Перша партизанська війна скіфів і персів.

     Перси зібрали велетенське військо. Геродот»батько історії», повідомляє про 700 тисяч вояків,крім членів екіпажів кораблів і ще 600 кораблів. Армія Перської держави,що рушила на територію України,була величезною. Перси привели на територію України вояків із десятків підвладних їм держав Грек Мандрокл із острова Самоса побудував для царя гігантський міст через протоку Боспор,яка з'єднує Чорне і Середземне моря, а греки (іоняни, еолійці та гелеспонтійці), які на той час залежали від перського царя,збудували міст через Дунай в районі  м. Рені на Одещині.Перси підкорили собі численні фракійські племена,що заселяли тоді територію сучасних Болгарії і Румунії,войовничих гетів, та змусили їх приєднатися до свого війська.Скіфи,дізнавшись про вторгнення,провели нараду із сусідніми народами. Тільки царі будинів, мешканці Гелону  вирішили підтримати їх у війні, решта сусідів не наважилися на опір,звинувачуючи у війні самих скіфів,які своїм володарюванням у Передній Азії спровокували персів.Це твердження було прав дою. Скіфи стали повільно відступати перед перським військом, відганяючи худо бу,засипаючи колодязі та випалюючи степ,вперше застосовуючи партизанську війну.Своє військо та війська союзників розділили на дві частини. Одним коман дував цар Скопасис,іншим–цар царських скіфів Іданфірс.Потім скіфи почали заманювати персів у землі сусідніх племен, які не хотіли воювати з персами,щоб змусити сусідів на опір. Але меланхелени,андрофаги і втекли вглиб  країн і  це було обличчя честі-не честі,а сорому і боягузтва.Перський цар направив до царя Іданфірса посланника,та вимагав від скіфів принести "землю і воду",тобто капіту лювати,а також назвав себе володарем скіфського царя.Скіфи,почувши слово "раб ство",розлютилися не на жарт.НІКИМ,НІКОЛИ НЕ ПІДКОРЕНІ СКІФИ, стали з ласки Дарія,рабами. Надіслали перському царю пташку, жабу, мишу і п'ять стріл, що означало, доки перси не злетять у небо, сховаються у воду чи зариються в землю,вони не повернуться назад,вражені скіфськими стрілами.Українці-нащадки скіфів і сарматів,адже на генному рівні їм передалась інформація про партизанську війну,а УПА це ВЗІРЕЦЬ боротьби на два фронти  з окупантами як з комуністами так із германськими нацистами.Скіфська кіннота нападала на персів,коли ті відо кремлювалися від війська в пошуках їжі та вночі атакувала велетенський перський табір.Скіфи вирішили вперше атакувати персів,бою не було, але два війська вишикувалися одне проти одного,готуючись до бою.        Вночі перський цар вирішив втекти,залишивши в таборі для маскування худобу та поранених,яким було сказано,що решта війська вирушає на вилазку проти скіфів. Бою не було з вини персів і Скіфи рушили за ними до Дунаю,виявивши, що персів немає.Скіфи значно випередили перське військо, що заблукало в степах праУкраї ни.Прийшовши до Дунаю,скіфи почали вимагати від греків зруйнувати міст.      Греки провели нараду,частина хотіла назавжди звільнитися від перського панува ння і підтримала вимоги скіфів,але Гістіей,володар іонійського міста Мілета,це територія сучасної Туреччини,заявив,що панування персів вигідне грецьким волода рям,адже без них в їхніх містах встановиться влада народу–демократія. В резуль таті греки почали робити вигляд,що руйнують міст зі сторони Скіфії, але так,щоб його можна було швидко відновити. Завдяки обманові греків,залишкам війська персів вдалося врятуватися. Історія не прощає помилок і через два десятиліття іонійські міста підняли повстання проти Дарія І,але були жорстоко розгром лені.Придушуючи повстання на островах, перські вояки проводили тотальні облави населення. Всіх мешканців міста Мілета–головного міста іонійських греків,які залишилися живими після штурму,виселили на пустельне узбережжя Черво ного моря.Відтяту і набальзамовану голову Гістіея, який колись на Дунаї втратив шанс на визволення для своєї країни надіслано Дарію І.Скіфи уклали союз проти персів із найсильнішою грецькою державою Спартою,а V-IV століття до нашої ери,період найбільшого розквіту Великої Скіфії.Країна торгує з грецькими містами Північного Причорномор'я, постачаючи їм експортний товар нашої землі–зерно.У цей час до половини всього зерна,яке споживали Афіни,надходило зі Скіфії.                                         .               .                                                                         В праУкраїні була  велика кількість племінних центрів і центрів провінцій і значну або  і більшу частину населення багатьох із них становили прасло в'яни.У Ніконії в 470-460 pp. до наших днів,карбують монети із зображенням скіфського царя Скіла.У V столітті до нашої ери скіфи встановлюють свій протекторат над грець ким містом Ольвією, що виникло у першій половині VI століття біля гирла Пів денного Бугу, це село Парутине Очаківського р-ну,Миколаївщина Україна.

                                  Македонія.

     У середині IV століття до нашого часу, на заході Балканського півострова стрімко набирала сил Македонська держава. Македонія починає домінувати серед  грецьких держав та над сусідніми фракійськими та іллірійськими племенами. У 339 році, за царя Філіппа, батька Олександра Македонського, македонці завдали скіфам поразки. У бою загинув 110-літній чи 90- літній скіфський цар Атей.За переказам він мав більше 60 синів.,а ця поразка-була втратою скіфами влади над Нижнім Подунав'ям. У результаті походу Олександра Македонського,який у 336 року до нашого часу стає царем Македонії,македонці у 335 році  підкорили приду найські гето-фракійські племена.Грецькі міста Нижнього Подунав'я виходять із залежності від скіфів і приймають владу македонського царя.У 334 році до нашої ери, Олександр Македонський почав свій знаменитий похід на Схід.Амбіційний македонський цар мріяв стати володарем усіх найбільш цивілізованих країн світу. Цей час-пік могутності Македонської держави.У 333 році Олександр розбив військо перського царя у битві під Іссами,захопивши його родину в полон. До 331 року,Олександр Македонський взяв штурмом неприступне острівне місто Тир у Фінікії, міста Дамаск у Сирії та Газу в Палестині та підкорив усю Малу Азію, Сирію,Єгипет. Македонські війська форсували ріки Тигр і Євфрат,щоб вдертися в серце Перської держави Мідію.В цей час намісник Олександра Македонського у Фракії Зопіріон отримує наказ від імператора виступити в похід на допомогу Олек сандрові Македонському– північним узбережжям Чорного моря.По ходу македонці планували підкорити скіфів та Ольвію, яка, на відміну від решти грецьких міст,до того часу  не визнала влади Олександра,а зберегла союз (протекторат) скіфів.           В похід під керівництвом Зопіріона проти скіфів виступило численне військо-30 тисяч македонських і фракійських вояків, численне, якщо брати до уваги,що Олександр Македонський здійснив свої грандіозні завоювання в Азії та взяв найбільші міста Ажзії силами  32 тисяч бійців. Історії відоме ім»я другого непереможного Олександра  Македонського і його породила наша українська земля і ймення йому, кошовий війська запорізького ІВАН  СІРКО,про це я писав в своїй 3 книзі,що має назву» «Україна-рай  трипільців,край слов»ян- арійців,країна наших козаків» У Скіфії македонці вперше зазнали нищівної поразки.Сталося це на піку їх могутності.Армія Зопіріона швидко дійшла до Ольвії і взяла місто в облогу. У порівнянні з містами, які македонське військо захопило в Азії,Ольвія була далеко не найбільшим градом.Його населення протягом історії не перевищувало 25 тисяч осіб.Щоб відбити напад македонців,влада Ольвії пішла на нестандартні заходи–відпустила на волю всіх рабів і скасувала мешканцям міс та всі борги,завоювавши цим велику популярність,а на оборону Ольвії встало все населення міста.Македонцям  не вдалося розбити скіфів і їм прийшлося зняти осаду міста.Армія,цілих 30 тисяч македонців і фракійців марш-кидком наближа лись до Ольвії,але архонт старий і досвідчений лис, виставив залоги розвідників із західної сторони,а також північної,звідки могли появитись фракійці з македонцями і наказав у випадку небезпеки палити  мокру солому, щоб сповістити місто про небезпеку. Першим побачив фракійців скіф Пал (воїн) і зразу ж підпалив мокру солому, що диміла і сповіщала архонта Ольвії про небезпеку. Зопіріон розділив  на 3 частини своє військо і воно звідусіль перло на Ольвію і тоді скіф Амізок, відомий своїм побратимством з Дандамісом,що за нього віддав своє око ворогу,з півночі підпалив цілу скирду мокрої соломи, яка диміла і сповіщала архонта про небезпеку  Ще один скіф також підпалив мокру солому,добре що днем пішов хороший літній дощ і з північного заходу сповістив місто про небезпеку. Архонта грецької Ольвії ці дими із різних напрямків насторожили,бо він добре знав тактику греків,сам був греком і воював ПРОТИ царя скіфів Атея,що  загинув,.Південна ніч охопила зем лю південної України раптовою  темрявою,але знав архонт,що в темну ніч греки нападають,а укріплені міста беруть.                        .                                                                     Тому дві брами міста були зачинені на рекіш,а військо оборонців Ольвії чека- ло нападу загарбників. Не дочекались оборонці міста нападу греків і цьому мають дякувати полководцю Зопіріону,котрий знаючи архонта Ольвії особисто та його розум і смекалку,побачивши сигнальні дими,вирішив дати відпочити своїм воям перед штурмом фортеці.Роздягли Зопіріона з металічних лат спеціалісти і він у своїй палатці,витягнувши ноги відпочивав  та віддався спогадам.Мав Зопіріон ті ж роки,що і Олександр Македонський і саме його вибирав імператор  у воєннача льники противника,бо виділявся він жвавим і практичним розумом та кмітливістю. Як правило перемагав Олександр,але не піддавався йому навмисно Запіріон,чинив відчайдушний опір і було так,що кілька раз він вистроївши  свою кінноту клином, перемагав знамениту фалангу Олександра  Македонського.Пригадував,що перед виходом із столиці, підізвав до себе Зопіріона Олександр і віддав  голосно наказ, щоб всі чули,про те,що він буде його намісником у Фракії і  Північій Македонії, після чого поїхав майбутній імператор на Схід,здобувати славу.             .               Гордився званням  намісника,воєнначальник Зопіріон і наказ про підкорення Скіфії та Ольвії з проходом війська по берегу Чорного моря Олександру на допомогу,грів його себелюбство. Ніч теплими долонями закрила повіки грека і він заснув. Була глуха і темна,хоч око виколи, ніч,але грецькі дозорці охороняли сон воїнів.Архонт позвав до себе воєнначальника скіфів Агара і радився з ним,щодо нічної вилазки в стан македонців,як не раз робили скіфи.Агар повністю погоджувався на вилазку, було далеко за північ і сказав,що має прекрасних бійців для нічних вилазок з скі фів-орачів,предків слов»ян,які бачать вночі наче сови.Не дуже скіфи довіряли греко ольвійцям,бо все таки греки як і македонці,а не рідна  їм сколотська кров.Вилазку скіфів очолив зрілий воїн на ймення Арнав,що був в походах проти греків скіфського царя Атея,7 чи 8 років до цього.  Арнав давав ледь чутні команди,але всі воїни-скіфи,слов»яни та греки чули їх і беззастережно виконували,а цілий загін слов»янина Голуна,що був зірким,пішов у ніч,а присутність там словян,скрасили вогні з різних точок військового стану греків. Це був сигнал для решти,тому і ольвійці і скіфи не чутно підійшли до самих великих палаток і гострими наче лезо бритви мечами,перерізали горла македонцям і фракійцям.Зопіріон проснувся від криків та побачив жахливу картину,його весь табір горів і тут забіг вістовий,що повідомив про напад скіфів та праслов»ян та і це сам зрозумів грецький воєнначальник,що віддав наказ  порахувати вбитих і про втрати доповісти йому. Про поранених жодного слова не промовив,тому вістовий пішов геть виконував наказ та полічив всіх фракійців з македонцями,було їх десь з 350 мертвих.Побоявся цю новину  нести Зопіріону вістовий,адже завелика кількість жертв  для скіфської вилазки нічної,наказавши іншому молодшому вістовому,про це повідомити воєнначальнику греків.По голосу впізнав,що інший вістовий говорить про кількість загиблих,але нічого не сказав Зопіріон,бо добре знав,що недостовірна або брехлива інформація,тягне смерть вістового,а  смертей було забагато у цю ніч.Тільки кивнув головою і відпустив вістового, більше нічого не питаючи.В наш час триває війна між окупантом московитом-касапом і  українцями,ЗСУ на сході України  і в Криму,що ними окупований. Видається мені,що сам в.путін разом зі своєю брех ливою собачою сворою -зграєю,буде скоро тримати відповідь перед Богом і разом з брехунами піде в пекло,слугувати антихристу.За командою Арнава ольвійці разом із праслов»янами та скіфами відійшли у ніч і ніхто їх не знайшов,наче розчини лись. Зранку був штурм Ольвії,що запам»ятався афоризмом слов’янина Голена, який бачучи, що драбиною лізе македонець-грек,говорив до нього:» Сліпаку, де  ти лізеш,чекає на тебе смола гаряча і виливав з пів казана киплячої смоли на напад ника»Тільки страшний крик македонця сповішав  довкілля,що він, все зрозумів по слов»янськи,а могутньому Голену жінки приносили дві ато й три, новий казан смо ли і він вичікував ворога,говориячи йому  ту ж фразу,що стала афоризмом.Голен цей могутній слов»янин,що вночі очолював зірких наче сови слов»ян,був з міста Голуня на ріці Ворскла і він зовсім не чув втоми,коли македонці з фракійцями пішли на штурм.Скіфи,сім- вісім років перед цим,воювали з македонцями на Дунаї і Голен особисто брав у  боях участь.Військоий полководець македонців Зопіріон ще декілька разів пробував взяти фортецю штурмом,Це було на протязі цілого дня, в обід, вечером,на світанку,але Ольвія не здавалась і Зопіріон так її і не здобув Безрезультатну облогу з Ольвії довелося зняти того ж року.Відвідав табір Зорпіріо на як би зараз сказали,міністр закордонних справ величезної імперії Олександра, головний вістовий,скіф Сколот,що вірою і правдою служив своєму господарю і пану імператору,після того як був взятий в полон при захисті скіфського царя Атея.Саме Сколоту довіряв найбільше із всіх вістових імператор вже давно і самі важкі завдання давав йому,а він їх всі добросовісно виконував. Сколота особисто знав Зопіріон і коли побачив його обличчя в своїй палатці, перелякався,бо добре знав,що Олександр  Македонський переможець,а поразок не  терпить і вбиває полководців.Зопіріон не міг похвалитись нічим, бо перемоги не здобув, подумав, що це смерть його прийшла.            .                                .                                            Знав добре Сколота тому щиро і правдиво розповів йому про облогу Ольвії, про нічні вилазки скіфів і смерть,яку вони навкруги сіяли.Жоден м»яз на обличчі Сколота навіть не поворухнувся,але в душі радів він,що його  родичі дають такого жару  фракійцям і македонцям,що ті не можуть взяти Ольвію. .Ненароком Зопіріон віднайшов слабу струну душі Сколота і вона була в лю- бові до свого народу,до своїх скіфів.Тільки промовив Сколот:»Ти добре знаєш Олександра,йому не потрібне військо-обуза,а жваві і бойові воїни. Я не раджу тобі своїх виснажених в боях бійців,враховуй ще і перехід, відправляти до Олександра,а він вже в Єгипті. Краще знімай облогу Ольвії і йди з військом до столиці своєї,чекай його нака зу».            .                         .                                                                                        Просто з величезним задоволенняим дав команду Зопіріон знімати облогу фортеці Ольвії,а воїни його були в захваті від цієї команди і зразу ж виконали її на очах Сколота.Під час відступу поблизу Дністровського,кажуть Хаджибейського лиману, македонське військо було вщент розбите скіфами.Загинув і сам полководець Зопірі он від руки старшого скіфського воєнначальника СКІЛА в час цієї битви.Говорять чи мо й брешуть люди,що македонець Зопіріон  в гніві був страшним і навіть безрозсудним.Скіл чи може тотемна птаха слов»ян сокіл,щось занесла у вухо Запірі она і від цих слів геть здурів македонець.Почав погрожувати смертю скіфу,який її ніколи не боявся і говорив Скілу,що взяв би і Ольвію приступом,але мав наказ залишити її. Чим раз більше запалювався грецький полководець,а Скіл був дуже спокійним і їхав собі своїм конем,жодного слова не сказавши Зопіріону.Потім погрози вже починали діставати Скіла і він показав греку свій лук.Чудовим стрільцем з лука був Скіл і своїм жестом дав зрозуміти воєнначальнику македо нців, що може і вбити його, якщо він не замовкне.Зопіріон не замовкав,а навпаки паплюжив особу Скіла і  тоді скіфський чи праслов»янський сокіл повністю оправ дав своє ім»я. Дві стріли випущені з лука Скіла впнулись в шию Зопіріона між лусками  металічих лат і забрали його життя  та і потребу пояснювати чому Ольвія так і не була  ними взята.Мешканці Ольвії хизувалися цією перемогою перед реш- тою греків,які змушені були визнавати владу македонського царя. Ольвійці почали карбувати монети із зображенням скіфської зброї-лука із сагайдаком,завдяки якій було здобуто перемогу. У Фракії під впливом розгрому Зопіріона піднялося повстан ня проти влади Македонії.А скіфи,зруйнували кілька грецьких міст,що підтримали Зопіріона,серед них був і  Ніконій- територія с. Роксолани Овідіопольського р-ну, Одещина.Більшість фахівців-індоєвропеїстів світу відносить територію Украї ни до індоєвропейської батьківщини.Внаслідок контактів праіндоєвропейців лісосте пового Подніпров'я із землеробами балканськими  здійснюється трансформація праіндоєвропейців в ранньоскотарське  суспільство.В лісостепах і степах України відбулося відокремення скотарства в самостійну галузь господарства,а скотарство стимулювало  динамічне розселення найдавніших індоєвропейців з півдня України безмежними степами Євразії.Племена маріупольського типу застосовували засипання  поховань червоною вохрою.Ця традиція була продовжена воїнами-ско тарями середньостогівської культури.Середньостогівці уперше приручили коня на теренах Європи.В  подальшому це призвело до винайдення бойової колісниці та кін ноти.Нові археологічні знахідки стверджують,що в  в українських степах і лісосте пах поширилося конярство, культ коня.Це відобразилося в священних книгах індо аріїв провідною культовою твариною котрих був кінь.                                               . Славнозвісний історик Запорожжя Дмитро Яворннцький, систематизуючи історію запорозького козацтва, досліджував також козацьку культуру, особливо звертав увагу на такі її архаїчні елементи, як культи коня, шаблі. Д.Яворницький (1990) писав, що для запорожця кінь у повному значенні слова виступав його «другим я», зі смисловими епітетами вірного друга, милого брата, не безмовної тварини, а розумної істоти, в усьому рівної людині. Помітний інтерес становить героїчне сказання, котре перегукується з розповіддю Геродота про поклоніння скіфів богу-мечу. В часи козацтва поклонялися шаблі .Опис сходження Батрадза на жертовне вогнище,що складалось з багатьох возів деревного вугілля і коли вогонь спалахнув на повну силу, мечем відрубував чоловікам, які підтримували це вогнище, голови й зап'ястя. Коли ж Батрадз захотів умерти, то дав зрозуміти нартам,що поки його меч не буде кинутий у море, він не зможе увібрати смерть, оскільки в його мечі містилася його «зовнішня душа».Бойовий пояс у скіфів і в сарматів, містив у собі істотний сакральний зміст.«Оперізування поясом було важливим обрядом у індо іранців і личило тільки двічі народженим.Етнонім «сармати» походить від давньоіранського «сааремат»«оперезаний мечем».Бойовий пояс із мечем формував атрибутику дорослого воїна і свідчив,що юнак пройшов відповідну посвяту у повноправні члени суспільства.У стародавній Індії,за законами Ману, неодмін ною деталлю ініціації для кшатріїв було оперізування. Існує точка зору, що культ меча був принесений до Європи з північночорноморських степів готами. Це германське плем'я, яке дислокувалося в українських степах у II–IV століттях нашої ери,засвоїло чимало  елементів культури степового скіфо-сарматського світу.Готи, мандруючи на захід, переносять до Європи з євразійського степу тактику кінного бою,важкоозброєну кінноту, культ коня і меча.Символіка меча вкраплена в тканину багатьох германських фольклорних джерел,легенд,переказів, міфів,історичних пі сень.Сам верховний бог Одін вручав воїну-герою меча,котрий вважався не просто одним із видів зброї, а надприродним помічником,товаришем героя.Меч отримував власне ім'я,меч Сігурда увічнений під ім'ям Грам, меч Регіна  Ріділь, а меч Фафніра -Хроттлі. .Серед стародавніх германців існував звичай озброювати юнака по досягненні ним повноліття, що здійснювалось на святкових зборах племені батьком або його родичем у вигляді дару вання юнакові списа й меча,і він вважався уже дорослим воїном.Меч,увігнаний у землю по саме ків'я, є священною складовою частиною ритуалу присяги.Присяга,котру приносили на зброї, засвідчена в «Едді» і в юридичних джерелах ледь не всіх германських народів. Один з видів присяги на зброї знаменує у північноєвропейських народів вступ до комітату (військової дружини вождя). Зберігся і розвивався давній індоєвропейський культ меча і бойового пояса в середньовічній Західній Європі. Постає питання, яким чином узгоджувалося християнство,релігія миру,панівна ідеологія Європи ,покло нінням війні та її атрибутам,мечу. сВ час нічної варти не тільки юнак-неофіт підлягав випробуванню і очищенню, але очищалася і освячувалася його лицарська зброя, в тому числі меч.Французькою мовою вираз «оперезати мечем» був еквівалентним у середньовічній Європі вислову «зробити лицарем». Прийом у лицарі використовувала християнська церква, щоб через «благословення» зброї прищепити посвячуваному в лицарі думку, що від цього моменту він зобов'язаний бути християнським воїном і захисником церкви. Священик у своїй проповіді проказував: «Благослови, Господи, цей меч,щоби раб твій відтепер був захисником церков, удовиць, сиріт і всіх, котрі служать Тобі, супроти зла єретиків». Після вручення посвячуваному меча в ім'я святої Трійці священик наголошував: «Користуйся цим мечем для захисту себе і святої Церкви Господа і для знищен ня ворогів хреста Христова і віри християнської».».                                 .      Суттєву вагу мало не лезо меча, а його руків'я, яке починає нагадувати хрест. В середні віки хрестовидне руків'я меча нерідко містило порожнини й усе частіше використовувалося для зберігання християнських реліквій. В руків'я Роландового меча були вставлені кров святого Василія, нетлінний зуб святого Петра, волосся божої людини Діонісія, шматок ризи Діви Марії. В руків'ї іншого меча знаходився цвях із хреста. Сама хрестовина ків'я меча виконувала визначну культову роль. Ритуальна формула поклоніння святому хресту провіщала: «Це хрест Господній, від якого тікають вороги».На полі бою меч європейського лицаря був не тільки реальною військовою зброєю,від якої тікали вороги,а і символом хреста Господ нього.Традиція продовжувала розвиватися в Київській Русі. Меч уособлював символіку війни:«зайти мечем» означало «завоювати»,«оголити меч» свідчило про відкриття бойових дій. Меч був символом  князівської влади та ознакою свя щенної судової влади князя:«Князь недаремно носить меч на помсту злочинцям, і на похвалу тим,що добро творять»У «Повісті временних літ» літописець розпові дає про збір хозарами данини з поневолених полян. Коли поляни принесли данину,мечі, це дуже занепокоїло хозарських ватажків, оскільки вони вважали, що полянськнй меч сильніший за шаблю хозар,незабаром надійде край їхньому пану ваню: «Будуть вони збирати данину і з нас, і з нашої землі.Сталося так.                              Стародавній культ меча перейшов і в християнську епоху  Русі.Побутування культу меча серед лицарства Київської Русі засвідчує «Слово о полку Ігоревім» В Україні в козацькі часи XV–XVIII ст.оліття шабля перебрала на себе не тільки військові функції меча, але і його стародавню сакральну символіку Давня традиція культу меча на теренах України не обривався ані в часі, ані в просторі. Про це дуже добре свідчить український фольклор.В численних думах, історичних піснях, леген дах, зустрічаємо часті згадки про козацьку зброю, йдеться не тільки про шаблю, а й про меч хоча він давно вийшов з військового ужитку)Це є свідомим акцентуванням уваги на військовій і сакральній специфіці, що об'єднувала шаблю і меч як залишки стародавнього культу меча. Ставлення українських козаків до шаблі подібне до ставлення германських,слов'янських воїнів європейського лицарства до меча.                     Д.Яворницький,каже,що шабля була необхідною зброєю для козака і що в козацьких піснях вона пестливо перетворюється  в«шаблю-сестрицю, неньку-рідненьку,дружину-панночку»:Ой, панночко наша шаблюка! З бусурманом зустріва лась,не раз, не два цілувалась.Ставлення козаків до шаблі як до жінки успадковане від пращурів,що пов'язано з традиціями первісних чоловічих військових громад. .Українськими козаками зазвичай обожнювалось виснажливе похідне життя і роль у ньому власної шаблі незамінної подруги:Вечеря нам буде по два сухарі,а постіль буде_шовкова трава,дівчиною буде,шабля гостра. Д.Яворницький стверджував, що, як істинний лицар, запорожець надавав перевагу шаблі перед будь-якою іншою зброєю, особливо рушницею, облагороджуючи її характеристикою «чесної зброї». Як «чесну зброю» її слід було застосовувати проти чесних воїнів, а проти такого бусурманського народу, як татари,потрібно діяти «не шаблями, а нагаями». Козацька шабля  в Україні  належить до шляхетно-лицарського козацького стану, перемоги над ворогом,гаранта Козацької державності.Виговський говорив інозем ному послу, що як московський цар у своїй землі цар,так і гетьман. Хмельницький у своєму краю князь або король,бо він свій край шаблею здобув і з ярма визволив. Сакрально-військовий культ шаблі, як символ і оберіг молодої козацької Української держави, увічнив у своїх поезіях І.Мазепа. Нехай вічна буде слава,Же през шаблю маєм права.У XVIII столітті шабля була поширена серед козацтва ,серед старшини.Культ шаблі у середовищі козаків набув  релігійно-християнського забарвлення. Витоки-традиції сягають тих часів, коли в процесі християнізації Європи,в ході освоєння церквою сакральних форм, лицарський меч з хрестовидним руків'ям набув символу значення зброї християн.Запорожці полюбляли під час великих церковних ПОДІЙ- в день Водохреща (6  чи 19 січня),Пасхи, Богоявлення, Покрови (1 чи 14 жовтня), збиратися з усіх куренів, найближчих паланок та зимівників,верхи й пішки,при всьому озброєнні, в найкоштовніших своїх шатах біля Січової церкви.Збирались козаки,щоб послухати святкову літургію .Тоді    освя чувалася козацька зброя і шабля, на боротьбу з ворогом.Це було неспростовним доказом того,що запорожців вважали Христовим воїнством та захисниками христи янської православної вір.Легенда про сотника Харка розповідає, що вороги-ляхи, захопивши його в полон і маючи намір вбити,зіштовхнулись із перешкодою, їхні шаблі не змогли позбавити козака життя. Лише козицькою шаблею зарубали вони Харка,тому що шабля його була лицарська,і тільки вона зуміла його перемогти та заподіяти йому смерть.                                                                 .                 Бойовий пояс мав  сакральну символіку,але він використовувався козаками за своїм прямим призначенням. Пояси у козаків були трьох типів.Перші -парадні з тканини, що їх козаки намотували навколо себе і ходили «як той лицар».Другі-бойові,виготовлені із шкіри,у котрі було припасовано ремінчики для пістолів, люльки, кинджалів та шаблі. Шаблі козаки носили низько- як іде козак,то шабля за ним так і волочиться.Треті-бойові шкіряні череси-пояси, що застосовувалися коза ками.Бойовий пояс зберігся у сучасному традиційному одязі карпатських горян-гуцулів.Це широкий шкіряний чоловічий пояс-черес,пристосований до носіння топірця, ножа,люльки,а  гуцульський юнак ставав дорослим як батько дарував йо му черес.Серед українських козаків-лицарів культ шаблі мав кілька істотних рис. По-перше, він був плодом впливу прадавнього військового культу меча і бойового пояса як прояву бога війни,символу воїнів.По-друге, зв'язок був практично неперер вним для індоєвропейської традиції,починаючи від воїнів перших індоєвропейців,-хетів,греків,скіфів,сарматів,аланів,римлян,германських і слов'янських племен, євро пейського лицарства, включаючи українське козацтво.По-третє,шабля, як і меч, істинно лицарська зброя, компонент належності до середньовічного лицарського стану,до козацько-шляхетської лицарської верстви. По-четверте, шабля становила принципову рушійну силу, один з різновидів зброї, якими козаки боронили і захи щали християнську віру..Шабля-вияв сакрального культу шаблі як зброї коза цького Христового воїнства вважалася настільки необхідною зброєю для козака, що в козацьких піснях завжди називається «шаблею-сестрицею, ненькою-ріднень кою, дружиною-панночкою».                

