площ.Добре,що у саків було зерно злакових рослин та стада тварин, що через літо та осінь добре підживились,виросли і стали дорослими коровами та биками,вівцями та козами.Корови давали молоко,а кози ще смачніше, із нього господині робили чудовий сир,сметану та багато інших молочних продуктів і це все разом з кашами,хлібом,давало позитивний ефект,тому що смерті чоловіків май же припинились.В районі Дагестану проживали Каспійські племена,котрі виріши ли пограбувати саків,але нарвались на такий спротив,що самі вимушено покинули землі біля Каспію і терміново переселялись в північно-східний район Мідії.З Кавказьких гір, покритих сніговими шапками,наче снігова лавина,змітаючи все на своєму шляху,ринули одіті в білі овечі кожухи каспії.                                     .          Вони  напоролись на колону,яку очолював сам Дарій і в ній було багато вершників котрі чудово стріляли з луків і вбивали піших каспіїв наче  мух.Розрахунок хана каспіїв на багаточисельність своїх воїнів виявився марним,тому що багато- багато з них залишились на схилах гірських,а тут  сакський князь на своїй золотій тачанці-бричці виїхав на поле бою і керував ним. До нього приєдналась Лада у золотому візку і це сіяння золота на білому полі просто осліпило хана і він вже не знав,що робити,бо не мав золотої повозки,зупинити бій він вже не міг і не хотів, ним заволоділа апатія, гуляла всюди погана смерть.

                                               Земля-мачуха. 

   Тисячі каспіїв знайшли свою смерть у цій вилазці,а на хана незабутнє враження справили  дві золоті повозки майбутніх скіфів і думка про те,що це за могутнє плем»я,що може дати своїм правителям такі золоті повозки,не залишала хана і вирішив він прослідувати за переселенцями.Фактично був один бій каспіїв із саками і після цього хан наказав  не чіпати саків,тому що вони набагато сильніші за них і мають вершників,йти за ними горами і тільки спостерігати. Наступної ранньої весни сакський племінний союз як тільки зійшов сніг і зазеленіла трава за коман дою Дарія,вирушив далі,шукаючи своє майбутнє.У князя саків було кілька місце вих ,що за винагороду могли спровадити саків на південь,повз Каспійське море в Персію чи Мідію. Саки йшли майже 700 км землею,що належить зараз росіянам,а потім за вказівкою про відників повернули на південь і проходили землею Азер байджану майже 1000 км,не міняючи строю своїх колон.Перезимували саки добре,бо не було масових смертей серед їх чоловіків,жінок і дітей,великий вплив клімату і харчування. Грек Страбон згадує в одній із своїх праць про албанців і що до них примикали племена каспіїв,але не описує переселення саків,вказує,що каспії переселились на південь Каспійського моря-озера.                                  .    Думаю,що каспії переселились на південь величезного і безстічного озера через різке похолодання та внаслідокпоразки від саків,віртуозних стрільців з лука. Рухаючись південними землями,саки зіткнулись з іншою проблемою і це була страшна жара.Тільки  5 року після виходу з Причорномор»я саки зайшли на свою нову Батьківщину,теперішній Іран,поселившись там і мали бої з місцевими племе нами.Слід сказати,що не всі саки пішли північно-Кавказьким шляхом як Дарій,а було багато таких саків,які освоїли Середню Азію,північну Індію, Афганістан,але генетично це не було одне плем»я,а ділилось на західних,східних саків. Особливістю сакських племен,а в майбутньому скіфів-сколотів,як вони себе самі називали,була спільна,протоіранська мова.Амазонки і кентаври також похо дять з Азії і про це ми довідуємось від греків.Мова мала свої особливості,але те,що сармати і кі- мерійці не були близькими родичами  скіфам,говорить наука генетика. Коли зайшли на південь Каспію саки і були на території нинішнього Ірану,то проводирі вимагали за свою послугу грошей і навіть Лада їх не вмовила вести саків далі,як не зумів цього зробити Дарій,а чесно заплатив гроші і відпустив. .        .    Провідники говорили,що це страшна» країна вовків» і саки в цьому перекона лись,коли проводирі їх покинули,а вечером довкілля розірвало виття вовків,і не одної вовчої зграї.Було враження,що вовки підбираються до лагерів саків і мабуть будуть атакувати їх.Наче в колі були оточеними вовками саки і Дарій дав команду, щоб зіркіші воїни чергували і у випадку нападу вовків,давали їм відсіч,тому були посилені вершниками нічні дозори. Кінні саки були набагато маневреніші від піших і могли допомагати один одному в час небезпеки.Три колони Дарія мали розбиті стоянки і біля вогнищ готували вечерю і дякували своїм Богам за те,що прийшли на нову Батьківщину,але вона їх зустрічала не привітно,а як мачуха грізним виттям вовчих горлянок. Це виття вовче нічого доброго сакам не обіцяло.А вовки чули себе господарями цього краю і все ближче приповзали до стоянок людей.В час коли саки вечеряли, з різних сторін і майже одночасно напада ти почали вовчі зграї,наче хтось розумний їх направляв і керував ними та дуже боля че кусали саків..А може це був колективний вовчий розум? Бо потім, коли саки Дарія пішли з тієї місцевості,чули вони різні історії і про переселення людських душ у вовчі тіла,та і бачили на свої очі трупи величезних вовків,яких стрілами вбивали стрільці-лучники саків.Іран-це Персія і найдавніші мешканці Ірану мали інше походження,ніж перси,що створили цивілізації на Іранському плоскогір'ї.При розкопках в печерах поблизу південного узбережжя Каспійського моря були виявл ені скелети людей,датовані VIII тисячоліттям до наших часів.Вчені  і не тільки запропонували назвати корінне населення  Ірану каспіями,що вказує на географіч ний зв'язок з народами що заселяли Кавказькі гори на захід від Каспійського моря.Кавказькі племена мігрували до південніших районів, в межах плоскогір'я через клімат в першу чергу.Пам'ятники матеріальної культури,інші свідчення ,знайдені в каспійських печерах,говорять про те,що племена, які заселяли регіон з VIII до V тисячоліття до нашої ери, займались переважно мисливством,потім перейшли до скотарства,яке, в свою чергу,близько IV тисячолівття до  ери Христа,змінилось землеробством,чи не трипільцями?Постійні поселення з'явились в західній частині плоскогір'я до III тисячоліття до Ери Христа. …     …..До головних поселень можна зарахувати Сіалк,Гей-Тепе,Гіссар,але найбі льшими  були Сузи, які згодом стали столицею перської держави. В цих неве личких поселеннях вздовж вузьких заплутаних вулиць,тиснулись одна до одної глиняні хатинки.Померлих ховали або під підлогою будинку, або на цвинтарі в скорченій позі.В доісторичному Ірані як і в Месопотамії,почали будувати цегляні будинки великих розмірів,виготовляти предмети з литої міді, а потім і з литої бронзи.З'явились печатки з каменю з вирізаними малюн ками,які свідчили про виникнення приватної власності.Знайдені великі глечики для зберігання продуктів дозволяють припустити, що на період між врожаями робились запаси. Виробляли їх в минулому трипільці на гончарних кругах,а зображені в профіль фігури птиці і тварин свідчать про талант  ремісників. Історична епоха починається на Іранському плоскогір'ї наприкінці IV тисячоліття до наших днів.Більша частина відомостей про нащадків стародавніх племен,що жили на східних кордонах Месопотамії, в горах Загросу, взята з месопотамських літописів.Найбільшим народом,що заселяв Загрос, були еламіти,що захопили стародавнє місто Сузи, розташоване на рів нині біля підніжжя Загросу,і заснували там могутню і успішну державу Елам. Еламські літописи почали складати біля 3000 років до нашої  ери і продовжували записи дві тисячі років.На півночі жили касити,варварські племена кіннотників, яких приборкав імператор О.Македонський,а касити до середини II тисячоліття завоювали Вавилонію.Касити сприйняли цивілізацію вавилонян і правили Півден ною  Месопотамією кілька століть.Починаючи з II тисячоліть тя до нашого часу  на Іранське плоскогір'я одна за одною приходили хвилі навал племен із Центральної Азії. Це були арії, індоіранські племена, що розмовляли діалектами, які були прамовами сучасних мов Іранського плоскогір'я і Північної Індії.Вони дали Ірану назву «батьківщина аріїв». Перша хвиля завойовників накотилась приблизно 1500 року до нашої ери Одна група аріїв оселилась на заході Іранського плоскогір'я,де заснувала державу Міттані,друга група,на півдні серед каситів. Основний потік аріїв проминув Іран, повернув різко на південь, перевалив через Гіндукуш і вдерся до Північної Індії. На початку I тисячоліття до нашої ери, тим же шляхом на Іранське плоскогір'я прибула друга хвиля прибульців,вже праіранських племен,причому значно чисельніша.ІранськІ племена скіфи,саки, парфяни, бак трійці-зберегли кочовий спосіб життя,а інші пішли за межі плоскогір'я.Два племені,мідяни і перси (парса),влаштувались в долинах хребта Заг рос,змішались з місцевим населенням і осіли тут.Мідяни сіли в околицях Екбатани,а Перси розсели  лись трохи південніше,на рівнинах Елама і в гірському районі,що прилягає до Перської затоки,що пізніше отримав назву Персида.Поступово набирало силу Мідійське царство зі столицею в Екбатані. В 612 до нашої ери мідійський цар Кіаксар (правив з 625 до 585 роки) уклав союз з Вавилонією,захопив Ніневію і знищив ассирійську державу.Мідійське царство простиралось від Малої Азії до річМайже тисячоліття саки жили в Ірані,давно вже повмирали Дарій і Лада. Дарія, коли він привів свої племена  саків в Іран,в подяку  назвали Арієм,а його наща дки-сини,внуки,правнуки освоювали Індію,попередньо з іншими арійцями, завоювавши її,вже без Лади.Що було причиною цього факту?

                               Виникнення амазонок.

