.                       Козацьке побратимство.

Велику роль відігравала ритуальна трапеза побратимів. Вона була кулінар ним символом і втілення майбутньої долі, і це образ не індивідуальної, а колективної долі всіх представників вікової групи. Прийняття в ту чи іншу групу нових членів припускає ритуальний перерозподіл загального об'єму життєвої сили. Побратими царапали руки з яких сочилась кров,а в глиняну посудину поміщали меч, стрі ли,сокиру,спис.Як це зроблять, промовляють довгу молитву, а потім п'ють із чаші ті, що укладають союз і найдостойніші з їхніх дружин».Про обряд побратимства йдеться у цій книзі і попередніх.Ці історичні свідчення підтверджують археологічні знахідки.На золотому предметі зі скіфського кургану Куль-Оба (біля Керчі) зображені двоє скіфів,які п'ють з одного келиха-рогу і на ньому зафіксовано обряд побратимства, що закріплюється спільним вживанням галюциногенного напою. Слово «дружина», яке було широко розповсюджене в Київській Pyci-Україні,ще більш виразно промовляє про близькі,дружні,побратимські відносини в лицарській ватазі русинів.Лицар- ська дружба перетворюється на духовне братство.Лицар з втратою побратима втрачав власну життєву силу. Відважний Роланд і мудрий Олів'є тільки разом були в змозі дося гти бажаної лицарської рівноваги поміж мудрістю і відвагою.Традиція побратимства широко побутувала  в Східній Європі, в середовищі дружинного лицарства Київської Русі. М.Костомаров вважав побратимство характерною рисою української історії від Київської Русі до козацьких часів.З писемних джерел, які свідчать про існування побратимства, насамперед треба згадати твір Феодосія Печерського (XI ст.) «Друге послання до князя Ізяслава Ярославовича». В ньому автор попереджує про зростання впливу католиків («латинян») і закликає з ними не «брататися». Обряд побратимства простежується у билинному епосі. Так, у билині «Ілля Муромець і Святогор» є опис цього ритуалу.За текстом билини, майбутні побратими розповідали кожен про себе, ді лилися сокровенним,обмінювалися подарунками,золотими натільними хрестами, обнімалися,цілувалися,браталися на життя,покуштувавши вина ставали побрати мами.Побратимство було однією з фундаментальних засадничих принципів організації князівської дружини на Русі.«Між членами дружини встановлювався зв'язок,прото типом якого була кровна спорідненість роду.Прийняття нового дружинника до воїн ського колективу включало ритуал братання з іншими членами дружини. .Давньо українські витязі ставали побратимами і перед початком важкого спільного військо вого походу.Так роблять Ілля Муромець і Олексій Попович, які відгукнулися на заклик великого київського князя Володимира їхати по данину  і здійснюють ритуал побратим ства,домовляються між собою про взаємодопомогу, тому що вони прямують до різних місцевостей: «Браття милі,хто з нас першим прийде до Києва, поїдуть на розшуки тих, кого не буде».Побратимство -це гарантія лицарської взаємодопомоги і під час битви з ворогом і в мирному житті.В билині про сварку Іллі Муромця з князем Володими ром,саме побратим Іллі,«менший» брат Добриня ,виступає посередником і ліквідовує конфлікт. Коли Ілля Муромець на княжому бенкеті дорікає Володимирові за велику образу, то підкреслює,що прийшов він миритися тільки тому, що не міг не послухати побратима,побратимська дружба і взаєморозуміння понад усе,понад особисті амбі ції..Традиції побратимства  є в українських казках- «Котигорошко»,«Ведмідь-Іванко, Товчикамінь і Сучимотузок,«Казка про Кощея Безсмертного",«Козак Мамарига». Найкращий приклад побратимства,дружні відносини Івана-царевича і Булата-молод ця.Звичай побратимства княжих дружинників X–XIII століть успадкований українсь ким козацтвом.З часом у козаків  обряд паобратимства почав освячуватися християнсь кою церквою. Козаки, що мали стати побратимами,йшли до церкви і в присутності священика давали клятву перед Богом,що з цього часу вони брати,а того, хто зрадить, чекає боже прокляття.Запорозька Січ була немовби однією великою родиною- побратимством українських козаків.Костомаров бачив у Січі своєрідне військове чернече братство,головними засадами якого були:справжнє військове побратим ство, аскетизм,релігійність,цнота,готовність до небезпеки. ...                          ..Козаки-побратими через все життя проносили повагу один до одного. Вірність і від даність побратимів аж до самопожертви були характерним явищем епохи. Козаки, що браталися між собою, йшли один за одного у вогонь і воду, на тортури і  на вірну смерть.Після знищення Запорозької Січі у 1775 року традиції побратимства продов жували існувати серед українців,хоча намітилася тенденція до їх  відмирання. «Добре брацтво краще богацтва»,а серед українців існувало повір'я,що братання-один з пер ших ступенів споріднення і тому діти побратимів не могли вступати в шлюб між со бою.Звичаї побратимства існували і в інших індоєвропейських народів. В чорногорців в кінці XIX століття  зафіксований такий ритуал. Майбутні побратими наливали в ке лих вино,потім кожний з них розрізав палець і вичавлював  кров у вино.Пили вони сакральне вино по черзі, першим був ініціатор зі словами «Да сі мі брат по Богу» і обі цяли стояти один за одного.Потім вони обіймалися, цілувалися і обмінювалися зброєю і подарунками. Федір Вовк вважав: «Братання розвинулося,і не перестало існувати ще й тепер тілько у тих народів, у котрих не вивівся ще устрій родинний,ні кривава пом ста, і котрі зістаючи в загальнім і вічнім стані узброєння не мають ще досить міцної си ли публічної, щоб забезпечити нею оборону і усунути помсту. Воно існувало і у давніх слов'ян, коли вони знаходилися ще в добі розвитку суспільного,щезаючи помалу у Поляків,Чехів,а далі і в Українців.Збереглося у Великоросів в ду же зіпсованому виг ляді.Існує  у слов'ян південних,котрі завдяки  умовам політичним були поневолені затримали в себе устрій спільного життя і життя воєнне і давні звичаї.Козацьке побратимство є складовою частиною загальноіндоєвропейського військового компле ксу.Ритуал і звичаї побратимства,духовного єднання,побутували на території України ще в стародавні часи і вперше письмово зафіксовані батьком історії Геродотом у розповіді про скіфів.В цій книзі йдеться про братання двох скіфів Дандаміса  і Амізо ка та їхній розлад через жінку. Побратимство широко відображалося в билинах Київсь кої Русі, в українських казках і легендах.Запорізька Січ була заснована на засадах поб ратимства,що були успадковані українським козацтвом від дружинного лицарства Русі.Збережені козацтвом традиції побратимства стали складовою ментальності українського народу.

                                            Зв'язок битви з бенкетом.

Одним з архаїчних елементів серед  артефактів українського козацтва постає зв'язок битви та бенкету. Витоки цієї традиції треба шукати в стародавні часи становлення та розвитку індоєвропейської військової культури.Щоб зрозуміти зв'язок,який існував між битвою та бенкетом,слід спочатку розглянути структуру бенкету.Ритуальний бен кет індоєвропейських воїнів- не звичайна побутова чоловіча пиятика,а це сакрально-військове таїнство.Бенкет вирізнявся чіткою структурою,що формувалася впродовж тисячоліть у військовій культурі індоєвропейців і досягає свого завершеного вигляду в  лицарській культурі.Головними елементами ритуального бенкету воїнів були обов'яз кова присутність на ньому сюзерена (конунга) і лицарів (воїнів,дружинників). Укладан ня між ними соціального договору,в якому воїни-дружинннкн присягалися бездоганно служити своєму вождю, беручи на себе зобов'язання . У свою чергу сюзерен за вірну і віддану службу обдаровував воїнів матеріальними цінностями надаючи їм золото, сріб ло,коштовну зброю та військове спорядження, духовними -вшановував їхню військову звитяжність,дякував за ефективну службу,садив найкращих воїнів біля себе,годував і напував їх.На бенкеті здійснювалося освячення щедрості князя і його дарів, які сповнювались для воїнів сакрально-магічною силою та удачею вождя.                      . На бенкеті неодмінно споживали ритуальний напій з особливої ритуальної чаші, що мало на меті освячення  таїнства бенкету і договору поміж вождем та його воїнами .Спочатку бенкетуючі пили спеціальний священний напій,арійську сому,а з часом вве ли в практику вживання звичайних алкогольних напоїв.На бенкеті обов'язково мали бути присутніми співці військової слави --ріші,барди, скальди, кобзарі,що оспівували щедрість -князя та героїчні подвиги воїнів-дружинників.Під час бенкету відбувалася посвята у лицарі і бенкет обов'язково влаштовували як перед битвою  так і після неї. Договір,укладений і освячений на бенкеті,втілювався в життя на полях військових баталій.Під час битви воїни не тільки проливали «червоне вино» (кров), а іноді спожи вали його,як це робили скіфи,п'ючи кров першого убитого ворога.У військових змаганнях,як і на бенкетах, брали активну участь співці військової слави,але вже не з музичними інструментами у руках, а зі зброєю. Найбільш мужніх і звитяжних воїнів на полі битви посвячували в лицарі. Після завершення битви знову відбувався бенкет як для живих воїнів-героїв,так і для загиблих,бо індоєвропейці вірували,що воїна,який загинув на полі бою,очікує у потойбіччі вічний бенкет і вічна слава. Арійці вірили, що війна виграється не на полі бою,а в небесах, і дарує її безпосередньо сам бог війни Індра.Для того,щоб умилостивити його,слід молитися йому,здійснювати жертвопри ношення і обов'язково напоїти Індру священним напоєм.В аріїв Рігведи існував ритуа льний культовий напій сома, у індоіранців Авести -хаома.За Рігведою,це напій бога війни та блискавки Індри.«Найсолодшому,найп'янкішому напою житя Індрі для пиття» Напою сомі,присвячено в Рігведі більше 100 гімнів.За легендою,сома зростав на висо кій горі Муджават,звідки його викрав і приніс богам небесний орел. Виготовлений з соми напій безсмертя амріта надавав Індрі силу,для здійснення героїчних подвигів, вбивства і знищення демонів. Індра,найславетніший серед усіх богів переможець та вбивця демонів, сидить під час бенкету на дерев'яному ложі,окутому залізом.          Його оточують загиблі воїни кшатрії та боги-побратими,бог вогню Агні.Минуть тисячолітя, співці  слави скальди,оспівуватимуть непереможність, войовничість і могу тність конунгів та їхню щедрість щодо воїнів-дружинників, воїнів скальдів, освячену саме на ритуальних бенкетах..Сому смакували не лише боги та жерці-брахмани, але споживали на бенкетах кшатрії перед битвою, як це робив Індра,збираючись здійснити великий подвиг. Сома надихав воїнів на подвиги, збуджував войовничий запал,робив невразливими.В міфології Стародавньої Греції  простежується ритуальний зв'язок між бенкетом та битвою.Греки вірували, що саме на бенкетах олімпійських богів на чолі з верховним богом Зевсом, вирішувалися усі важливі питання і справи, наприклад про початок війни чи встановлення миру.Гомер в «Іліаді» засвідчив про зв'язок між битвою і бенкетом в ахейських греків.Цар Агамемнон організовує бенкет для визначних вої нів-героїв і представників військової аристократії.»В «Одіссеї»,де зображуються бен кети військової аристократії на чолі з царями (басилевсами), необхідним компонентом їх є виконання співцями-професіоналами пісень. В уяві стародавніх греків  поле битви дуже часто нагадувало банкетний зал,тільки замість червоного п'янкого вина-пили криваве вино смерті.Полем битви літали жахливі фурії.Вони сповнювалися зловті хою, спостерігаючи, як один за одним падали убиті воїни, і своїми криваво-червоними вустами припадали до ран,жадібно висмоктуючи гарячу кров поранених і загиблих.У скіфському військовому  комплексі спорідненість між битвою і бенкетом  мала сакралі зований характер. На бенкеті скіфи-воїни проголошували клятву вірності вождю і заявляли про свою готовність вирушити на битву з ворогом.Лукіан Самосатський залишив  опис підготовки скіфів до походу, звичаю «садіння на шкуру».Організатор походу здійснював заклання жертовного вола,відповідно готував м'ясо і виставляв  в котлі. Сам же він сідав на волячу шкуру,заклавши руки за спину,ніби вони були зв'яза ні, і створюючи ілюзію молитви про допомогу. Кожен, хто ставав на шкуру, чи то був родич,чи одноплемінник,куштуючи м'ясо,ставав членом дружини. «Таке військо трима лося дуже міцно і для ворогів було нездоланним,як зв'язане клятвою,тому що ставання на шкуру було рівносильне клятві»Геродот про воєнні звичаї скіфів говорив що, убива ючи під час битви свого першого ворога,воїн-скіф п'є його кров. «Голову вбитих у бою несли цареві,бо тільки той, хто принесе голову, бере участь у розподілі здоби чі,якщо ж не принесе,то ні.Геродот повідомляє: «Раз на рік кожний правитель у своїй окрузі готує посуд для змішування вина, і його п'ють на бенкеті ті скіфи, що вбили ворога в бою.Хто ж не вбив жодного ворога,не п'є того вина та сидить збоку і це найбільша ганьба в них. А хто вбив дуже багато ворогів,дістає дві чаші й п'є з них обох разом».Нартський епос осетинів,нащадків аланів, одного з племен скіфо-сармат ської групи свідчить про те, як у скіфсько-сарматські часи значного поширення набув ритуально-сакральний зв'язок між битвою і бенкетуванням.В осетинів фігурує спадко ємниця скіфських бенкетних чаш. Це об'ємна довершена  чаша і священну бенкетну чашу для воїнів-героїв,яку ще у 1882 році вчений Всеволод Міллер запропонував розгляти як спадкоємницю скіфів.Чаша фігурує в нартських сказаннях під назвою «Нартамонга» чи «Амонга».На великих бенкетах ця чаша,наповнена улюблюним нартівським медовим напоєм ронгом,встановлювалася посередині. Воїни-герої розпо відали про свої подвиги, і до вуст того,що найбільше з усіх відзначився і вбив найбі льшу кількість ворогів,чарівна чаша-келих сама підіймалася.                       В стародавніх германців спостерігаються тісні взаємопроникнення битв та бенкетів. В кельтів теж існував зв'язок між битвою і бенкетом.На бенкетах лише декотрі, найбільш визначні воїни-кельти,пили алкогольні напої з ритуальних келихів і чаш,що були своє рідною відзнакою військової доблесті.Коли воїни конунга не перебували у поході, во ни проводили вільний час у його садибі,бенкетуючи і розважаючись. Це було своєрід ною платнею їм за вірну службу.Під час бенкету, як і під час бою, виявлялася єдність вождя з його воїнами,з його бойовою дружиною.Тут він дарує гривни своїм вірним бойовим друзям,в цій хмільній атмосфері лунала княжа слава,приймалися героїчні рішення і виголошувалися лицарські клятви.Вождь-аристократ захищає,годує і дає нагооди воїнам-дружинникам,вони ж за нього хоробро воюють.Від свого короля дружинники очікують у подарунок зброю,коней,золото,коштовності,оскільки незмін ний атрибут вождя, щедрість. Дружинники воюють за нього, він же після закінчення битви на бенкеті щедрою рукою розподіляє здобич.В поезії скальдів один із синонімів слова «конунг»,той,хто дарує кільця.                                                                                      Дружинники  служать конунгам за коштовні подарунки,зброю,причому така платня психологічно прив'язувала дружинників до вождя міцними узами і зобов'язувала слугу вати вірно князеві аж до самої смерті.Воїни-дружинники вірили,що винагорода конун гів має,окрім неабиякої матеріальної цінності,ще і значну магічну енергію,наче відбу вається передача частки могутності та удачі конунга воїну.З цієї причини воїни славет них героїв і конунгів вимагали від них дарів- золотих і срібних гривень, різноманітних коштовних кілець,ланцюжків, браслетів, сподіваючись всотати при цьому частину успі ху і щастя,якими були  багаті їхні вожді .Для збереження одержаної сили і могутності, нерідко отримані дари як скарб закопували в землю або ж топили в болоті чи в морі.У давньогерманській і скандинавській міфології бог воїнів Одін бенкетує у потойбічно му світі у  палаці Валгалі з воїнами-героями, які полягли в бою.У вікінгів, під час бен кету здійснювалися священні обряди, учти на честь прийняття обітниці. Лицарську присягу починають приймати за бенкетним столом і молодий неофіт в оточенні героїв-лицарів проголошував лицарську обітницю. Лицарський бенкет символічно освячував цю подію і ставав першим важливим етапом на шляху змужніння молодого лицаря.На бенкетах скальди, трубадури, виконували героїчні пісні з лицарського епосу, що за  ду хом були зразком для наслідування.Після кривавої битви,за святковим бенкетним сто лом, здіймаючи келихи,воїни згадували про смертельну небезпеку, слухали лицарські оповіді,пісні про героїчні подвиги,дискутували,хто з них найсміливіший, найсильні ший. Велетенська парадна бенкетна зала в лицарському замку завжди перебувала у центрі всіх подій.Саме в ній збиралися васали сеньйора перед битвою і після неї.В ній посвячували в лицарі молодих воїнів-юнаків.В ній бенкетували і прославляли свого господаря,слухали пісні скальдів про героїчні лицарські діяння.В українських колядах, постають представниками найдавнішого фольклорного жанру, зберігши у собі пам'ять родоплемінної доби,знайшов широке відображення зв'язок між битвою і бенкетом. ..    ....   Спочатку князь організовував для своїх воїнів ритуальний бенкет:- «В тих наметах все столи стоять,Все столи стоять позастилані,Позастилані все килимами.А на тих сто лах все кубки стоять,Все кубки стоять наповнені.За столами все пани сидять, Між тими панами красний паничу,Красний паничу,пане Іване.Перед паничем вірнії слуги, Про сяться вони у невір-землю:-Пусти нас,пане, у невір-землю!Пустимо стрілу, як грім по небу,Пустимось кіньми,як дрібен дощик,Блиснемо шаблями,як сонце в хма рі!.Побенкетує князь з дружинниками, а згодом в слушний час вирушить у військовий похід,де вже на полі битви пересвідчиться у військовому мистецтві, стійкості і вірно сті своїх воїнів:І коли ж військове щастя і успіх на полі бою супроводжували князя та його дружинників, то з походу, отримавши значні перемоги у битвах з ворогом, вони поверталися з великою здобиччю:

З Волощини йде- волики веде,

З Німеччини йде -грошики несе,

З Туреччини йде-коники веде.  

Тільки щедрому і багатому князеві воїни-дружинники вірно служитимуть,не покидаю чи його напризволяще у скрутні хвилини.Так діяли  хоробрі русини, бажаючи віддячи ти своєму князю.В «Слові о полку Ігоревім»  виражається прямий відверто жорсткий зв'язок між битвою і бенкетом.Мужні князівські дружинники в час битви з половцями немов продовжують бенкет,розпочатий  в князівській світлиці,замість справжнього хмільного вина п'ють червоне вино крові.Кошовий Іван Сірко,збираючи запорожців до військового походу на Крим,щоб помститися  за їхні криваві напади на Україну, гукає:»там наробимо ми великого дива,там наваримо кривавого пива..Б.Хмельницький закликає козаків не зволікаючи братися варити пиво:«Лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда!» А з того «пива» влаштували козаки ляхам кривавий бен кет-битву,що  вцілілі поляки  мусіли прудко втікати.А козаки докоряли  шляхтичам: «Ой ви, ляхове,пеські синове!Чом ви не дожидаєте, нашого пива не допиваєте?».У пісні про Семена Палія подається історико-поетична оповідь про запросини гетьманом Мазепою фастівського полковника Палія до себе на бенкет, щоб, привівши його на свою сторону, укласти з ним договір про боротьбу з російським царем Петром І:Ой будемо,Палію Семене,Будемо пити ще й гуляти.Ой будемо пити, та будемо гуляти На москаля воювати.Після кривавих битв з ворогами, українські козаки любили повесе литися і погуляти,задля чого  влаштовували гучні бенкети,щоб відсвяткувати і освяти ти перемогу над ворогом, повеселитися на славу!.Про цей елемент козацької культури дуже гарно розповідав Д.Яворницькому сивий дід,син запорожця Недоступа, Іван Розсолода: «Ні, був їм і спокій, і спочин. Вони оце б'ють-б'ють ляхів або турків,а потім приїдуть на Січу та повикочують на вигін бочок десять або й більше горілки та як загуляють,так неділі дві,або і три, і світа божого не бачуть. Танцюють,музики водять, у карти грають, пісні співають, а потім того давай куфи вивертати, посуду бити. Таке виробляють,що куди вам! Розкіш їм велика була-одно знають воюють та підгулюють.           Козак Голота, повернувшись на Січ після славної перемоги над татарином, там собі і пив, і гуляв, і пісню співав:Дай же,боже, щоб козаки пили та гуляли і неприятеля під нозі топтали!В описах козацьких бенкетувань простежуються відверті аналогії з бенкетами воїнів не тільки давньоруської доби.А.Скальковський писав: «Запорожці особливо полюбляли попоїсти,випити та погуляти,берегти  гроші не було для кого,  ко жен чекав смерті від ворогів чи хвороби,і не було власної родини та прямих спадкоєм ців.В Україні,забав публічних не було,а ходіння до церкви,слухання священних гімнів або пісень бандуристів давали їм моральну,а бенкети тілесну насолоду».У Запорозькій Січі існувала давня традиція,згідно з якою кошовий отаман на великі християнські свята (Різдво, Пасха) влаштовував бенкет для всіх козаків, що на той час перебували на території Січіі,окремо для козацької старшини.Козацька старшина організувала сері ю бенкетів на честь кошового,які могли тривати впродовж всього тижня і супроводжу валися гарматною стрільбою.На козацьких бенкетах змістовними були пісні,що вислав ляли сміливість і мужність українського козацтва та найвизначніших героїв походів. Виконавцями пісень були кобзарі- професійні співці військової козацької слави,і звичайні козаки,що вміли співати і грати на кобзі.В світосприйнятті воїнів-професіо налів вони являють собою єдине взаємопов'язане ціле, при чому битва це головне поле діяльності,а бенкет-нагорода за військову працю.                        . ......Вільнонародженість і благородність походження-складові компоненти лицарського кодексу,важливі для  керманича військової аристократії і дружинників,але   не  визнача льні,тому що  все вирішують їхні особисті чесноти:«Визначна знатність,видатні заслу ги предків навіть ще зовсім юним,надають гідність вождя,але збираються біля тих, хто відзначається фізичною силою і вже проявив себе у справі, і нікому не ганебно стати їхніми дружинниками.Їхня велич,їхня могутність  в тому, щоб бути  в оточенні велико го натовпу найкращих юнаків,в мирний час їхньою гордістю,а на війні, підпорою.Чия дружина вирізняється чисельністю і доблесністю,тому це надає слави, і він прослав люється не тільки у себе в племені, але й у сусідніх народів і поголос про нього часто відвертає війни»Однією з характерних рис лицарського кодексу є щедрість. Ось як це описує К.Тацит: «Саме від щедрості свого царя вони вимагають бойового коня,тої ж спраглої до крові і переможної фрамеї,а щодо їхнього харчування  хоча простого,але щедрого пригощання на бенкетах,то це в них замість платні».Перераховані компоне нти перетворюють озброєну юрбу чоловіків у відважну і хоробру когорту професійних воїнів..К.Тацит наголошує: «Але якщо справа дійшла до сутички,соромно вождю поступатися кому-небудь в доблесті, соромно дружині не уподібнюватися доблестю своєму вождю.А вийти живим з бою в якому загинув вождь, безчестя і ганьба на все життя.Захищати його, оберігати, здійснювати доблесні вчинки,думаючи тільки про його славу-найперший їхній обов'язок.Вожді воюють заради перемоги, дружин ники,за свого вождя».Крок за кроком ішов процес формування європейського лицар ства.Стародавні германські племена,особливо готи,які,мов губка,увібрали ВІЙСЬКО ВЕ багатство скіфо-сарматської культури, стали тим поживним підґрунтям,на якому виросло і розвинулося могутнє дерево європейського лицарства і, як наголосив італійський вчений- Франко Кардіні:«Вітер степів гуде у гіллі дерева середньовічного лицарства.Степовий чорнозем взгодував глибоке і стародавнє коріння» У Роланда є поняття про Вітчизну,він проливає кров за честь Франції,він дорожить думкою фран цузів і не хоче,щоб про нього, його товаришів складали поганих пісень.Він повен лицарських доблестей- його хоробрість- це  мужність,немає меж його відданості своєму сеньору і вірності даному слову.Він не нападає на беззахисних,а шукає рівного собі противника.                                                                                                        Стародавні германські племена в Центральній і Західній Європі стали  руйнівником Західної Римської імперії, і будівничими нової феодальної Європи.Слов'яни,які ще не вийшли на широку політичну арену і жили на своїх землях досить замкнено,були відо мі греко-римським історикам під назвою венеди,склавши,а більше жодної інформа ції.Все змінилося у II–IV столітті нашої ери, коли через землі слов'ян з півночі на південь Європи почали просуватися готи.Контакти слов'ян сприяли входженню слов'я нських племен до європейського політикуму з його війнами і мирними договорами. Слов'яни запозичували у німців передові військові навики.Готський єпископ Йордан у своїй праці зазначає,що слов'яни походять від одного племені, а зараз вони відомі під іменем венедів, антів і склавінів.У війні з готським королем Вінітаром анти під керів ництвом свого князя зазнали поразки,але показали себе достойними противниками професійних готських вояків.Навіть розп'яття Божа з синами і 70 вельможами не залякало їх.Під час воєн на захист своєї землі,крім народного ополчення, яке очолю вав  князь,виступала і дружина,загін професійних воїнів.Прокопій Кесарійський свідчить,що у слов'ян верховним божеством був бог блискавок і грому.Перун вважався покровителем військової справи і дружинників в  Русі,а під час битв з ворогами  русь кі воїни відзначалися  доблестю,героїчністю.

                                       Тасій і слов»яни.Пращури  слов»н -АНТИ.  