                      ОЛЕКСАНДРІЯ.                  

      Ще зі школи нам відомо,що О. Македонський був найбільш талановитим полководцем греків і він підкорив багато азійських народів,створивши імперію.і що він не програв жодної битви.Мало кому навіть серед свідомих українців  відомо,що в історії України є другий Олександр Македонський,що не програв жодної із своїх битв, на ймення Іван Сірко,що наказав  перед своєю смертю,відрубати  праву руку і носити козакам її перед боєм для перемоги.Завдяки своїй воєнній тактиці маке донці неодноразово перемагали в Азіі Вони  дуже вдало поєднали скіфську тактику кіннотного бою,за якої загін кіннотників,македонських "гетайрів",шикувався наступав клином, з удосконаленою грецькою фалангою.Фаланга передбачала бойове шикування списоносців на кілька рядів углибину,завдяки чому утворювався "ліс" зі списів перед обличчям ворога.Так гинули навіть  індійські слони.В результаті східного походу Олександр Македонський здійснив велетенські завоювання, зруйнувавши найбільшу державу тогочасного світу,Перську імперію. Маке- донська армія, в кількох битвах поспіль розбила значно численьніші армії перського царя,підкорила землі від Єгипту і Сирії до Вавилону та Індії. В єги петській Олександрії поховане тіло грецького імператора,яке він і засну- вав. Народився Олексанюдр Македонський в столиці Македонії  Пелле. Його батьком був цар Македонії Філіп-11,а мамою Олімпіада,дочка Молоського царя Неоптолема. Народився майбутній герой в липні 356 року до нашої ери. Царському освіту син Олександр отримав при дворі македонського царя, ари стократичну освіту. Освіта полягала в навчанні письму, грецькій .літературі, математиці, гри на лірі. Коли  Олександру виполвнилося 13 років, спеціально для його виховання в Македонію був запрошений грецький філософ Аристотель.Він розмовляв з Олек сандром про етику,природознавство,політику.В юності Олександру вдалося прибо ркати коня Буцефала,що не давався навіть самим досвідченим воїнам.З тих пір Буцефал став вірним супутником Олександра у всіх його походах.і в честь коня було назване місто.338 рік до наших днів–під час чергової македонсько-грецької війни Олександр зіграв ключову роль у перемозі свого народу і подальшому вста новленні македонської гегемонії в Греції.Був удостоєний еллінського громадянства, коли здійснив поїздку в Афіни з дипломатичною місією.Частішають конфлікти Олександра з його батьком, що розлучився з своєю дружиною  Олімпіадою,яку Олександр дуже любив. Олександр провів деякий час далеко від палацу столиці, в Іллірії. Після повернення між сином і батьком знову спалахнула сварка –Філіп не дозволив Олександру одружитися на дочці карійского царя,звали яку Пекло. ...    Говорять,що Олександр.причетний до вбивства свого батька,а це була  весна 336 року.Щоб стати єдиновладним правителем в боротьбі за престол-були суперникеи рідний брат Каран і двоюрідний брат Амінта. Обидва були знищені, тому що Олександра підтримало військо,і він став царем.Літо 336 року до нашої ери–грецькі поліси відмовляються визнати Олександра гегемоном Еллади. Цар особисто відправляється в бунтівні землі і домагається не тільки покірності з боку Афін, але і обрання головою релігійного союзу держав Північної Греції-Дельфійської амфіктонії. За ініціативою Олександра в Коринті відбувся з’їзд і на ньому прийнято рішення почати війну проти держави Ахеменідів.Олександр призначений верховним воєначальником Елади.На тому ж з’їзді в Коринті увійшов в історію діалог Олександра і філософа Діогена.Олександр поцікавився,чи немає в Діогена якого-небудь прохання до нього. Діоген відповів ствердно і попросив царя не затуляти сонце.334-333 роки,перський похід Олександра Македонського і перед ним,він роздав друзям все своє майно.Правити Македонією тимчасово зали шив стратега Антипатра.Початком  кампанії проти Ахеменідів- вступ македон ського війська в Малу Азію.Грецькі поліси,здавалися без бою за винятком Мілета і Геликарнаса. .Олександр один за іншим скидав тиранічні перські режими в містах і встановлював звичний йому демократичний лад.До кінця 334 року у руках Олексан дра опинилася вся західна частина Малої Азії.333 рік-похід триває, Олександр з військом йде вглиб країни. Завойована Фрігія.Тут відбулася  подія,легенда .В Гордії (столиця Фрігії) існував  надзвичайно заплутаний вузол.Людині,развязавшій його, за переказнами,судилося стати володарем світу. Олександр поступив з вузлом дуже просто – він розрубав його ударом меча і літом 333 року військовий похід завершено.Мала Азія підпорядкована македонському царю повністю. Осінь 333 року,проти Олександра Македонського виступив перський цар,Дарій III Кодо ман. Відбулася битва недалеко від міста Ісс,на річці Пінарі, перси чисельно значно перевищували македонців.                                                  .                                           Дарій був розбитий,а його сім’я у складі матері,дружини і трьох дітей,серед них  спадкоємець престолу,захоплена в полон.Дарій втік за Євфрат,а Олександра ця пере мога зробила правителем Середземномор’я. Перемога при Іссі давала Олександру два варіанти дій.Перший,переслідувати Дарія,другий-податися на південь.Як досвідчений стратег,О. Македонський вибрав другий варіант.Це дозволило  переш кодити персам об’єднатися з  полісами,але і позбавити їх можливості скористатися фінікійським флотом. Міста Фінікії (за винятком Тіра) здавалися Олександру без бою.Літо 332 року–семимісячна облоги Тіри закінчилося перемогою македонців . До цього часу Олександр володів вже всією острівною Грецією. Після взяття Тіра Македонці вступили в Палестину.У Палестині Олександру  здалися самаритяни.З Юдою довелося боротися.Після перемоги Олександр надав іудеям право зберегти свою політичну автономію. Грудень 332 року до нашої ери  Олександр Македонсь кий захопив Єгипет.   В Мемфісі він проголошений фараоном,а незабаром в дельті Нілу було ним засноване місто Олександрія,назване на його честь.Легенда свідчить, що в Єгипті Олександр Македонський відвідав святилище бога Амона,що очолював давньо єгипетський пантеон. Оракул оголосив Олександра сином Амона. В 331 році він засновує три міста за річкою Йордан і ними є Пела, Герас,Діон і під ко рює повсталих самаритян,того  ж року  одружується з родичкою Дарія III Барси ною,а це дає йому право претендувати на перський престол. Осінню 331 року Олександр  Македонський фактично знищив перську армію,що багаторазово пере вершувала за чисельністю його військо. Це відбулося за річкою Тигр,а Дарій III утік знову,на цей раз в Мідію.Правитель Вавилону відкрив Олександру міські ворота, і в нагороду  Олександр наказав відновити храми,зруйновані 100 років тому Ксерксом.Грудень 331 року,Олександру здалися Сузи,столиця держави Ахеме нідів,а через спір з Ахаменідами  О. Македонський розпочав війну.Червень 330 року – македонське військо вступило в Іран і зайняло Мідію.Військова компанія проти Ахеменідів було завершено.329 рік,Олександр завойовує Месопотамію і щоб примиритися з місцевими вельможами,він одружується на дочці одного з них,Рокса ні.Багато Олександрій по всьому світу розкидано,є вони і в Україні.Цар Македонії веде себе,як правитель Персії-носить східний одяг,дотримується чужинських звича їв, навіть заводить гарем,тому македонське військо не задоволене. Після невдалого замаху на Олександра, страчений Парменіон,але через ці події полководець пішов на деякі поступки своїй армії і відправив на батьківщину солдатів і воєначальників, не придатних до служби.328 рік,черговий замах на Олександра, невдалий. Головою змовників був учень Аристотеля, Каллісфен. . ..                                                             Причиною змови стала ідея Олександра ввести перський звичай кланятися правителю до землі.Весна 327 року-О. Македонський вступає в Індію. Царства на правому березі Інду підкорилися йому абсолютно добровільно. Переправившись через Інд, Олександр вторгся в Пенджаб. Після запеклого бою македонці увійшли в місто переможцями.У битві загинув кінь Олександра Буцефал.В його честь було назване  місто–Букефалія.Після взяття Пенджабу Олександр Великий просувався далі на схід.Тільки бунт солдат зупинив  його війська перед річкою Ганг.Солдати втомилися від нескінченного походу і змусили свого полководця повернути назад. Олександру довелося розлучитися з ідеєю про світове панування. Землі на схід від Інду він передав колишнім володарям.Початок 324 року–Олександр офіційно оголосив в Сузах про закінчення свого багаторічного походу.Тепер Олександру Македонському,якого вже називали Великим, належали величезні території,що включали в себе крім Македонії та Греції, Фракію,Малу Азію,Палестину,Сирію,Єгипет,Лівію, Вірменію, Месопотамію, Іран,Середню Азію і північний захід Індії.Всіма цими землями потрібно було  керувати. Олександр взяв в дружини Статиру дочку покійного  вже Дарія III і Парисатиду,дочку правителя Ахеменідів.Це дало йому право вважатися спад коємцем Ахеменідів,а воїнам Олександра було наказано одружуватися на перських аристократках і жінках знатного походження на всіх завойованих територіях.Імператор  намагався створити єдину еліту в своїй державі.Зима 324–325 років,останній похід Олексан дра.  Полководець виступив проти каситів,що займалися грабежами  на околицях Месопотамії.Після успішного розгрому повстанців армія пішла в Вавилон. Олександр планував військову експедицію на захід,маючи намір дійти до Гібралтар ської протоки і захопити Карфаген, Іспанію, Сицилію і Північну Африку.Літо 323 року,після бенкету у свого друга,Олександр Великий тяжко захворів. Є версія,що О. Македонський був голубим.Досі неясно, що з ним сталося-можли во,просто сильна застуда, а можливо отруєння. У злочині підозрювався Іола,син одного з намісників Македонії,якого Олександр збирався зняти з посади.13 червня 323 року до нашої ери,Олександр  Великий-Македонський,помер у Вавилоні. Перед смертю він встиг попрощатися зі своїм військом.Тіло правителя було перевезено і поховано в Олександрії,яке він заснував в Єгипті.В Олексадра не було спадкоємців. На момент його смерті дві з його дружин (Барсина і Росксана) були вагітні. У обох народилися сини,Геракл і Олександр,але вони загинули під час наступних  воєн,величезна імперія стрімко і нестримно розпадалася. Розгроми армій Дарія І та Зопіріона,полководця Олександра Македонського, мали визнача льне значення для долі Північного Причорномор'я, а також суттєво вплинули на історію Європи та Азії. Вони показали, що навіть армії найпотужніших держав світу не здатні вийти переможцями з війни із Скіфією.  Спадкоємці Олександра Македонського і впливові держави,включаючи Рим, довго вважали за краще утримуватися від спроб завоювати Скіфію,зважаючи на войовничість та зви тягу її  воїнів-мешканців. Після вторгнення Дарія в праУкраїну,скіфи зібралися помститися царю персів та відправили у Спарту послів і уклали військьовий союз з спартанцями.Було вирішено, що самі скіфи зроблять спробу вторгнутися в Мідію вздовж  ріки Фасиса,в той час як спартанці з Ефеса підуть всередину країни на з'єднання зі скіфами.Цар спартанців Клеомен, коли прибули скіфи для перего ворів, часто спілкувався зі скіфами,спілкуючись  більше ніж треба пив вино. Він навчився пити нерозбавлене,а спартанці,коли хочуть випити хмільного вина, кажуть:"Наливай по-скіфськи.»                  . .                       

                                                    ДЖУРИ .

Групи юнаків, які готувалися стати захисниками племені через обряд посвячення у дорослі воїни-ініціацію,жила спільно,віддаючи весь свій час на тренування і ця традиція бере свій початок з первіснообщинного ладу.Вони навчалися швидко бігати, прицільно влучати з лука і володіти іншою зброєю,займалися різними фізичними вправами,вивчаючи міфи і перекази про подвиги предків і легендарних героїв,що повинні були зміцнювати дух юнаків. Згодом ці групи трансформувалися у чоловічі союзи, добре відомі в історії та етнографії .Підготовка молодих воїнів була різнобічною, хоча акцент робився насамперед на військовому мистецтві.В одному з переказів про легендарного героя-воїна Стародавньої Греції Геракла розповідається, що його вітчим Амфітріон максимально піклувався про виховання молодого Геракла, навчаючи його читати, писати, співати та грати на кіфарі. Проте у цих науках і музиці юнак не досяг таких успіхів, як у боротьбі,стрільбі з лука, умі нні володіти зброєю.Батько юнака Ахіла Пелей віддав його на виховання своєму другові,кентавру Хірону.Останній годував юнака мозком ведмедів і печінкою левів. Завдяки Хірону Ахілл виріс могутнім воїном,якому не було достойного противника в умінні володіти зброєю.Мудрий кентавр навчив Ахілла співу і грі на кіфарі. .              Після важких, виснажливих,  надходив свят ковий і відповідальний час-час посвячення юнака у воїни. У Стародавній Індії, за законами Ману, кожен член варни воїнів-кшатріїв мав пройти обряд ініціації,атрибутами були священний шнур і пояс. Для кшатріїв він відбувався після досягнення одинадцяти років. Стародавні індоіранці три тисячі років тому посвячували юнака у воїни, оперізую чи його поясом зі зброєю.Це був переломний момент у житті молодого хлопця, який символізував перехід юнака до категорії дорослих чоловіків-воїнів,що розці нювалось як друге народження.Нартський епос осетинів,нащадків аланів і скіфів, свідчить, що навчання та посвячення у воїни молодих нартів відбувалося у чолові чих військових союзах, які складалися з професійних воїнів. Початок ініціації збігався із святом на честь покровителя воїнів та вовків Стира Тутира,що його зазвичай вшановували у жовтні-листопаді. Юнакам перед посвяченням необхідно було жити вовчим життям,здобуваючи собі їжу та здобич у військових походах. Задля перетворення у справжнього воїна, молодий нарт мав узяти участь у коротких та довгих військових походах.                         .                                     Військове навчання молоді,підготовка майбутніх воїнів-лицарів були спільною  рисою для всіх лицарських утворень Європи-від германських військових загонів  і до українського козацтва.Германці  посвячували юнаків у воїни тільки після певної їх підготовки у чоловічих військових громадах.Тренування виробляло в  молодих германців спритність,спритність безпосередність, але досягають вони її не заради поживи і не за гроші-,а нагорода їх танець,яким б  сміливим не був і задоволення глядачів». Суворо германці карали зрадників і перебіжчиків, вішаючи їх на деревах. Боягузів і тих, хто схибив під час бою і тих, хто збезчестив своє тіло топили у багні і в болоті,закидаючи зверху ще і хмизом.  Необхідність довготривалого військового навчання, спеціальної професійної підготовки і постійних вправ та вкрай дороге озброєння воїна-вершника і утримання його коня, перетворили лицарство на професійну військову організацію.Його представники були власниками просторих земельних ділянок і отримували за свою службу винагороду від короля та інших багатих і могутніх феодалів.Спочатку лицарство надавалося,за германською традицією,вік дванадцяти, чотирнадцяти, дев'ятнадцяти, двадцяти років, але у XIII столітті посилилася тенденція відсувати цей термін до досягнення юнаком повноліття, тобто до двадцяти одного року.Ритуал посвячення часто відбувався під час провідних християнських свят. Майбутній лицар у довгому білому вбранні всю ніч проводив у церкві, розмірковуючи про свій майбутній життєвий шлях, про лицарський кодекс. Він молився перед зображенням святого Юрія,покровителя лицарства, а поряд із ним лежала майбутня зброя як німий і почесний свідок юнаць ких клятв та переживань.Сеньйори, королі, імператори прагнули затвердити це право виключно за собою.До германського звичаю вручення зброї чи оперізування мечем додався обряд підв'язування золотих острог,одягання кольчуги і шолома, омовіння перед одяганням, Іноді лицарі самі зверталися до церкви з проханням освятити зброю.З зростанням впливу церкви,германський військовий обряд стає релігійним, коли священик тільки благословляє меч, а і літургійним, коли клірик ще й оперізує молодого лицаря мечем зі словами: «В ім'я Бога, в ім'я святого Михаїла і святого Георгія, я роблю тебе лицарем, будь же хоробрим і чесним».           В часи Київської Русі військовій підготовці молодих воїнів,бойовому вишколу юнаків приділялася велика увага. Святослав Ігоревич, неперевершений ПОЛКО ВОДЕЦЬ,славетний і мужній лицар,почав воювати ще малою дитиною. Підлітком,за давньою військовою традицією, перший кидав у бою списа: «Кинув списом Святослав на древлян, і спис полетів поміж вуха коневі і ударив коня в ноги,бо був він ще малий»,це перші військові кроки майбутнього князя-лицаря, князя-козака і завойовника.Важливим етапом підготовки майбутніх воїнів вважа лося полювання. Володимир Мономах уже тринадцятирічним ходив на лови звіра. На звіра, особливо на ведмедя і кабана, часто вирушали пішки з рогатиною. За тарпанами,дикими кіньми, які в той час водилися в Дикому Полі, гналися верхи, ловлячи їх руками Данило Галицький малим хлопчиком уже добре володів мечем дитячим. Коли якось бояри захотіли розлучити його з матір'ю, і один із них, боярин Олександр, узяв його коня за поводи,«Данилко вийняв меч, і рубанув його, і коня порубав під ним»,а Данилів син Лев малим хлопцем ходив у бій під опікою довіре- них осіб. Українське козацтво не лише успадкувало кращі традиції вишколу лицар- сько-дружинної молоді Київської Русі, але і розвинуло їх, створивши свою цілісну систему вишколу молодих козаків. Ось як про це розповідав 89-літній запорожець: «Мій батько Сидір Пересунько виховував мене вдома до 9 літ, вчив працювати і Богу молитися.Потім взяли мене в Січ, де я при панові кошовому був молодиком,а  ще пажем,зброєносцем, людиною,що опановує військову професію на прикладі свого пана-вчителя-козака,аналог зброєносця при європейському лицарі. Молоді джури (цюри) часто фігурують в українському героїчному епосі:Маю ж я цюру, вірного слугу. Кличу-покличу на того цюру: Цюро ж мій, цюро, вірний мій, слуго! Сідлай мені коня, того моцаря….

В історичній пісні про Байду (Дмитра Вишневецького) є рядки:

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого цюру споглядає,

Та на свого цюру молодого

І на свого коня вороного:

Ой, цюро ж мій молодесенький,

Подай мені лучок

І стрілочок цілий пучок!