 …..  Образа,яку затаїла в своєму серці Лада гризла її і ця образа наче змія-гадюка кусала душу Лади.На Арія чи Аріянта,як звали саки свого князя, тримала образу Лада і коли в неї народилась наймолодша дочка Ладоока,вона вирішила помститись Дарію і зробила  цю помсту страшною. Дочку,князь не мав права відлучати від матері і Ладооку зробила амазонкою її мати Лада. Сини Арія росли,а він слабшав,але вихованням синів займався сам і відправ- ляв у військові походи,не питаючись дозволу Лади.Лада після того як аги нув її улюблений син Міларій в теперішній Індії,сказала Арію,що вона смерті любого сина йому не пробачить ніколи,а Міларія розтоптав слон.З цього часу Лада мстила Арію, виховуючи єдину доньку Ладооку як амазонку.Знала вона від своєї матері Міли,що в Атлантиді серед племен автохтонів були жінки воїни,які по військових навиках і вмінню не поступались чоловікам,з лука стріляли дуже влучно.                   .                              Від матері Міли під час її одкровень ,довідалась Лада,що сила жінок схована в правій груді і коли випалити праву частину груді,то потуга руки чоловіча прихо дить до жінок,а влучність в стрільбі мається в жінок з часу народження. Тренува ння Ладооки як вправної лучниціі  і сміливого воїна,що досконало володів акіна ком, взяла на себе Лада,по смерті Міли. Не привітала б задуму Лади її мати,щоб її внучка стала воїном,вбивцею чоловіків. Не знала вона задуму Лади,а Лада нічого їй не говорила про це.Старів Арій,сили покидали його,не хотів він Лади як жінки, хоча більше не одружувався з ніким.А Ладоока росла і навіть сміла не відповідати йому на його питання,чого сини не робили. Дочка Лади,мала цілий жіночий загін однодумців біля себе,котрі  відродили матріархат в арійському,вже скіфському народі.Коли поховали Арія, Ладоока,з благословіння престарілої матері Лади,пове ла цей  жіночий загін геть з племен саків-скіфів і вони жили окремо від них,взявши назву амазонки в честь їх царівни,яку самі обирали,а звали її Амазонка. Жили амазонки на півночі Індії в Гіндокуші,а так як були кочовиками,при виникненні небезпеки переселялись в Загрос.Плем»я їхнє росло,але тільки за рахунок дівчаток ,а хлопчиків віддавали батькові,що приводив хлопчика в своє плем»я і там він виховувався за законами патріархату. Коли ж хлопчика не забирав батько,його ама зонки вбивали.Амазонки жили за законами матріархату і слово брат у них не було в пошані.Постійно тренуючись і в час завершення формування дівочого організму проходили курс випалення правої груді,після заживлення ран,приймали присягу жінки. Пройшовши через Кавказ,переслідуючи кіммерійців, скіфи в Передній Азії втрутилися в суперечку між головними тодішніми державами регіону Мідією та Ассирією.Походи кімерійців на Колхіду і Урарту передували захопленню Праукраїни  сколотами.Ассирійські документи- пророцтва,писання, належать до часів Саргона II Езарга до другої половини VIII століття та до VII століття до нашого часу.Вони говорять нам про бурхливий період в історії двох великих держав у сточищі Євфрату-Урарту та Ассирії. Індоєвропейські племена,що наступали зі сходу та півночі на ті царства, джерела називають кімрами та скіфами.Кімерійці з'явилися на кордонах Урарту при кінці VIII століття і окупували царство десь по 714 році.На початку VII століття, кімерійці разом з царем Урарту Русою II з індоєвропейськими племенами почали наступати на Ассирію.           Відомо про перебування кімерійців в Урарту,про їхні війни проти Ассирії, завоювания більшої частини Лідії,вторгнення до Каппадокії, Фригії,Пафла гонії.Це було спричинено натиском скіфів,які посувалися на схід до Урарту і там за пасовища виникали суперечки,переростаючі в бої між кімерійцями та скіфами.Ассирійський цар Езаргадон та скіфський Бартатуа створили  військовий союз проти кімерійців та халкедонців.Внаслідок цього в 679-678 роках кіме рійці були розгромлені і витиснуті до Малої Азії.Там кімри вперше зустріли опір царя Лідії,але вже в 652 році  вони завоювали Лідію і пограбували цілу Малу Азію.В 637 році  ассирійці зі скіфами знищили  кіммерійців. Причи ною війни між кіммерійцями та скіфами і витіснення кіммерійців з землі Праукраїни був військовий договір між скіфами  та асирійським царем Езаргадоном.Місце кіммерійців у Малій Азії зайняли скіфи .Скіфи не витис нули кіммерійців з Кубані  і знайшлись сотні доказів в кубанських могилах, що кімерійці жили на Кубані до приходу скіфів і після їхнього приходу.Кіммерійці були ніким іншим, як спокон вічним автохтонним населення України -нащадками трипільців.Згодом кіме рійці змішалися з місцевим населенням.Можливо, частина з них залишилася в гірській частині Криму і стала предками таврів чи кримських татар.                       За грецькими джерелами,правда така.Вже«Одіссея» називає народ,що жив на північних берегах Чорного моря,кімрами.Геродот,Страбон пишуть про велику Кіме рійську державу на північних берегах Чорного моря та на обох берегах Керченської протоки із столицею Кімерикон.За Геродотом, племена кімерійців очолювали царі. Відомо кілька сотень ваз «Керченського» стилю, на яких зображені амазонки,що б'ються з греками.Геродот каже,що в VII столітті до наших часів, кіммерійців витіснили і частково асимілювали скіфи.Кімерійці займалися ско тарством,певною мірою  землеробством.Панівне становище серед кімерійців посідали кінні воїни і Озброєні були луком,кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотом.Саме воїнів дослідники вважали кімерійцями часів походів до Малої Азії.На підставі мистецтва сусідніх народів відновлюють одяг кімерійців.Вони носили шкіряні куртки,штани, чоботи і гостроверхі шапки. Вчені говорять про походження булгар від кімерійців. Кімерійський цар Колед,мав двох синів Брема та Болга.                      .         Після війни зі скіфами,частина кімерів переселилася на захід,де Брем захо- пив західноєвропейські землі.Кельти та бритони стали наступниками Брема. Це підтверджується самоназвою кельтського народу валлійців Британії-кимри.Інша частина кімрів на чолі з Болгом,за свідченням джерел,пересели- лися на південь і оселилися на Балканах. Археологічні розкопки виявили столицю Болга Казанлак у центральній Болгарії.Кримські татари себе називають нащадками кімерій ців.Передня Азія з її старовинними культурними та державними центрами збері гала статус провідного регіону планети за рів- нем розвитку культури, виробничих сил та військової справи. В Передній Азії виникли найдавніші міста планети,вік яких сягає 8-10 тисяч років.6 тисяч років в цьому регіоні утворилися численні протодержавні утворення,що стали найсильнішими із держав,що збереглися і отримали завершені форми держав з відповідними атрибутами-владою, територією армією,податковою,грошовою системами.Із зрілими державними утвореннями скі фи вступили в боротьбу.Виявилося в боях,що скіфська військова кіннота переви щувала за силою найсильніші тогочасні армії світу,армії наддержав Мідії,Асси рії,Єгипту.   Військове мистецтво СКІФІВ і його Перевага полягало у використанні великих рухливих загонів кінноти,озброєних довгими мечами,списами та луками. В таких загонах кожен вояк знав своє місце і роль під час спільної атаки чи відсту пу.В обороні скіфи часто використовували кругові захисні споруди-табори з во зів.Поставивши такий табір серед рівнини,скіфи могли витриму вати натиск значно численнішого війська.Така тактика бою збереглася в Україні аж до козацьких часів і в козацькі часи. Досить часто в книзі я буду посилатись на ґрунтовну і  глибоку історчину працю Юрія Фігурного, яку цитуватиму.ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ЛИЦАРСТВА. «Українське козацтво -складне і багатогранне явище, яке відіграло важливу роль у долі України та її народу. Саме завдяки козацтву в середині XVII століття була створена українська держава-Гетьманщина, яка продовжила державотворчу традицію українського народу в середньовіччі. ......Завдяки козацтву і його впливові на українську культуру протягом бездер жавного і колоніального XIX столітя, в ментальності українців жило прагнення до волі і свободи,а козак був уособленням українського ідеалу чоловіка-воїна.Без- смертний козацький дух сприяв становленню української державності в XX столі тті.У незалежній Україні зрозумілий інтерес до такого яскравого феномена її істо рії,як козацтво.Без детального дослідження архаїчних елементів козацької культури на широкому тлі загальноіндоєвропейського культурно-історичного процесу важко зрозуміти витоки і феномен козацтва, що відіграв значну роль не тільки у форму ванні пізньосередньовічної української держави, а й у становленні матеріальної та духовної культури  українського етносу. У XVII–XVIII століттях українське козацтво не лише виступало як національні збройні сили,а  було засновником української держави. Народ, який має важку, але гідну власну історію, пам'ятає про своє минуле,заслуговує на достойне майбутнє.Основою  етнічної,і національної самосвідомості є,  історична пам'ять, колективні уявлення про спільний шлях, що його пройшли разом члени того чи іншого етносу.На теренах України козацтво сформувалося спочатку у військовий, а потім  у військово-шляхетський стан, про довжуючи дружинно-лицарські традиції Київської Русі.Українське козацтво, війсь кова верства,зароджувалося,формувалося і розвивалося протягом багатьох століть. Кубанські козаки є безпосередніми нащадками запорожців, то хронологічні рамки існування українського козацтва охоплюють XV початок XX століть, півтисячоліття. Протягом цього часу українське козацтво набувало одних ознак і втрачало інші. Французький письменник та історик Проспер Меріме зауважував: «Мені здається,що першими серед козаків, взірцем козаків, були запорожці…».         ….      Першорядну роль у вивченні генетичного коріння індоєвропейської мілітарної культури відіграють дані археології та лінгвістики. В більш пізні часи, а саме в II — на початку І тисячоліття до наших років, відбувається розширення джерельної бази, вагомого значення набувають дані історії, фольклорні та етнографічні джерела. З другої половини II тис. до нашої ери відомі найдавніші індоєвропейські письмові джерела.До найдавніших пам'яток індоєвропейської писемності належать: священні гімни (веди) які згодом були записані санскритом; збірник гімнів арійців Ірану «Авеста», що датується кінцем II-початком І тисячоліття до ери Христа протогрецькі джерела стародавніх Мікен XVI ст. до нашого часу. Сюди слід додати міфи та легенди Давньої Греції, пов'язані з ахейським (мікенським) періодом її історії-близько 1500–1100 роках до наших часів,опис Троянської війни, військового життя та побуту індоєвропейських воїнів.    Особливе місце посідає Рігведа-гімни стародавніх аріїв басейну Інду. Вона проливає світло на зародження та становлення мілітарної загальноіндоєвро- пейської культури, у час охоплення міграційними хвилями індоєвропейських племен V–III тис. років тому на безмежних просторах Євразії. Значним додатком до джерельної бази культури найдавніших індоєвропейців IV–II тисячоліть є матеріали археологічних розкопок численних курганів доби бронзи степової зони Євразії.Наступний етап розвитку індоєвропейської військової культури простежує ться у греко-скіфську добу, коли кількість письмових джерел стрімко зростає. В цей час у степах Євразії від Дунаю до Алтаю панували кочовики іранської гілки індо європейців:кіммерійці,скіфи,сармати,саки.Завдяки археологам ми володіємо бага тим матеріалом для вивчення історії та військової культури кіммерійців. У письмових джерелах найбільш раннє свідчення про них зафіксоване у «Одіссеї» Гомера, де кіммерійці згадуються на самій околиці ойкумени-тодішнього цивілізованого світу. Серед багатьох античних джерел вирізняється своєю вагою «Історія» Геродота, у дев'яти книгах котрої зображено події VI–V ст. до н. е., що відбувалися в Елладі, Персії, Єгипті, Скіфії. У цьому надзвичайно важливому творі знайшли своє відображення не лише історія, а й життя і побут стародав ніх народів.Завдяки Геродоту ми формуємо цілісне уявлення про скіфський військовий комплекс, існування в ньому таких елементів, як вишкіл молоді, зв'язок між битвою та бенкетом, культи меча, коня, воїна-звіра, символіка червоного кольору.Нартський героїчний епос осетинського народу.Осетини є нащадками аланів -одного з бага тьох сарматських племе і віддаленими родичами скіфів.Ядром нартського епосу можна вважати стародавній аланський епічний цикл, який зародився ще у VII–IV ст. до Нашого часу.На околицях Римської імперії у варварських германських племе нах формувалися протолицарські ватаги прообраз західноєвропейського лицарства. Фундаментальна праця римського  історика І—II століття нашої ери, Корнелія Таци та «Про походження германців і місцеположення Германії», у якій подано не тіль ки цікаві відомості щодо військового мистецтва й побуту стародавніх германців,але описано ранню протолицарську варварську дружинуЛицарський військово-культур ний комплекс еволюціонував і збагачувався новими гранями всього середньовіччя .       Світло на всі процеси проливають численні лицарські епоси середньовічної Європи-«Беовульф»,«Старша Едда»,  «Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда» і чимало інших скандинавських героїчних саг та французьких середньовічних билин (балад).«Беовульф»-героїчна англосаксонська епопея і її єдиний рукопис датується приблизно 1000 р. На думку спеціалістів, у ній описуються події кінця VII-першої половини VIII століття, коли в англосаксів почали зароджуватися феодальні відносини.«Старша Едда»-збірник давньоісландських саг героїчних  пісень , що зберігся у рукописі XIII ст, автор якого невідомий. Вчені вважають,що більша частина героїчних пісень базується на сказаннях південногерманського походження, а за ідеологією і стилістикою саги «Старшої Едди» архаїчніші за деякі епічні твори стародавніх германців. В «Пісні про Нібелунгів»,описується загибель бургундського королівства в 437 році смерть гунського короля Аттіли в 453 р., але яка була створена як лицарський роман. Побут і звичаї індоєвропейських воїнів-лицарів,оспівані в героїчних піснях «Старшої Едди», підтверджуються і археоло гічно фіксуються у багатьох військових похованнях на півночі Європи.«Пісня про Роланда»-це героїчна епопея французького середньовіччя, яка належить до відомого циклу поем «Королівської жести»-героїчний епос, цикл поем, котрі сформувалися на зламі ХІ-ХІІ століть на ґрунті більш раннього фольклору.. В «Пісні про Роланда», як і в інших французьких сказаннях-жестах, фіксується чимало архаїчних елементів з індоєвропейського мілітарного культурного компле ксу, що дає нам змогу простежити їхній розвиток і збагачення в часі.      ….. Сказане  стосується  східноєвропейського лицарства, дружинників Київської Русі-України.Археологічними дослідженнями давньоруських міст і лицарсько-князівсь ких поховань констатується чимало свідчень дуже давньої індоєвропейської військо вої культури. Здебільшого це культ меча,коня,зв'язок битви і бенкету.Це засвідчує археологічний матеріал дружинних курганів, де вченими були знайдені мечі і рештки кінської збруї. Меч у ті часи був надзвичайно коштовним, а те, що він супроводжував свого господаря-лицаря у потойбічний світ.свідчить про існування сакрально-ритуальних зв'язків між власником і мечем та поширення в середовищі лицарів-дружинників культу меча.У літописах існують згадки, що коней князі-лицарі урочисто ховали.Дружинна культура яскраво відображена також у перлині східноєвропейської лицарської поезії- «Слові о полку Ігоревім», у якій фігурують численні архаїчні елементи східноєвропейського військового комплексу. Це співці лицарської слави, уособленням яких виступає і віщий Боян.Червоний колір є голов ною барвою військової верстви воїнів-професіоналів (хоробрі русичі перегородили ворогу шлях своїми «черленими» щитами). Багато образів «Слова» тісно пов'язані з поняттям меча (культ меча і бойового пояса), де він із звичайної холодної зброї перетворюється на символ князівсько-лицарської могутності і влади. У билинах київського циклу докладно описано лицарський бенкет-архаїчне сакральне дійство, на якому укладалася угода між -вождем та воїнами. В колядах (найстародавніший фольклорний жанр)нерідко зустрічаємо свідчення про військові походи князівської дружини.                                 .                                                                                                       В думах,що колоритно зображують звичаї і побут українського козацтва і складають основу фольклорно-етнографічних джерел, знайшли відображення різно манітні архаїчні компоненти козацької культури. Згадаймо найбільш яскраві з них. Це -побратимство,у багатьох найкращих зразках українського фольклору оспівує ться вірність побратимів, їх міцна чоловіча дружба, самопожертва. Це вишкіл молодих воїнів-джурівЦе -червоний колір,головна барва і ознака військової верстви козаків-лицарів у думі «Самійло Кішка» запорозький отаман на честь втечі з турецького полону почепив червону козацьку корогву,а ховаючи загиблих козаків, їх покривали червоною китайкою, про це з великою тугою співається у багатьох козацьких піснях.Культ шаблі,у козацьких піснях шаблю називають панночкою, сестрицею, дружиною,-вона є символом козацької честі та гідності, ознакою прина лежності до лицарського стану.Культ коня-не в одній пісні звучать слова про побра тимство козака і коня,кінь не  тільки вірний товариш у бурхливому козацькому жит ті,а істота,яка може пророкувати смерть козаку-побратиму. Характерництво українських козаків,про це добре свідчать народні перекази,про уславленого народного улюбленця і непереможного запорозького отамана Івана Сірка,що прирівняний до О.Македонького як непрогравший жодної бою за своє життя. Кобзарі,співці козацької звитяги прославляли захисників Вітчизни,передали коза цьк Слово майбутнім поколінням і не вмре  воно ніколи,поки є людство .»                            Надзвичайно влучні лучники, це Скіфи.В Україні досі знаходять десятки тисяч скіфських наконечників для стріл.Скіфська піхота використовувала короткі мечі для ближнього бою,акунаки.У Військовий час військо формувалося на основі поголовної мобілізації всіх чоловіків, об'єднаних у підрозділи на базі родів і пле мен. У мирний час кожен скіфський князь,мав біля себе дружину,яку зобов'язаний був надсилати на першу вимогу верховної влади. Скіфи втрутилися в суперечку,що точилася кілька десятиліть,за домінування на Близькому Сході між Ассирією та її сателітами проти коаліції Вавилонії та Мідії.Боротьба між близькосхідними державами була  жорстокою,чому сприяла жорстока політична культура Ассирії. Поява скіфів на Близькому Сході фіксується з середини VII століття до нашої ери. Вони стають союзниками то однієї,то іншої сторони. У 630-х pоці до нашої ери скіфи воювали з Асирією. Військо скіфів очолював цар Мадій, син царя Партатуа, що став царем скіфів у 653 році.Військо  скіфів завдало нищівної поразки мідій цям,зробивши Мідію  залежною від скіфів.Після підкорення держав та племен Передньої Азії скіфи рушили походом на Єгипет.На шляху до нього у 625 році скі фів зустрів фараон Єгипту Псамметих І,засновник Саїської династії фараонів.Він досяг успіхів у зміцненні Єгипту та його міжнародних  позицій в Азії,але вимушу ний був вмовляти скіфів не йти на Єгипет,відкупившись від них дарами. Панування скіфів в Азії тривало протягом 28 років. Мідія разом із Вавилонією та скіфськими загонами у 612 році до нашої ери зруйнували Ассирію та її столицю Ніневію,а  через 3 роки скіфи брали участь у ліквідації залишків Ассирійської дер жави.Ліквідація Ассирії,яка понад тисячоліття панувала тут стала кардинальним переворотом в історії БлизькогоСходу.   Панування скіфів у Передній Азії полягало у збиранні регулярної данини з усіх залежних державних утворень,міст та племен регіону. Воно закінчилося після того,як цар  Мідії, Кіаксар запросив верхівку скіфів на банкет, напоїв їх доп'яна,а тоді перебив.Після цього більшість скіфів повернулася додому на територію праУкраїни. Кіаксар після звільнення від вла ди скіфів-відновив домінування Мідійської держави.Скіфи стали учасниками геопо літичних змін в найбільш розвиненому на той час регіоні світу.Після повернення скіфів на батьківщину в Причорноморські степи союз скіфських племен поступово набирає форм протодержави. Спочатку у скіфів було три царства під контролем різ них племен,паралатів, авхатів,третє царство катіарів і траспіїв. Згодом ці царства об'єдналися під владою одного царя. Влада скіфського царя була спадковою І належала одному родові з племені царських скіфів-паралатів.Починаючи з V століття до наших часів скіфські царі карбували гроші,мали наймане військо і навіть флот.У 513 році до наших днів,величезне військо перського царя Дарія Першого здійснило вторгне ння у Скіфію.Персія перехопила першість у Мідії і стала найпотужнішою державою стародавнього світу.Перси завоювали Лідію, Іонію і це земля греків  Малої Азії, Сирію, Палестину, Єгипет, землі в Середній Азії. У 519-518 pp. до нашої христової ери Дарій І приєднав до Персії землі в доли ні ріки Інд і заснував там свою провінцію – Індію.