     Тасій з своїм сарматським військом  та Евнон з своєю охороною,що потім стала вір ною дружиною царя роксолан,швидким темпом на конях рухались по зеленому краю. Такому зеленому,що аж око різало,але при виїзді від станиці амазонок на Азовському морі,що була рідною Евнону,не було зеленої трави,бо вона геть під сонцем вигоріла,а може і коні війська Тасія випасли її .Цей випалений сонцем край, військо Тасія дуже швидко подолало і вже зупинились на вечерю та відпочинок в лісостепу,що скрашу вав свій пейзаж острівцями зелених лісів.Наступного ранку Тасій,що не міг спати  через думи важкі,болісні, про свою сім»ю, підняв все військо сарматів тільки коло сонця поцілувало вершечки сосен і нашвидку поснідавши чим Бог послав,сармати поскакали на Захід сонця. Перед виїздом з лісу Тасій дав команду,що якщо хтось поба чить лісового звіра, оленя, косулю,сарну чи їх сім»ї,інформувати царя про це,а він вирішить,що робити далі. Заїхали в густий змішаний ліс,де росли  хвойні та листяні де рева,а хтось з сарматів побачив виводок диких свиней з самкою і самцем з кликами і про це інформував царя.Виводок проходив лісовою стежиною і був баготочисельним, тому Тасій дав команду атакувати виводок і з шумом та гамом  почалась сарматська атака. Підсвинків було  багато у виводку,понад 30,тому стріли лучників сарматів впина лись в шию,в задню чи передню ногу,бік і через годину атака завершилася.Тасій побачив декілька добрих підсвинків з простріленим стрілою оком, підізвав Евнона і спитався чи це не його робота. Евнон не вмів брехати і сказав, що він поклав дві стріли в очі сікача та вбив його, а решта  диких свиней,де стріли в оці, робота охоронців його. Фактично через годину весь виводок диких свиней був знищений і серед виводку була і льоха і кнур з пробими стрілами очима,тому Тасій позвав Евнона і наказав йому та його охоронцям, добре дивитись за звіриною.                                      Час був обіду,тому буквально за годину все  м»со диких свиней і навіть кості іхні, військом були з»їджені і відпочивши трохи рушили далі на Захід вони.Вересень,перші дні осені і коли  сарматське військо проїзжало  лісом,побачив Евнон як красень благо родний олень разом з стадом оленячим,де були самки і дитинчата,вийшли на галявину лісову.Тасій вдивлявся у виднокрай, не бачив оленів,зір у царя падав і команду дав,бо вірив Евнону Тасій,а за ним поскакали охоронці.Крики,веселий шум-гам охопив ліс і незабаром перед царем сарматів було 6 туш оленячих і красувалась корона самця і настільки краса невимовна в короні рогів була що Тасій дав команду відпиляти мета левою пилкою цю красу і забрав її до свого дому в Самоборі і прикрасила вона ложе Тасія.Вечеряли і йшли відпочивати сарматські воїни,бо спозаранку чекав їх перехід далекий,по густих пралісах Полісс. Майже не спав Тасій все згадував свою сім»ю, двох дівчат- рідних доньок і сина,але на нього надії зовсім не мав,адже хлопець був не мудрим,а психічно неповноцінним ріс син. Знову будив  військо роксолан-сарматів Тасій спозаранку, але навіть сам трохи задрімав,а Евнон з своєю охороною спав так, що храп його воїнів будив стомлених коней.Полісся крім зайців нічим не пригостило сарматів, їх зустріли язиги і хотів чи не хотів Тасій,але мусів бути в станиці язигів біля Києва, що неводовзі був побудований.                                                                                         Мав зустріч з представником царя Тасій,якого чуть з ніг не збила відповідь  пред ставника на його питання.Питанням було:»Що він робить коли слід вирішувати про шлюб між язигами і полянами?» А відповідь була страшною: "Забороняю я язигам і аорсам одружуватись на полянах,не рідні вони нам і не сармати чи навіть скіфи,а слов»яни вони чи анти,як самі себе величають».Ця відповідь роздратувала Тасія так, що він позвав Евнона і розповів йому,що поставив представником царя, язига,що виділявся розумом,а із слів його- не бачить він розуму. Перед призначенням навіть дав йому команду,щоб він не забороняв шлюбів між язигами,аорсами та полянами і ось тепер маємо те,що маємо. Забороняє він шлюби. Спитався Тасій в Евнона,що би він зробив якби на його місці був,і отримав відповідь.Зняв би з посади і покарав, навіть смертю його.Зняв з посади намісника царя,представника язигів і наказав повіщати його сарматський цар,що наступного дня було зроблено вістовими. Підлабуз ництво не допомогло, язиги виділялись своїм підхалимством.Тасію так сподобалась порада племінника,що жодне зібрання не проходило без Евнона в майбутньому. Поставив намісником царя над язигами роксолана,що з ним був у боях в Криму, якого звали  Зен, а по теперішньому Зеник за пропозицією Евнона  і він доклався до форму вання антів якнайкраще.За Зена намісника царя Сарматів Тасія в землях полян і друго го царя сарматів Евнона,що залишив його в київських землях, процвітали шлюби між полянами і  сарматами і Зен не тільки не перечив,а навпаки заохочував такі шлюби. З цього союзу мужчин сарматів і як правило жінок полян народжувались анти праслов »янський союз племен..                                                                                                   Після страти представника царя сарматів,етнічного язига,сармати рушили на захід і проходили густі ліси теперішньої Рівнинщини і Евнон вгледів в гущавині лісу ведме дицю,що з виводком вийшла на лісову поляну.Спитав у Тасія дозволу атакувати ведме- дів Евнон і дозволив це зробити цар.Тільки охорона Евнона поскакала за керівником і побачили вони на галявині виводок ведмежий з 3 ведмедів. Старшою була ведмедиця-матір і ще два ведмеді- річні,а може і більше мали років,котрі споживали пізню мали ну з ожиною на поляні.Почувся тріск ламаних гілок бо з Евноном їхали  охоронці,а ведмедиця відступила в гущак і звідтам вела спостереження.Знали всі охоронці  Евно на,що Тасій дозволив їм принести ведмежий вивидок і тому скачучи на конях слали заражені  отрутою стріли у ведмедів двох. Багато із стріл попадало в тіла двох ведме дів,котрі голосно і від болю кричали та ревли. За цим спостерігала ведмедиця  і коли побачила та почула небезпеку для  своїх двох синів,вирішила за своїм материнським інстинктом діяти,захистити  дітей своїх.Обрала вона своєю жертвою сина Мілени, бо він був найвлучнішим і керував всіма і коли вирвалась на поляну з гущака,стала дибки і пішла на Евнона на двох лапах. Означало це звіриною мовою"  бій не на життя,а на смерть".Евнон крикнув до охорони "Готуйте рогатину" і рушив на ведмедицю, що била себе об груди своїми лапами і безперервно ревла. Майбутній начальник охорони Евнона,Славон за допомогою  залізної сокири вирубав з товстої гілки дуба  рогатину і кинув її Евнону саме вчасно,бо ведмедиця  від заражених отрутою стріл відмахувалась наче від бджіл чи ос і вже була поруч з Евноном.                                                          Евнон підхопив рогатину,відмітивши в голові думку, що вона добротна і витримає вагу звіра,не зламається,бо добре затесані кінці рогатини і з дуба зроблена.Принц амаз онок, але ще не цар роксолан-тупо йшов на ведмедя,а вона вже переможно ревла та так, що навіть Тасій чув цей рев,хоча і був далеченько.Евнон зупинився інстиктивно встромив у вологу землю,бо напередодні   пройшов густий грибний дощ,рогатину,а ведмедиця також інстиктивно намагалась дістати своєю лапою Евнона і вбити його, але напоролась на рогатину і від болю голосно ричала. Звір все таки зачепив лапою обличчя Евнона і назавжди залишив свій слід пазур ведмедиці на лиці.Бій між звіром і наступним царем сарматів тривав кілька хвилин,а ведмедиця що раз гучніше ревла, наче кусок м"яса на шампурі шашличному,нанизувала себе  на рогатину і від болю ревла як навіжена. Евнон діяв розумно і послідовно,немов кожен день мав сутички з ведмедями,а фактично бачив ведмедів вперше в житті.Коли ведмедиця під грузом своїм роздирала свій живіт,ЕВНОН подумав,що слід допомогти їй і тому плигнув під неї з гострим акінаком і до кінця розпоров живіт ведмедиці.Вона,ведмедиця, викиду вала на зелену траву кишки свої, завалилася на бік правий і дуже потужно ревла відчу ваючи смерть свою. Евнон бачучи,що його суперник може впасти і задушити його своєю вагою,в кілька секунд перед її падінням,вискочив з під  туші ведмежої, голосно крикнув, вітаючи довкілля Перемогою над страшним звіром. Два менші ведмеді від отриманих  стрілових ран здохнули і їх туші білували,а виділявся серед охоронців СЛАВОН своїм жвавим розумом і розумними діями. Відмітив для себе і запам"ятав Славона Евнон та дав  слово, про себе звичайно,що зробить з нього хорошого началь ника  охорони. Поскакали з тушами трьома ведмедів до стоянки сарматів охоронці Евнона і розповіли все Тасію.Тасію прийшла хороша думка в голову,під час спожива ння мясива ведмедиці,що було солодкуватим на смак.Якщо Евнон перемагає ведме дицю,то напевне він і переможе одну із його дочок, що вичікують його в Самоборі та стане достойним зятем.А до Самобора була вже  зовсім не далеко і дійсно Тасія чекала  сім"я,дружина Окса,дві дочки Зореслава і Зоряна  та ще неповносправний син, ім"я історії не відоме.                                                                                                              На горизонті замаячило між двох гір поселення бойків і сарматів,що жили в ньому разом,але на різних берегах Дністра.Коли заїхали в  Самобор роксолани Тасія з сірака ми,підняв руку перед своїми воями Тасій і прорік:"Знаєте Ви,що єдинокровні мої си ни загинули в Криму і що цю біду нам принесли вістові,один з них сірак, якого ви вб"є те за моїм наказом нині і махнув правою рукою і це був вирок. "А царем  роксолан буде Евнон,син моєї сестри Мілени,що їде з своєю охороною ззаді. Він переміг навіть ведмедицю в лісі в двобої,а  я,Тасій цар,за своє життя так і не здолав у двобої ведмедя. Спитав у громади, що його зустрічала, чи є серед них його дочки Зореслава і Зоряна та дружина Окса і вибігли дві дочки Тасія перед конем,а ззаді дочок поважно йшла дру жина його Окса,яким він дав команду готувати вечерю,бо сонце сідало за обрій. За командою Тасія розбрелись по своїх домах на горішній і долішній посадах та в Зава дку  з поселенням Сушиця заїзжали роксолани,беручи з собою на постій охоронців Ев нона.