В українських історичних піснях про  Кривоноса-Перебийноса Максима показано роль джури під час військових сутичок з ворогом-Ой оглянеться та козак Перебий ніс та на джуру малого.Аж кладе джуро, кладе малий ще лучче за нього. «Ой поїдь мо, малий джуро,та на Сорочу Могилу,Одвідаєм,джуро малий, вражу лядську си лу». Не встиг козак Перебийніс та до могили доїхати, Як узяв джура та узяв малий пістолі заряжати. Ой не вспів козак Перебийніс на могилу з'їздити, Як узяв джура та узяв малий з пістолів палити.                                                                           Інститут джурів виправдав себе як справжня військова школа,де розгортався процес  навчання,змужніння, бойового вишколу козацької молоді, а її представ ники поступово ставали фаховими воїнами.Поляк Папроцький у своїй книзі, виданій у 1599 року,описуючи механізм військової науки на Запорожжі,серед іншо го зазначав: «Багато бездоганних, але небогатих молодиків з панят з Руси,Поділля і Польщі, їздять туди, щоби привчитися до лицарського діла, бо між ними можна добре вишколитися в лицарському порядку». Про серйозність підготовки молоді свідчить той факт, що козаки,вирушаючи в небезпечні морські походи,брали з собою молодиків,щоб вони «понюхали пороху» і стали справжніми воїнами. А.Скальковський писав: «Із багатьох прикладів ми бачимо, що при кошовому, при головних старшинах на Січі і в походах перебували завжди від 30 до 50 молодиків, у курені записаних козаків,які сповняли при них роль хлопців (пажів) і готува лися таким чином до козачого звання. Обира-лися вони з того куреня, з якого походили кошовий або старшини.Не тільки при старшині, а при всякому стар шому козакові був молодик,часто їхні діти і племінники або ті, хто прийшов з ними в Запорожжя, який вислужував свої роки, а потім вступав у курінь, тобто справжнє товариство.  В останні часи існування запорозького козацтва, а саме в Коші на річці Підпільній,була створена Січова школа при церкві св. Покрови. У цьому своєрід ному козацькому училищі  дітей і молодиків, навчали грамоті.                              В1760 році в школі нараховувалося понад 100 учнів,а в школу вступали діти коза ків, котрі призначалися до війська, і ті, яких гайдамаки, за звичаєм, викрадали у католиків та євреїв, аби з єретиків навернути їх у православ'я.Учні користувалися винятковим правом колядувати,співаючи священних гімнів під вікнами січового товариства, віншувати хлібом (посівати) на Новий рік і яйцем на Великдень, бити у дзвони й читати Псалтир над померлим чи загиблим у бою,продавати ладан. За це вони отримували значну кількість харчових припасів та грошову платню.                   Але водночас учні виховувалися на військовий кшталт,що видно із щорічного розподілу царської платні, під час якого вони отримували казенний свинець та по рох для військової підготовки,ставали і справжнім товариством, часто писарями. Січова школа славилася не лише вивченням грамоти і церковного співу, але була  своєрідним іспитом перед майбутнім лицарським життям. Відомо чимало листів, у котрих мешканці України дякують кошовому за милостиве поводження із довіре ним йому сином, небожем. Хрещеники старшини з усіх кінців України стікалися до Запорожжя. Молодиків у школі і за її межами навчали молитися Богу,на коні «реп'яхом сидіти»,шаблею рубати і відбиватися, із рушниці прицільно стріляти і списом вправно колоти.При розподілі царської платні і провіанту, прибутків від громадського господарства, навіть з військової здобичі військо одну частину, узаконену звичаєм, віддавало на церкву, а другу на школу. А коли для учнів виникла загроза епідемії чуми, запорожці завчасно вивезли їх на один з островів Великого Лугу.Як зазначав у своїх записках посол Венеціанської республіки Альберт Віміна, що перебував в Україні у 1650 р, однією з головних рис козацького вишколу молодиків-джур була суворість їх виховання, її навіть можна порівнювати зі спартанською.                                                  .                                                Українські козаки створили свою систему військової підготовки молоді-інститут джур-молодиків,з вишко лом 7-9 чи 20-21 років.В Україні і Литві вовків нази вали «хортами святого Юра» чи «Юровими собаками». Перетворення людини на вовка (вовкулака,)поширюються  на взаємовідносини між людиною і собакою, інко ли приймаючи вигляд собачого чудовиська. Ініціація молодих воїнів полягала у  магічному перетворенні на вовків,що зобов'язані були  жити далеко від дому. В Ахейській Греції найістотнішою похвалою для воїна було порівняння його з вовком, що чітко відобразилося в «Іліаді». Описуючи бій біля табору ахейців,Гомер наголошує,що троянські воїни немов розлючені вовки пересувалися полем бойови ща.Ілюструючи звитяжність ахейців, порівнює їх з лютими,жорстокими вовками, які нищать троянців наче козячий гурт. Воїнів на полі бою охоплювала звіряча, вовча лють, скаженість і тому вони ставали невразливими, уподібнюючись до вовка чи собаки. Діомед і Гектор переслідували троянського розвідника Долона який надягнув на себе шкуру старого вовка,проте серце мав заяче, подібне псам,які полюють на зайця чи косулю. Члени рухливих військових загонів, що наганяли жах на всю Малу Азію, не тільки з гордістю називали себе псами,але й вважали себе ними, воїнами-звірами.У героїчному нартському епосі нащадків стародавніх іран ців (сарматів)-сучасних осетин, є чимало свідчень про те, що у давні часи військо вий загін і вовча зграя мали однакову назву, Пращуром нартівського роду Ахеарта гата є Вархаг (Уархаг),ім'я якого давня назва вовка.Один з могутніх нартівських героїв Сослан невразливий через те, що він загартований у вовчому молоці.В деяких версіях вовчиць для цієї процедури зганяла і доїла праматір усіх собак Сілам, котру вчені ототожнюють із небесною собакою.Молоді нарти, щоб стати нездоланними воїнами відбували суворий вишкіл у чоловічих військових громадах, які складалися, з воїнів-вовків.Там здійснювалося посвячення молоді у воїни. Щоб стати справжнім воїном,молодий нарт мав взяти участь у трьох військових похо дах-балцах:однорічному,трирічному,семирічному.                                                          У європейській фольклорній традиції юнаки оберталися на вовка на певний термін:один,три,сім років.Святий Юрій,покровитель лицарства,за провину віддавав вовкулаку у служіння людині на один або три роки.В стародавньому Римі, прос лавленому своїми воїнами і військовою Могутністю, вшановували вовків. Римляни вважали вовка священною твариною бога війни Марса В легенді про заснування міста Рима оповідається,що синів Марса,Ромула і Рема,вигодувала вовчиця. Всеволод Міллер писав:«Вовчиця,яка годувала близнят грудьми,була спочат ку справжня їх мати і відповідала  вовчиці Лето.Вовк,що вважається твари ною Марса,був сам бог у звіриній подобі».Продовжив стародавню індоєвропей ську традицію давньогерманський бог воїнів-вовків Одін, якому поклонялися вікінги в Європі. Недаремно цей бог був знаменитим воєм. За давньогерманським епосом,Одін бенкетує у потойбічному світі у своєму палаці Валгалі з ейнхеріями воїнами-героями,які загинули в бою.Він сидить у вовчій масці на троні Хлід скьяльв під світовим деревом Іггдрасіль і пригощає вовкоподібних воїнів священ ним напоєм.Одін годує двох священних вовків Гері і Фрекі ,що лежать біля трону. Цікаві паралелі давньохетському ритуалу надягання вовчих шкур і танців «людей-вовків»можна побачити у давньогерманських традиціях включно з готською. У Візантії,  під час різдвяних свят влаштовувалися ритуальні танці готських воїнів у вовчих шкурах. Ці воїни під час битви впадали в шаленство і нестяму,ставали невразливими і вважалися воїнами-вовками. Берсеркери поклонялися богу війни Одіну (Вотану),що відзначався  імпульсивними рисами характеру і це скаженість, шаленство, несамовитість,лють.Перед самим боєм  доводили себе до нестями риту альними танцями та вживанням наркотичних напоїв,а ним був священний нарко тичний напій Рігведи-сома,а в Авесті-хаома, який індоарії вважали напоєм безсмертя і вживали його в особливо відповідальні моменти.                         Подібний наркотичний напій забезпечував перетворення германських воїнів у непереможних воїнів-вовків.Лютим псом у кельтській міфології називають  героя Кухуліна. В бій берсеркери йшли першими,виючи по-звірячому, гризучи щити, зри ваючи з себе захисні обладункн й навіть одяг, і падали на землю лише від утоми, а не від ран,падали на полі бою,випалені вогнем власної люті. Культ воїна-вовка був добре відомий у далекому минулому на території України. Вперше зображення двох священних вовків з'являється на кам'яних стелах Північного Причорномор'я, де жили найдавніші індоєвро пейці (Керносівка, Сватове) Європейська ритуальна традиція культу звіра-воїна сформувавлась в степах південої  України 5 тисяч років тому.  О.Трубачов переконаний, що кельти-вовки,а вовки були загонами кельтських молодих воїнів-вовків, які здійснювали походи, подібні до скіфських,а у Трансільванії змішалися з місцевим населенням і передали йому свій вовчий етно нім.Так з'явилися відомі всім волохи. Рибаков стверджує, що на Поліссі набули поширення казки про могутнього богатиря,народженого собакою,-сукиного сина, Сучича,Собаченка. Час зимового сонцестояння визначався в народі як «вовчі свя та»коляда,зимові святки,тоді наряджалися люди у вовчі шкури і вирушали коляду вати з опудалом вовка. З вовками було пов'язане повір'я про те, що міфічний небес ний вовк ковтає сонце і спричиняє у такий спосіб сонячне затемнення.У старо давніх слов'янській і балтській традиціях збіг з хетською і германською відслідко вується в магічному ритуалі перетворення людини на вовка.Це надавало перевер тню  сили і  привілейованого становища.Фундаментальну властивість «чоловіків у вовчих шкурах»,«чоловіків-перевертнів» складає їх усезнання,що відзерка лює,прадавнє, чи навіть загально- праіндоєвропейське явище «чоловіків у вовчому образі». Наштовхує на роздуми, що слов'янське слово vdko (вовк) зовсім відсутнє в більшості слов'янських мов і виступає у власних іменах частини південних слов'ян -у сербів і хорватів, а в українців- Вовка,Вовчик.На українських теренах були відомими два різновиди вовкулак:чаклуни та знахарі вважалися уродженими вовку лаками,а прості люди,що внаслідок злих чар були перетворені на вовків, іменува лися робленими вовкулаками. .                                                        .                                В часи Київської Русі були поширені уявлення, що воїн, чарівник-волхв чи простий чоловік обертався на вовка,оперізуючи себе священним поясом-наузом. Вовкулака повертав собі людську подобу,знімаючи подібний обрядовий пояс.  За народними переказами,чоловіка перетворюють на вовка, оперезавши його заговоре ним перевеслом,ликом чи ременем.На кам'яних стелах,що зображують найдавні ших індоєвропейських воїнів Північного Причорномор'я, обов'язковим елементом постає не лише бойовий пояс, а і гривна- шийна прикраса із золота, срібла, міді чи заліза. В давньоруських джерелах згадуються князі-волхви, чаклуни,перевертні, які  здатні перевтілюватися на диких звірів.Цікава з цього погляду історична постать Всеслава Брячиславича Полоцького,князя-волхва та вовкулаки,котрого за повідомленням літописця,мати породила від волхвування.Волхв Всеславич є істо ричною особою  князем Всеславом Полоцьким.Вовк» і давньоруське «волхв» одне й те ж слово, а германське «wolf» у давньоруській транскрипції,латинська літера «f» кирилицею передається двома літерами «хв» (наприклад, Хведір). «Слово о полку Ігоревім» зображує князя Всеслава аналогічно-як чарівника, вовкулака,воїна-звіра. Українські казки, легенди та перекази про козаків-характерників, вовкула- ків-перевертнів свідчать,що стародавній культ воїна-вовка органічно увійшов до міфології українського козацтва.Цей міфологічний сюже зрозумієш, пригадавши, що вожді ранньосередньовічних військових лицарських ватаг розплачувалися з воїнами-дружинниками їжею та питвом на безкінечних бенкетах.Так було на бенкетуваннях Володимира Святого з дружиною,за короля Артура і лицарів Кругло го столу,у германського бога воїнів-звірів Одіна-Вотана у Валгалі.Серед українсь кого козацтва існували так звані козаки-характерники,котрих називали  химородни ками-чаклунами,знахарями і голдовнпками чарівниками.        .  .                                  В українських легендах і переказах зустрічаємо цілі пласти розповідей про те, що козаки-характерники знали багато іноземних мов й уміли ними розмовляти, вміли насилати на своїх ворогів сон та ману, перетворюватися на вовків та інших тварин, виходили сухими з води, постеливши на воду повсть, ходили по воді, як по землі. Ані вогонь, ані шабля, ані звичайна куля їх не брали, і щоб убити запорожця-характерника,потрібна була лише срібна куля.Для знищення Нечая поляки заряди ли рушницю срібляним ґудзиком. Прості ж свинцеві кулі та ядра характерники ловили руками та полами жупанів.Жили вони дуже довго,були неймовірної сили. . Козак-характерник про причину свого обернення на вовка: «Прийшлось тікати з бувальців так, щоб комусь не взамітку. Я шкуру на себе і пробіг вовком. Тепер заїхав подякувати тобі Матвію за перевіз». Характерник володів здатністю наклада ти заговір проти куль:«Назад Отче наш преговори -ступай сміло: куля не візьме».  Прототипом козаках-характериника Івана Сірка за часів Київської Русі був волхв Всеслав Полоцький, а більш пізнім спадкоємцем за часів Гетьманщини -Се мен Палій. Іван Сірко став опоетизованим символом козацької доблесті і відваги в українському фольклорі.Він мужній  захисник і визволитель українського народу, непереможний борець з татаро-турецькими набігами., перевертався вовком чи хортом,і ані шабля,ані куля його не брали. Був Сірко дуже сильним, жив довго.Саме прізвище Сірко має вовчу етимологію  та було козацьким прізвиськом отамана. Чак лунські здібності,вміння обертатися на звірину, князя Всеслава чи кошового Сірка не одержали негативної оцінки у фольклорних творах,В українському фольклорі ставлення до вовка або вовкулака не є ворожим як і в балто-слов'янської демоноло гії, де вовки поїдають чортів,відьом.Образ козака-характерника сформувався під впливами залишків стародавнього культу воїна-звіра (воїна-вовка) і належить до місцевих етнічних традицій і всотало як спадок від культури  Русі.Ми можемо простежити безперервність розвитку образу воїна-звіра в українській міфології від язичницьких часів,через культуру  Русі, до пізнього середньовіччя. Феномен воїнів-звірів відіграв велику роль у формуванні індоєвропейського сакрально-військового комплексу і в становленні військово-лицарської культури середньовічної Європи. Воїни-звірі в прадавні часи були членами військових чоловічих громад з пов'яза ними з ними магічними ритуалами і віруваннями.Є  вони в багатьох індоєвропей ських народів-скіфів, сарматів, хетів, греків, латинян, кельтів,осетинів, германців балтів,слов'ян.Одним з основних божеств війни поставав вовк.Звідси  засвоєння юнаками типових вовчих рис.В індоєвропейській військовій традиції виразно простежується культ воїна-звіра,воїна-вовка.Він включає в себе визначальні елементи- чоловічий, військовий,перевертництво,посвята,металева гривна,викра дення жінок, невразли вість від залізної зброї.Культ виник в специфічних умовах чо ловічих таємних громад, функція яких полягала у підготовці та посвяті юнаків у дорослі чоловіки-воїни. 

                   Переселення амазонок з Індії в праУкраїну.

        Одного разу амазонки Ладооки полювали на звіра і вже день схилявся ближче до ночі,а жодного бвитого архара вони не мали як і не мали ягнят чи овець гірських цапів.Тоді старша групи дала команду амазонкам і вони маю- чи сплетені ними ж сіті пішли до озера,яке їх ніколи не підводило на рахунок риби.Але і тут вийшов конфуз,тому що в сіті не ловилась риба,ні велика,ні мала. В сіть закинуту далеко від берега озера,щось заплило і старшу загону мисливців та рибалок Лесю аж в трепіт кинуло,коли у своїй голові вона почула чужий голос.Це був таймень озер ний, величезних розмірів,що до Лесі про мовив:» Слухай мене амазонко і передай це Ладооці,що зараз почуєш. Маєте ви,амазонки йти до гір уральських і там зуст рінете скіфів з  якими започаткуєте народ новий,що зватиметься савромати (опере зані мечем).Ой бачу дитино,що ти ні чого не передаш своїй цариці, неси мене до неї і я сам їй все розкажу,а те що нічого не скажеш цариці своїй, видно по твоєму личку, так що не обманюй  ні себе,ні мене.Повіш їй,що чула голос риби, вона не повірить, але покажеш їй мене і я все їй розповім Чого тільки  в голові не провертіла Леся,але виконала наказ тайменя повністю,коли пішла доповідати Ладооці про невдачу у рибалці та і мисливстві,аж чуть не п-сь. Сказала цариці,що таймень риба,яку вона принесла в стійбище проситься до неї на прийом і скаже їй дуже важливе.Ладоока не була з довірливих, тому подумала,що дівча з глузду зїха ло від того,що її загін  не принісрнічого,риба не говорить,німа вона.                       Знаючи Лесю як хорошого мисливця та і рибалку непоганого вирішила,хай прине суть їй це чудо- рибу у її гарбу і була вражена коли  з 15 амазонок затягнули риби голову і вона побачила вперше тайменя.Бачила Ладоока немов через якусь пелену,а в її голові чітко чувся голос риби-говоруна, як вона його назвала.Привітала риба таймень царицю амазонок поклонами голови і тоді побачила Ладоока як воруша ться губи у риби,а в її голові чулись незнайомі слова і звуки.Почула мову таку: »Ладооко,царице амазонок мусиш, хочеш чи не хочеш,виконати мої вимоги і тоді ти та плем»я твоє буде щасливим.Не виконаєш,ти і амазонки  будуть нещасні.На протязі тиждня  маєш знятись з цього місця в Гіндокуші і підеш з племенем на південь Уральських гір.Між співрозмовниками виник контакт тому і спиталась Ладоока у риби» -А як я знатиму куди йти,адже ніколи там не була я і амазонки мої?»На це їй відповів таймень» Не переживай царице,коли проснешся зі сну у тебе в голові буде чіткий план куди саме тобі і племені твоєму йти і ти тільки керуватимеш амазонками дорогою,а супроводжуватиме Вас всемогутній Бог і я-дух його.Я до тебе приходитиму в снах у різних видах,навіть у вигляді білого лебедя, але по інтонації мого голосу,котрий чуєш зараз, впізнаєш мене.Інших голосів  не маєш чути і виконувати їх волю не будеш,це духи Чорнобога,а він заведе тебе до біди в гості.-А чим ціле плем»я буде кормитись?На це таймень відповів:- Забула ти,що я тільки говорив і саме головне забула,що ти і плем»я жіноче твоє, знаходитесяь під Божою опікою-охороною,а звідси не твоя це проблема,а моя і Бо га. Ти навіть будеш дивуватись,звідки стільки звіра різного береться і риби,а все це буде віддано твоїм мисливцям,тому що Бог і я будемо зганяти звідусіль цю жив ність для стріл Ваших мисливців.»                                                                     Спиталась Лада у риби- говоруна, -Для чого цей перехід племені амазонок хоче організувати Бог і отримала відповідь таку:Доля твоя і амазонок давно визначені наперед  Богом.Йдете ви в Південний Урал тому,що там або біля нього,зустрінете свою долю і це будуть скіфи,а не інші племена. Саме серед них амазонки знайдуть свою долю і багато з них вийдуть заміж за скіфів. Народжуватимуться діти у цих сім»ях і від хлопців піде плем»я сарматів,котре стане попередником слов»ян.Доля  історична слов»ян буде цікавою для людства,але це окрема тема. Тому роби те,що маєш і замовкла риба- говорун. Від цієї розмови голова йшла кругом у Ладооки,вона не знала,що має робити і тому,щоб не брати всю відпо відальність на себе особисто, вирішила  скликати раду племені амазонок.Були запрошені і прийшли старші племені так звані бояри і саме їм Ладоока розповіла про свою розмову з тайменем. Почався шум і гам,крики,визги жінок,у декого з них істерика,тому раніше в племені Ладооки ради не проводились,а рішення приймала  особисто цариця.Тепер час і обставини заставили Ладооку провести раду,що мала бажання вийти з під контролю,але це не дала цариця і рішення про вихід з гір Індії прийняла саме ВОНА. Не в образу,але Жінки дуже емоційні і як правило не керую ться логікою та здоровим глуздом,тому в стаціонарній повстяній палатці чулись вигуки,навіть крики. Не могли жінки вирішити чи йти їм на південний Урал чи ні,бо це питання поставила їм їх цариця.Дехто сумнівався,що така риба є взагалі. Чулись вигуки,»-Краще тут в горах згинути чим слухати якусь нерозумну ідею нерозумної риби.На це відгукнулась Леся, що була серед бояр амазонок  та сказа ла:» Сестри, це я принесла тайменя, бо більше за цілий день нічого не вполювали і не зловили.Цей таймень заговорив першим до мене і наказав передати цариці нашій,що слід рушати на Урал і там ми зустрінемо скіфів та станемо прародича ми нового племені савроматів,зійшовшись  в шлюбах з скіфами. Потім побачив міміку мого обличчя і сказав говорун,щоб віднесла цариці Ладооці його і він все розповість про перехід їй .Так що наша цариця говорить правду про південний Урал і скіфів і я сама це чула на свої власні вуха. Знову шум і гам серед жінок.Тоді Ладоока підняла догори руку і сказала амазонкам»Мовчати».Кругом тиша зацарю вала ,адже сама цариця звеліла мовчати.Через день в суботу рушаємо звідси і йдемо  до уральських гір.Це наказ цариці,хто не згідний,може залишатись тут,де і дичини нема та і риба перевелась.Ідемо ми не самі,а з нами Бог і він буде прокла дати маршрут нам,а я оголошуватиму його Вам.Це моє незмінне,остаточне рішення цариці амазонок»Відміняю я  племінні ради поки царюватиму.                      Жіночий день субота настав,а перед цим сниться сон цариці і бачить вона маршрут їхнього руху в деталях і риба-говорун не явилась їй,але голос був його,що промови ла: Накажи з мене приготувати рибну юшку і хай всі амазонки їдять її,сама ж їж  тільки мою голову.Я вже втомився в гостях у Вас бути і вода не озерна тут,а юшка вийде смачнющою і хто зїсть по два тарелі,той матиме нагороду і ним буде скіф,але не маєш права про це говорити амазонкам.  Сказано-зроблено.Рушило ціле плем»я амазонок з гір Гіндокушу і вела їх на північ Ладоока,а всі амазонки виконували волю своєї цариці так наче і не було ради племені,ніхто з амазонок не залишився. На третій день переходу сниться цариці місцевість гірська,але на обрію майоріла рівнина і говорун прийшов у сні та об»явив,що саме у цьому місці має зупинитись плем»я амазонок і відправити в гори 3 загони мисливців із стрілами,луками. Коли сонечко буде опускатись за гору,повернуться ці три загони мисливців з гір з чудовим надбанням,багато кізочок.сарн і оленів буде в них. Виконала наказ риби тайме ня Ладоока,коли наступного ранку перед її очима відкрилась картина,яку бачила у сні і аж до виднокраю простягалсь степи рівні наче стіл. Відправила перед обідом 3 загони мисливців і вони години до 16-18 принесли козуль,сарн,оленів і ще говорили,що так було багато парнокопитних,наче їх хтось гнав на них.Тільки усміхнулась Ладоока,бо вона знала ,що сам Бог був загонщиком оленів та козуль і амазонкам про це не казала.М»яса було дуже багато,смакували вдосталь його жін ки, навіть оленину м»ясо тричі в холодній проточній воді промивши, в молоці зробили,а те що не могли з»їсти вялили і вензували,тобто коптили і це був недоторканий запас.Наступного ранку,ближче до обіду рушили амазонки далі вже рівниною, бо до Ладооки приходили дівчата і просили її не йти спозаранку в степ,а дочекатись сонечка,щоб воно поцілувало м»ясо і зав»ялило його.Що з м’ясом було зроблено як і закопчено багато цілих косуль і сарн. Ще одного разу, коли проходили степами амазонки,по віщому сну, дала команду жінкам свого племені вийти в степ знову 3 загонам мисливців по 15 чоловік і ця команда була виконана негайно.       Вже не було жодних козуль чи оленів,зате не можна було злічити сайгаків,що приволокли мисливці.Сайгаків  більше сотні, так що дехто із  здоров»ячок-амазо нок ніс 2 ато і 3 тушки і як правило молоді сайгаки були. Як і в попередній раз тушки були приготовані на вогнищі,добре обжарені на веретенах,а ті що залиши лись обвялені і завензовані і покладені в недоторканий запас,яким керувала тільки цариця. Довго йшли до гір Уральських амазонки,але одного вже морозного ранку крикнула далекозора амазонка,що бачить гори на горизонті і це був південний Урал,що зустрів снігом амазонок,непривітно зустрів. Підійшовши до гір,почули  і побачили хурделицю,що говорила» Йдіть краще геть і не шукайте тут ,бо не знай дете нічого і нікого крім снігу і вітру» Побувши з 7 днів на Уралі,роздивившись кругом і довідавшись від місцевих мисливців,що на півдні є велика ріка,що впадає в море і зветься вона РА-Волга,в ній безліч риби,а запаси їжі в жіночому племені закінчувались,а в горах крім  неїстівного пухнастого звіра нічого немає,вирішили амазонки йти геть і шукати свою жіночу долю десь в іншому місці.             .                                                                                                       .