               Перша партизанська війна скіфів і персів.

     Перси зібрали велетенське військо. Геродот»батько історії», повідомляє про 700 тисяч вояків,крім членів екіпажів кораблів та ще 600 кораблів. Армія Перської держави,що рушила на територію України,була величезною. Перси привели на територію України вояків із десятків підвладних їм держав Грек Мандрокл із острова Самоса побудував для царя гігантський міст через прото ку Боспор,яка з'єднує Чорне і Середземне моря, а греки (іоняни, еолійці та гелеспонтійці), які на той час залежали від перського царя, збудували міст через Дунай в районі сучасного м. Рені на Одещині. Шляхом на Скіфію перси підкорили собі численні фракійські племена,що заселяли тоді територію суча сних Болгарії і Румунії, войовничих гетів, та змусили їх приєднатися до свого війська.Скіфи,дізнавшись про вторгнення,провели нараду із сусідніми наро- дами. Тільки царі будинів, мешканці Гелону  вирішили підтримати їх у війні, решта сусідів не наважилися на опір,звинувачуючи у війні самих скіфів,які своїм володарюванням у Передній Азії спровокували персів.Це твердження було правдою. Скіфи стали повільно відступати перед перським військом, відганяючи худобу,засипаючи колодязі та випалюючи степ,вперше застосо вуючи партизанську війну.Своє військо та війська союзників розділили на дві частини Одним командував цар Скопасис, іншим–цар царських скіфів Іданфірс.Потім скіфи почали заманювати персів у землі сусідніх племен, які не хотіли воювати з персами,щоб змусити сусідів на опір.    Але меланхелени,андрофаги і неври втекли вглиб  країн і  це було обличчя честі-не честі,а сорому і боягуз тва.Перський цар направив до царя Ідан фірса посланника,та вимагав від скіфів принести "землю і воду",тобто капіту лювати,а також назвав себе володарем скіфського царя.Скіфи,почувши слово "рабство", розлютилися не на жарт.НІКИМ,НІКОЛИ НЕ ПІДКОРЕНІ СКІФИ, стали з ласки Дарія,рабами.Вони надіслали перському царю пташку, жабу, мишу і п'ять стріл,що означало, доки перси не злетять у небо, сховаються у воду чи зариються в землю,вони не повернуться назад,вражені скіфськими стрілами.Українці-нащадки скіфів і сарматів,адже на генному рівні їм передалась інформація про партизанську війну,а УПА це ВЗІРЕЦЬ боротьби на два фронти  з окупантами як з комуністами так із германськими нацисьтами.Скіфська кіннота нападала на персів,коли ті відокремлювалися від війська в пошуках їжі та вночі атакувала велетенський перський табір.Скіфи вирішили вперше атакувати персів,бою не було,але два війська вишикувалися одне проти одного,готуючись до бою.Вночі перський цар вирішив втекти,залишивши в таборі для маскування худобу та пора- нених,яким було сказано,що решта війська вирушає на вилазку проти скіфів. Бою не було з вини персів і Скіфи рушили за ними до Дунаю,коли виявили, що персів немає.Вони значно випередили перське військо, що заблукало в степах праУкраїни. Прийшовши до Дунаю,скіфи почали вимагати від греків зруйнувати міст. Греки провели нараду,частина хотіла назавжди звільнитися від перського панування і підтримала вимоги скіфів,але Гістіей,володар іонійського міста Мілета,це терито рія тепер Туреччини,заявив,що панування персів вигідне грецьким володарям, оскільки без них в їхніх містах встановиться влада народу–демократія. В резу льтаті греки почали робити вигляд,що руйнують міст зі сторони Скіфії, але так,щоб його можна було швидко відновити. Завдяки обманові греків,залишкам війська персів вдалося врятуватися. Історія не прощає помилок і  обману,а через два десяти ліття іонійські міста підняли повстання проти Дарія І,але були жорстоко розгром лені.Придушуючи повстання на островах,перські вояки проводили тотальні облави населення. Всіх мешканців міста Мілета–головного міста іонійських греків,які залишилися живими після штурму,виселили на пустельне узбережжя Черво ного моря.Відтяту і набальзамовану голову Гістіея, який колись на Дунаї втратив шанс на визволення для своєї країни надіслано Дарію І.Скіфи уклали союз проти персів із найсильнішою грецькою державою Спартою,а V-IV століття до нашої ери,період найбільшого розквіту Великої Скіфії.Країна торгує з грецькими містами Північного Причорномор'я, постачаючи їм експортний товар нашої землі–зерно.У цей час до половини всього зерна,яке споживали Афіни,надходило зі Скіфії.  В праУкраїні була  велика кількість племінних центрів і центрів провінцій і значну або  і більшу частину населення багатьох із них становили праслов'яни.У Ніконії в 470-460 pp. до наших днів, карбують монети із зобра женням скіфського царя Скіла.У V столітті до нашої ери скіфи встановлюють свій протекторат над грецьким містом Ольвією, що виникло у першій половині VI століття біля гирла Південного Бугу,с.Парутине Очаківського р-ну,Миколаївщина. .                                                                            

                                  Македонія.