Декілька з них поїхали на ліву строну Дністра,якщо їхати Руською дорогою в Закарпаття разом з Евноном і серед них був Славон та зупинились в дерев"яному дубо вому  домі на кам"яному фундаменті Тасія.Зайшов на запрошенням Тасія Евон в хату і йому представив двох  своїх дочок  Зореславу і Зоряну Тасій. Трапилось так,що  молод ша Зоряна  з першого погляду закохалась в Евнона і знаючи ,що батько слів на вітер не кидає відала,що він буде царем роксолан.Зореслава була трішки красивішою,але хит рющою і підступною була. Вона мала право як старша дочка,коли Евнон буде йти спа ти,принести йому вино,але демонстративно перед сестрою та мамою показувала свою зухвалість,говорячи,що її не цікавить Евнон та його майбутнє царство і запропону вала Зоряні віднести вино Евнону.Зоряна моментально погодилась,адже це був шанс заволодіти серцем Евнона,і після того як батько дав команду Евнону лягати спа ти в кімнаті,де знаходився праобраз деревяного ліжка,занесла йому кувшин червоно- го,пахучого грецького вина.Евнон трішки засипав після страшного двобою,але його чуттєві рецептори зловили запах жіночий і не підвели його.Він проснувся в той час коли Зоряна нахилилась до нього,намагався заволодіти нею,але напруживши всі свої сили Зоряна вирвалась і втекла.Наступного ранку,коли сонечко поцілувало обличчя Евнона він проснувся і біля себе побачив Славона та Зоряну.Славона  вчора назначив старшим він над охоронцями і наказав йому будити його,залишивши в домі царському, але чому тут Зоряна?А вона розпиталась весело,що збирається робити Евнон після сні данку і отримала відповідь,що разом із своїми охоронцями їде на тренування,а Зоряна підказала,що в  Посадку слід їхати,бо там рівнина і тренуватись можна.           . .........Снідали сармати рибною юшкою,серед риб була аж зелена морена та величезна щука, яких піймали молоді роксолани,а дівчата  Тасія приготували з неї рибну юшку. Тасій спитався у Евнона,що він робитиме зранку,той у відповідь сказав,що з охорон цями хоче  тренуватись і спитася в господаря,де це краще зробити. Зоряна підказала, що найкраще це робити в посадці і додому не так далеко,адже на обід звати  треба і Евнона так і частину його охоронців. Тасій дав команду Евнону, що з ними в його хаті може бути не більше трьох охоронців, включаючи Славона,а решта хай шукають прек расних бойківчанок і там крутять свої молоді справи.У бойківчанок є свої хати на пра вому березі річки Дністер і в них  квартируються нехай. Наполовину сарматка і наполо вину бойківчанка-слов"янка,бо мати походила з бойків,коли прийшов час обіду, сама зібралась та оділась в найкраще вбрання і пішла просити Евнона на обід.Прийшовши в Посадку,побачила багато дівчат,які весело сміялись і немов чекали на неї. Зоряна пі дійшла до Евнона то попросила його йти обідати і сказала,що батько Тасій наказав йому взяти 2 охоронців з нових,що не ночували в хаті їхній і швиденько йти,бо ягня остине.Після цього Евнон забрав з собою двох охоронців,а бойківчанки звали-клика ли  своїх постояльців на обід і швидким темпом поскакав до хати Тасія ..                             ..Коли прискакав до хати,на його коні їхала Зоряна і побачивши батька зашарілась аж почервоніла наче ружа,так що її личко було надзвичайно гарним через рум"янці і на оборі-подвір"ї зіскочила з коня та побігла до ягняти,що крутилося на веретені.Тасій весело так сказав Евнону, що м"ясо барана не таке смачне як ведмежатина бо солодка вона,але просить його скуштувати ягнятину молочну,бо сам її для нього готував.Всі сіли за стіл і крім шурпи-супу чи зупи, звареного на кістках ягнятини, жінки подали на друге боби як гарнір і м"ясо молодого баранчика з веретена.Всім в тому числі і собі Та сій налив червоного грецького вина з амфори в роги,запросив всіх зїсти те,що Боги послали і подумав я чи це не мій сват Ярослав перевтілився в Тасія в час реінкарна- ції.Час швидко біг і Зореслава засумнівалась в тому, що мудро поступила,не носячи вина на ніч Евнону, тому що вже кілька раз розпитувала Зоряну про Евнона,але так і не отримала відповіді,а це розпалювало апетит до майбутнього царя.Якось сказала Зо ряні вона,що сьогодні вона понесе вино Евнону сама,таке право має,а Евнон швидко-скоро забуде Зоряну, коли буде з нею Зореславою. Не хотіла цього,ой як не хотіла моло дша із сестер,але знаючи,що  так чи інакше серед них вибирати Евнону,а вона вже бу ла  з ним,фиркнула і де мала подітись,погодилась.Евнон замість любої йому Зоряни, побачив Зореславу в своїй кімнаті і аж перелякався її, хоча вона була надзвичайно гар ною і красиво одітою. .....                                                                                          Зореслава подала йому кувшин з вином і присіла на ліжку,гарно так посміхаючись, наче запрошувала Евнона до любощів і втіх кохання. Евнон подякував і надіявся, що старша із сестер піде,але не  було так,тому що Зореслава сама обняла його, затягувала на себе,щось говорячи.Евнон сказав,-"не провокуй мене,а краще відійди- вступись, бо я вже із Зоряною,сестрою твоєю,заручений і скоро в нас весілля буде.Запалюючись все більше Зореслава,від якої наче від груби йшов жар кохання,спиталась в нього- "хіба я не краща за Зоряну і гарніша і батько мене більше любить. А друга дочка є другою,а не першою в нього і я знаю,що ти Евноне будеш по батькові царем роксолан а може і сарматів всіх.Хіба я не царівна  для тебе і знову потяглась до нього.Евнон сказав їй"Ти краса  велика,але кохаю я Зоряну і женитись буду на ній,а не на тобі. Заміж хочеш ти Зореславо не за мене виходити,а за царський титул,амбітна ти дуже і злопам"ятна. Мене кохає Зоряна і вона буде моєю царицею,а не ти" Наче змія вкусила Зореславу і вона аж сичати почала,говорячи йому:Дурень ти і не розумієш від чого відмовляє шся.Зоряна могла почекати і ти її міг відсунути вбік,а взяти мене і радіти мною. Тепер  мене  не матимеш."В  цю хвилину забігла в кімнату Евнона Зоряна,що стояла біля две рей і чула кожне слово розмови і кинулась на шию Евнону і розцілувала його за те,що не піддався чарам старшої із сестер.Зореслава з ганьбою пішла з кімнати,де було коха ння Евнона і Зоряни.Все перерепитувала свого коханого Зоряна як спокушала його її старша сестра, а він правдомовцем був і аж йому надоїло розповідати про слова і дії Зореслави-сестри.Тасій одного літнього дня спитав в дочки Зоряни як у неї йдуть спра ви з Евноном,аж загорілась жаром від запитання батька Зоряна і тому сказала правду, що все у них з Евноном гаразд.Розповіла батькові як Зореслава спокушувала її коха ного,а він на провокацію не піддався,ще і сказав сестрі,що женитиметься на Зоряні,бо кохає її.Батько аж не повірив дочці і перепитав її,а звідки вона знає такі цікавинки,бо по собі судив і взяв би таку він красуню як Зореславу.Мусіла сказати правду, що вона стояла під дверима кімнати і все чула,а після слів Евнона,що він одружиться на ній,забігла в кімнату,щоб не дати Зореславі спокусити  її коханого.Розмова  між бать- ком і дочкою молодшою була до очей  їхніх і ніхто про це не знав.                .Наступного дня Тасій спитав у Зореслави як вона спокушувала Евнона,а він  спокусі її не піддався.Зі стиду аж горіла старша дочка,але вона знала,що Тасій все рівно виві дає те,що його цікавить і вирішила йти ва-банк,звалюючи все на Евнона. Сказала бать кові,що принесла вино йому,а він накинувся на неї і заволік її в ліжко. Насилу відби лась від нього,аж тут зайшла Зоряна в кімнату  і відбила Евнона в неї.В цей час прохо див Евнон із Зоряною великим подвір"ям,почув голос Тасія і Зореслави він і рішуче пішов у хату,а за ним аж бігла Зоряна. Коли зайшов Евнон,він став перед майбутнім ба тьком на коліно і попросив руки Зоряни  і дозволив одруження їхнє Евнону, Тасій. Тільки спитався в зятя чи був факт того,що Зореслава спокушувала його своїми чара ми і відповів він правду,що це дійсно було і на очах його дочки Зоряни.Тасій сказав, що навіть він вже старий і немічний від такої красуні як Зореслава не відмовився би,а це чула Зореслава і потім тільки  той хто одружується,питає дозволу кого брати за дру жину і як батько не відмовляє такому він.Це був задум Зореслави, розрахований на звички батька,але не виконала його через впертість Евнона і кохання до Зоряни. ...   ..Давши дозвіл,попросив Тасія Евнон,щоб його батька,матір Мілену,царицю амазонок, позвали на весілля і не починали весілля без них. Прохання було виконане вістовими Тасія. Через 10 днів приїхав батько Евнона Дандаміс сам без матері,бо хворою вона була.Через свою маму Оксу,після весілля з Евноном,з-за ревнощів вирішила Зоряна спровадити старшу сестру Зореславу з їхньої хати. Мала мати Окса розмову з Зоре славою і сказала їй,хай вона шукає когось із заможних бойків на правій строні Дністра та йде до нього жити.Плакати почала старша донька,але мати не вірила цим сльозам, вони були фальшиві,бо все таки Зореслава хотіла спокусити Евнона красою своєю і  стати царівною.Слова матері- це було вигнання з дому.Гуляв у швагра ще 20 днів Дандаміс по весіллі сина свого і дочки Тасія, Зоряни,бо з весілля залишилось безліч червоного і білого грецького вина в амфорах.Окса була привітною до свата свого і доб ре пригощала та й закуску давала відповідну Тасію і Дандамісу.Зореслава знайшла сина заможного боярина бойка в Самоборі і використала своє вміння  спокушувати на ньому і навіть домоглась,що хата буде новою в них,бо побудують її.Відбулось вже друге весілля у царській родині і там Дандаміс дав собі волю,бо не було дружини поруч,а він красенем був і багато бойківчанок покохали його.Зореслава,а весілля було в новому домі їх і чоловіка,що був буквально за 15 днів збудований з бука,пішла з рідної хати, тоді Зоряна відчула себе вільною,а коло неї був вільним і Евнон. Не було загрози для їхнього щастя,і Зоряна була в надії.Коли вона ще не вродила сина, Само бор,де знаходилась резиденція Тасія,царя сарматів,відвідали вістові,що сповістили про напад римлян на поселення,де Тасій і Мілена зустрілись вперше.   