                   Амазонки з Уралу йдуть до Азовського моря.

       Це зробила цариця Ладоока,що дала команду йти на південь поки не замело все навкруги снігом.Харч закінчувався і тому наступного морозного ранку вирушило плем»я амазонок на південь і приблукало в пониззя річки Ра,де зараз Астрахань,а раніше хозарська столиця Ітіль була.Піймали в гирлі річки величезну рибу,але не тайменя,а Білугу і довго насолоджувались рибною юшкою. А Перед цим приснився Ладооці білий лебідь,що голосом риби-тайменя дав наказ залишатись тут і зиму вати. Виконала і цей наказ риби чи лебедя цариця,і не жалкувала за цим,бо плем»я не голодувало,а поїдало різну рибу і ще просили амазонки зостатись тут. Одна біда все таки була і це відсутність скіфів,яких не манила Волга і її риба зимою. Одного вже весняного квітневого ранку,сама Ладоока побачила на видноколі дими, а де дими там і люди будуть і вирішила відправити два загони з розвідки,щоб дові датись чи це  не скіфи?Виявилось,що саме скіфи зупинились там.Були це  майбутні язиги-сарматське плем»я і про це їй доповіли розвідниці та язиг-що своєю мовою, яку Ладоока добре розуміла,сказав що це передовий загін язигів приблудив до річки Ра, заготовити риби осетра,якого тут безліч.         .              .                        Автор служив там і запам’ятав міліарди мошки і комарів біля ліхтарів,що навіть світло не пробивалось крізь ці хмари гнуса.Був скіфський «язик» з язигів особисто допитаним царицею амазонок Ладоокою і вивідала вона,що в риболовному загоні було з 5 тисяч скіфів і вже давно вони приходять до гирла ріки Волги,ловлять осетра,серед них і Білугу,яку дуже люблять скіфи . На питання звідки приблудили язиги в цю місцевість,було здивування і відповідь щира скіфа,що вони в цю землю нізвідки не приходили,а були вічними автохтонами тут. Ладоока вивідала все що хотіла у зв»язаного шнурами скіфа,закликала 3 амазонок і сказала їм,що мають відібрати по 50-70 жінок воїнів з мисливців кожна,озброїтись луками та стріла ми,яд до яких сама готувала і на світанку відбути до стану скіфів.Там відстріляти в праву руку скіфів мужчин і через хвилини 3-5 коли вони втратять рухливість, зв»язати і приволокти до свого стану. До коня мало бути найменше прив»язано (2 два скіфи) і амазонки мали їх через 30-40 хвилин доставити,бо яд міг у цей час відходити,а скіфи чинити спротив.Спозаранку,коли ще сонце не зійшло,вирушили три загони амазонок за своїми жертвами і ними були мужчини-скіфи.Амазонки були з мисливців і добре стріляли з лука,так що стріли з легкістю впинались в праву руку скіфів,паралізуючи їх. Були випадки коли стріла попадала не в праве плече,а в ліве скіфа і такий гинув тому,що зупинялось серце. При нападі, розділились 3 загони амазонок і там де була старшою Леся,найменше повезло. З  своїх 70 воїнів кожна вполювала по 1 скіфу і не більше,багато було сивих і тих,що стріла вп»ялась у ліве плече,замість правого,забравши життя. 2 інші загони мислив ців за мужчинами трохи кращі мали результати,але не дуже,так що в свій стан амазонки приволокли не більше 200 скіфів.Оглянула їх цариця і багато серед скі фів,що прийшли до тями визначила як тих,що будуть рабами секс послуг,але були і такі,що не придатні були для цього за віком,вони перетворювались просто в рабів.Сарматське суспільство було рабовласницьким і лад цей дали сарматам амазонки.Незадоволеною була вилазкою амазонок їхня цариця,бо розраховувала на багато більший полон скіфів,але було те,що було. Коли язиги, майбутні сармати відходили від отрути,бачили перед собою жіночі і дівочі личка,котрі знущались з них,сміючись над їх безпорадністю як мужчин-чоловіків.Час біг навипередки з вічністю і вже в обід змінилась картина тому,що біля скіфів,майбутніх сарматів, бігали і догоджали амазонки і ще добре придивлялись до них,навіть мацали скіфські мускули і як правило у кожної з амазонок був один скіф.Добре не розгле діли їх під час людоловства,часу  обмаль,а потім втеча до свого табору і паралізо вані скіфи.Тут стався напад скіфів на табір амазонок,бо по копитах кінських,їх  відбитках та слідах волочіння скіфів,був зафіксований напрямок руху амазонок. Про напад  скіфів повідомили дозорці  амазонок,що були далеко від табору і встигли приготуватись вовчиці до їх приходу.                            .                                     Для вовчиць-амазонок найкращим боєм була засідка,звідки  стрілами вбивали скіфів, наче дичину якусь.Знову Леся показала свої організаторські здібності і її загін тепер не вицілював праве плече чоловіка-скіфа,а стріляв на ураження, тобто вбивав скіфів цілими сотнями,першим зустрівши скіфів,що хотіли повернути своїх полонених.Навіть кінні скіфи,що виглядали з крупу коня навколишній простір,не помітили амазонок,бо вони сиділи в зарослях верболозу і звідтам слали  смертоно сні вітання,стріли смерті. Ще було далеко до обіду,але нарахували амазонки Лесі.що вбили вони своїми отруйними стрілами понад 600 скіфів,а це була вагома заявка на перемогу в цьому бою.Другі також не дрімали,а вбивали,бо навчені цьому були амазонки-вовчиці. Не раз в Ірані нападали на скіфів амазонки,щоб набрати бранців,а потім організовували засідки,бо знали,що скіфи обов’язково намагатимуться звільнити своїх бранців.Амазонки добре  вишколені і знали на зубок маневри скіфів,тому напад відбитий швиденько,навіть ті,котрі готували рибну юшку не знали про напад. В  обідній час безтурботні амазонки кокетували з скіфами-бранцями,тому що це була звичайна їх робота робити засади і вбивати скі фів. Запам»яталась сцена коли Леся роздивлялась скіфа,якого приволочила,а він мав роз»язані руки,щоб їсти рибну юшку і цими руками схопив Лесю ззаді.Від несподіванки аж здригнулась Леся,але швидко прийшла до тями,згадала що вона ще дівчина вихопила свого акінака з яким  ніколи не розлучалась і хотіла вбити скіфа.В цю хвилину проходила повз Ладоока,яка бачила цю сцену і показала жестом Лесі,що вона дурна,а потім добавила тихо:» -Це твій майбутній чоловік,бо аж за дуже різвий він.Зате дівчата будуть хороші у Вас»Зі стиду  почервоніла Леся, але взяла себе в руки і поклала акінак за пояс. Обідали скіфи не як небудь, а з прислугою і в цій якості були амазонки,що подавали тарілки  і ложки дерев»яні для рибної юшки,а смак в неї пречудовий,адже цілі осетри невеликі в них були і зелень всяка і дехто зі скіфів навіть добавку просив,а дівчата давали скіфам добавку,бо багато рибної юшки наварили куховарки..Потім серед ночі,проснулась Ладоока від свого ж голосу, бо говорила з тайменем-говоруном. Сказав їй говорун,щоб її плем»я через 3 дні виходило від Волги,наловивши і нав»яливши балика з осетра,а цьому мали допомагати видри річкові
. Видри гонили косяки осетра до амазонок і до того доходило,що перебирали їжею рибачки,настільки багатющим був вибір серед осетрових. Коли тільки сонце почи нало пекти,рибу виставляли на сонце і повертали її по колу, коли трохи під»вялю валась  риба так що за два дні, було досить  її багато. В розпорядженні цариці амазонок був ще недоторканий запас- копчені косулі,сарни,туша ОЛЕНЯ і навіть туша копчена лося і це все приберегла Ладоока для переходу в рідні їй землі Украї ни.У сні від говоруна довідалась цариця,що Боги нею задоволені,тому що виконує вона всю їхню волю, а також сказав їй говорун,що підуть вони у землі її батька Дарія і там осядуть на берегах моря.За те,що жодного разу не відмовилась від виконання наказу Богів,головний Бог її нагородить вождем скіфів,що буде красенем неописаним ніким, але це все буде тоді,коли вона приведе своє плем»я амазонок до Азовського моря.Через три дні,наказала своєму племені цариця рушати на півден ний захід,що було в точності зроблено амазонками.Дорога була пустою і безлюд ною і йш ли амазонки досить довго,багато з них встигли вродити хлопців і дівчаток від скіфів-бранців.Одного дня,коли проходили землю біля ріки Дон,скіфи відва жились і підійшли до цариці Ладооки з проханням,щоб вона відпустила їх та їхній синів в стійбища скіфів і щоб там залишились їх сини.Подумала Ладоока і сказала скіфам,що поїде тільки один скіф,який поспілкується з вождем, повернеться і розповість все,що було в скіфів. Так і було,що відправився один скіф до племені свого,зустрівся з батьками своїми,яким розповів про те,що їх біля гирла ріки Ра захопили амазонки,які потім поміняли гнів на милість і допустили захоплених скі фів до себе. Що в інтимній близькості між ними зародилось життя і зараз його відпустила їхня цариця,щоб він сказав вождю скіфів правду про те,що хлопчиків відпускають амазонки і їхнє плем»я поповнюється виключно дівчатами.Хто зі скіфів не забирає хлопця у своє плем»я,того вини вбивають. Батьки скіфа розпи тували сина свого чи знущались амазонки над ним і він шуткуючи показав плід «знущання» над ним і це був гарний та здоровий хлопчик,якого з ним відпустила Ладоока.Сказав Геротон,так звали скіфа,що мусить йти до вождя і спитається у нього чи буде він приймати в плем»я хлопців від амазонок, а їх досить багато понад сотню мається серед них,бо зараз народжували як правило по 2 і навіть 3 дітей амазонки. Відмовили його йти до вождя скіфів і мати залишилась з ним,щоб году вати дитинча молоком корів,а піщов батько. Дуже привітно зустрів вождь скіфів батька Геротона і все,що знав розповів вождю він.Скіфський вождь побачивши хлопчика і його красу, здоров»я, що важливо, коли його привів батько скіфа, сказав,що всіх хлопців забере плем»я його,а жінки,які родять таких хлопців бажані і будуть чудовими невістками в скіфських родах та наказав привести йому  до віч Геротона. Коли Геротон став перед вождем у поклоні,дозволив присісти йому і розпитався все про амазонок.Отримав відповідь вождь про те,що там править матріархат і царицею є Ладоока,надзвичайної краси жінка і взагалі всі амазо нки настільки стрункі,вишукані,граціозні та такі красиві,наче з іншого тіста виліп лені ніж жінки скіфів. Спитав князь скіфів чи бува ці жінки не грубої кості і отри мав відповідь,що граціозність їм дає тонка кістка і вміння поводитись з мужчинами толерантно.Тоді вождь Таргітай перепитав Геротона,а як же  трапилось так,що багато скіфів потрапили в полон до амазонок, адже далеко не боягузи вони?На це питання сказав правду Геротон,що стрілами отруйними били в праве плече скіфів амазонки,паралізовувало це їх на певний час і так доставлялись в стан амазонок,а там вже було все відлагоджено ,через смакоту приготованих блюд приходило кохання і дарувало дітей. Сказав Таргітай,що бачив таких красунь,але не в снах,а серед трипільців, вони тонкої кості,красоти неписаної і манерами тонкі,а ще ними правлять цариці-жінки.Мовив слово Таргітай і перепитав в Геротона чи можна хлопчиків разом з батьками повернути в скіфські стійбища і отримав позитивну від повідь,але не думав про пастку,яку приготував вождь скіфів,адже він хотів збільши ти  скіфське плем»я на понад 200 чоловіків. Відправив Таргітай Геротона в стійби ще амазонок,наказавши йому привести всіх хлопчиків разом з батьками чоловіками і передати Ладооці,що  жінок-мам чекають з  нетерпінням в невістки скіфи.            . ......Маленький скіф залишився у батьків Геротона.а він сам конем поскакав до стану амазонок,щоб повідомити про рішення скіфського царя царицю амазонок Ладооку.Кочували стійбища недалечко один від одного,але не було в амазонок корів та биків,бо коли Лада відправила жінок в Гіндокуш,вони не захопили їх з собою,а брали лише малу худобу,бо так казали природні умови гір. Став перед царицею Геротон і просив її віддати всіх маленьких хлопчиків скіфам,бо він домовився з вождем скіфів Таргітаєм про це і що всіх жінок-амазонок чекатимуть в своїх повстяних щатрах як невісток. Перепитала Геротона Ладоока,чи дійсно Таргітай запросив жінок амазонок як невісток в свій стан чи станицю і який на вигляд скіф ський вождь?Описав скіф красу неймовірну свого вождя,а лице Ладооки не випро мінювало жодної емоції і вона спокійно так спиталась у скіфа:»-Скільки ти часу серед нас?»Отримала відповідь  скіфа,що більше одного року і тільки спиталась його:Невже ти не знаєш Геротоне,що амазонки ніколи не підуть невістками в скіф ські племена,взагалі до інородців. Свобода амазонкам дорожча!!!Це була відмова Таргітаю в невістках- амазонках.Продовжила Ладоока,-Я бачу що Таргітай дуже хитрий,хоче мене обшахрувати-обдурити.Не вийде це у нього.На цьому аудієнція закінчилась В сон  цариці прийшов таймень власною персоною і порадив їй,щоб тільки 70 вояків з синами повернулись в станицю скіфську і чемно так сказали,що дякують амазонки за те,що їх Таргітай кличе невістками в плем»я їхнє,але не можуть вони,бо так каже їх звичай і що в амазонок є ще понад 130 скіфів з хлоп цями,яких вони поміняють на другу хвилю скіфів,бо так вирішила Ладоока і запросила до себе в гості Таргітая.Геротон був на чолі 70- особової групи  скіфів, що разом із скіфськими хлопчиками відбула в станицю Таргітая і саме Геротон доповідав вождю скіфів про результати свого візиту до цариці амазонок Ладооки.