     У середині IV століття до нашого часу, на заході Балканського півострова стрімко набирала сил Македонська держава. Македонія починає домінувати серед інших грецьких держав та над сусідніми фракійськими та іллірійськими племе нами. У 339 році, за царя Філіппа, батька Олександра Македонського, македонці завдали скіфам поразки. У бою загинув 110-літній чи 90- літній скіфський цар Атей.За переказам він мав більше 60 синів.,а ця поразка-була втратою скіфами влади над Нижнім Подунав'ям. У результаті походу Олександра Македонського, який у 336 року до нашого часу стає царем Македонії,македонці у 335 році підкорили придунайські гето-фракійські племена.Грецькі міста Нижнього Поду нав'я виходять із залежності від скіфів і приймають владу македонського царя.У 334 році до нашої ери, Олександр Македонський почав свій знаменитий похід на Схід.Амбіційний македонський цар мріяв стати володарем усіх найбільш цивілізо ваних країн світу. Цей час–пік могутності Македонської держави.У 333 році Олександр розбив військо перського царя у битві під Іссами,захопивши його роди ну в полон. До 331 року,Олександр Македонський взяв штурмом неприступне острівне місто Тир у Фінікії, міста Дамаск у Сирії та Газу в Палестині та підкорив усю Малу Азію,Сирію,Єгипет.Македонські війська форсували ріки Тигр і Євфрат щоб вдертися в серце Перської держави Мідію.В цей час намісник Олександра Македонського у Фракії Зопіріон отримує наказ від імператора виступити в похід на допомогу Олександрові Македонському північним узбережжям Чорного моря. По ходу македонці планували підкорити скіфів та Ольвію, яка, на відміну від решти грецьких міст,до того часу так і не визнала влади Олександра,а зберегла  протекторат В похід під керівництвом Зопіріона проти скіфів виступило численне війсь-ко-30 тисяч македонських і фракійських вояків, численне, якщо брати до уваги,що Олександр Македонський здійснив свої грандіозні завоювання в Азії та взяв найбільші міста континенту силами  32 тисяч бійців. Історії відоме ім»я другого непереможного Олександра Македонського і його породила наша українська земля і ймення йому,кошовий війська запорізького ІВАН  СІРКО, про це я писав в своїй 3 книзі,що має назву» «Україна-рай  трипільців,край слов»ян- арійців,країна наших козаків» У Скіфії македонці вперше зазнали нищівної поразки.Сталося це на піку їхньої могутності.Армія Зопіріона швидко дійшла до Ольвії і взяла місто в облогу. У порівнянні з містами, які македонське військо захопило в Азії,Ольвія була далеко не найбільшим градом.Його населення протягом історії не перевищувало 25 тисяч осіб.Щоб відбити напад македонців, влада Ольвії пішла на нестандартні заходи–відпустила на волю всіх рабів і скасувала мешканцям міста усі борги,завоювавши цим велику популярність,а на оборону Ольвії встало все населення міста.Македонцям  не вдалося розбити скіфів і їм прийшлося зняти осаду міста. Армія,цілих 30 тисяч македонців і фракійців марш- кидком наближались до Ольвії,але архонт старий і досвідчений лис, виставив залоги розвідників із західної сторони,а також північної,звідки мог ли появитись фракійці з македонцями і наказав у випадку небезпеки палити  мокру солому, щоб сповістити місто про небезпеку.  Першим побачив фракійців скіф Пал (воїн) і зразу ж підпалив мокру солому, що диміла і сповіщала архонта Ольвії про небезпеку. Зопіріон розділив  на 3 частини своє військо і воно звідусіль перло на Ольвію і тоді скіф Амізок,відо- мий своїм побратимством з Дандамісом,що за нього віддав своє око ворогу,з півночі підпалив цілу скирду мокрої соломи, яка диміла і сповіщала архонта про небезпеку граду Ольвії                  .             .              .             Ще один скіф також підпалив мокру солому,добре що днем пішов хороший літній дощ і з північного заходу сповістив місто про небезпеку. Архонта грецької Ольвії ці дими із різних напрямків насторожили,бо він добре знав тактику греків,сам був греком і воював з царем скіфів Атеєм.щозагинув,перед осадою Ольвії.  Південна ніч охопила землю південної України раптовою  темрявою,але знав архонт,що в нічку греки нападають, а укріплені міста беруть.Тому дві брами міста були зачинені на рекіш,а військо оборонців Ольвії чека- ло нападу загарбників. Не дочекались оборонці міста нападу греків і цьому мають дякувати полководцю Зопіріону,котрий знаючи архонта Ольвії особи- сто та його розум і смекалку,побачивши сигнальні дими,вирішив дати відпо чити своїм воям перед штурмом фортеці.Роздягли Зопіріона з металічних лат спеціалісти і він у своїй палатці,витягнувши ноги відпочивав  та віддався спо гадам.Мав Зопіріон ті ж роки,що і Олександр Македонський і саме його виби рав імператор  у воєнначальники супротивника,бо виділявся він жвавим і практичним розумом та кмітливістю. Як правило перемагав Олександр,але не піддавався йому навмисно Запіріон,чинив відчайдушний опір і було так,що кілька раз він вистроївши  свою кінноту клином,перемагав знамениту фалан гу Олександра  Македонського.Пригадував,що перед виходом із столиці, підізвав до себе Зопіріона Олександр і віддав  голосно наказ,щоб всі чули, про те,що він буде його намісником у Фракії і  Північій Македонії,після чого поїхав майбутній імператор на Схід,здобувати славу.Гордився званням  намісника, воєнначальник Зопіріон і наказ про підкорення Скіфії та Ольвії з проходом війська по берегу Чорного моря Олександру на допомогу,грів його себелюбство. Ніч теплими долонями закрила повіки грека і він заспав. Була глуха і темна,хоч око виколи,ніч,але грецькі дозорці охороняли сон воїнів.Архонт позвав до себе воєнначальника скіфів Агара і радився з ним,щодо нічної вилазки в стан македон ців,як не раз робили скіфи,а він про це добре знав Агар повністю погоджувався на вилазку,було далеко за північ і сказав,що має прекрасних бійців для нічних вилазок з скіфів-орачів,предків слов»ян, які бачать вночі наче сови.Не дуже скіфи довіряли грекам Ольвійцям,бо все таки греки як і македонці,а не рідна  їм сколотська кров.Вилазку скіфів очолив зрілий воїн на ймення Арнав,що був в походах проти греків скіфського царя Атея,7 чи 8 років до цього.                                .           .          Арнав давав ледь чутні команди,але всі воїни-скіфи,слов»яни та греки чули їх і беззастережно виконували,а цілий загін слов»янина Голуна,що був зірким,пішов у ніч і присутність там словян,скрасили вогні з різних точок військового стану греків. Це був сигнал для решти,тому і ольвійці і скіфи не чутно підійшли до самих великих палаток і гострими наче лезо бритви мечами,перерізали горла македонцям і фракійцям.Зопіріон проснувся від кри ків та побачив жахливу картину,його весь табір горів і тут забіг вістовий,що повідомив про напад скіфів та праслов»ян та і це сам зрозумів грецький воєнначальник,що віддав наказ  порахувати вбитих і про втрати доповісти йому.Про поранених жодного слова не промовив,тому вістовий пішов геть виконував наказ та полічив всіх фракійців з македонцями,було їх десь із 350 мертвих. Побоявся цю новину  нести Зопіріону вістовий,адже завелика кількість жертв  для скіфської вилазки нічної,наказавши іншому молодшому вістовому,про це повідомити воєнначальнику греків.По голосу впізнав,що інший вістовий говорить про кількість загиблих,але нічого не сказав Зопіріон,бо добре знав,що недостовірна або брехлива інформація,тягне смерть вістового,а  смертей було забагато у цю ніч.Тільки кивнув головою і відпустив вістового, більше нічого не питаючи.В наш час триває війна між окупантом московитом-касапом і  українцями,ЗСУ на сході України  і в Криму,що ними окупований. Видається мені,що сам в.путін разом зі своєю брехливою собачою сворою -зграєю,буде скоро тримати відповідь перед Богом і разом з брехунами піде в пекло,слугувати антихристу.За командою Арнава ольвійці разом із праслов»яна ми та скіфами відійшли у ніч і ніхто їх не знайшов,наче розчинились. Зранку був штурм Ольвії,що запам»ятався афоризмом слов’янина Голена,який бачучи, що драбиною лізе македонець-грек,говорив до нього:» Сліпаку, де  ти лізеш, чекає на тебе смола гаряча і виливав з пів казана киплячої смоли на нападника»Тільки страшний крик македонця сповішав  довкілля,що він, все зрозумів по слов»янсь ки,а могутньому Голену жінки приносили дві ато й три, новий казан смоли і він вичікував ворога,говориячи йому  ту ж фразу,що стала афоризмом.Голен цей могут ній слов»янин,що вночі очолював зірких наче сови слов»ян,був з міста Голуня на ріці Ворскла і він зовсім не чув втоми,коли македонці з фракійцями пішли на штурм.Скіфи,сім- вісім років перед цим,воювали з македонцями на Дунаї і Голен особисто брав у  боях участь.Військоий полководець македонців Зопіріон ще декі лька разів пробував взяти фортецю штурмом,Це було на протязі цілого дня, в обід, вечером, на світанку,але Ольвія не здавалась і Зопіріон так її і не здобув Безрезуль татну облогу з Ольвії довелося зняти того ж року.Відвідав табір Зорпіріона як би зараз сказали,міністр закордонних справ величезної імперії Олександра, головний вістовий,скіф Сколот,що вірою і правдою служив своєму господарю і пану імпера тору,після того як був взятий в полон при захисті скіфського царя Атея.Саме Ско лоту довіряв найбільше із всіх вістових імператор вже давно і самі важкі завдання давав йому,а він їх всі добросовісно виконував. Сколота особисто знав Зопіріон і коли побачив його обличчя в своїй палатці, перелякався,бо добре знав,що Олександр  Македонський переможець,а поразок не  терпить і вбиває полковод ців.Зопіріон не міг похвалитись нічим, бо перемоги не здобув,подумав,що це смерть його прийшла. Знав добре Сколота Зорпіріон, тому щиро і правдиво розпо вів йому про облогу Ольвії, про нічні вилазки скіфів і смерть,яку вони навкруги сіяли.Жоден м»яз на обличчі Сколота навіть не поворухнувся,але в душі радів він, що його  родичі дають такого жару  фракійцям і македонцям,що ті не можуть взяти Ольвію. .Ненароком Зопіріон віднайшов слабу струну душі Сколота і вона була в любові до свого народу,до своїх скіфів.Тільки промовив Сколот:»Ти добре знаєш Олександра,йому не потрібне військо-обуза,а жваві і бойові воїни. Я не раджу тобі своїх виснажених в боях бійців,враховуй ще і перехід, відправляти до Олександра,а він вже в Єгипті.Краще знімай облогу Ольвії і йди з військом до столиці своєї,там і чекай його наказу».            .                         .                                                               Просто з величезним задоволенняим дав команду Зопіріон знімати облогу фортеці Ольвії,а воїни його були в захваті від цієї команди і зразу ж виконали її на очах Сколота.Під час відступу поблизу Дністровського,кажуть Хаджи- бейського лиману, македонське військо було вщент розбите скіфами.Загинув і сам полководець Зопіріон від руки старшого скіфського воєнначальника СКІЛА в час цієї битви.Говорять чи мо й брешуть люди,що македонець Зопіріон  в гніві був страшним і навіть безрозсудним.Скіл чи може тотемна птаха слов»ян сокіл,щось занесла у вухо Запіріона і від цих слів геть здурів македонець.Почав погрожувати смертю скіфу,який її ніколи не боявся і гово рив Скілу,що взяв би і Ольвію приступом,але мав наказ залишити її. Чим раз більше запалювався грецький полководець,а Скіл був дуже спокійним і їхав собі своїм конем,жодного слова не сказавши Зопіріону.Потім погрози вже починали діставати Скіла і він показав греку свій лук.Чудовим стрільцем з лука був Скіл і своїм жестом дав зрозуміти воєнначальнику македонців, що може і вбити його, якщо він не замовкне.Зопіріон не замовкав,а навпаки паплюжив особу Скіла і  тоді скіфський чи праслов»янський сокіл повністю оправдав своє ім»я.  Дві стріли випущені з лука Скіла впнулись в шию Зопіріона між лусками  металічих лат і забрали його життя  та і потребу пояс нювати чому Ольвія так і не була  ними взята.Мешканці Ольвії хизувалися цією перемогою перед рештою греків,які змушені були визнавати владу македонського царя. Ольвійці почали карбувати монети із зображенням скіфської зброї-лука із сагайдаком,завдяки якій було здобуто перемогу. У Фракії під впливом розгрому Зопіріона піднялося повстання проти влади Македонії.А скіфи,зруйнували кілька грецьких міст,що підтримали Зопіріона,серед них був і  Ніконій- терторія с. Роксо лани Овідіопольського р-ну, Одещина.Нині історія українського козацтва дослід жується досить глибоко і різнобічно. Досліджуючи індоєвропейські елементи козацького культурного комплексу,не можна залишити осторонь проблему індоєвропейської прабатьківщини.Більшість фахівців-індоєвропеїстів світу відносить територію України до індоєвропейської батьківщини. Внаслідок контактів праіндоєвропейців лісостепового Подніпров'я із землеробами балкансь кого неоліту здійснюється трансформація праіндоєвропейців у ранньоскотарське мілітаризоване суспіль ство.Саме в лісостепах і степах України відбулося відокрем лення скотарства в самостійну галузь господарства,а скотарство стимулювало динамічне розселення найдавніших індоєвропейців з півдня України безмежними степами Євразії.Племена маріупольського типу застосовували засипання своїх похо вань червоною вохрою.Ця традиція була продовжена воїнами-скотарями середньо стогівської культури.Середньостогівці вперше приручили коня на теренах Європи. В  подальшому це призвело до винайдення бойової колісниці та кінноти.Нові археологічні знахідки стверджують що в енеоліті в українських степах і лісостепах поширилося конярство, а разом з ним і культ коня.Згодом це відобразилося в священних книгах індоаріїв (Рігведі),провідною твариною котрих був кінь.                          Співці-«ріші» зберігали пісні Рігведи у власних сім'ях, передавали їх усно від покоління до покоління,в результаті чого вони постають реальними історичними свідченнями.Бойові колісниці та філософія війни робили аріїв непере можними. Творцями цієї філософії були брахмани-ріші- співці військової сла ви, котрі своїми піснями та гімнами надихали воїнів-кшатріїв на перемоги.  Традиції військової поезії своїм глибокиим корінням сягають арійських гім нів Рігведи, другої половини II тисячоліття до нашої ери і культового напою соми (в індоіранців- хаоми) у культурі індоаріїв, що з ним було пов'язано чимало легенд і переказів. Із соми був приготовлений напій безсмертя амріта, який надавав Індрі (богові війни та блискавиці) незвичайної сили для здійснення героїчних подвигів, знищення головного демона- Врітру.Це є причинно-наслідковий зв»язок  між бенкетом,споживанням ку- льтового напою соми (хаоми) і знищення демонів-ворогів.    Ф.Кардіні наголошував, що саме готи -германське плем'я, яке мешкало в українських степах у III–IV столітті ери Христа,засвоїло значну кількість різнома нітних елементів культури степового скіфо-сарматського світу. Готи у IV столітті нашої ери переносять до Європи з Євразійського степу тактику кінного бою, важкоозброєну кінноту,культ меча і бойового пояса, важливі елементи культу бога-воїна, що стали частинами культу військового божества стародавніх германців- Одіна.Трубадурами,були не городяни,не селяни,а лицарі-воїни, які вирізнялися талантом до музики,а попередниками лицарських співців були кельтські барди (які прославляли мужність героїв, пробуджуючи в них войовничу наснагу),германські та скандинавські військо ві співці-скальди, щооспівували хоробрих і сміливих воїнів-героїв. Український вчений-музикознавець Філарет Колесса вважав, що фор ма і техніка української  історичної піснї були вироблені,вже у дружинно-лицар- ській поезії, найкращим цвітом якої є «Слово о полку Ігоревім». До кінця XVI ст. ця форма могла вже здобути популярність серед козацького лицартва і перейти в народ.Розглядаючи  елемент козацької культури, як вишкіл молоді,Скальковський наголошував,що  джури були спільною рисою для запорозької січової громади і європейських духовних лицарсько-чернечих орденів (XII–XVIII ст.).                                    Пантелеймон Куліш підкреслював важливу роль кобзи-бандури і звитяжної пісні в козацькому житті. Бандуристи на козацьких бенкетах звеличували героїчні подвиги козаків-лицарів,закликаючи і на полі бою мужньо відстоювати честь і славу. А після знищення козацтва саме кобзарі-бандуристи зберігали традиції коза цької культури..Славнозвісний історик Запорожжя Дмитро Яворннцький, система тизуючи історію запорозького козацтва, досліджував  козацьку культуру, особливо звертав увагу на такі її архаїчні елементи, як культи коня, шаблі. Д.Яворницький (1990) писав, що для запорожця кінь у повному значенні слова виступав його «другим я», зі смисловими епітетами вірного друга, милого брата, не безмовної тварини, а розумної істоти, в усьому рівної людині.  