                             Похід антів і сарматів на римлян.

         Тасій дав команду збирати військо і позвав зятя Евнона та розпитував його думку,щодо походу на землі Римської імперії.Евнон сказав,що  треба вчити римлян не чіпати  сім"ї антів,які поселились в низинах Дунаю і на те цар сарматів Тасій,щоб вирі шити це питання.Заділа відповідь Евнона,Тасія,він думав відправити Евнона в похід бо слабував,хворим сам був,але фраза про те,що Тасій цар сарматів і має вирішити  питання війни з римлянами,заставила його очолити похід  сарматів.За його командою поскакали до язигів і аорсів вістові і були  одіті в попони для коней з шкіри коні їхні,а вістові мали металічні пластини на захисному одязі і передали Зену наказ саме так озброїти язигів та вказали місце і час зустрічі з роксоланами.Тасій,хоча і хворим був, наказав Евнону з"явитись до нього в світлицю і наказав йому,щоб він з собою взяв сво їх охоронців,щоб в бою випробувати їх. Евнон з радістю погодився бо  сам хотів царя і тестя про це просити. За взірцем роксолан,що повернулись з Криму, були  екіпіровані роксолани Самбірські і потужні колони важкоозброєної кінноти рушили  по ріці Дніс тер до  до теперішнього Чорного моря. ......                                                                              Вістовий від антів через кілька днів походу,вгледів на горизонті поселення антів,яке відвідував у свій час Тасій і де його воїнів атакували  амазонки сестри Мілени.Крім знищеного моста через Дунай нічого не побачив Тасій,йому щодня гірше було,майже осліп,але кріпився він.Загін розвідників був висланий у розвідку,щоб довідатись чи римлян немає в поселенні. Вияснили,що немає римлян,але не було і антів,поєднаних у сім"ях роксолан і бойків.Вияснилось  згодом,що з  острова Дунайського, анти спостері гали хто це приїхав і тільки побачивши Тасія  в золототканному одязі і на гарному коні впізнали свого царя,а знали його анти ще з часу зустрічі з сестрою Міленою,вирішили вітати свого царя. Для цього було  скеровано кілька човнів в поселення і радості від зустрічі з Тасієм було дуже багато.Під час спілкування  з ними вияснив Тасій,що римля ни напали на поселення їхнє і багатьох антів вбили. Евнон спитав в антів чи чинили вони спротив і отримав відповідь,що навіть з очеретинами по ріці ходили анти,вискакували з води і влучно стріляли в римлян,вбивши багато їх. На запитання Евнона чи не була це помста римлян за своїх вбитих,анти не могли нічого пояснити і по їхньому відходу спитав в Евнона,що збирається робити, Тасій.В цей час прибули важкоозброєні язиги Зена в поселення і був закликаний до шатра Тасія Зен,що чув пи тання скероване до Евнона,а фактично це було передання командування  сарматами Ев нону.Евнон сказав,мов відрубав сокирою:"Поки Дунай не глибокий,слід шукати броду і переправлятись на  інший берег ріки,відшукати там римлян і дати їм зрозуміти,що тут господарі ми,анти-сармати,а не римляни.Втішився цією відповіддю Тасій, промовивши. "-Ти очолиш сарматів і з тоболю буде Зен.Нездужаю і хворий я,тому не очолю сарматів.А ти Евноне повертайся з ПЕРЕМОГОЮ і вона скрасить  смерть мою .Це була чоловіча розмова і Евнон мовчав.Тасій продовжив і сказав,поховаєш мене тут серед рідних мені антів,яких я такими зробив і спалиш моє тіло та пустиш пліт рікою Дунаєм. Кремація властива сарматам і це моє слово.Не треба мене везти в Самобор і там закопувати в землю як це роблять анти і бойки. Душа моя звільниться від тіла і швидше прилетить до рідних душ у вирію.Тобі  ж Евноне бути царем роксолан і про своє рішення я оголошу вічу. Чи оберуть тебе язиги царем не знаю я,але знає напевне Зен,а від цього залежить чи будеш ти царем сарматів,бо роксолани і язиги з аорсами найчисельні  серед сарматів.Перемагай римлян як медведицю переміг,а без Перемоги не вертайся,бо не прийму тебе я".                                                                Анти,Старожитнє ім'я східнослов'янського племінного союзу межиріччя Дніпра й Дністра.М.Брайчевський писав,що по етноніма ант"вперше з»явився в одному з кер ченських написів ІІІ століття ери Христової. Вдруге -в назвах територій "Антія"та "Антаїб" готських легенд.Анти часто згадуються у візантійських джерелах.У творі Йордана "Про походження і діяння гетів"сказано-"Дакію укріплено  вінцеподібними крутими Альпами.Біля лівого боку, схиленого на північ,на величезних просторах живе численне плем'я венетів. Хоч тепер їхні назви міняються залежно від родів і місць проживання, вони звуться слов'янами і антами.Слов'яни живуть від міста Новієтуна і озера Мурсіанського аж до Данастра,а на півночі до Віскли.Анти ж наймогутніші з них.Де Понтійське море робить дугу, ширяться анти від Данастра аж до Данапра.В історика VІ століття Прокопія Кесарійського анти вперше йдуть після гуннів і слов'ян, котрі мешкають з лівого боку Дунаю, близько берега, а потім, у тій же групі, вперед зсунуті на одне місце.Варвари,гуни,анти і слов'яни жили над Істром, часто переходячи ріку і завдавали римлянам непоправної шкоди. Анти напали на Фракію і багатьох рим лян  зробили рабами.Ні слов'яни, ні анти "не управляються однією людиною", а "жи- вуть народоправно".Навіть щастя і нещастя" в них є спільною справою.Головним для них є "творець блискавки"Бог Перун,йому вони жертвують "биків і здійснюють свяще нні обряди".Долі не знають,обіцяють, якщо врятуються принести Богу жертву за свою душу,шанують ріки,живуть у жалюгідних хатках далеко один від одного,часто мі няють місце проживання.На ворога йдуть із щитами,дротиками,панцирів не вдівають. .Анти не носять ні сорочок,ні плащів,а одні  штани,підтягнуті широким поясом.В антів і склавинів "та сама мова і за зовнішнім виглядом вони не різняться.Дуже високі на зріст і величезної сили.Колір шкіри  та волосся дуже білий або золотистий і не зов сім чорний,але всі вони темночервоні по шкірі..Анти ліпше від інших "уміли воювати в гірських і важких місцях" і завдяки своїй доблесті змушули ворогів до втечі.Країна Евлісія,простяглася до"Меотійського Болота",річка Танаїс-Дон, впадає в Болото "Це "Болото" впадає в Евксинське море.Означення Antikos ("Антський") вживалося близь ко 80 років Юстиніаном І, Юстином ІІ,Тиверієм, Маврикієм у трафаретній структурі ІмператорАламанський,Готський,Франкський,Германський,Антський,Аланський Вандальський Африканський",але в ній немає слова "Склавинський",а це означає,що слов"я ни не були підкорерні римлянами.Маврикій,автор "Стратегікону",дозволяє нападати на ворожу землю, якщо вороги небоєздатні, непідготовлені, "не знають порядку і влади, як склави та анти".Ці племена "однакові",вільні,не схильні ні до рабства, ні до покори ....  "Численні,загартовані",вони "легко переносять спеку, і холод, і дощ, голизну тіла і нестачу їжі".До іноземців "добрі, дружні,супроводжують їх почергово з місця на міс це".Майже по-кавказьки захищають честь і гідність гостя,полонених тримають  про тягом визначеного часу. "У них багато різноманітної худоби й злаків.Жінки...цнотливі понад людську природу.Живуть серед лісів, рік,боліт та озер, влаштовуючи багато за пасних виходів із жител,"цінності закривають в тайниках"люблять нападати у місцях лісистих,вузьких та обривистих,користуються засідками,раптовими нападами і хитро щами.Є найдосвідченішими в переправі через річки. Небезпека і поринають глибоко в воду,тримаючи в роті довгі очеретини  і дихають через них. Кожний чоловік озброєний двома невеликими списами, а дехто з них і щитами, дерев'яними луками з отруйними стрілами.В них багато вождів,вони не згідні один з одним,не зайве деяких з них приб рати до рук за допомогою речей або подарунків,особливо тих,які ближче до кордо нів.Анти фіксуються впродовж ІІІ-VII століть нашої ери, поряд із склавинами  відбит ком слова слов'яни,які і поглинули їх.Анти і склавини єдналися узами  спорідненості,  мовою,територіальним сусідством  на Дністрі і Дунаї,звичаями,етносами.На цьому тлі складається система слов'янських племен,які дістали свої етноніми від чужозем ців.Сюди належать-балканські болгари/булгари (тюркізм), руси (русини,руські, вони ж на заході ще досі рутени-кельтизм),білоруси мають слов'яно-кельтський варіант,серби-сорби-індоаризм,хорвати (іранізм).Незліченні анти, займаючи величезні простори пів нічніше Азовсько-Чорноморського басейну,між Доном і Дунаєм,зникли безслідно, май же як і знамениті їхні суперники авари-обри.                                                                            З антами пов'язують племена уличів і тиверців та полян.Анти  в час царювання Юстина (518-527 р.),перейшли Дунай і напали на імперію.Вів антів Евнон, а разом з ним був і допомагав йому Зен,що керував язигами та оарсами. Вдвох знайшли вони брід і ним переправили свої війська на другу строну Дунаю.Сповістила розвідка язи гів,що натрапили вони на римську колону і бачили як римляни два, мечі малі вико ристовували для провірки реакції  рук.Це було незабутнє враження,тому що один з них аж відрізав собі пальця,а потім язиги побачили римський мур,що оточував поселення римлян чи фракійців.Мур був  могутнім і довжелезно-великим і спитав  язигів, бо муд рим був Евнон,як перемогти тих,хто сидить за мурами і отримав  неочікувану відпо відь. Язиг,що був у середніх роках,сказав,що дуже ласі на золото римляни,а особливо фракійці і треба таких знайти та купити їх.З метою купівлі зрадників  було відправле но кількох розвідників,а вони потрапивши в поселення,знайшли серед римлян декіль кох антів і скловенів,готових допомогти одноплемінникам.Ними знайдені  фракійці, що готові за золоті гроші відчинити браму і впустити  через вхідну  частину її, напад ників на фортецю.Могли,не означає зробили і довго вівся торг між антами і роксолана ми та фракійцями щодо суми за  послугу. Нарешті сторгувались і передали наперед частину коштовностей анти-бойки фракійцям,а другу частину мали отримати зрадни ки після взяття фортеці.Евнон розпоряджався коштами і тому з ним мали бесіду розвід ники-язиги,котрі і антів навчили продаватись за гроші.Перепитав Евнон чому так доро го просять фракійці,але відповіддю було мовчання.Ще одна вилазка в стан ворога при несла дату,коли анти,язиги,роксолани,аорси підуть на штурм поселення і фракійці отримали гарантію,що їх нападникти не рухають,а вони відчиняють ворота.                  Бій був у п"ятницю і навіть підпалили вхідні ворота сармати,а завдячують  сармати Перемозі тільки зрадникам фракійцям,котрі зняли рекіш брами.Ціла колона  роксолан, язигів,аорсів,антів увійшла в поселення і всюди вони  сіяли смерть, вбивали всіх кого бачили,а в цьому їм допомагало полум"я від будинків критих очеретом.З"явився вісто вий,котрий просився до Евнона на розмову і його він прийняв. Вістові як правило при носять погані,або і чорні повідомлення і так  було цього разу.Вістовий сказав,що тесть його досить хворий і просить зятя приїхати,щоб проголосити  Евнона царем роксолан. Бій закінчився Перемогою сарматів та антів і позвав до себе Зена Евнон,бо стали  друзями вони, та розповів йому новину,що Тасій помирає і хоче його оголосити  царем роксолан. Вирішили вдвох, що візьмуть з собою доказ перемоги-полонених  і йдуть вони у ставку сарматів, де  Тасій чекає їх.Жодного слова не сказав Зен,що він  підго тував язигів,аорсів для оголошення Евнона царем сарматів.По приїзду у ставку в шатро Тасія було заведено полонених і їх було багато так що шатро не вміщувало їх і дуже радів цьому цар сарматів.Був вечір і збирати віче  та оголошувати наступника не схотів Тасій-цар сарматів, дав розпорядження,щоб ранком  зібралось віче сарматів.         

                                                     Похорони Тасія.