                                                                                   Амазонки.                                             

       .Ладоока наказала всім амазонкам  бути особливо ніжними і добрими до скіфів-батьків,щоб вони вождю говорили,що надзвичайно кохають амазонок і підуть за ними всюди,куди жінки скажуть,а везуть своїх хлопчиків до батьків,бо у випадку відмови від них скіфів,на  дітей чекала смерть від рук амазонок.Геротон крім всього,що сказали захоплені в полон амазонками скіфи, фактичні раби сексуальних послуг,сказав князю скіфів Таргітаю,що його до себе в гості запрошує цариця Амазонок Ладоока.Очі вождя скіфів заблищали, але щоб вбити свою цікавість до Ладооки,почав розпитувати Геротона як цариця здогадалась про його план неповер нення скіфів з синами до станиці кочової амазонок.Передав слова Ладооки Таргі таю про запрошення в гості і ще згадав про те,що вона назвала його хитруном і шахраєм і що на цьому аудієнція в цариці закінчилась.Дав команду Таргітай,щоб прийняли в свої роди хлопчиків і вирішив поговорити зі всіма скіфами за один раз. Коли  70 скіфів зібра-лись на майдані на конях,то було враження серйозного збору і вождь Таргітай виступив перед своїми в недалекому минулому племінними воями. Спитався він,що збираються робити скіфи,після того як віддадуть хлопчиків до своїх батьків?У відповідь майже однаково говорили скіфи,що будуть брати зі своїх стад велику і малу худобу,а з нею повертатимуться до стану амазонок, бо вони на них чекають і дуже люблять і підуть за ними  вони край світу      .         .             Зрозумів Таргітай,що кохання забрало залишки розуму у його воїв і прий няв рішення відвідати  Ладооку і побачити її красу неземну.Відпустив їх  скіфський цар,а вони відїхали до своїх батьків і там господарювали, вибира ючи кращих корів,биків,овець,кіз,баранів і цапів,формуючи з них свої стада. Інколи до сварок  доходило між батьком і сином,коли корова хороша була, бик чи коза,до бійок правда не доходило,лагодили поміж себе спори рідні. Згадаймо,що скіфи кочівники і їхнім найбільшим скарбом була худоба.Не звав Таргітай до себе Геротона,вирішив військово провірити царицю амазонок і про те,що збирався зробити напад на кочо ву станицю амазонок,ніхто навіть не здогадувався.Тільки планами це було,хоча чув Таргітай, що стріляють з лука амазонки дуже влучно і вміло роблять засідки на во рогів. Коли повернулись скіфи в станицю амазонок,то пригнали з собою велику кількість дрібної худоби і трохи великої рогатої худоби. Амазонки їх зустрічали наче з іншого вони світу,а Ладоока,тримаючи своє слово дала команду відправити хлопчиків в стан Таргітая разом з батьками.Поїхав знову Геротон,він був наче вістовий-посильний між можновладцями скіфів і амазонок і мав передати Таргіт аю, що його зове в свою станицю Ладоока вже вдруге. Сама Ладоока поїхала своїм конем на оглядини Таргітая в його станицю і з нею було не більше десяти лучниць-амазонок,не хотіла вона «кота в мішку» бо знала мистецтво спокуси і не могла ним користатися,коли не сподобається він їй.Їхала вранішня зоря до сонця,а як побачила Таргітая високого,струн- кого,чуть з посивілим волоссям,з орлиним носом і правильними рисами обличчя одразу закохалась в нього і не було на те ради.Вміла вона маскува тись добре,бачила сама все,а її ніхто і тому чула слова Геротона про те,що його вдруге просить в гості Ладоока. Не дочекалась відповіді скіфського князя і втекла в довкілля цариця Амазонок.Таргітай нічого не сказав скіфу Геротону на його повторне запрошення Ладооки,тільки сказав,що дякує за запрошення,а  думав як має непоміченим пробратись в станицю амазанок і провіри ти боєздатність амазонок.Таргітай наказав кількатисячному загонові скіфів відпра витись з ним до Меотійського моря,але нічого своїм воям не казав про те,що шукає станицю Ладооки,яка в цей час перекочувала в інше місце.Коли з клубами пилу- пороху,що піднімали коні воїв скіфських,приблизились до річки Молочної,то їх відважно із засідки верболозу атакували стрілами амазонки та так потужно, що дуже багатьох кінних воїнів позбувся Таргітай.Наконечники стріл були отруйни ми,тому якщо стріла впиналась в будь яку частину тіла скіфа, вона викликала зара ження і часто смерть,якщо не було під руками вакцини чи протиотрути. Попали скіфи у декілька засад амазонок,багато їх полягло там, але не знайшли вони станиці кочової амазонок і вождь скіфів так і не побачив Ладооки,яка що раз більше запалю вала його серце вогнем кохання.Дав команду вождь скіфів припинити мандри і миттєво  виконалось.     

                                                                                                                            . Порахував вбитих і поранених цар і вияснив,що вбитими є понад 450 його воїнів,а пораненими і того більше.Це насторожило князя чи царя скіфів, адже нікого з амазонок він так і непобачив,лише їхні стріли цілували вуста скіфів смертю.  Дав команду Таргітай і відїхали від місця,де була амазонок станиця біля Кам»яної могили його скіфи та поскакали вони до своєї станиці і вирі шив вождь,що поїде разом з небагатьма своїми воїнами в гості до Ладооки та візьме з собою кілька стад малої і великої рогатої худоби,найбільше багат ство кочівників.До слова буде сказано.що в скіфському арійському суспіль стві мужчина мав усі права,а жінка жодних не мала,тому у всьому підкоря лася своєму чоловікові. Мав вождь скіфів свій жіночий гарем,але жодна із жінок не мала права перечити чоловіку і за це її чекало покарання- смерть .Коли скіфи повернулись з  мандрів,ніхто із воїнів не смів питати вождя,для чого їздили?Вождь чи цар все знав і вирішував питання племені одно особо- во.Через день, після бурхливої ночі із одною із своїх красунь,Таргітай дав команду вибрати два стада малої худоби,серед них кіз і пару цапів та овечок з баранами та одне стадо великої рогатої худоби до якої входили вгодовані корови і хороший племінний бик.                                        .                                                                                                         Було ним вибрано скіфів  з 15 воїнів,прекрасних лучників,що чудово володі- ли акінаками в охорону вождю,котра за його наказом могла будь яких воїнів знищити.Поскакав першим і там,де був бій  з густого верболозу та очерету вийшли три амазонки,серед них і Леся і спитались вождя хто він і куди пря мує.Отримала відповідь Леся,старша амазонок,що він скіфський цар Таргітай і веде три стада худоби до їх цариці Ладооки і запрошений він у гості до неї. Жоден  скіфський воїн не був травмованим отруйною стрілою з охоронців скіфського царя,а сам Таргітай впав з білобрисого в яблуках коня на зелену мураву і корчився від болю страшного,втрачаючи свідомість. Прискакала Ладоока,щоб переконатись,що сам Таргітай їхав до неї в гості і побачила його обличчя і зв»язаний він мотузками та непритомним був.Час жорстокий. Наказала цариця зарізати кількох молочних кіз і цапків та ягнят, запекти їх на веретенах і коли прийде до тями Таргітай для нього разом із його охорон- цями, влаштувати  трапезу  та позвати її і поскакала своїм конем до свого великого,царського повстяного шатра.Аж через кілька годин прийшов до себе Таргітай бо вже далеко не молодим він був і побачив біля себе свою охо рону,що розмовляли з прекрасними амазонками.                    .                                   Коли потягнувся до нього підскочили декілька амазонок і заволали голос но:»- Живий він,слава Богам і про це слід повідомити царицю Ладооку» Пос какала вістова до шатра в центрі кочовища-станиці,де жила Ладоока і повідо мила їй,що Таргітай прийшов до тями і першим його словом було,-«де цари ця Ладоока?» При всій красі, з золотими діадемами,дорогоцінними бусами вийшла з шатра цариця амазонок,їй підвели коня,вона скочила на нього,а кінь опустився на коліно своє перед царицею і поскакала до царя скіфів Таргітая,котрого бачила і чула у своїй вилазці. Дівчата –амазонки вели роз мови з молодими,ще безвусими скіфами і все було мирно.                    .                                     .   Повсюди розповсюджувався запах чудовий від ягнят і кізочок на веретенах і Ладоока вгледіла свого красеня Таргітая,котрий побачивши царицю амазо- нок і її красу неземну,яку чітко підкреслювали дорогоцінності сів,нічого не говорив,немов онімів,хоча відзначався своєю балакучістю.Цариця дала кома- нду і до кола мужчин приєдналася,а молоді і звабливі амазонки несли  туші ягнят,кізочок,приправлених різнотрав’ям.Були зразу ж подані амфори грець кого вина і випивши кілька келихів Таргітай промовив:»Ти Ладоока,цариця амазонок,що запрошувала мене двічі в гості і краса твоя разить наповал,але скажи мені де 3 стада малої і великої худоби,які я гнав до тебе і тобі дарувати мав?.Чому не бачу я їх?Ладоока сиділа на моріжку біля Таргітая і пригаду вала як риба-говорун казала їй,що її майбутнім чоловіком буде вождь скіфів на ймення Таргітай і тому розсіяно відповіла.-Не бачиш, значить нема їх».       …Це розлютило царя скіфів і він з образами накинувся на Ладооку,не вірячи в те,що сказала цариця.Спиталась  амазонок де стада худоби і почула логічну відповідь,що в загонах вони і дійсно Таргітай пригнав 3 стада,але коли він відпочивав після стріли отруйної,відігнали їх в загони,щоб своїм беканням і меканням та ревінням не забирали апетиту в ласуючих.                                     .                                ….Сказала цариця амазонок,що вона неправильно сприйняла слова царя скі- фів і тому просить вибачення за нею сказане. Мова скіфів подібна на мову амазонок,але наголоси не ті,значення слів не одинакове,а всі 3 стада знахо- дяться в загонах.щоб не мішати людям в їх трапезі. Сама ж Ладоока просто до бестями закохалась в Таргітая і на очах у всіх оточуючих наливала йому в  рог великий- вина червоного,а він із задоволенням пив вино та закусував великими,паруючими та духмяними кусками ягняти,а потім розпробував козе ня і з задоволенням поїдав його.Від випитого потягнуло Таргітая до Ладооки і він чуть не привселюдно взяв її,але вирвалась вона від скіфського царя,і дала команду амазонкам,привести Таргітая в шатро царське,сама ж похиту- ючись від випитого пішла до свого коня. Кінь присів і цариця амазонок зас- кочила на нього,підізвала пальчиком своїм Таргітая до себе і щось сказала, показуючи на своє царське шатро.Таргітай був підхоплений амазонками,бо чуть не впав від випитого вина і конем своїм доїхав до шатра Ладооки та зай- шов у нього.Перед ним була картина східного багатства цариці амазонок, вона переоділась,але прикраси, інші діадеми,коралі з дорогоцінного каміння виблискували в напівтемряві шатра і наче кликали до Ладооки.            .      Роздивлятись почав скіфський вождь і побачив в кутку вогнище,а на ньому веретено на якому дожарювався молодий цапок.Сказав до Ладооки,щоб поча ти розмову, що йому ягня більше сподобалось чим козеня,м«ясо якого він споживав разом із своїми охоронцями. Ладоока,сміючись промовила,що не розпробував він добре козеняти,тому так і говорить.А вона більше любить м»ясо молочної кози і йому воно надзвичайно сподобається,коли розпробує його смак,адже запаху зовсім немає і лою також,але ніжне і смачне воно. ….Таргітай мов мисливець пробирався скрізь сутінки шатра до Ладооки, сприймав її як сарну,котру має захопити живою,а Ладоока теж горіла бажан ням до Таргітая і готова була віддатись йому,адже кров обох була розігріта випитим грецьким вином,яке водою не розбавляли.Вдала,що не бачить скіфа і продовжувала крутити веретено,на якому запікалась молочне козеня,тут цар скіфів її схопив.Ладоока не пручалась,не відбивалась від нападника,бо поко хала Таргітая з першого погляду і без спротиву віддалась йому.Це безумне кохання  тривало до ранку наступного дня і наситились ним вони обоє та так, що світанок проспали.Коли в обіймах проснулись,Таргітай промовив,що хоче глянути на свої  3 стада в загонах.Ладоока позвала амазонку і наказала їй від вести царя скіфів до загонів і показати стада,що пригнав він,а сама яко кожна жінка після  бурхливої ночі сказала коханцю,що ще трішки поспить. Одягнув ся в свій одяг Таргітай,а на дворі був стриноженим його кінь і разом з амазон кою поскакав до загонів,а його кінь на відміну від коня Ладооки не вмів присідати.                                  . …                                                                       Прискакавши до загонів,побачив цар скіфів.що не має його стад і це сильно рознервувало його та він накинувся на слуг загонів,що були жінками,але рабинями,а скіфи рабства не знали і кричав несамовито,де його 3 стада.Одна із рабинь,показала на сонце,а воно вже було високо і розвела руки, даючи Таргітаю зрозуміти,що худобина пастись хоче.Через амазонку,служницю  цариці був запрошений в степ щоб побачити свої стада,а вона про те, де пас- лись стада відала через рабиню,яка вказала напрямок руху рукою. Поска кали вже в день, скіфський цар з молодою амазонкою і почав Таргітай приста вати до красуні амазонки,але вона своїм конем відривалась від нього і вже невдовзі на видноколі красувались багато стад худоби. Тоді впізнавати почав скіф  свої стада по особливостях кіз і овечок і аж відлягло від серця царю, бо думав,що його ягнятами та козами пригощала Ладоока його і охоронців. Зовсім мало часу пройшло і побачив своє стадо корів і одна  серед них пода ла свій голос,вітаючи господаря,а на горизонті жодного стада корів не було. Ще і перепитав у пастухів скіфський цар,чому у них тільки мала худоба,а великої і рогатої немає.На це йому відповіли пастушки-амазонки,що йому про це розповість Ладоока,коли він буде її обнімати,дружно залившись весе лим сміхом.Покарань за подружню зраду в амазонок не було,тому що чо ловіки були випадковими коханцями до часу,коли Ладоока приревнувала до Таргітая одну із своїх амазонок,а Таргітай був красенем чоловіком і його краса просто паралізувала жіночі серця.А подружня зрада була, тому що Таргітай-скіфський цар,вибирав у свій гарем будь яку жінку арійку чи ні, яку в своєму житті зустрічав,а незабаром став офіційним чоловіком Ладооки.  …. Після відїзду Таргітая Ладоока поринула в глибокий сон,приснилась їй риба-говорун.котра сказала,що мусить вона приборкати скіфського царя,щоб він забув про свій гарем і звабити так його,щоб він залишався в її племені амазо нок назавжди та став її офіційним чоловіком. Справа в тому.що в амазонок не було статусу офіційного чоловіка,а були коханці і коли Ладоока почала формувати плем»я сарматів,чоловіки в амазонок появились.              .    .                   Як не втікала Леся від Таргітая він все таки її дігнав і взяв її, правда не за до помогою сили,бо хотіла вона цього,хоча і не признавалась сама собі у цьому. В Галичині кажуть:»Якщо корова не захоче,бик не скоче»цей випадок  тра пився між царем скіфів і Лесею по дорозі до царського Шатра амазонок. Був Таргітай могутнім мужчиною,а коли зайшов в шатро,побачив все розкида- ним і свою Ладооку напівоголеною.Запалала ватра кохання-бажання до Ладо- оки і він з порога накинувся на царицю,не зауваживши,що Леся зайшла за ним у шатро і була вся червоного кольору. Ладоока Лесі промовила йди геть і в сердці Лесі першим загорілось бажання відомстити Таргітаю за зраду, адже тільки з нею був і зразу ж взявся за Ладооку.Продовжилось кохання і вже так догоджала Ладоока Таргітаю,що він все забув на світі і про гарем,а наслідком стало те,що перщою в них народилась дівчина,яку вона назвала Мілена. Таргітай почав забувати свої звички і все,що було жіночої статі хапати, а так приклеївся до Ладооки,що з нею тільки  жив і спав тільки з нею.                  .            .      Так пройшло девять місяців і в одну із темних зимових нічок спиталась Ладоока в Таргітая ,як би він хотів назвати їхню дочку,котра буде першою у  них. Задумався він,а потім згадав,що саме він цар скіфів і  саме він давав наз- ви хлопцям в своєму роді,але дівчатам не давав назв ніколи.Тому сказав Ладооці,що це не його клопіт називати дівчат і хай вона сама дасть назву їх дочці. Ладоока розповіла на плечі свого майбутнього чоловіка,що в племені автохтонів,що були мешканцями Антлантиди і з яких пішли трипільці, звичай такий був,коли народжувалась дівчина ім»я їй давала жінка і вихову- вала її вона,а як він дивиться на це.Подумав Таргітай і сказав,що не пере- чить.Аж тоді Ладоока розповіла йому,що за звичаєм їхнім називають іменем бабусі,добавлячи кілька звуків-букв і саме це забезпечує зв»язок поколінь роду і сказала,що мала бабусю Мілу,що була знахаркою і астрологом,яка матір її  Ладу з батьком Дарієм привела на землі Ірану з прабатьківщини своєї і це було море,тепер Азовське,де вони є.Вона придумала ім»я їх первіс тку і це ім»я Мілена,котра буде щасливою і царицею амазонок,а про це їй розповіла риба-говорун.                                                                  .                                                                                      Розпитав між коханням Ладооку про цю рибу- говоруна і коли почув тільки початок розповіді,сказав цариці,що і до нього  приходить він у снах,та ще і командує та говорить  йому лишатись в амазонок,бо з нього піде цілий рід савроматів і як так буде коли первістком їхнім буде дівчина-амазонка,навіть цариця.І чому ця риба їм обом бреше,а не  говорить правду.На згадку прий шла  7-літня війна України з РФ і думаю собі я, що скоро її президент піде з Асадом до Бога за  навмисні вбивства людей і попаде в пекло як неправ- домовець і брехун він та свора псяча його за брехню.                                . …                                                                                                        Цариця Ладоока легенько так дала зрозуміти Таргітаю.що ця риба говорила-все збулося і може їм Господь подарує хлопця з якого і підуть сармати.Скі- фів цар сказав,що не подумав про це і перепросив Ладооку.Був випадок, коли таймень приснився Таргітаю і зобов»язав його повернутись до скіфського стану та дати команду всім юнакам,що не мали гаремів.щоб вони виходили на зустрічі з амазонками за скіфським станицями і там хай їх ловлять у свої тенета амазонки,як його піймала Ладоока.Вона як цариця зобов»язана дати команду амазонкам йти на ті зустрічі і бути ласкавими зі скіфами,що вар- тують їхньої уваги.Саме важливе є ,що думка про те,що має їхати до скіфів не полишала голови Таргітая і він виконав наказ тайменя та через 3 дні пої- хав з станиці амазонок,навіть нічого не сказавши про свій сон Ладооці,лише попросив,щоб наступного ранку вільні амазонки були за станицями скіфів. …  …….Декілька днів,амазонки придивлялись до скіфів і коли побачили,що їм нічого не загрожує,почали підпускати  їх ближче до себе і між ними виника ли задушевні розмови і навіть кохання між деякими. Таргітай як вождь скіфів нікому з жінок нічого не пояснював,але наказав зібрати сходку чоловіків пле- мені і пояснив їм,що закохався в царицю амазонок до безтями і нічого з тим не може зробити. Що вже скоро буде дитина між ними і хто заслужить із скі- фів прихильність амазонок,той буде винагороджений коханням,а хто ні., залишиться з нічим і назвав  місця,куди прийдуть амазонки.Десь декілька місяців керував скіфами їхній цар і за цей час дуже багато скіфів разом із стадами,опинились в станицях амазонок і там залишились.Правда в тому,що серед скіфів як правило народжувались чоловіки,жінки нарожувались,але мало.Неабиякою перевагою амазонок було те,що вони були лялями і віртуоз зами в порівнянні з скіфсьми жінками та мали  меншу кість ніж скіфки,що забезпечувало коханням до однієї амазонки,а не гарему кікімор.Одного із будних днів до Таргітая зайшла Леся і сказала,що Ладоока запрошує його до себе,бо вродила дівчинку і вся в сльозах вибігла з шатра. 