                                              .     Освячення мечем.

Помітний інтерес становить героїчне сказання, котре перегукується з розпові ддю Геродота про поклоніння скіфів богу-мечу. В ньому подано опис сход ження Батрадза на жертовне вогнище, споруджене нартами за його вказівкою з багатьох возів деревного вугілля. Він піднявся на це вогнище, і коли вогонь спалахнув на повну силу, мечем відрубував чоловікам, які підтримували це вогнище, голови й зап'ястя. Коли ж Батрадз захотів умерти, то дав зрозуміти нартам,що поки його меч не буде кинутий у море, він не зможе увібрати смерть, оскільки в його мечі  містилася його «зовнішня душа». Ґрунтуючись на нартському епосі,зроблено висновок,що Батрадз героїчний прояв скіфського бога війни, символ і уособлення якого являв меч. Бойовий пояс у скіфів, а у подальшому і в сарматів, містив у собі істотний сакральний зміст. О.Кузьміна зазначала, що «оперізування поясом було важливим обрядом у індоіран ців і личило тільки двічі народженим лише після того, як вони закінчували навчання. Тому що невіглас схожий на звіра,а опанування знаннями є друге народження уже в якості власне людини». Недаремно етнонім «сармати»,походить від давньоіранського «сааремат»-«оперезаний мечем».Бойо вий пояс із мечем формував атрибутику дорослого воїна і свідчив,що юнак прой шов відповідну посвяту у повноправні члени суспільства. У стародавній Індії, за законами Ману,неодмінною деталлю ініціації для кшатріїв було оперізування.               Минули сторіччя, проте сакральна святість меча і бойового пояса не зникли: германські племена сприйняли її,всотали у себе і передали наступним поколінням, європейським лицарям. Серед учених існує точка зору, що культ меча був принесений до Європи з північночорноморських степів готами. Це германське плем'я,яке дислокувалося в українських степах у II–IV століттях нашої ери,засвоїло чимало  елементів культури степового скіфо-сарматського світу.Готи, мандруючи на захід,переносять до Європи з євразійського степу тактику кінного бою, важкоозброєну кінноту, культ коня і меча, грані культу бога-воїна, що стали складо вими частинами культу військового божества стародавніх германців  Одіна.. Симво ліка меча вкраплена в тканину багатьох германських фольклорних джерел, легенд, переказів, міфів,історичних пісень.В текстах  йдеться про те, що сам верховний бог Одін вручав воїну-герою меча,котрий вважався не просто одним із видів зброї, а надприродним помічником,товаришем героя. Військові співці скальди з повагою оспівували меч: «Є там один, найкращий,золотом вбраний,загибель для списів, хоробрість у лезі» Величезне значення зброї, головним чином, меча, у житті старо давніх германців віддзеркалене у юридично-правових документах.Зброя перебува ла в центрі усіх переломних моментів життя юнака-воїна.Серед стародавніх германців існував звичай озброювати юнака по досягненні ним повноліття, що здійсню валось на святкових зборах племені батьком або його родичем у вигляді дару вання юнакові списа і меча,і він вважався уже дорослим воїном.               .         Меч, увігнаний у землю по саме ків'я, є священною складовою частиною ритуалу присяги.Присяга,котру приносили на зброї, засвідчена в «Едді» і в юридичних джерелах ледь не всіх германських народів. Один з видів присяги на зброї знаменує у північноєвропейських народів вступ до комітату (військо вої дружини вождя). Воїн, що здійснював обряд вступу до дружини, повинен був прикласти ків'я меча до чола, промовляючи при цьому слова клятви.У стародавніх германців бойовий пояс також виконував деякі сакрально-магічні функції, а опері зування юнака бойовим поясом зі зброєю означало його перехід до категорії дорос лих воїнів.Тацит говорив,що юнаків-германців посвячували у воїни, оперізуючи їх поясом із мечем,обряд,котрий було покладено в основу середньовічного ритуалу посвячення у лицарі. Ставлення стародавніх германців до бойового пояса мало релігійно-магічне забарвлення. Так, за часів Костянтина Великого святий Архелай здобув славу тим, що навернув до християнства багатьох германських воїнів, які при цьому зняли з себе свої бойові пояси.Зберігся і розвивався давній індоєвропей ський культ меча і бойового пояса в середньовічній Західній Європі.Яким чином узгоджувалося християнство,релігія миру, панівна ідеологія Європи,поклонінням війні та її атрибутам,мечу.Ф.Кардіні переконаний, що  буквальне прочитання Свято го письма підкріплювало практику застосування зброї,залучивши її до нової системи цінностей, але попередньо її освятивши.Закони лангобардів, баварів  пос тають свідченнями «священності зброї», яка була освячена і очищена від скверни гріха. Згадаймо про такий лицарський звичай, як «нічна варта біля зброї» в церкві юнака, який проходив посвячення у лицарський стан. Під час нічної варти  підлягав випробуванню і очищенню юнак, освячувалася його лицарська зброя меч.  Французь кою мовою вираз «оперезати мечем» був еквівалентним у середньовіч ній Європі вислову «зробити лицарем». Ось тому меч і бойовий пояс, не прості деталі лицарського військового спорядження, а  із черезплічником (перев'яз) і золо тими острогами,  це ознаки належності до лицарського стану. …….                   Прийом у лицарі використовувала християнська церква,щоб через «благосло вення» зброї прищепити посвячуваному в лицарі думку, що від цього моменту він зобов'язаний бути християнським воїном і захисником церкви. Священик у своїй проповіді проказував: «Благослови, Господи, цей меч,щоби раб твій відтепер був захисником церков, удовиць, сиріт і всіх, котрі служать Тобі, супроти зла єретиків». Після вручення посвячуваному меча в ім'я святої Трійці священик наголошував: «Користуйся цим мечем для захисту себе і святої Церкви Господа і для знищен ня ворогів хреста Христова і віри християнської».Оголення меча символізувало- «Якщо знадобиться стати на захист Святого письма, то ми тут».Суттєву вагу мало не лезо меча, а його руків'я, яке починає нагадувати хрест.  В середні віки хрестовидне руків і частіше використовувалося для зберігання християнських реліквій.В руків'я Роландового меча були вставлені кров святого Василія, нетлінний зуб святого Петра, волосся божої людини Діонісія, шматок ризи Діви Марії. В руків'ї іншого меча знаходився цвях із хреста. Тому лицар, що присягав на подібній святині і порушував своє слово, вважався уже не звичайним зрадником- він чинив велике святотатство.Ритуальна формула поклоніння святому хресту провіщала- «Це хрест Господній,від якого тікають вороги»,а на полі бою меч європейського лицаря був не тільки реальною військовою зброєю, від якої тікали вороги, а й символом хреста Господнього. Лицарський меч увібрав у себе  сакральну християн ську віру, і реальну військову могутність холодної зброї.Пояси,що ними користу валися  монахи чернечих орденів і лицарі-ченці,це частина давньоримської війсь кової форми,який виступав у римлян ознакою належності до військового стану і уособлював собою військову дисципліну. Ця ж традиція продовжувала розвиватися в Київській Русі. У «Повісті временних літ» літописець розповідав про збір хозарами данини з поневолених полян. Коли поляни принесли данину,мечі, це дуже занепокоїло хозарських ватажків, оскільки вони вважали, що полянськнй меч сильніший за шаблю хозар, незабаром надійде край їхньому панувавню -«Будуть вони збирати данину і з нас, і з наших земель».                                   .                      Стародавній культ меча перейшов і в християнську епоху Київської Русі,а  бойовий пояс виконував свої функції без сакрально-культового забарвлення.Побутування культу меча серед лицарства Київської Русі засвідчує «Слово о полку Ігоревім» В Україні в козацькі часи (XV–XVIII ст.) шабля перебрала на себе не тільки специфічні військові функції меча, але і його стародавню сакральну символіку. Ланцюг давньої традиції культу меча та бойового пояса на теренах України не обривався ані в часі, ані в просторі. Про це дуже добре свідчить український фольклор. У численних думах, істо ричних піснях, легендах, переказах зустрічаємо часті згадки про козацьку зброю, йдеться не тільки про шаблю, а й про меч (хоча він давно вийшов з військового ужитку)Це є свідомим акцентуванням уваги на військовій і сакра льній специфіці, що об'єднувала шаблю і меч як залишки стародавнього культу меча і бойового пояса. Що ж до ставлення українських козаків до шаблі,воно подібне до ставлення германських, слов'янських воїнів, європейсь кого лицарства до меча.                                                       .         Д.Яворницький,  каже,що шабля була необхідною зброєю для козака і що в козаць ких піснях вона пестливо перетворюється  в«шаблю-сестрицю, неньку-рідненьку, дружину-панночку»:Ой, панночко наша шаблюка! З бусурманом зустрівалась, не раз, не два цілувалась.Ставлення козаків до шаблі як до жінки успадковане від пращурів,що пов'язано з традиціями первісних чоловічих військових громад,куди жінкам доступ був заборонений.Українськими козаками  обожнювалось виснажли ве похідне життя і роль у ньому власної шаблі незамінної подруг-Вечеря нам буде по два сухарі,а постіль буде_шовкова трава,дівчиною буде,шабля гостра.  Д.Яворницький стверджував, що, як істинний лицар, запорожець надавав перевагу шаблі перед будь-якою іншою зброєю,особливо рушницею,облагороджуючи її характеристикою «чесної зброї». Як «чесну зброю» її слід було застосовувати проти чесних воїнів, а проти такого бусурманського народу, як татари,  потрібно діяти «не шаблями,а нагаями».Козацька шабля  в Україні  належить до шляхетно-лицарського козацького стану,перемоги над ворогом,гаранта Козацької держави . Виговський говорив іноземному послу, що як московський цар у своїй землі цар, так і гетьман Хмельницький у своєму краю князь або король, бо він свій край шаблею здобув і з ярма визволив. Згодом цей сакрально-мілітарний культ шаблі, як символ і оберіг молодої козацької Української держави, увічнив у своїх поезіях І.Мазепа:Нехай вічна буде слава,Же през шаблю маєм права.У XVIII ст. шабля була поширена серед козацтва,серед старшини.Культ шаблі у середовищі козаків набув  релігійно-християнського забарвлення.Запорожці полюбляли під час великих церковних урочистостей,  в день Водохреща (6  чи 19 січня), Пасхи, Богоявлення, Покрови (1чи 14 жовтня), збиратися з усіх куренів, найближчих паланок та зимівників,верхи й пішки, при всьому озброєнні, в найкоштовніших своїх шатах біля Січової церкви.Збирались козаки,щоб послухати святкову літургію, освячува лася козацька зброя і шабл на боротьбу з ворогом.  Це було неспростовним доказом того, що запорожців вважали Христовим воїнством та захисниками християнської православної віри.Легенда про сотника Харка розповідає,що вороги-ляхи, захопив ши його в полон і маючи намір вбити, зіштовхнулись із перепоною,безсилі їхні шаблі не змогли позбавити козака життя. Козицькою шаблею зарубали вони Харка, тому що шабля його була лицарська, і тільки вона зуміла його перемогти та заподіяти йому смерть.. Бойовий пояс мав ПЕВНУ сакральну символіку,але він використовувався козаками за своїм прямим призначенням і пояси у козаків були трьох типів. Перші -парадні з тканини, що їх козаки намотували навколо себе і ходили «як той лицар».Другі-бойові,виготовлені із шкіри,у котрі було припасовано ремінчики для пістолів, люльки, кинджалів та шаблі. Шаблі козаки носили низько: як іде козак, то вона за ним так і волочиться. Треті-бойові шкіряні череси (пояси), що застосовувалися козаками.Подібний бойовий пояс зберігся в традиційному одязі карпатських горян-гуцулів.Це широкий шкіряний чоловічий пояс,черес, прис тосований до носіння топірця, ножа, люльки,а гуцульський юнак ставав дорослим, після того як батько дарував йому черес. Серед українських козаків-лицарів культ шаблі мав кілька істотних рис. По-перше, він був плодом впливу прадавнього військового культу меча і бойового пояса як прояву бога війни, символу воїнів. По-друге,цей зв'язок був практично неперервним для індоєвропейської традиції, починаючи від воїнів перших індоєвропейців,хетів,греків,скіфів,сарматів, роксо лан, римлян, германських і слов'янських племен, європейського лицарства, включа ючи українське козацтво.По-третє,шабля,як і меч,істинно лицарська зброя,що дока зувала  належність до середньовічного лицарського стану,до козацько-шляхетської лицарської верстви.По-четверте,шабля становила принципову рушійну силу,  яки ми козаки боронили і захищали християнську віру.а.Шабля-вияв сакрального культу шаблі як зброї козацького Христового воїнства.на вважалася настільки необхідною зброєю для козака,що в козацьких піснях завжди називається «шаблею-сестрицею, ненькою-рідненькою, дружиною-панночкою».                