             Наступного ранку,зібралось віче на майдані і гуділо та шуміло наче море біля шатра царя. Обпершись на міцну і жилаву руку Евнона йшов Тасій весь в золоті на підвищення майданне,навколо якого вирувало море сарматське.Зійшов на поміст Та сій,підняв вгору руку і промовив тихо до зібрання такими словами:"Браття,настав час відлітати мені у вирій і хто ж Вами керуватиме, роксолани мої? Як я і говорив,а думку свою не змінив я,і оголошую сьогодні царем роксолан свого зятя Евнона,переможця ведмедів.Він справний і могутній воїн,бо за моїм наказом привів багато полонених фракійців.Залишаю замість себе представником в язигів Зена.Знаєте ви всі,що оголо сити Евнона царем сарматів я не можу.  Бути голосуванню голосом і руками в язигів та і аорсів,а може вони не хочуть  царем мати Евнона,а мають іншу кандидатуру? Зійшов з помосту Тасій,а слово мав Зен,котрий сказав язигам і аорсам-Ви знаєте мене давно. Не тримаюсь я посади представника царя сарматського і чужий я для язигів,адже я роксолан. Тому Ви вільні обирати кого захочете. Але всім язигам нагадаю,що роксолан більше Вас і слово Тасія закон.Евнон віднині цар роксолан і хочуть цьогьо чи ні язиги з аорсами буде Евнон їх царем.Знаю я Евнона давно з часів життя в станиці амазонок. Він настояв на тому перед Тасієм,щоб не язиг був представником царя сарматів і призначив Тасій мене.Він переможець ведмедиці,а ви добре знаєте,що ведмедиця є сильнішою і кровожаднішою самця-ведмедя і добре проявив себе в боях з римлянами, завдячуємо йому перемогою вчорашньою.Пропоную руками та голосом  голосувати за Евнона царя  сарматів і я Зен перший віддаю голос за нього,бо все рівно він буде царем сарматів.Люблять всі його "Замовчав Зен і така тиша навкруги стояла,що політ мухи можна було чути.А потім прорвало язигів та аорсів, вони голосно  кричали, піднімали за Евнона дві руки,так що був обраний царем сарматів Евнон і був він ца рем роксолан,язигів,аорсів та дрібних сарматських племен.Через кілька днів Тасій помер і настав час відправти його у вирій до душ батьків і пращурів. Евнон виконав всі слова заповіту Тасія і похоронив його так як було заведено у сарматів-кремацією. На похорон зібрались всі сармати і був на украшеному плоті цар Тасій в золототкан ному одязі покладеним на середину плоту і біля нього був хмиз і багато дров. Нагадав  царю  сарматів Евнону,слова Тасія Зен,сказані царем про те, що  він Евнон, має післа ти запалену стрілу і підпалити  хмиз і відпустити його душу у вирій. Евнон знав,що для сармата це велика честь.Ще нагадав слова Тасія про те,що якщо він Евнон зумів вишколити своїх охоронців так,що вони попадали своїми стрілами в очі кабанів і оленів,значить легко буде відправити  душу Тасія у Вирій. Накрапав дощ,а пліт,течія дунайська несла до середини ріки.Тоді позвав Зена Евнон і просив його запалювати стріли вогнем,а першою була відправлена стріла запалена Евноном,що попала в хмиз, але дощем загашена була.Час летів,а душа Тасія просилась у вирій і не могла поки нути грішного тіла, бо полум"я не забрало його.Тому Евнон слав запалені стріли одну за одною до плота, їх запалював і подавав Зен,але багато з них відносив вітер і вони навіть не потрапляли на пліт. Накі нець одна вже з другого десятка запалених стріл,в час коли майже не падав дощ, потра пила в гору хмизу і запалало вогнище Тасія.Від напруги звело м"язи рук судоргою-корчем Евнона,царя сарматів,а він зпересердя аж простогнав коли побачив вогнище.В цю хвилину немов небо розкрилось і з нього хлинуло стільки дощової води,що навіть загасила вогонь поминальний.Це побачив Зен,котрий вказав Евнону на це. Евнон молодий та сильний почав бігти вниз за течією Дунаю,а за ним біг Зен,і по ходу бігу передавав Евнону запалені стріли,що відправля лись на плід. Це був неординарний випадок і наступник Тасія боявся,що не виконає волі царя Тасія.               .                                                                                                       Не дуже далеко відбіг Евнон від місця,звідки слав послання смерті на пліт і тут дощ припинився,а вітер стих.Вже захеканим підбіг до Евнона Зен і подав йому стрілу запа лену і третьою стрілою попав у купу хмизу Евнон і багаття запалало та вже не згасало. Душа Тасія зустрілась з матір"ю Ладоокою та батьком Таргітаєм,точніше їхніми душа ми і наче попереджала Евнона не йти знову на  другий беріг Дунаю війною. Про це ска зав і Зен і між ними виникла суперечка чи варто йти війною на фракійську землю чи ні.Евнон як цар вирішив настояти на своєму і тому сармати,перечекали дощ і виру шили тим же ж бродом на фракійську строну,де отримали поразку від Германа,котрий стояв на чолі фракійських військ. Чому поразка? Тільки тому,що не свою землю захи щали! В русинів- українців з того часу стоїть табу на війнах в чужій землі,а свою захищають русини вміло,професійно і сміливо. Цьому доказ війна України з РФ,що 8 рік триває.                                                                                                                              В 558 році на антів напали авари,які з допомогою лангобардів зайняли 567 року землю гепідів,котра тяглася  до рік Драви й Сави,сучасна Хорватія.Анти ж підтиском аварів-обрів,відійшли до Волині,теперішні Волинська,Рівненська і Житомирська області та північ Київщини,котрі стали "колискою руського племені,руською прабатьківщи ною.М.Грушевський,знаючи життя антів, життєвий простір між ріками Дністром і Дунаєм дійшов висновку, що анти не східні і південні галузі слов'янства, а південна частина їх північно-східного відгалуження,Це племена,що утворили "етнографічну ці лість,яку тепер звемо українсько-руською.»Сі анти виступають на території,де пізніше бачимо русинів і де тоді в VI столітті не міг сидіти ніякий інший слов'янський народ. »Антська колонізація відповідає тому,що ми- наш народ називаємо Вітчизною.В антах маємо предків українсько-руських племен. На основі майже тисячі новгородських берестяних грамот ХІ-ХVІ століть і порівняльно-історичних студій академіка А. Залізняка,зроблено висновок-розвиток північно-східних слов'ян ішов не від спіль ної "давньоруської" мови,яка ніби після татаро-монгольської навали розпалася на три інші-російську,українську й білоруську,а у напрямі  протилежному  їхньо го взаємовпливу і зближенню.Носії історично кривицького-псковського та в'ятського володимиро-суздальського,ільменсько-словенського (новгородського) та радимицького діалектів,на базі яких  сформувалися росіяни  і білоруси (частково),прийшли на схід но слов'янську територію із заходу, з північної Польщі і Німеччини.                                        Росіяни виявилися рідними братами полякам,а не українцям,котрі виникали на антсько-склавинській основі,дуже спорідненій у  етногенезі і етнічній історії з мо вами хорватською (у Карпатах білих хорватів княжої доби) і сербською.Ніхто не буде заперечувати,що нинішня держава Україна є спадкоємицею Київської Русі і Запорізь кої Січі.Українська нація порівняно молода,але пам’ять народу про  минуле віч на,тому,що передається генетично і зберігається на підсвідомому рівні. Зверни увагу любий читачу, що український народ діяв на двох Майданах в повній відпо відності зі своєю минулою історією.Яскравий приклад лицарства- князь Святослав і дружини його.Під час війни з візантійцями русини потрапили у скрутне становище і змушені були вибирати між життям і смертю, між славою і не славою..Великий князь київський промовив до своїх воїнів- «Уже нам діватися нікуди, і волею і неволею стане мо супроти.Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертвий соро му не має.Коли ж побіжимо то сором нам,не маємо втікати, а станемо кріпко, я ж попереду вас піду. А коли моя голова поляже,то про свої думайте самі».І сказали вої: «Де твоя голова поляже,там і наші положим. Переказав цю промову противник Свято слава,візантійський історик Лев Диякон- сучасник подій.Пропаде слава,яка йшла за руським військом,що  підкорювало сусідні народи та тримало у неволі цілі краї,не проливаючи крові, пропаде, як тепер так соромно поступимося ромеям.Від предків ми мужність дістали, якою непереборною до цих часів була сила руська і міцно биймося за своє спасіння.Не наш звичай,втікаючи йти додому,але або жити з перемогою або вмерти,доказавши ділом як належить сміливим мужам!» Русини якщо не сподіваються вирватися,встромляють собі в нутро меч і так себе забивають,хіба не самураї?Після смерті Святослава і недовгої міжусобиці в Києві княжив його син Володимир,який жив і правив,сповідуючи лицарський кодекс.Щедрість  Володимира навіки прославила його ім'я. Літописець писав: «І встановив в усі дні на своєму дворі у гридниці влаш товувати пири, щоб приходили туди бояри, і гриді, і соцькі, і десяцькі, і нарочиті мужі  і коли є князь, і коли нема. І було на обідах тих багато м'яса і гов'ядини і дичини, і було всього в достатку. Одного разу підпила дружина меду хмільного і почали нарікати на князя,кажучи:«Горе головам нашим!Дав нам їсти дерев'яними ложками,а не сріб ними.Володимир звелів викувати срібні ложки,щоб їла дружина його,сказавши «Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото, як дід мій,батько мій з дружиною,дошукувався золота і срібла».Любив Володимир дружину і радився з нею про розбудову держави.Під стать князю були його дружинники, а відзначався лицарською звитягою вуйко Добриня,рідний брат дружини Володимира.Літопис описує Добриню  епічними рисами,-він хоробрий,розумний, смі ливий та рішучий воїн.Билини київського циклу описують Добринину доблесть, войовничість,мужність,благородність,вірність князю.Героїчні традиції дружинного лицарства Київської Русі успадкували і продовжували розвивати українські козаки. ...  ......Французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан характеризує лицарів-козаків»«Вони дотепні,кмітливі,винахідливі і щедрі,не прагнуть до великого багатст ва,але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя,саме через це вони так схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож. Рідко минає 7–8 років без того,щоб вони не бунтували. Вони надзвичайно міцні статурою,легко пере носять спеку і холод,голод і спрагу,невтомні на війні,мужні, сміливі, але нерозваж ливі,бо не дорожать власним життям. Козаки-це нащадки антів.Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті,так це б'ючись у таборі під прикриттям возів.Якби вони були такі ж доблесні верхи,як і на землі,то були б непереможними. Коза ки люблять ходити в гарному одязі, що ним  хизуються,коли пограбують його у своїх сусідів,бо вдягаються у повсякденні скромно» Запорозька Січ стала центром,навколо якого виникло запорозьке козацтво і сформувалась українська мова.В формуван ині  козацтва  вагому роль відіграла українська військова аристократія,шляхта XIV–XVI століть,спадкоємниця і продовжувач традицій києво-руського дружин ного лицарства.                                                                                                Представником славетної аристократичної когорти був князь Вишневецький-Байда В «Пісні про Байду» переосмислені реальні історичні події, захоплення в полон турками князя Дмитра Вишневецького-Байди,спроба схилити його на свій бік,тортури і його героїчна  смерть.Турецький султан звертається до Байди з пропозицією стати  слугою -Ой, ти,Байдо та славнесенький,Будь мені лицар та вірнесенький,Візьми в мене царіво чку,Будеш паном на всю Вкраїночку!»Відповідь лицаря-козака-Твоя,царю, віра прок лятая,Твоя царівочка поганая.Султан вирішує піддати козака страшним тортурам «Візьміть Байду добре в руки,Візьміть Байду і зв'яжіте,На гак ребром зачепіте! »Ой,висить Байда та й не день,не два,Не одну нічку та й не годиночку. Пекельні муки, але  князь Байда не здається,залишається вірним Неньці-Україні,козацькому товарист ву і за допомогою свого вірного слуги- зброєносця- джури вбиває ненависного султа на і  його сім'ю: Ой, як стрілив- царя вцілив,А царицю в потилицю,Його доньку в голо воньку.«Ото ж тобі, царю,За Байдину кару!В  історичній пісні «Козак Голота» розпові дається про українського козака що захищає свою землю від татарських нападів.В  смертельному двобої з ворогом козак Голота показав себе мужнім,відважним, хороб рим,благородним, щирим,рішучим лицарем-козаком:«Ой,каже,татарине, ой,сідий й же ти,бородатий!Либонь ж на розум небагатий, Ще ти козака у руки не взяв,А вже за його і гроші пощитав.А ще ж ти між козаками не бував,Козацької каші не їдав і козацьких звичаїв не знаєш».Перемігши татарина у чесному поєдинку, Голота забирає його одяг, зброю, коня повертається до Січі,де «щедро п'є-гуляє,поле килиїмське хвалить-вихва ляє»Шлях воїна -це дорога перемог і поразок,злетів і падінь.        .            Слава,вірний супутник козака,з лівого боку коня,а Смерть, постійна сестра лица ря-переможця, по праву руку,а над ними  постійно кружляють звитяга,мужність, хоробрість,доблесть.Людина смертна,а для українських козаків головне, «щоб слава не пропала поміж козаками. Козаки- лицарі степів і морських просторів розуміли всю нікчемність мирських переживань.Віра в Бога допомагала козакам не тільки вижити в складних ситуаціях,але і здолати ворога та з перемогою повернутися на батьківщину. Для Українця слово «козак» асоціюється з поняттями героїчний,доблесний, щед рий і звитяжний.Лицарсько-козацький дух незнищенний!Козацький Дух породив національне Слово Миколи Міхновського,В'ячеслава Липинського, Дмитра Донцова, Євгена Маланюка, Степана Бандерн,а Слово породило Справу визволення України. На вівтар прагнень і свободи поклали свої серця і життя мільйони українців,24 серпня 1991 року Україна відновила державність,затверджуючи власну Соборність і Незалеж ність.Душу,тіло ми положим за нашу свободу і докажем,що ми,браття, козацького роду.Ці рядки з національного гімну переконливо свідчать про роль і місце козацької культури в українській історії.28 червня 1996 року на п'ятій сесії Верховної Ради Украї ни була вистраждана і прийнята Конституція України -Основний закон незалежної української держави та її громадян.Конституція це той надійний дороговказ,який допо може нам здолати багато перешкод на шляху творення соборної, демократичної, право вої України в кінці XX-на початку XXI століття,стати цивілізованою державою, степо вою Елладою.

                  Перша світова Конституція Пилипа Орлика.

                               Україна і сьогоднішній час.