                              Таргітай і Леся.                    .                                                                                                                    Плакала бо не була вагітною від Таргітая,але про те,що він взяв Лесю силою розповіла своїй цариці Ладооці і з цього часу не виходить з її голови Таргітай.Почувши те,що Ладоока вродила йому дитину,правда дівчинку,а не хлопця зрадів цар скіфів і зразу ж відїхав конем в стан амазонок,де його вже не вітали поцілунками смерті стріли амазонок.бо всі амазонки майже за рік перебування у них,добре знали і вітали Таргітая як коханця їх цариці. …                                                                                                                               Через певний час аж захекавшись забіг в шатро цариці Ладооки цар скіфів і його вітали посмішки цариці  та доньки Мілени,та щирі такі,що  сердце зігрі- вали воїну.Ладоока кинулась на шию царську і чуть не задушила від радості царя скіфів і батька Мілени і зацілувала всього його. В куточку спокійна доця була на руках в няньки-повитухи і лише гукала до батька,якого тільки поба чила своїми синіми очками.Спитався Таргітай у Мілени як справи її та почав лоскотати,а дівча мило так сміялось і веселилось на руках повитухи. Наказа ла Ладоока слугам,щоб принесли вина і м»яса і це її розпорядження негайно було виконане та в шатро занесено зажарене козеня з цілою амфорою вина грецького.Ладоока разом з Таргітаєм ласувала м’ясом козеняти і запивали свою радість хорошим червоним вином з Греції,амазонки ще не вміли самі виготовляти вина ні червоного,ні білого. В цей час ніби ненароком в царське шатро зайшла Леся,яка розплакалася і вибігла геть.                             .                                               .     Аж здивувався цар скіфів такій поведінці амазонки Лесі,адже привик він,що всі жінки з його гарему виконують волю вождя племені,але забув про те,що серед жіночого племені діяли закони матріархату. Нагадала йому про це цариця амазонок,спитавши Таргітая,ніби ненароком,чому Леся вибігла вся в сльозах з шатра,а він через свою наївність, розповів Ладооці,що вона була його коханкою і напевне її виводить з себе той факт,що вродила Мілену цари ця,а вона ні.Запам»ятала ці слова Таргітая Ладоока і її помста Лесі була жорстокою.Через декілька місяців Леся була вигнана з племені амазонок царицею,через її ревнощі,але це була дійсна причина,а видуманою було те,що вона не вберегла племінного бика,а бик здох,тому що була старшою над рабинями,що обслуговували худобу.Таким жорстоким був час коли виникали звичаї і традиції.                                              .                                                                                          . ..   Таргітай залишився у своїй новій сім»ї,а гарем його не хвилював,забув геть на чисто він про його існування. Лише факт того,що Ладоока на думку царя скіфів,не справедливо поступила з Лесею, заставили його зустрітись з нею і відправив він її в  гарем з своїм євнухом.Леся,ця амазонка до корінців волосся, виконала волю Таргітая і стала першою красунею гарему,тому що була дуже вродлива і час від часу повертався цар до свого гарему,але через красу Лесі,а не через почуття до інших жінок.Життя  тривало і через певний час Ладоока сама позвала Таргітая до себе і були між ними інтимні стосунки. Це кохання тривало довго,кілька місяців і аж одного дня сказала царю скіфів цариця амазонок,що вона знову вагітна,а риба- говорун сказала їй,що вона вагітна і вродить дитя і буде це дитя кохання, хлопчиком. Тепер за звичаєм Таргітай мав право називати хлопця і попросив не підганяти його Ладооку з іменем,тому що скіфи знали- як назвеш дитину таку долю її вибереш.

                                  Народження Тасія-Тарасія.

     .    Тому тільки перед самим народженням сказав мамі батько як він назвав хлопця і дай він йому ймення Тасій,по українськи Тарасій. І долю Тасій мав щасливу бо став засновником племені сарматів- роксолан і навіть царем сар- матським,але погані стосунки були у нього з його сестрою Міленою,що стала царицею амазонок. Плем»я скіфів Таргітая йшло за амазонками,але паралель но їм і тому цар час від часу заїзжав до свого племені в гості і до свого гаре- му також. На ніч він запрошував Лесю і в одній із забав з нею розповів їй,що Ладоока вагітна і має вродити йому сина,а він буде засновником племені сар- матів,які переможуть скіфів,або діти та внуки їхні переможуть їх.Про це йо- му часто говорила риба таймень,що у снах приходить і до Ладооки і саме це заставляє його залишатись серед амазонок,а не любов до Ладооки. «Любить він тільки Лесю і тому вона перша серед жінок його гарему і він її бере до себе на кожну ніч,але це була чистої води брехня» Народився Тасій і вдвох з Міленою вони росли в царській сім»ї амазонок. Одного дня пригожого поба- чила Ладоока розцарапане і в крові обличчя Тасія,а Мілена щось верещала до нього бо він її задів якимось словом та ще повторювала,щоб Тасій не забував з якого він племені походить і звуть його амазонками.Дуже любила Тасія ма- ти його Ладоока, більше чим Мілену і почала кричати до неї, що вона зроби- ла,адже брат рідний він їй. У відповідь почула слова ненависті,що шипіли зміїним ядом Мілени:» -Не довго тобі залишилось царювати,заміню я тебе і твого Тасія вижену з племені амазонок» Аж в горлі щось защеміло Ладооки і вона побігла шукати батька Таргітая і все йому розповіла,що їй сказала Міле- на і як вона ненавидить Тасія. Таргітай забіг в шатро і побачив розцарапане обличчя Тасія,якого дуже любив як і Ладоока і наче кішку,що шипіла,свою дочку Мілену.Вони вже майже досягли свого повноліття,а повноліття наступало раніше чим у нас тепер 15-16 років для чоловіків і ще менше для жінок. Мілена була тільки трішки старшою за Тасія і вона першою отримала порцію нагаїв,якими по спині і м»якому місці нагородив її батько,але продовжувала погано шипіти і на батька наче змія.                         .                                                .    Другим був битий Тасій також бичами по всіх частинах тіла і наказав батько Мілені поважати свого брата,а Тасію наказав не провокувати Мілену. Однієї ночі сниться Ладооці риба-говорун,котра попереджає її,що час Мілені ставати амазонкою і ще сказав таймень,що буде вона після Ладооки царицею амазонок.Далі в тому ж сні сказано Ладооці,що має Таргітай стати її закон ним чоловіком першим із скіфів,а для цього має вона зіграти весілля з ним. Потім пішла від риби страшна звістка про те,що невдовзі піс ля весілля вона помре і візьмуть її Боги у вирій,а заповісти має перед всім племенем,що її спадкоємцем буде Таргітай,що стане царем сарматів,що вже формуються на базі чоловіків її племені.По її смерті,сарматські племена, язиги,роксолани, сіраки,всі вийдуть з її племені амазонок і так розмножаться, що буде їх бага то і саме ними має керувати Таргітай.А ще сказав говорун,що помре і Таргі тай, але далеко на захід від моря і має він перед смертю своєю зібрати племена сарматські і спитати кого вони вибирають своїм царем, оберуть і призначать Тасія царем.                   .                                     . .                                                                               Через декілька днів скликала вона сімейну нараду і оголосила свою волю як цариця амазонок,де Таргітаю було сказано,що він буде царем сарматів тіль- ки після того як одружиться на Ладооці,а вона проголосить царем сарматів  його перед племенем амазонок.Потім вже під час кохання сказала майбут- ньому царю сарматів,що невдовзі після весілля вона помре, полетить у вирій, а їхня донька Мілена витримає екзамен та стане амазонкою,а трішки пізніше і царицею амазонок.Царицею її оголосить Ладоока,після змагань між всіма дівчатами племені,де Мілена буде першою і саме вона відніме в неї царський жезл і буде однією з причин смерті Ладооки. Перед смертю Таргітай відчує її і запросить на віче сарматське всіх сарматів з племен язигів,роксолан і сіра- ків,де задасть питання одне «Кого хочуть царем сармати?» почує по голосно- му крику і підняттю рук,що царем буде його син Тасій,бо роксолани якими він керуватиме як цар, зроблять його царем та і інші племена сарматів його підтримають.На початку червня була посвята Мілени в амазонки, їй випали ли праву грудь і вона стала амазонкою офіційно.Після цього на початку серп- ня відбулись змагання амазонок перед лицем старшини амазонок і одностай- но Мілена у всіх військових вправах була визнана найкращою серед всіх. Звичай говорив,що коли цариця амазонок відлітає у вирій,вона має оголо- сити наступницю свою,царицею. Ладоока відчувала себе щораз гірше,вже і ноги її не так носили як раніше,кепські справи були з нею.Вирішила вона,що буде у вирію спостерігати за життям земним,але перше всі справи на землі завершить,тому весілля мало бути згодом .                                             . …                                                       Перепитала у Таргітая чи він буде на ній женитись і отримала відповідь, що буде обов»язково весілля.Тоді на весіллі треба було,щоб вина було багато і м»ясного також,а весілля цариці амазонок робилось вперше за всю їхню істо- рію,тому вважали як Ладоока так і Таргітай,що треба всіх з племені поклика- ти Це ще обумовлено було тим,що        Ладоока оголосить спадкоємцем Таргітая і він буде названий царем сарматів при всіх сарматах-чоловіках. Вирішила цариця Ладоока,щоб не  витрачатись двічі,не тому що скупою була,розум- ною і ощадливою,що цього ж дня оголосить і свою наступницю, свою дочку Мілену,царицею амазонок.Така неділя настала і весілля йшло повним ходом Ладоока оголосила наступницею царського титулу амазонок дочку Мілену і зауважила,що Мілена є найкращою  амазонкою у військових змаганнях як стрільбі із лука так і в ближньому бою на акінаках.                      .                    Всі амазонки знали,що після того як оголосить Ладоока свою наступницю царицею ,не багато їй залишилось жити. Але Мілена після випадку з Тасієм і свого обурливого вчинку,цілком змінила свою поведінку,ставши слухняною і поступливою,навіть кілька раз просила вибачення у Ладооки і та проба- чила їй,адже була її матірю,а не мачухою.Під час нічних сидінь Мілена роз- повіла матері своїй,що їй часто сниться якась риба,що розмовляє з нею і пере конала її,що зі всіх жінок на світі самою близькою є мама,а мама цариця амазонок-це мало вирішальне значення.Розповідала риба-говорун як її відло- вили в горах і принесли перед  очі Ладооки,як вона повірила в слова тайменя і весь шлях до Уральських гір виконувала вказівки його.Потім після шляху до свого дому буквально у всьому виконала вказівки риби і таким чином бать ко її Таргітай стає царем сарматів.Перед своєю смертю  вже батько оголосить Тасія царем сарматів,а матері це не личило,бо оголосила вона царем Таргі- тая.Цариця амазонок,красива і прекрасна Ладоока,щодня робилась гіршою, ледь ноги волочила до часу своєї смерті після весілля свого,що було першим з часів коли її матір Лада вийшла заміж за батька, арійця Дарія. .

                                 Майбутнє Русі-України.

        .Померла Ладоока в середині вересня,а перед цим цариця Мілена зібрала своїх сторонниць і вирішила Грецію воювати і кілька тисяч її сторонників на конях вирушили в похід і вона наказала всім амазонкам після смерті її матері, вирушати назустріч своїй долі в Грецію і вказала місце, де їх чекатимуть. Це сталось коли живою була Ладоока і вона аж сердилась на Мілену,що не буде  при смерті її,але живі думають про життя.Полетіла у вирій Ладоока і потрапи ла до своїх родичів,дідів і прадідів,але впершу чергу до батьків Лади і Дарія. Батьки зустріли Ладооку,донечку свою з розпростертими обіймами і показа- ли їй щось подібне на великий екран. На екрані стояли картини майбутнього двох народів сарматів і амазонок,причому амазонки були після сарматів.       .         .      Сармати стали основою і базисом словянських племен таких як поляни, древляни,сіверці,дуліби-волиняни,тиверці,уличі,білі хорвати-це слов»янсь- ка основа русинів.Коли дивилась на картини майбутнього,то помітила Ладо- ока виникнення словянських мов в нових слов»янських племенах і багато слів було запозичено з сарматської мови,прикладом слугує слово хата,гідро- німи назви річок Дніпро,Дністер,Донець,Дон.Нагадаю читачу,що сарматсь ка мова мала свої наріччя в кожному із сарматських племен,але була в неї особливість трипільська лексика і це не було повторення скіфської мови. Бачила виникнення слов»янських держав серед них  першої Великої чи Білої Хорватії Самослава,а потім Стільського князівства,бачила створення Русі з столицею в Києві і хрещення слов»ян Стільського князівства після завоюван ня його Руссю.                  .                          .        .            .                                                                                                             Бачила  державу русів,що стала могутньою у Європі з поширенням її впли- ву на європейські держави такі як Франція з приходом освідченої королеви Ганни Ярославівни Київської і одруження на ній французького короля. Нага- даю, що Москви тоді навіть в памяті слов»янській не було.Бачила Ладоока розквіт Русі,що набагато випереджала у військовому,культурному плані Сар- матію,бачила і занепад Русі,після завоювання її монголами Чінгізхана та роз пад на окремі князівства.Бачила вона і зрадника слов»янства Олександра Невського і як він чоботи лизав хану Батию  і його жорстокість до рідно- го брата.Також бачила,що на Заході  виникло Руське королівство,де королем був Данило Галицький,протилежність О. Невського,а Данило дбав за всю святу Русь і хотів її визволити з під ярма монголо-татарського, але Нев ський-зрадник не давав.Ладоока побачила і козаків та козачок і раділа тому,що козачки були тими ж амазонками за своїм характером-менталітетом і навіть не дуже корились гетьманам-кошовим козакі,бо дуже багато чого черпнули від сарматів.Багато чого русини-українці взяли з менталітету сарма тів, наприклад виборність старшини,але хто формує організм людини на генному рівні,батьки,а ними в русинів були сармати, слов»яни,так що тіло дали русинам-українцям їх батьки.Бачила і недолю русів-українців, коли під ступний цар Московії в 1654 році зобов’язався захищати  Русів від поляків проти яких підняли повстання українці,але все завершилось замиренням Московії з Польщею Андрусівським миром  і зрадою москалями україн ців. Бачила Ладоока і СРСР,кривавий переворот-революцію так звану владу більшовиків-комуністів.                            .            .                                                                                                           Ось це було страшно,коли народ,що зерно першим у світі засіяв у свої чорно- земи,кормив всю Європу хлібом,морили голодом.Це був жах,коли батьки своїх дітей поїдали.займаючись канібалізмом.Геноцид українців комуністи чною системою СРСР набрав таких обертів,що західна Україна і демократич ний світ вимушено ставили питання про геноцид українців в СРСР.Бачила як розвалиться штучно створений союз на національні держави і бачила  як РФ  силою утримує Молдову,Грузію,Україну в сфері   впливу,провокуючи війни. …..Таргітай позвав до себе в повстяне шатро,що було спадком від Ладооки, свого сина Тасія і мав з ним  розмову під час якої сказав,щоб він забирав пле- мена роксоланів і сіраків,а їх було багато і йшов далі від нього,бо він зупиняє ться в місцевості,де зараз Київ стоїть.Наказав батько сину йти далі на захід і  тримати з ним контакт через вістових і навчив його як їх вибирати.Наказав Таргітай сину,щоб брав з собою крім роксолан ще і сіраків,а він біля тепе рішнього Києва буде з Язигами і аорсами.Зібрав віче цар сарматів серед всіх  племен і спитався їх чи хочуть його сина Тасія у вожді племінного союзу,бо він вирішив,що сіраки та роксолани підуть з його сином на захід,а він як цар залишиться з язигами тут.Шуміло віче наче море під час шторму,суперечки були між ними,хто має очолити племінний союз і зійшлися,що Тасій найкра- щий воїн і мудрий він.За волею тисяч,що підняли руки за Тасія як племін- ного вождя,підняв руку свого сина і оголосив його племінним вождем Таргі тай. Декілька днів дав на збори своїм воям Тасій бо ще треба було визначити хто з них роксолан,хто сірак,а хто язиг,а це визначалось просто за мовою племені.Зайшов до батька Таргітая як сарматського царя,щиро йому подяку вав за довіру і вибрав 3 вістових,яких показав батьку,а він їх візуально сфото графував і запам»ятав.                    .                                       .                                                                                 .Наступного ранку,як тільки сонце вийшло на свою орбіту,рушили 2 (дві)  племінні колони на захід,а батько надовго розпрощався з сином,бо не любив Тасій по дрібницях докучати своєму батькові,якого надзвичайно любив,пока- завши це, став на коліно і поцілував руку Таргітая.