                                           . ОЛЕКСАНДРІЯ.                  

      Ще зі школи нам відомо,що О. Македонський був найбільш талановитим полководцем греків і він підкорив багато азійських народів,створивши імпе- рію.і що він не програв жодної битви. Мало кому навіть серед свідомих украї нців  відомо,що в історії України є другий Олександр Македонський,що не програв жодної із своїх битв, на ймення Іван Сірко,що наказав  перед своєю смертю,відрубати його праву руку і носити козакам її перед боєм для перемо ги.   Завдяки своїй воєнній тактиці македонці неодноразово перемагали в Азіі. Вони дуже вдало поєднали скіфську тактику кіннотного бою,за якої загін кіннотни ків,македонських "гетайрів",шикувався наступав клином,з удосконаленою грець кою фалангою.Фаланга передбачала бойове шикування списоносців на кілька рядів углибину,завдяки чому утворювався "ліс" зі списів перед обличчям ворога, гинули навіть  індійські слони.В результаті східного походу Олександр Македонсь кий здійснив велетенські завоювання,зруйнувавши найбільшу державу тогочасного світу,Перську імперію. Македонська армія, в кількох битвах поспіль розбила значно численьніші армії перського царя,підкорила землі від Єгипту і Сирії до Вавилону та Індії. В єгипетській Олександрії поховане тіло грецького імператора,яке він і засну-вав. Народився Олексанюдр Македонський в столиці Македонії  Пелле. Його батьком був цар Македонії Філіп-11,а мамою Олімпіада,дочка Молоського царя Неоптолема. Народився майбутній герой в липні 356 року до нашої ери. Царському освіту син Олександр отримав при дворі македонського царя,аристократичну осві ту. Освіта полягала в навчанні письму, грецькій .літературі, математиці, гри на лірі. Коли  Олександру виполвнилося 13 років, спеціально для його виховання в Македо нію був запрошений грецький філософ Аристотель.Він розмовляв з Олександром про етику,природознавство,політику.В юності Олександр приборкав коня Буцефа ла, що не давався навіть самим досвідченим воїнам.З тих пір Буцефал став вірним супутником Олександра у всіх його походах.і в честь коня було назване місто.338 рік до наших днів–під час чергової македонсько-грецької війни Олександр зіграв ключову роль у перемозі свого народу і подальшому встановленні македонської гегемонії в Греції.Опісля був удостоєний еллінського громадянства, коли здійнив поїздку в Афіни з дипломатичною місією.В цей же час частішають конфлікти Олек сандра з його батьком, що розлучився з своєю дружиною  Олімпіадою,яку Олек сандр дуже любив. Олександр провів деякий час далеко від палацу столиці, в Іллі рії.  Після повернення між сином і батьком знову спалахнула сварка –Філіп не дозволив Олександру одружитися на дочці карійського царя,звали яку Пекло. Говорять,що Олександр.причетний до вбивства свого батька,а це була  весна 336 року.Щоб стати єдиновладним прави телем Македонії,Олександру доводиться діяти швидко бо були суперники в боротьбі за престол: рідний брат Каран і двою рідний брат Амінта. Обидва були знищені тому що Олександра підтримало військо,і він став царем.Літо 336 року до нашої ери–грецькі поліси відмовляют ься визнати Олександра гегемоном Еллади.Цар особисто відправляється в бунтівні землі і домагається не тільки покірності з боку Афін, але і обрання головою релігій ного союзу держав Північної Греції-Дельфійської амфіктонії.        .                             За ініціативою Олександра в Коринті відбувся з’їзд і на ньому прийнято рішення почати війну проти держави Ахеменідів.Олександр призначений верховним воєначальником Елади.На тому ж з’їзді в Коринті увійшов в історію діалог Олексан дра і філософа Діогена.Олександр поцікавився,чи немає в Діогена якого-небудь прохання до нього. Діоген відповів ствердно і попросив царя не затуляти сонце. 334-333 роки,перський похід Олександра Македонського і перед ним,він роздав друзям все своє майно.Правити Македонією тимчасово залишив стратега Антипатра.   Початком  кампанії проти Ахеменідів- вступ македонського війська в Малу Азію.Грецькі поліси,здавалися без бою за винятком Мілета і Геликарнаса. .Олександр один за іншим скидав тиранічні перські режими в містах і встано- влював звичний йому демократичний лад.До кінця 334 року у руках Олександра опинилася вся західна частина Малої Азії.333 рік-похід триває,Олександр з вій ськом йде вглиб країни. Завойована Фрігія.Тут відбулася  подія, що стало легендою бо  в Гордії (столиця Фрігії) існував  надзвичайно заплутаний вузол.Людині, развязавшій його,судилося стати володарем світу.Олександр поступив з вуз лом дуже просто він розрубав його ударом меча і літом 333 року військовий похід завершено.Мала Азія підпорядкована македонському царю повністю. Осінь 333 року,проти Олександра Македонського виступив перський цар,Дарій III Кодоман. Відбулася битва недалеко від міста Ісс,на річці Пінарі, перси чисельно значно перевищували македонців Олександра.               .                                           Дарій був розбитий,а його сім’я у складі матері,дружини і трьох дітей, серед них був спадкоємець престолу,захоплена в полон.Дарій втік за Євфрат,а Олександра ця перемога зробила правителем Середземномор’я.Перемога при Іссі давала Олексан дру два варіанти дій.Перший,переслідувати Дарія, другий-податися на південь.Як досвідчений стратег,О. Македонський вибрав другий варіант.Це дозволило  не тіль ки перешкодити персам об’єднатися з  полісами,але і позбавити їх можливості скори статися фінікійським флотом.Міста Фінікії здавалися Олександру без бою, а літом 332 року–семимісячна облоги Тіри,столиці Фінікії закінчилося перемогою македонців . До цього часу Олександр володів вже всією острівною Грецією. Після взяття Тіра Македонці вступили в Палестину.У Палестині Олександру відразу ж здалися самаритяни.З Юдою довелося боротися. Після перемоги Олександр надав іудеям право зберегти свою політичну автономію. Грудень 332 року до нашої ери  Олександр Македонський захопив Єгипет.                       .                                                    У Мемфісі він проголошений фараоном,а незабаром в дельті Нілу було ним засоване місто Олександрія,назване на його честь.Легенда свідчить, що в Єгипті Олександр Македонський відвідав святилище бога Амона,що очолював дав ньо єгипетський пантеон. Оракул оголосив Олександра сином Амона. В 331 році він засновує три міста за річкою Йордан і ними є Пела, Герас,Діон і підкорює повсталих самаритян, того  ж року  одружується з родичкою Дарія III Барсиною, а це дає йому право претендувати на перський престол. Осінню 331 року Олександр Македонський фактично знищив перську армію,що багаторазово перевершувала за чисельністю його військо. Це відбулося за річкою Тигр,а Дарій III утік знову,на цей раз в Мідію.Правитель Вавилону відкрив Олександру міські ворота, і в нагороду  Олександр наказав відновити храми,зруйновані 100 років тому Ксерксом. Грудень 331 року,Олександру здалися Сузи,столиця держави Ахеменідів,через спір з Ахаменідами  О. Македонський розпочав війну.Червень 330 року,македонське військо вступило в Іран і зайняло Мідію.Військова компанія проти Ахеменідів було завершено.329 рік,Олександр завойовує Месопотамію і щоб примиритися з місцевими вельможами,він одружується на дочці одного з них,Роксані.Багато Олек сандрій по всьому світу розкидано,є вони і в Україні.Цар Македонії веде себе,як правитель ПерсіїХ-носить східний одяг,дотримується чужинських звичаїв,навіть заводить гарем,тому македонське військо не задоволене. Після невдалого замаху на Олександра, страчений Парменіон,але через ці події полководець пішов на деякі поступки своїй армії і відправив на батьківщину солдатів і воєначальників, не придатних до служби.328 рік,черговий замах на Олександра, невдалий. Головою змовників був учень Аристотеля,Каллісфен.Причиною змови стала ідея Олексан дра ввести перський звичай кланятися правителю до землі.Весна 327 року-О. Македонський вступає в Індію. Царства на правому березі Інду підкорилися йому абсолютно добровільно. Переправившись через Інд, Олександр вторгся в Пенджаб. Після запеклого бою македонці увійшли в місто переможцями.У битві загинув кінь Олександра Буцефал.В його честь було назване  місто–Букефалія.Після взяття Пенд жабу Олександр Великий просувався далі на схід.Тільки бунт солдат зупинив  його війська перед річкою Ганг.Солдати втомилися від нескінченного походу і змусили свого полководця повернути назад.   Олександру довелося розлучитися з ідеєю про світове панування. Землі на схід від Інду він передав колишнім володарям.Початок 324 року–Олександр офіційно оголосив в Сузах про закінчення свого багато річного походу.Тепер Олександру Македонському,якого вже називали Великим, належали величезні території,що включали в себе крім Македонії та Греції, Фракію ,Малу Азію,Палестину,Сирію,Єгипет,Лівію,Вірменію, Месопотамію, Іран,Середню Азію і північний захід Індії.Всіма цими землями потрібно було  керувати. Олександр взяв в дружини Статиру дочку покійного  вже Дарія III і Париса тиду,дочку правителя Ахеменідів.Це дало йому право вважатися спадкоємцем Ахе менідів,а воїнам Олександра було наказано одружуватися на перських аристо кратках і жінках знатного походження на всіх завойованих територіях.Імператор  намагався створити єдину еліту в своїй державі.Зима 324–325 років,останній похід Олександра.                             .  .                                                                                            Полководець виступив проти каситів,що займалися грабежами  на околицях Месопотамії.Після успішного розгрому повстанців армія пішла в Вавилон. Олександр планував військову експедицію на захід,маючи намір дійти до Гібрал тарської протоки і захопити Карфаген, Іспанію, Сицилію і Північну Африку Літо 323 року,після бенкету у свого друга,Олександр Великий тяжко захворів. Є версія,що О. Македонський був голубим. Досі неясно, що з ним сталося: мож ливо сильна застуда, а можливо отруєння. У злочині підозрювався Іола,син одного з намісників Македонії, якого Олександр збирався зняти з посади. 13 червня 323 року до нашої ери,Олександр  Великий-Македонський,помер у Вавилоні. Перед смертю він встиг попрощатися зі своїм військом.Тіло правителя було перевезено і поховано в Олександрії,яке він заснував в Єгипті.В Олексадра не було спадкоємців. На момент його смерті дві з його дружин (Барсина і Росксана) були вагітні. У обох народилися сини,Геракл і Олександр,але вони загинули під час наступних  воєн,величезна імперія стрімко і нестримно розпадалася. Розгроми армій Дарія І та Зопіріона,полководця Олександра Македонського, мали визнача льне значення для долі Північного Причорномор'я, а також суттєво вплинули на історію Європи та Азії. Вони показали, що навіть армії найпотужніших держав світу не здатні вийти переможцями із війни із Скіфією.