                                                                                                       .                             .                  Нова Конституція України-органічне поєднання досвіду,зусиль,здобутків і побажань усіх українців та їх пращурів.Хто творив Повість минулих літ,Руську Правду,Гадяцьку угоду, ,Конституцію Пилипа Орлика, Універсали і Конституцію Центральної Ради,які сприяли формуванню України,українства,української національної ідеї,спричинили становлення України як суверенної держави,можна назвати ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ. Конституції Пилипа Орлика не була впроваджена в суспільне життя у зв'язку з неспри ятливими політичними особливостями того часу.Конституційний договір Орлика част ково,але діяв на Правобережній Україні до 1714 року.Конституція Пилипа Орлика,яка закріплювала суверенітет української козацької держави та її демократичний лад, ґрунтовалася на правах людини і наро довладді,з'явилася більш як на сто років рані ше Конституції США.Якщо ж бути максимально точним і розглянути конститу ційний процес у інших країнах,то Конституція США була схвалена у 1787 році, Польська національна Конституція-1791 року,Конституція Франції -1791р.Після смерті гетьмана Івана Мазепи 21 вересня 1709 року українські козаки близько 4,5 тисяч осіб,що емігрували разом з гетьманом до Молдавії,в 1710 році обирають гетьма ном П.Орлика,що помирає 1742 року.Новообраний гетьман намагається завоювати собі підтримку як серед  прихильників у Молдавії, так і серед населення України..5 квітня 1710 року на козацькій раді у м. Бендерах проект було ухвалено.                          Головний зміст Конституції-домовленість між гетьманом Пилипом Орликом і його соратниками-козаками з шведським королем Карлом- XII як захисником і гарантом незалежності України.На підставі Конституції, Україна відходила під шведську протек цію, а її громадяни керувалися нею у повсякденному житті.Невдалий спільний похід українських козаків і кримських татар у 1711 році знищив задуми гетьмана П. Орлика по реалізації положень Конституції  України.Конституція має для нас дуже важливе значення як передовий документ козацької епохи, покажчик всього освідченого суспі льства.Конституція складається з преамбули (вступу) і 16 статей.Передмова розпочи нається з пояснення,чому Україна розриває спілку з Росією і переходить під протекцію Швеції.Піднявши український народ на повстання і визволивши Україну від польсь кого ярма,Богдан Хмельницький,як рівну до рівної, приєднав Україну до Московщини, уклавши угоду,котрою мали регулюватися відносини двох самостійних держав. Україн ський народ і його керманичі плекали сподівання,що Московська держава,як з нами єдиновірна,дотримає обов'язків своїх у договорах та статтях, відбитих та присягою стверджених і вічно збереже Запорозьке військо та вільний народ малоросійський непорушно при правах та вольностях.В преамбулі висвітлилося розуміння в Консти туції П.Орлика національної ідеї як шляху до суверенної, соборної України і порятунку українського народу від російсько-імперських лап. Іван Мазепа писав: Нехай вічна буде слава Же през шаблю маєм права.Наступними в структурі документа постають статті Конституції,що спрямовані на створення суверенної України.Релігійне питаня трактувалось одним з головних.                   .              .                                         В 1-й статті Конституції проголошується, що після визволення України з московського ярма,гетьман визнає православну віру східного обряду –пануючою. Буде ліквідовано прилучення української церкви до московської,яке здійснилось у 1686 році.Українська церква знову підпорядковуватиметься винятково константинопольському патріар ху,а зараз це є як і сама Конституція П. Орлика в 2021 році в Україна.В 2-й статті проголошується непорушність і цілісність кордонів України,а шведський король зобов'язаний бути протектором-захисником української козацької держави.У 6-й статті Конституції П.Орлика впорядковуються питання обмеження самодержавної влади гетьмана і створення на противагу йому,Генеральної Ради Старшини.В ній декла рується,що гетьман не уповноважений карати злочинців,це право генерального військо вого суду.В політико-правовій думці козацько-гетьманської доби починає  формувати ся розподіл на законодавчу, виконавчу і судову влади. Конституція була укладена водночас двома мовами латинською, українською, а зміст її і базові положення мали стати доступними і відомими не лише українцям,але і освідченим європейцям. .Конституція П.Орлика була реальною можливістю збудувати на демократичному козацькому підгрунті правовий фундамент суверенної Гетьманської України.Якби справа П.Орлика перемогла,Конституція 1710 року стала б надійним документтом для побудови української козацької держави. .Українці,володіючи новою Конституцією,що містить надзвичайно цінні положення для національного державотворення, зобов'язані докласти максимум зусиль,щоб повністю їх реалізувавти.Нам треба обов'язково вико ристати  історичний шанс і побудувати правову,демократичну, не залежну Україну і автор каже це як юрист і адвокат.В 1914 році розпочалася Перша світова війна, яка тривала 4 роки. Скарбниця світового військового мистецтва значно поповнилась,але якою дорогою ціною! Мільйони вбитих і покалічених,руйнація імперій і поява нових незалежних держав, в тому числі тоталітарних.На полі битв Першої світової з'явились новітні види озброєнь -танки,отруйні гази,авіація, дирижаблі, підводні човни, але жодний з чинників не став вирішальним для здобуття переваги на фронтах.Перемогли ті країни Англія,Франція,які на противагу головним противникам Німеччині і Австро-Угорщині,активно задіяли чотири чинники.Військовий,якісно підготовлена армія,оз броєна модерною технікою на чолі з фаховими генералами,  добре розвинена воєнна промисловість,джерела постачання сировини і продовольства, ідеологічно-політичний підтримка патріотичних настроїв і єдності суспільства,не допускаючи в його середо вищі соціальних революцій,дипломатичний- створення проти ворогів свого військово го союзу і залучення до його лав якнайбільше членів.Україна отримала шанс,  намагаю чись його реалізувати. Доба визвольних змагань України за свою державність (1917–1921) виявила її героїв,зрадників, непрофесіоналів і фахівців,їх  було дуже мало, але вони овіяли славою своє ім'я.Українські січові стрільці (УСС) дали яскравий,величний зразок непереможності і жертовності кращих синів українського народу на шляху творення соборної самостійної держави. Січові стрільці вміли професійно воювати і перемагати, це був кістяк, гвардія українських формувань. УСС зародились в 1914 р. як військовий український легіон в австро-угорській армії.Вони не були унікальним явищем,подібний легіон був створений поляками.  Українці воювали і проливали свою кров за інтереси Австро-Угорської та Російської імперій.Це була справжня братовбив ча війна, коли галичанин стріляв у наддніпрянця і навпаки ,зате це був майданчик для підготовки власних українських збройних сил у майбутній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.                                                                                              На відміну від наддніпрянців,що були гарматним м'ясом для російських генералів, галичани організували окрему українську військову частину,легіон УСС,з  старшиною своєю,українською мовою спілкування і власними відзнаками,створивши праобраз майбутньої національної армії.Через великі втрати,нестачу продовольтва, патріотизм поступився  ідеям світової революції.Найкращий приклад діяльність російських біль шовиків на чолі з В.Леніним під девізом -Поразка царської Росії- це перемога світової комуністичної революції.Стрільці відчували,що хоча вони воюють в австрійських мун дирах,але є українським національним військом що захищає честь своєї  козаць кої нації. В УСС викристалізовувався погляд, що головне завдання чекає українських січових стрільців не тепер, у самому розпалі війни,а наприкінці її, тоді повинна бути кинута на вагу подій збройна сила української нації. Вояки легіону,що перебували у російському полоні знайшли в собі мужність і відвагу не повернутися додому,взяти в руки зброю і стати на захист молодої української державності,стати її ідейним стриж нем, провідником і генератором соборницької ідеології січових стрільців.Головне кредо Січових Стрільців це всеукраїнська національно-державна ідея,що не орієнтується ні на кого,крім збройної сили української нації, Ця ідея не знала  і не знає ніяких ні австрійських,ані російських українців,а знає лише український народ. Формувались УСС із українців Заходу та Сходу України. Таких воїнів неможливо перемогти,їх можливо тільки знищити фізично,ось чому січові стрільці та їх керівник Євген Коновалець після поразки визвольних змагань,продовжили боро тьбу за Самостійну Соборну Українську Державу,започаткувавши Організацію Українських Націоналістів.                                                                                          Друга світова війна стала для людства тим рубіконом,перейшовши який людство отримало шанс пізнати Істину буття і небуття. Війна розпочиналась звичайнісінько рушничними,автоматними та гарматними пострілами,а завершилась вибухами атом них бомб.Це Початок кінця?Хто це знає?*Політики продовжують милуватися термо ядерним люстерком,не бачачи в ньому,крім власних віддзеркалень,саркастичної посмішки Смерті.Крім зброї масового знищення,людство відчуло на власній шкірі ще одну небезпеку-жах тоталітаризму, потяг до глобального панування.Найкращі сини і дочки України були серед тих,хто боровся з тоталітаризмом.Створена ними Україн ська Повстанська Армія (УПА) навіки вписала золотими літерами своє ім'я  на скри жалі боротьби за українську державність,Українські повстанці були не зрадниками,не колабораціоністами,а мужніми борцями за незалежну Україну,адже тільки бійці УПА боролися за Українську Соборну Самостійну Державу.Пакт Ріббентропа-Молотова і таємні протоколи про розподіл сфер впливу між Німеччиною і СРСР підірвали світовий порядок..Визволення» Західної України,повернення Буковини, приєднання Прибалтики до СРСР,війна з білофіннами-все це криваві сторінки Другої світової вій ни,що писалися кров'ю багатьох народів світу,серед них і українського. Український народ не мав власної держави і армії, і, не чекаючи ні від кого підтримки,спромігся на самостійницьку концепцію, що без орієнтації і допомоги від будь-якої з воюючих сторін,знайшла активну підтримку найширших народних мас.Західні вчені вважають УПА найкращим партизанським рухом Другої світової війни.Спираючись на власні сили,українські повстанці близько десяти років вели активну боротьбу з окупан тами, як з німецькими нацистами,так і з комуністами.Українські повстанці підняли на високий рівень партизанську тактику боротьби (рейдування,засідки,диверсії,  розвід ка), що дало їм можливість більше десяти років воювати і з німцями,і з поляками,і з росіянами. Бійці УПА,крім збройного спротиву загарбникам, розгорнули грандіозну психологічну війну, що дало  змогу високоефективно  впливати на місцеве населення, потужно впливати на осіб іншої національності, на військовослужбовців-інородців в нацистській і радянській арміях.Визвольна справа не загинула,а була успадкована українськими дисиденттами,що призвело до проголошення 24.08.1991 року Україн ської Держави.24 серпня 1991 року на політичній мапі світу з'явилася незалежна дер жава Україна,спадкоємниця княжої могутності Київської Русі,козацької волелю бності Гетьманщини.З руйнацією СРСР,з розповсюдженням атомної зброї в Сві ті виникла небезпека війни ядерної.Зонами небезпеки стає Ізраїль і арабські країни, Іран -Ірак, Індія-Пакистан,а тепер Північна,що має атомну зброю і південна Кореї. Втрачає  позитив і набуває чорного негативу  мирна перспектива людства.-Локальний конфлікт із застосуванням ядерних і водородних бомб може перетворитися у всесвіт ній і привести до знищення на планеті Земля всього живого, включно з людською циві лізацією.Друга світова війна безпрецедентна за розмахом воєнних дій, застосування бойової техніки,політичними,економічними,технологічними наслідками.            Людські втрати учасників Другої світової СРСР-27 міліонів. чоловік,США-297 тисяч чоловік,Англія-335 тис. (Австралія –23 (34) тис., Канада – 37 (43)тис., Індія – 24 (48) тис., Нова Зеландія–10 (12)тис.,Франція-373 (418) тис. чололовікБельгія-100 тис. чол.Нідерланди-256 тис. чол., Норвегія-13 тис. чол.,Польща-За різними оцінками від 4,5 до 6,6 млн чолтовік. Югославія-1,7 млн. чол. (3/4 жертви етнічних різанин, громадянської війни)Чехословаччина-317 тис. чол.Греція-170 (408) тис. чол.Китай-Близько 20 млн чол.Німеччина-13 млн. чол.Італія-373 (556) тис. чолоік.Японія-2,23 (3,553) млн. чол.Угорщина-427 тис. чол.Румуніях-558 тис. чол.Болгарія-Більше 20 тис. чол.В 21столітті перед людством виникла страшна загроза 3 світової війни і агресором може бути Російська Федерація,що вже 8 рік підряд веде війну з Україною,починаючи з 2014 Року.До РФ світові демократичні і цивілізовані країни світу застосовують еконо мічні,військові санкції,але там керує психічно неповноцінна  і хвора людина. Цією людиною є В.В. Путін.Але він людина,а не БОГ,тому скоро помре.,а його грішне тіло віддадуть землі. Душа цієї мерзоти буде взята Господарем  Антихристом-Сатаною і слугуватиме в пеклі йому.Ліквідація зброї масового знищення -хімічної, бактеріологічної,ядерної-нагальна потреба земного суспільства XXI століття. Украї на, відмовилась від ядерного потенціалу -третього у світі, після США та Росії,а це приклад для наслідування політикам і генералам.Україна на превеликий жаль не член Нато і не входить в ЄС, а на дворі 2021рік.Активна співпраця Збройних Сил України з НАТО, у межах програми Партнерство заради миру, враховуючи те,що між Росією-агресором і Україною йде  вже 8 років війна,запорука нашої незалежності. Українська армія бере участь  у миротворчих місіях з партнерами з НАТО на Балканах  та як підрозділи блакитних шоломів ООН в Африці,Азії.Вся ця військова співпраця Українських Збройних Сил з іншими іноземними арміями  буде сприяти підвищенню боєздатності,фаховості  національного війська,посприяє нашому вступу   в НАТО. Тому що бути нейтральним і мати по сусідству монстра Російську Федерацію, з її неоімперськими амбіціями в XXI столітті,яка спить і бачить Україну своєю мало російською провінцією,справжнє самогубство як для української держави  так і для україн ської нації.Сучасні військові аналітики стверджують, що період глобальних, світових воєн минув, настав час  локальних воєн і військових конфліктів.Країни, які мають вели чезні армії чисельністю 500 тисяч і більше, у більшості випадків неспроможні  утриму вати таке військо у боєздатному стані,так і успішно задіяти його в локальній війні. Яскравий приклад- дві кавказькі війни Росії з Чечнею (Ічкерією) в 90-х роках XX століття Росіян вів у бій командирський наказ, а чеченців крім того,ще й дух предків. В підсумку у росіян,програш першої війни і Пірова перемога -у другій. Що буде далі,покаже час. Росіяни в Чечні  переконливо продемонстрували свою беззубість  і те,що там Путін грошима з бюджету РФ купив мир у чеченців і Р.Кадирова.Автор надіється,що не за горами той час, коли словосполучення українсь кі воїни стануть синонімами могутності,сили, боєздатності, професійності, патріотиз му.Наші друзі будуть радіти,почувши ці слова,а вороги-поважати.Так буде!Пращури україн ців вперше в Європі приручили коня і використали його у військових цілях,а праукраїнські збройні формування проводили стратегічні наступальні дії для оволодіння Балканськпм півостровом-слов'янська експансія на Балкани. Русини-праукраїнці і козаки   використали тактичні операції пересування і захис ту за допомогою табору з возів.Анти і слов»яни та їх на щадки українці, освоїли швидкісне форсування рік,проведення розвідувальних акцій,вміння перебувати під водою Не сироти ми,не безбатченки,не байстрюки,ми нація українців!В нас тече кров індоаріїв,трипільців,кімерійців,скіфів,сарматів,слов»ян і в теренах цих зароджувалося і формувалося слов'янство. Наші пращури брали участь у війнах з Римом і Візантією.Українська Русь була однією з наймогутніших європейських держав. Наші козаки були знані в Європі  як нація козаків і стали  захисниками хрис тиянського світу від кочівників.Наші вояки УПА,мужньо боролися за Соборну Україну. Українцям є чим гордитися,але є над чим замислитися- князівські чвари XII–XIII століть,козацькі  міжусобиці,поразка у визвольних змаганнях в 1917–1921 роках. Попри все в нас є своя Історія. В нас було славне минуле, а  щоб мати світле, достой не майбуття,треба щодня вичавлювати,за словами етнічного українця Антона Чехова, по краплині з себе раба, меншовартісного  малороса,обмеженого хохла.Бо в нас україн ців  багато рабства і холопства.

                                        Хто такі українці і росіяни ? 