Спадкоємці Олександра Македонського і впливові держави, включаючи Рим,довго вважали за краще утримуватися від спроб завоювати Скіфію,зСкіфи вважали іонян,оскільки ті були вільними людьми,найбільш жалюгідними боягузами з усіх вільних людей,а як рабів, до сить відданими  господареві і найменш схильними до втечі.Так скіфи знущалися над іонянами.Після вторгнення Дарія в праУкраїну ,скі фи зібралися помститися царю персів та відправили у Спарту послів і уклали військьовий союз з спартанцями.Було вирішено, що самі скіфи зроблять спробу вторгнутися в Мідію вздовж  ріки Фасиса,в той час як спартанці з Ефеса підуть всередину країни на з'єднання зі скіфами.Цар спартанців Клеомен, коли прибули скіфи для переговорів,занадто часто спілкувався зі скіфами, спілкуючись  більше ніж треба пив вино.Він навчився пити нерозбавлене,а спартанці,коли хочуть випити хмільного вина,кажуть:"Наливай по-скіфськи.»Стародавня Спарта була одним з небагатьох міст Греції,довгий час не мавша кріпосних стін. Спартанці стверджували, що найкращий захист, не кріпосні стіни,а мужність її мешканців. Пізніше стіни кріпості були побудовані.Вона займала площу у 1182 км².Це приблизно в півтора рази більше,ніж площа сучасного Сінгапуру.У знаменитій битві, крім 300 спартанців, брали участь і інші греки.Коли основні сили греків відступили під керівництвом царя Леоніда залишилося близько 500 осіб.З самого народження дітей в Спарті піддавали різним випробуванням. Якщо рада старійшин знаходила будь-які фізичні вади у немовляти,його залишали вмирати в дикій місцевості. У віці 7 років хлопчиків-спартанців забирали з рідного дому для вступу на військову службу.Вона називалася “агоге”. Дівчата при цьому залишалися жити з батьками.Одяг юним спартанцям дозволяли носити тільки з 12 років. При цьому спали вони на холодній землі, прямо на вулиці.Уміння красти в Спарті віталося серед юнаків,яким спеціально не давали достатньо їжі,стимулюю чи тим самим крадіжку.Але тих, хто попадався,чекало побиття. У Спарті склалася унікальна система правління,геронтократія.Крім царів, правили геронти,тобто люди похилого віку,які обиралися довічно. Було їх  рівно 28.Царів в Стародавній Спарті завжди було двоє, і вони походили з однієї династії. У разі війни один з них йшов битися, а другий залишався в місті.Спарта перебувала в регіоні Лаконія,і завдяки її жителям з’явилося слово “лаконічність”.Коли Філіп Македон ський, батько Олександра Македонського,підійшов до стін Спарти, він направив городянам послання, в якому говорилося:«Я підкорив всю Грецію,у мене найкраще у світі військо. Здавайтеся,тому що якщо я візьму Спарту силою, якщо  зламаю її ворота,якщо проламаю таранами її стіни, то нещадно знищу все населення і зрівняю місто з землею!На що спартанці відправили найкоротшу відому відпо відь:«Якщо».Всі спартанці вважалися військовозобов’язаними до 60 років.Вся праця лягала на плечі військовополонених і просто “неповноцінних”городян. Згідно  з законом Спарти  дві категорії людей заслуговували права увічнити свої іме на на надгробних плитах-жінки,які померли під час пологів,і чоловіки,що склали голову в бою.

                                                    ДЖУРИ .

Групи юнаків, які готувалися стати захисниками племені через обряд посвят чення у дорослі воїни-ініціацію,жила спільно,віддаючи весь свій час на трену вання і ця  традиція бере свій початок з первісно общинного ладу.Вони навча лися швидко бігати, прицільно влучати з лука і володіти іншою зброєю,зай- малися різними фізичними вправами,вивчаючи міфи і перекази про подвиги предків і легендарних героїв,що повинні були зміцнювати дух юнаків. Зго- дом ці групи трансформувалися у чоловічі союзи, добре відомі в історії та етнографії Середньої Азії.Підготовка молодих воїнів була різнобічною, хоча акцент робився насамперед на військовому мистецтві.В одному з переказів про легендарного героя-воїна Стародавньої Греції Геракла розповідається, що його вітчим Амфітріон максимально піклувався про виховання молодого Геракла, навчаючи його читати, писати, співати та грати на кіфарі. Проте у цих науках і музиці юнак не досяг таких успіхів, як у боротьбі, стрільбі з лука й умінні володіти зброєю.Батько юнака Ахіла Пелей віддав його на вихо вання своєму другові,кентавру Хірону.Останній годував юнака мозком ведме дів і печінкою левів. Завдяки Хірону Ахілл виріс могутнім воїном,якому не було достойного противника в умінні володіти зброєю.Мудрий кентавр навчив Ахілла грі на кіфарі і співу.                                     .                      . Після важких, виснажливих, а часом і небезпечних тренувань надходив святковий і відповідальний час-час посвячення юнака у воїни. У Стародавній Індії, за закона ми Ману,кожен член варни воїнів-кшатріїв мав пройти обряд ініціації, атрибутами були священний шнур і пояс. Для кшатріїв він відбувався після досягнення одинадцяти років. Стародавні індоіранці три тисячі років тому посвячували юнака у воїни, оперізуючи його поясом зі зброєю.Це був переломний момент у житті молодого хлопця, який символізував перехід юнака до категорії дорослих чоловіків-воїнів,що розцінювалось як друге народження.Нартський епос осетинів,нащадків аланів,свідчить, що навчання та посвячення у воїни молодих нар тів відбувалося у чоловічих військових союзах, які складалися з професійних воїнів. Початок ініціації збігався із святом на честь покровителя воїнів та вовків Стира Тутира,що його зазвичай вшановували у жовтні-листопаді. Юнакам перед посвяченням необхідно було жити вовчим життям,здобуваючи собі їжу та здобич у військових походах. Задля перетворення у справжнього воїна, молодий нарт мав узяти участь у коротких та довгих військових походах.Військове навчання молоді, підготовка майбутніх воїнів-лицарів були спільною рисою для всіх лицарських утворень Європи-від германських військових загонів  і до українського козацтва. Германці  посвячували юнаків у воїни лише після певної їх підготовки у чоловічих військових громадах.Тацит,описуючи життя та побут стародавніх германців,заува жує: «Вид споглядання у них єдиний і на будь-якому зібранні один і той же-голі юнаки, для яких це не більш як забава, бігають і плигають серед закопаних в землі мечів і смертоносних списів.Тренування виробило в них спритність,спритність безпосередність, але досягають вони її не заради поживи і не за гроші: нагорода за легкість їх танцю,якою б вона сміливою і небезпечною не була,задоволення глядачів». Суворо германці карали зрадників і перебіжчиків, вішаючи їх на деревах. Боягузів і тих, хто схибив під час бою і тих, хто збезчестив своє тіло топили у багні і в болоті,закидаючи зверху ще і хмизом.На перших етапах свого стано-влення лицарство було відкритим як для вільних,так для підневільних Необхідність довготривалого військового навчання,спеціальної професійної підго товки і постійних вправ та вкрай дороге озброєння воїна-вершника і утримання його коня, перетворили лицарство на професійну військову організацію.Його представники були власниками просторих земельних ділянок і отримували за свою службу винагороду від короля та  багатих і могутніх феодалів.                      Спочатку лицарство надавалося,за германською традицією у віці дванадцяти, чотирнадцяти,дев'ятнадцяти,двадцяти років, але у XIII столітті посилилася тенден ція відсувати цей термін до досягнення юнаком повноліття, тобто до двадцяти одного року.Ритуал посвячення часто відбувався під час провідних християнських свят:Різдва,Пасхи,Вознесіння,П'ятидесятниці. Майбутній лицар у довгому білому вбранні всю ніч проводив у церкві, розмірковуючи про свій майбутній життєвий шлях Він молився перед зображенням святого Юрія,покровителя лицарства, а поряд із ним лежала майбутня зброя як німий і почесний свідок юнацьких клятв та переживань.Посвячувати в лицарі міг будь-який лицар за формулою: «будь-кого, будь-де,будь-коли».Ритуал здійснювали родичі посвячуваного.Сеньйори, королі, імператори прагнули затвердити це право виключно за собою.До германського звичаю вручення зброї чи оперізування мечем додався тільки обряд підв'язування золотих острогів,одягання кольчуги і шолома,омовіння перед одяганням, Іноді лицарі самі зверталися до церкви з проханням освятити зброю. Проте поступово, із зростанням впливу церкви,германський військовий обряд стає релігійним, коли свя щенник тільки благословляє меч, а надалі і літургійним, коли клірик ще й оперізує молодого лицаря мечем зі словами: «В ім'я Бога, в ім'я святого Михаїла і святого Георгія (Юрія), я роблю тебе лицарем, будь же хоробрим і чесним».В часи Київсь кої Русі військовій підготовці молодих воїнів,бойовому вишколу юнаків приділялася велика увага.Святослав Ігоревич, неперевершений ПОЛКОВО ДЕЦЬ, славетний і мужній лицар,почав воювати ще малою дитиною.Підлітком,за давньою військовою традицією, перший кидав у бою списа: «Кинув списом Святослав на древлян, і спис полетів поміж вуха коневі і ударив коня в ноги, бо був він ще малий», це перші військові кроки майбутнього князя-лицаря,князя-козака і завойовника.Важливим етапом підготовки майбутніх воїнів вважалося полювання. Володимир Мономах уже тринадцятирічним ходив на лови звіра. На звіра, особли во на ведмедя і кабана, часто вирушали пішки з рогатиною. За тарпанами (дикими кіньми), які в той час водилися в Дикому Полі, гналися верхи, ловлячи їх руками Данило Галицький малим хлопчиком уже добре володів мечем дитячим. Коли якось бояри захотіли розлучити його з матір'ю, і один із них, боярин Олександр, узяв його коня за поводи,«Данилко вийняв меч, і рубанув його, і коня порубав під ним»і Данилів син Лев малим хлопцем ходив у бій під опікою довірених осіб. Українське козацтво не лише успадкувало кращі традиції вишколу лицарсько-дружинної молоді Київської Русі, але і розвинуло їх, створивши свою цілісну систему вишколу молодих козаків. Ось як про це розповідав 89-літній запорожець- «Мій батько Сидір Пересунько виховував мене вдома до 9 літ, тобто вчив працювати і Богу моли тися.Потім взяли мене в Січ, де я при панові кошовому був молодиком,а  ще пажем,зброєносцем, людиною, що опановує військову професію на прикладі свого пана- учителя-козака, аналог зброєносця при європейському лицарі.  ...        Джури (цюри) часто фігурують в українському героїчному епосі:Маю ж я цюру, вірного слугу. Кличу-покличу на того цюру: Цюро ж мій, цюро, вірний мій, слуго! Сідлай мені коня, того моцаря….