У московитів  майже немає жодної краплі слов'янської крові і ніколи не було.Звідки їй у них взятися?Не схожі росіяни на українців та білорусів ні зовні, ні ментально та і гени в них не ті.То хто ж такі москалі?Своїми думками діляться історик Андрій Ніцой- професор,провідний науковий працівник Інституту історії України Володимир Ричка, науковий співробітник Інституту Археології НАН України Андрій Скиба та українсь кий письменник, дослідник історії, автор бестселерів «Країна Моксель,або Московія» Володимир Білінський Росіяни та українці-не браття.«Росіяни завжди хотіли прима затися до нашої культури-історії давнього Києва та християнської цивілізації, каже Андрій Ніцой.Ці люди вирішили так, вони хочуть бути слов'янами, і не хочуть бути причетними до великої азійської культури. Бо ця цивілізація для них є якоюсь соромі цькою».Московіти,завжди хотіли починати свою історію з появи Москви і московсь ких князів.Київ на той час почав втрачати свою велич,а Москва перебрала до своїх рук слов'янську спадщину.Але саму Москву і усю Московію заснували зовсім не нащадки великих київських князів.Виникла вона в часи татаро-монгольського панування з веління хана Менгу-Тимура. «Звернімося до історичних фактів,слово Володимира Білінського.До початку 12 століття Київське князівство на сході й північ ному сході закінчувалося Чернігівською землею.                                  .                                              На той час рід київських князів Рюриковичів сильно розрісся.Володимир Мономах після смерті в 1125 році залишив вісьмох синів, а були ще брати, онуки,дядьки-вуйки, стриї.Один із молодших синів Мономаха Юрій Довгорукий,залишився  без престолу, тому рушив у «Залешанську землю» здобувати власні володіння».Це були відособлені землі фінських племен мокша,меря,весь,мещера.Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях Моксель. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали Боголюбським.Вихований в лісовій глухомані в середовищі фінських племен, Андрій розірвав всі зв'язки з Київом.За короткий час на кожне фінсь- ке поселення був посаджений князь із Рюриковичів,уродженець від мами мерянки чи муромчанки.Так з'явилася не слов'янська, а фінська Суздальська земля.«У 1237 році на Суздальську землю прийшли татаро-монголи.В 1272 році за наказом ординсь кого хана Менгу-Тимура виникло Московське князівство Це було малесесньке князі вство і як свідчать історичні джерела, його не можна було навіть розділити між дітьми першого князя,якого хан поставив збирати для татар подать з місцевого населення. Потім на чолі Московського князівства зміцнився татарський етнічний рід зі слов'ян ськими іменами Івана Калити. Москва і Московське князівство, улус Золотої Орди, з'явилось не в часи Великого Київського князівства,а в часи татаро-монголів.Моско вія- пряма  спадкоємниця Золотої Орди,а не Русі.Тому що Золота орда, а потім Мос ковське князівство, а згодом Московське царство- одне й те саме. Москва – це проект Золотої Орди. То звідки ж там взялось слов'янське коріння та слов'янські гени».Лице  не те!Гени теж.                                                                .                                                   Щоб довести нашу несхожість з росіянами не потрібні генетичні дослідження.  Візьмімо зовнішній вигляд московитів.«Справа у тому,що антропологія у росіянина зовсім не слов'янська,говорить Андрій Скиба.Український антрополог,професор Федір Вовк у  праці «Антропологічні особливості українського народу» виокремив риси,які притаманні українцям.Згідно з цим дослідженням,українці визначаються темним ко льором волосся – здебільшого вони шатени,високим зростом формою носа.Ніс в украї нців прямий або «орлиний», перенісся –високе,колір очей – темний, головно карий. Федір Вовк збирав дані для досліджень по усій етнічній території України – від Гали чини до Кубані»Московитам притаманні цілком інші риси.Вони  значно нижчого зрос ту,у них-світле русяве волосся,блакитні очі.«Блакитноокі «білобрисі» люди–це фіно-угри.Росіяни ,різні типи в них  дуже змішані. В москалів є деякі явно не слов'янські риси – форма обличчя, носа, губ. Вони мають короткий і широкий ніс,кирпаті,плоскі носи з увігнутою спинкою, дещо сплющене обличчя.Українці та росіяни зовсім не народи-браття.Росіяни близькі до фінно-угрів,а це мокшани,марійці,комі, карели, фіни,ханти,мансі,вепси.Вчені,які проводили сучасні генетичні дослідження твердять , що найближчі «родичі» росіян–фіни та татари .Досліджували генофонд російського народу саме російські вчені,яких не запідозриш в симпатіях до українців,але резуль тати виявились шокуючими. Найближчими родичами росіян виявились дійсно фіни і татари.«Язик ихний» збагатився такими словами із тюркської,як дєньгі,вор,казна, хазяін,лачуга,бариш. Історія про братні народи українців -росіян є стовідсотковим міфом і фейком. Дещо схожими є тільки мови і то лише відсотків на 40.« Велика і могутня російська-какає феней і матом.« Найперше, що запозичили московські прави телі в татар,то це принципи ординського кримінального права,які «відбились» у Судебнику Івана III.В судебнику відзначається,що заколот, крадіжка майна,вбивство,за підкидання своїх речей в чужий будинок, палійство майже за все застосовувалась смертна кара. В  Русі,де існувала Руська Правда,смертна кара  невідома».В Моско вії у 14 столітті була створена система оподаткування та організована армія. «Монго ли, коли приходили на території, робили перепис населення.Цей перепис давав можли вість визначити суму податку з кожного дому,з кожної людини з математичною точні стю.Ця система опадаткування була повністю запозичена московськими царями» Якщо говорити про організацію війська,то воїнами Русі були дружинники- заможні люди,як правило бояри, які жили в поселеннях та займались своїми господарствами. У разі потреби з'являлись до князя,який був першим серед рівних і йшли на війну. В Мос кві як в Орді, правителя возвеличили до рівня божества, а військо виконувало будь-які накази і не могло заперечити  володарю.Золота Одра та її «донька» Московія є чи не єдиними країнами світу,які тримали у рабстві власний народ»« Фактично вільна люди на називала себе холопом і рабом царя»« і звичаї в них з тих часів залишились, класти у домовину до покійника пляшку горілки.До 18 століття московити одягались як татарські народи» Українці та росіяни різняться на ментальному рівні.От візьмімо українську хату,каже Володимир Білінський– Я свого часу працював в Іркутській облас ті. Звідти ми везли лісову сировину в Казахстан. І от їдемо ми з водієм туди, а він каже: «От зараз буде українське село».Чому,думаю,саме українське?А побачив-зразу зрозумів-усі хатки побілені,навколо насадження,садки.Аж радісно на душі.          В цей момент водій засміявся і сказав,що невдовзі ми проїзжатимемо село російське. Приїжджаємо ми туди, а там абсолютно чорна земля. Немає нічого, жодної деревини навколо, жодної рослинки на городі. І хати такі стоять, що аж хочеться на цю хату плюнути!  В українців передається споконвіків, з покоління в покоління, любов до праці, до краси, до культури.У росіян цього немає,ніколи не було,думаю,вже не буде.                                                                                                                                         За групами крові українці є типовим європейським народом і всі європейські народи є для нас близькими або не дуже далекими родичами. За групами крові московити не є європейським народом.Етнічні корені цього народу швидше за все слід шукати в гли бинах Азії.Сучасні люди, які ще не забули радянське минуле, пам’ятають і про те, скільки разів на догоду політичній доцільності різні народи світу,в Африці,Азії чи Ла тинській Америці, називались братніми.У повсякденному житті ми називаємо братами людей,що належать до однієї родини.Родичі –це люди однієї крові і тисячі років люди ставили на перше місце у міжлюдських стосунках приналежність до однієї крові. На цій основі протягом тисячоліть існувала і династична передача влади у монархічних державах, успадкувавння майна у родинах  громадян. Формальними маркерами крові є групи крові.Серед  способів визначення груп крові визначальним є використання системи АВО.Людина може мати першу групу крові А, другу групу кро ві 0, третю групу крові В і четверту групу крові АВ і до цих маркерів додали ще резус-фактор. У більшості людей в крові присутній антиген, що міститься  і в крові макаки-резус.Цей антиген може зустрічатись у комбінації з будь-якою з названих груп крові. Резус-фактор і ми маємо вже вісім груп крові..Формула крові–це не єдине, що розєд нує або об’єднує людей,популярні  гаплогрупи,генотип у цілому. Для кожного народу характерна своя, властива лише йому, комбінація груп крові,за частотами,з якими вони зустрічаються.Це як відбитки пальців людей,або полоси зебри.Чотиривимірний простір,оберемо в ньому Декартову систему координат, а частоти, з якими зустрічаю ться чотири групи крові,відкладатимемо вздовж її осей.Кожному народу відповіда тиме точка у  чотиривимірному просторі, координатами якої будуть якраз частоти відповідних чотирьох груп крові. Відстань між цими точками і визначатиме відстань між народами за групами крові. Наведена таблиця частот груп крові для великої кіль кості країн,а не народів. Для такої країни як Московія деякі офіційні відомості є, але їх достовірність викликає великі сумніви.За  даними в Московії практично немає україн ців,хоча ми добре знаємо,що це не так І ЦЬОМУ ПРИКЛАД АВТОР  і весь Далекий Схід і Сибір також.Московія у таблиці присутня в трьох рядках: у першому з них ми ігноруємо наявність українців,у другому,беремо їх мінімальний відсоток,у третьому, беремо їх найвірогіднішу  кількість,далеко не максимальну.Дані щодо частот груп кро ві в Московії ми беремо з іноземних джерел. Ці дані стосуються населення, саме насе лення,а не етносу,що мешкає на території Московії,яка не входить до складу автоно мних республік.Саме на цій території переважно проживають українці. Відсоток московитів в Україні вважатимемо відомим точно, відповідно до офіційної української статистики.

                                            Таблиця 1.

 Перша група крові,Друга группа крові,Третя группа крові,Четверта группа крові:

Австрія-0,37,0,41,0,1,0,07 Бельгія-0,45,0,4,0,1,0,03,Болгарія-0,33,0,44,0,15,0,08,Греція-0,4,0,41,0,14,0,05,Грузія- 0,46,0,38,0,12,Московія- 0,33,0,36,0,23,0,08,Московія(без 7%  українців)-0,357,0,235,0,082,Московія(без 15%  українців)0,321,0,351,0,243,0,84,Сербія -0,38,0,42,0,16,0,05,Словакіях-0,42,0,37,0,16,0,05,США(білі)-0,45,0,4,0,11, 0,04. Угорщина-0,36,0,43,0,16,0,05.Україна-0,37,0,4,0,17,0,06,Україна без 19% московитів- 0,378,   0,408,0,157,0,056,Чехія-0,3,0,44,0,18,0,08.Наведена діаграма, що визначає відстань за групами крові між населенням України і населенням Московії, без врахування в остан ній населення, що мешкає в автономних республіках. Фактор проживання українців у Московії і московитів в Україні тут ігнорується..Відстань за групами крові  розбиті на чотири інтервали: близькі родичі (0- 0.5), не дуже далекі родичі (0.5-0.75), далекі родичі (0.75- 1.0) і дуже далекі родичі фактично,вже і не роди чі (1 - ∞). Зауважимо, що до дуже далеких родичів можна віднести і все живе на Землі, оскільки навіть у кактуса половина геному збігається з геномом людини.З діаграми видно, що для Украї ни відстань за групами крові до інших держав світу майже завжди у рази менша за відстань для Московії.Для Сербії,наших найближчих родичів,ця відстань прибли зно вчетверо менша для України,ніж для Московії.Серби для нас дуже близькі родичі,а для московитів дуже далекі родичі, точніше взагалі не родичі.По Сербії ситуація цілком зрозуміла,по розповсюдженій гіпотезі,серби переселись на Бал канський півострів саме із західної України.Для населення України близькими родичами є поляки,угорці,румуни,греки.Для московитів з перерахованих народів далекими родичами є лише поляки,,нагадаю вождя Вятка і його прихід в Росію тепері шню з теперішньої Польщі. Причому вятичі пересилились на Схід родами,навіть не племенем,так що  вождь  Вятко,був родовиим вождем,а не племінним.Цікаво, що угорці є нашими близькими родичами за групами крові і жодним чином не є близьки ми за мовою.Захопили силою  землі нинішньої Угорщини племена венгрів змогли накинути свою мову населенню цієї території, генетично розчинившись серед захопленого народу, а народ цей був від початку надзвичайно спорідненим з украї нцями-русинами.Не дуже далекими родичами для населення України є і населення Австрії і Німечини,тоді як для Московії їх народи взагалі не є родичами.Далекими родичами українців є населення Ірану,що цілком логічно,оскільки українці є нащад ками кіммерійців, скіфів,сарматів і роксолан-народів «іранського походження». Назву руси ми взяли скоріше всього від роксолан. Лише до трьох народів відстань за група ми крові для моско витів є меншою, ніж для українців. Це турки, японці і корейці. При цьому турки і японці є близькими родичами,а корейці дуже далекими, значно ближ чими до московитів, ніж до українців.Ми не спостерігаємо близької спорідненості мос калів з жодним європейським народом, зате спостерігаємо їх близьку спорідненість з народами жовтої раси.Після вилучення з населення України московитів населення України стає майже моноетнічним. З повним правом назвемо  їх українцями. …            На друге місце після сербів виходить Австрія,а у розряд близьких родичів потрапила Швеція.Не дуже далеким родичем стала Німеччина.Цікаво,якою вона б була без багато мільйонної армії турок і арабів,що заполонили цю країну в останні десятиліття?Близь ка спорідненість за групами крові між українцями,населенням Сербії,Австрії, Греції, південних німців,цілком узгоджується з приналежністю народів цих країн до динар ської європейської раси. Феноменом є Сполучені штати Америки. Там мешкають переважно вихідці з Європи,пересічний американець (білий)-це  нащадок європейців. Американці є нашими далекими родичами і близько не є родичами москалів. З цього напрошуються висновки-Не існує зв’язку між спорідненістю народів за групами крові, і спорідненістю народів за мовою спілкування.Близькі родичі-угорці і українці роз мовляють абсолютно різними мовами.Взагалі не родичі болгари і московити розмов ляють практично однією мовою,а мова московитів штучна.Існує зв’язок між спорідне ністю народів за групами крові,і спорідненістю народів за мовою спілкування. Русский язик,створений на основі македонського діалекту староболгарської мо ви.Треба визначатись щодо терміну слов’яни.За групами крові українці є типовим європейським народом і всі європейські народи,крім французів,є їх близькими,або не далекими родичами.Українці та московити і близько не є одним народом,скільки б не волав про це президент сусідньої держави.                   .                       Підсумовуючи автор скаже:Ніколи не були українці і росіяни браттями ні по батькові, ні по матері. В українців своя глибока і потужна історія, а Росія як назва так і народ виникли тільки у 18 столітті і з того часу їхня історія. Історія Росії це жахіття воєн і підкорень народів,які жили поблизу.Було у світі багато імперій,але російська найкри вавіша.Мені прийшлось поїздити по Європі і мав я можливість порівнювати, напри клад Австрію і Росію,бо жив там,Німеччину з Росією,Францію і Росію .Європейські народи ментально відрізняються від народу-раба росіян.В європейців в головах сидить порядок,а звідси і Альпи уходжені,міста прекрасні,стиль життя цілком інший. Росіянин коли захопив якусь землю,він не перетворюється на господаря цієї землі, звідси ні одного посадженого деревця чи квітки біля хати і просто жахливий бруд в домах та вічно пяні московити як чоловіки так і жінки.Європеєць господар від дня свого народження,а москаль не господар,а волоцюга.Що може черпнути європеєць від москаля-нічогісінько,а москаль від європейця може черпати мов з бездонної криниці добро,звичаї,традиції,менталітет.Москалі причіпились до українців як ріп»ях до кожу ха, бо знають, відпустять українців в Європу,а самі здохнуть,бо деградували, далі ніку ди. Європейці–Господарі,а московіти-азіати,волоцюги і дикуни.Їм не поставити україн ців на коліна і не підкоримось ми їм,різна у нас кров і менталітет. Захід росіянам не по зубах як і демократія.Завжди перемагає Бог і справедливість  і Україна з США та Євро пою переможе рашу,велику територіально,мізерну духовно.