В історичній пісні про Байду (Дмитра Вишневецького) є рядки:

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого цюру споглядає,

Та на свого цюру молодого

І на свого коня вороного:

Ой, цюро ж мій молодесенький,

Подай мені лучок

І стрілочок цілий пучок!

В українських історичних піснях про Перебийноса (Максима Кривоноса) показано роль джури під час військових сутичок з ворогом:Ой оглянеться та козак Пере бийніс та на джуру малого.Аж кладе джуро, кладе малий ще лучче за нього. «Ой поїдьмо,малий джуро,та на Сорочу Могилу, Одвідаєм, джуро малий, вражу лядську силу».Не встиг козак Перебийніс та до могили доїхати, Як узяв джура та узяв ма лий пістолі заряжати. Ой не вспів козак Перебийніс на могилу з'їздити, Як узяв джура та узяв малий з пістолів палити.Інститут джурів виправдав себе як справ жня військова школа,де розгортався процес становлення, навчання, змужні ння, бойового вишколу козацької молоді,де її представники поступово ставали фаховими воїнами.Поляк Папроцький у своїй книзі, виданій у 1599 р., описуючи механізм військової науки на Запорожжі,серед іншого зазначав: «Багато бездоган них, але небогатих молодиків з панят з Руси,Поділля і Польщі, їздять туди, щоби привчитися до лицарського діла, бо між ними можна добре вишколитися в лицарському порядку і чуйности». Про серйозність підготовки молоді свідчить той факт, що козаки,вирушаючи в небезпечні морські походи,брали з собою молодиків, щоб вони «понюхали пороху» і стали справжніми воїнами.А.Скальковський писав: «Із багатьох прикладів ми бачимо, що при кошовому, при головних старшинах на Січі і в походах перебували завжди від 30 до 50 молодиків,  досить молодих, у курені записаних козаків, які сповняли при них роль хлопців (пажів) і готувалися таким чином до козачого звання. Обиралися вони з того куреня, з якого походили кошовий або старшини,такі молодики при панові кошовому з Кущів ського куреня показані у стройових реєстрах у війну 1769 року.                                                Не тільки при старшині, а при всякому старшому козакові був молодик часто їхні діти і племінники або ті, хто прийшов з ними в Запорожжя, який вислужував свої роки, а потім вступав у курінь,  справжнє товариство. Для порівняння всіх молодих наймитів (слуг) по паланках звали молодиками, на відміну від просто робітників поденників, котрих кликали аргатами. В останні часи існування запорозького козацтва, а саме в Коші на річці Підпільній,була створена Січова школа при церкві св. Покрови. У цьому своєрідному козацькому училищі  дітей і молодиків, навчали грамоті. У 1760 р. в школі нараховувалося понад 100 учнів.  Учні користувалися винятковим правом колядувати,співаючи священних гімнів під вікнами січового товариства, віншувати хлібом (посівати) на Новий рік і яйцем на Великдень, бити у дзвони й читати Псалтир над померлим чи загиблим у бою,продавати ладан. За це вони отримували значну кількість харчових припасів та грошову платню, що складала спільну шкільну суму.                                   ..                Але водночас учні виховувалися на військовий кшталт,що видно із щоріч ного розподілу царської платні, під час якого вони отримували казенний свинець та порох для військової підготовки, тож могли ставати й справжнім товариством, надто писарями. Січова школа славилася не лише вивченням грамоти і церковного співу, але була  своєрідним іспитом перед майбутнім лицарським життям. Відомо чимало листів, у котрих мешканці України дякують кошовому за милостиве поводження із довіреним йому сином, небо- жем. Хрещеники старшини з усіх кінців України стікалися до Запорожжя. Молодиків у школі і за її межами навчали молитися Богу,на коні «реп'яхом сидіти»,шаблею рубати і відбиватися, із рушниці прицільно стріляти і списом вправно колоти.  Про матеріальне становище Січової школи запорожці дбайливо піклувалися. Окрім пожертвувань, при розподілі царської платні і провіанту, прибутків від громадського господарства, навіть з військової здобичі військо одну частину, узаконену звичаєм, віддавало на церкву, а другу на школу. А коли для учнів виникла загроза епідемії чуми, запорожці завчасно вивезли їх на один з островів Великого Лугу.Як зазначав у своїх записках посол Венеціанської республіки Альберт Віміна, що перебував в Україні у 1650 р, однією з головних рис козацького вишколу молодиків-джур була суворість їх вихо вання, її навіть можна порівнювати зі спартанською.                                   Українські козаки створили свою систему військової підготовки молоді-інститут джур-молодиків,з вишколом 7-9 чи 20-21 років.В Україні і Литві вовків називали «хортами святого Юра» чи «Юровими собаками». Перетво рення людини на вовка (вовкулака,)поширюються  на взаємовідносини між людиною і собакою, інколи приймаючи вигляд собачого чудовиська Ініціація молодих воїнів полягала у  магіч ному перетворенні на вовків,що зобов'язані були  жити далеко В Ахейській Греції найістотнішою похвалою для воїна було порівняння його з вовком, що чітко відоб разилося в «Іліаді». Описуючи бій біля табору ахейців,Гомер наголошує,що троян ські воїни немов розлючені вовки пересувалися полем бойовища.Ілюструючи звитяжність ахейців,порівнює їх з лютими,жорстокими вовками,які нищать троян ців наче козячий гурт.Воїнів на полі бою (чи то троянців, чи то ахейців) охоплювала звіряча, вовча лють, скаженість і тому  невразливі,подібні до вовка, собаки.                Діомед і Гектор переслідували троянського розвідника Долона який надягнув на себе шкуру старого вовка,проте серце мав заяче подібне  гострозубим псам,які полюють на зайця чи косулю. За свідченнями античних авторів Геродота, на Малу Азію здійснив напад не весь скіфський народ, а лише воїни-чоловіки,які зоставили своїх жінок у Причорномор'ї. Члени рухливих військових загонів, що наганяли жах на всю Малу Азію, не тільки з гордістю називали себе псами,але й вважали себе ними, воїнами-звірами.У героїчному нартському епосі нащадків стародавніх іран ців (сарматів)-сучасних осетин, є чимало свідчень про те, що у давні часи військо вий загін і вовча зграя мали однакову назву,а воїни уявлялися вовками-псами.              Пращуром нартівського роду Ахеартагата є Вархаг (Уархаг), ім'я якого давня назва вовка.Один з могутніх нартівських героїв Сослан невразливий через те, що він загартований у вовчому молоці. У версіях вовчиць для цієї процедури зганяла і доїла праматір  собак Сілам,котру вчені ототожнюють із небесною собакою Молоді нарти, щоб стати нездоланними воїнами,відбували суворий вишкіл у чоловічих військових громадах, які складалися, з воїнів-вовків.Там здійснювалося посвячення молоді у воїни. Щоб стати справжнім воїном,молодий нарт мав взяти участь у трьох військових походах-балцахХ-о днорічному,триріч ному,семирічному. У європейській фольклорній традиції юнаки оберталися на вовка на певний термін:один,три, сім років.Святий Юрій,покровитель лицарства,за провину віддавав вовкулаку у служіння людині на один або три роки.В стародав ньому Римі, прославленому своїми воїнами і військовою Могутністю, вшановували вовків. Римляни вважали вовка священною твариною бога війни Марса.                .            В легенді про заснування міста Рима оповідається, що синів Марса,Ромула і Рема,вигодувала вовчиця.Всеволод Міллер писав: «Вовчиця,яка годувала близ нят грудьми,була спочатку справжня їх мати і відповідала  вовчиці Лето. Вовк, що вважається твариною Марса,був  бог у звіриній подобі». Продовжив цю стародавню індоєвропейську традицію давньогерманський бог воїнів-вовків Одін, якому поклонялися вікінги в Європі. Недаремно цей бог був знаменитим воєм. За давньогерманським епосом,Одін бенкетує у потойбічному світі у своєму палаці Валгалі з ейнхеріями,воїнами-героями, які загинули в бою. Він сидить у вовчій мас ці на троні Хлідскьяльв під світовим деревом Іггдрасіль і пригощає вовкоподібних воїнів священним напоєм.Одін годує двох священних вовків Гері і Фрекі,що лежать біля трону. Цікаві паралелі давньохетському ритуалу надягання вовчих шкур і танців «людей-вовків»можна побачити у давньогерманських традиціях включно з готською. У Візантії, майже до останніх часів її існування, під час різдвяних свят влаштовувалися ритуальні танці готських воїнів у вовчих шкурах. Ці воїни під час битви впадали в шаленство і нестяму,ставали невразливими і вважалися воїнами-вовками.Одін  відзначався імпульсивними рисами характеру, це скаженість, шален ство, несамовитість,лють. Подібними в бою ставали воїни-звірі..