               Цариця амазонок і цар сарматів-брат і сестра.

 

.

                                              Тасій і Мілена.

.Прийшли сармати в район початку гір і виявили там,що вони заселені кельтами чи галами,а зараз їх називають бойками і навіть бої були між ними. Ця місцевість зветься зараз Самбором  на Львівщині і там було поселення кельтів,місце мого народження і проживання. Добре,що Тасій був розумним і зустрівся з вождем кельтів,називатимемо їх бойками і вони утрясли всі спірні питання,щодо землеволодіння,бо це основне питання. Наказав воям своїм не чіпати тих місць,які є за бойками і вони ніколи не чіпали їх і не випасали ху добу там,а це забеспечило стабільний мир і добросусідство між різними племенами. Відомо,що майбутні  словяни-бойки-русини заселили праву час тину міста Старого Самбора,а сармати-роксолани ліву частину міста, де починається  друга гора і знаходяться  долішня і горішня Посади. Якщо б порушувались домовленості то могло доходити до сутичок і боїв між бойка- ми-кельтами та роксоланами-сарматами,але панувала злагода і добросусід- ство між різними етносами.Живучи разом на одній землі починала молодь знайомитись між собою -хлопці шукали дівчат,а дівчата хлопців, зав»язува- лись контакти між ними і знаходили вони  спільну мову.Так виникнуло поселення Самбір,основу якого складали бойки,сармати,що жили на різних берегах річки Дністер.                                          .                                                                       Поселення Самбір так виникло і більше тисячі років тут стоїть.Хочу сказа- ти,що Тасій вимушено за волею Божою мусів покинути Самбір і вирушити до місць біля Києва,до місця, де кочували язиги його батька Таргітая, тому що приїхав не один,аж 3 вістові,що звали Тасія в місцевість Київську, говорячи, що батько його кличе і що він заслаб.Тасій як люблячий син відбув до Києва і йому один із вістових розповів по дорозі,що батька дійсно хво- рий,але ще є одна проблема,яку  саме він  мав вирішити і це те,що поляни асимілюють язигів,насаджують у своїх сім»ях слов»янську мову та звичаї. Мав Тасій добрий час для того,щоб подумати і дати батькові відповідь на питання про асиміляію.Дійсно по приїзду в місцевість біля теперішнього Києва,а Києва,ще не було,Тасій знайшов шатро свого батька і зразу зайшов до нього. Обняв сина Таргітай і всівся напроти нього син,а батько почав з того як у нього справи на Заході і син детально все оповідав.                    .                                 .       Потім якось так легко і невимушено Таргітай спитався в Тасія чи немає він проблем зі слов»янами,бойками і білими хорватами,що там живуть.Не до кінця зрозумів питання Тасій,тому що мав тему про загальне життя племен,а не про асиміляцію.Відповів батькові як знав,але Таргітай керував розмовою і тому направив її в те русло,що його цікавило.Тоді син сказав батькові такі слова,які  не готовий був слухати  Таргітай:» В мене як і в тебе така ж іс- нує проблема, дійсно багато нас сарматів пішло у прийми до слов»ян. Чому? Та тому батьку,що вони мають житла і не кочують як ми,а ще тому,що дуже гарні у слов»ян дівчата-жінки.                           .             .                                                                                      Доходить що в  змішаних сім»ях  твориться нова мова,що не є мовою  рок- солан чи сіраків,але дуже багато слів з їх лексикону потрапляє в ці  сім»ї. «Що ти робиш для того,щою цей безлад припинити,може і я візьму методи твої і їх застосую,бо дуже подібне твориться і в мене з язигами» Відповів син,але не так як хотів батько.Не розглядай ніяк цього питання,хай все рухає ться як і є,а тоді ти батьку переконаєшся,що твориться новий народ з новим обличчям,новою мовою,новими звичаями і те,що він буде більше слов»ян ським чим сарматським,не біда.Адже я знаю,що як правило чоловіки сармати беруть в жінки словянок,тому батько передасть сину сміливість,військову майстерність як ти мені передав,бо хто зверху і розсміявся. Не до сміху було  Таргітаю,він аж підскочив на своїх ногах.не чекав він такої відповіді сина і тільки перепитав «Ти з цим нічого не робиш?»».А що тут зробиш, не я керую коханням і не ти царю,воно або є або його немає і в парі молодих воно схова не ,а ми безсилі.»Не чекав такою мудрої розмови з сином батько і тяжко-важко задумався,а потім наче з якогось сну виринув і сказав:-               .                   »Якщо ти такий в мене мудрий,напевне в матері Ладооки цього розуму наб рався,поясни мені як жити батькові,бо сили мене залишають,щодень слаб- шаю я,геть немічним став»Тасій думав,а потім промовив:»Батьку я син твій,а не Бог.Не можу я тобі дати здоров»я як і забрати твої болячки. Тільки ти їх відчуваєш,НАВІТЬ Я СИН ТВІЙ,не зможу їх відчути.Якщо б я зміг,я б всі твої хвороби забрав,а ще краще вилікував тебе,але не маю я сили Бога. Вибач батьку,тут я тобі не порадник»Замовчав Тасій,а з очей Таргітая котились гарячі сльози розпуки і тільки думка про те,що мають сар мати після нього достойного царя,його сина,тішила його.Час біг,не зупинявся і Тасій був в  станиці Таргітая до часу смерті батька,бо так Таргітай наказав.         .      Це були його слова:-Тасію поховай мене і цей заповіт він виконав. Перу- дувала цьому подія,що увійшла в історію,а це було обрання царем Тасія,яко го обрали майже одноголосно і більшістю голосів сіраків і роксолан. Був ще один претендент від язигів,але історія навіть його імені не пам»ятає. Батько і цар сарматів Таргітай взяв слово і підняттям руки зупинив шквал оплесків та промовив:» Браття! Ви знаєте,що мене  турбувало довший час питання асимі- ляції язигів слов»янським племенем полян.Для вирішення проблеми я викли- кав із заходу краю свого сина,вождя Тасія.Але я не погоджуюсь з його дум- кою,що все слід залишити на самоплив,бо тоді язигів не стане і розчини- мось ми в морі полянському.Не був я на заході краю нашого і не знаю чи бой ки-кельти разом з білими хорватами асимілюють сарматів як поляни нас, але загроза розчинитись в слов»янському морі існує.Сармати навіть своїх роди чів скіфів не допускали до святая святих-формування етносу,а тут іншородні племена не тільки вступають в інтимні стосунки,але формують  нову мову, свої звичаї,нове фактично плем»я. Мій син сказав,що формування нового народу це є прогресивний метод і він за нього обома руками,але не за раху- нок язигів чи роксолан з сіраками.Я не погоджуюсь з думкою  сина Тасія і прошу висловити свою думку бояр мудрих і всіх охочих.                .  …    …..Виступили кілька язигів,що підтримала думку царя Таргітая про те,що слід заборонити шлюби з іншими племенами крім скіфів,бо буде повний крах племен сарматських.Слово взяв Тасій,що сказав вічу,що він бачить проблему і розуміє її,але не бачить загрози для сарматів,тому що в нього на заході краю не менше випадків весіль з не сарматами чим у них язигів.Але першу скри- пку той грає,хто володіє дружиною і в сарматів є патріархат,а не матріархат амазонок. Хто зверху той і головний в  сім»ї,роді та племені і батько завжди виховає у синові хоробрість та військову доблесть. Крім того в мову  нову ба- гато слів із лексики сарматів і трипільців вноситься,тому не загине сарматів мова.Переживати нічого і хай все йде своїм чередом і  від того добро буде.        .      Настала тиша на великому віче сарматів і тоді Таргітай мовив:- Сармати голосуймо руками і хто за  мою заборону змішаних шлюбів підніміть руки,а тих рук буда значна меншість і як правило від язигів виходила.Тепер хто за те,що мій син Тасій пропонує підій     міть руки і ціле море рук роксолан і сіра- ків  сколихнуло майдан,було серед піднятих рук багато тих язигів,що вже зна ходились у шлюбах із слов»янами.Таргітай,з великим зусиллям підняв руку до гори і замовкло віче та рік:- Браття,знаєте ви,що хворий я і невдовзі відлечу до своїх  пращурів,але Вам жити тут.Тому пропоную  сина Тасія за царя сарматів замість себе. Він чудовий воїн і мудрий чоловік,тому якщо оберете його,куди він піде,йому вирішувати чи на захід, чи на південь,чи на схід. Єдине слухайте і виконуйте те,що він накаже як мої накази виконували. Загуділо-загуло віче і обрало царем сарматів Тасія,а він ще 2 тиждні керу- вав сарматами з земель Києва,а потім поховав Таргітая і рушив на захід.            .      Обряд поховання в сарматів подібний до поховання скіфів,але має певні особливості:Із роксоланами ІІ—І століття до нашої ери  пов'язують впускні курганні поховання у вузьких ямах,орієнтовані на північний сектор.  Як був похований Таргітай не скажу,адже не він, а Тасій був царем роксоланів,але те,що був похований достойно немає жодних сумнівів. Подібне поховання  як в с. Пороги на Вінничині,де похований цар сарматів Інесмей,а в ньому виявили золоту гривну і тамгу за якою  в Ольвії було з»ясовано,що це могила Інесмея.Такі могили зосереджені між Доном і Дніпром,що збігається зі слова ми Страбона:"Роксолани займають рівнини між Танаїсом та Борисфеном". Правда роксоланські могили І століття нашої ери із тими ж ознаками знайде- ні по всьому степу від Приазов'я до Дунаю.Біля с. Михайлівка Одеської обла сті неподалік Дунаю знайшли поховання богатої роксоланки». Тасій як цар сарматів залишив кількох вістових на землях Язигів і аорсів та царського представника,що зобов»язаний був інформувати царя про випадки нападу ворогів через вістових.Сам  сарматський цар відбув з роксоланами та сірака ми на захід до поселення  Самобора,де його вітали з царським титулом.    .      Час біг немов стрімка гірська козуля і доповіли царю Тасію,що в пониззі Дунаю маються необжиті людьми землі. Вирішив дослідити землі Подунав»я Тасій і відправив для їх освоєння 3 колони своїх воїнів роксолан,сіраків і добровольців з змішаних сімей бойків та сарматів. З ними до кожної колони були закріплені вістові,що були зобов»язані доповідати про неправильні і ворожі дії представника царя,що був одним на 3 колони.Вістових вибирав сам цар і наділяв їх особливими повноваженнями,навіть вбивство представ- ника царя було в їх арсеналі на випадок зради.Правда і представник царя сар- матів мав величезні повноваження по відношення до всіх без винятку,немов сам цар це був,а невиконання його наказу грозило смертю.Біля року обжива- лись в пониззі Дунаю роксолани,яких було найбільше,а потім одного дня при скакали всі 3 вістові,правда не одночасно.                          .                                                           .    Першим прискакав вістовий від бойків з сарматами,Михай,що інформував царя про те,що амазонки вирішили переправитись біля їхньої станиці з другої сторони Дунаю і навіть позганяли греків для побудови мосту.Напевне їх веде Мілена,цариця амазонок і для неї будують міст.Другим був вістовий на ймен ня Пал(воїн),що від колони роксолан прибув,він запевнив та переконав царя, що амазонки сестри Мілени. Не чекачи приїзду  третього вістового, Тасій дав команду збиратись війську в похід.                                             .                                                                    Наступного ранку три величезні колони важкоозброєнної кінноти,що склада лась з сарматів та бойків вирушили з  Самбора вниз Дністром і через два дні були на просторах між Дністром і Дунаєм.Там цар дав команду і вперед руша ли загони кінної розвідки,що доповідали йому про безпеку маршу. Сьомого дня вістовий Михай повідомив,що бачить свою станицю і грецький міст проглядається,але не добудований він. Цього не бачив Тасій,але вірив Михаю на слово.Коли тільки дійшли коні до станиці і мешканці побачили царя поча лась колотнеча і вигуки Слава.Підняв руку, заспокоїв бойків і сарматів цар їх і крики припинились. До моста поскакав загін розвідників,що спершу давав коням жару,а потім вже у верболозі затаївся і з обережністю йшов.      .         .        Але були  і амазонки дальнозорі,що побачили загін кінний у попонах та з луками і про побачене доповіли цариці Мілені,та вийшла,дивилась,але як і Та сій нічого не бачила.В цей час вийшов сарматський цар і крикнув у простір тільки Мілені і йому знайомі слова,а їх почула цариця амазонок і зрозуміла, що тут є її брат Тасій.Сіла на  сірого коня в яблуках Мілена і поскакала до рі- ки та мосту,що був майже завершений.Їй назустріч скакав Тасій на своєму гарцюючому і поїдаючому вудила коні і вони привітались підняттям  рук       .        Мілена першою почала розмову,але не про батька та його долю,а чого Тасій приїхав сюди?Питання було недоречним,адже бачила вона цілу колону кінноти і з цього могла зробити висновок,що царем сарматів є її Брат.Але слово не горобець,не повернеш його.Подумав і відповів Мілені Тасій.-Мілено,а чого ти про нашого батька не спитала,чи він здоровий,чи ще живий і його з кожним словом охоплювала все більша лють на сестру.Чи ти думаєш, що царапати мені лице будеш далі.Цього не допущу я цар сарматів,а батько наш помер і поховав я його.Що хочеш Мілено,проси,що зможу виконаю,адже весь край наш,багато племен сарматів у мене і багаточисельні вони. Не знав Тасій,що тікала від поразки,спартанцями розбита Мілена і не так вже і багато амазонок було у неї.Але щиро як брат сестрі вирішив їй допомогти,не та була його сестра,а набагато гірша чим в юності. Промовила Мілена- Я хочу посе лити своїх амазонок біля Чорного і Азовського морів і хай вони скіфів б»ють,а не сарматів. Ці слова рідної крові дуже зачепили за живе Тасія. Ска- зав він:-«Коло Чорного моря є плем»я моїх язигів  і вони багаточисель ні,якщо твої амазо нки попруться туди добре дістануть по зубах і я не тобі як брат допомагатиму,а своїм язигам. Даю тобі величезні і хороші землі біля Азовського моря і там риби осетра багато,бо мілке воно.Там сели своїх амазо нок і господарюй там,але не лізь в степи чорноморські,попереджаю тебе.» Вся,до кінчиків носа загорілась червоним Мілена і це спотворило її.                      .     Розуміла,що поступила вона погано,не спитавшись про   батька Таргітая,а він помер.Вона ні в матері Ладооки, ні в  батька Таргітая не спиталась поради чи йти  їй в Грецію з своїми амазонками чи ні і зараз пожинає плоди свого  тяжкого характеру,адже потерпіли поразку від спартанців амазонки. Одне тішило,що спартанці найкращі в світі воїни і не соромно їм програти бій навіть амазонкам. Відчувала себе поганою Мілена і не хотіла говорити з братом Тасієм.                                                         .                                                                                                                        Своїм красенем конем відїхала Мілена,а за нею відїхав і Тасій,котрий зібрав в напівземлянці слов»янській боярську раду і розповів про свою розмову з Мі леною.До речі одна із версій походження бойків говорить,що вони походять  з кельтських(гальських) бояр- чи це правда,не знаю.Бояри- шляхта суспі льства,але якщо виходити з генетики,то навіть незначна кількість варягів суттєво позначилась на кількості українців.Бойки субетнос як і лемки чи гуцули і їх не є дуже багато серед українців.Язигам наказав Тасій слати вісто- вих на Київщину і хай відправляються їх загони на південь до Чорного моря і тпм поселяються.У випадку нападу амазонок вістові мають царя сарматів ін-формувати,а він язигам прийде на допомогу,а не сестрі Мілені і її амазонкам. Добудований був міст за кілька днів через Дунай і коли за командою царя Тасія під час переходу амазонками цієї ріки,була вистроєна сарматська важка кіннота як екскорт,вона була атакована цілою хмарою стріл амазонок за нака зом цариці.Був статус кво,ні війни ні миру між братом і сестрою, царськи- ми особами.Так заграла кров Мілени і вона вирішила показати всю міць амазонок брату-царю і не показувати того,що з Греції набагато менше амазо- нок повернулось чим йшло з земель ПраУкраїни. Ніхто з кінноти сарматів не був вбитий,тому не було і бою між сарматами та амазонками,хоча повід був, але розум Тасія взяв гору над його емоціями.

                                     КОБЗАРІ.

                                                                                                                     Суспільство аріїв Рігведи було кочовим, скотарським, а ведення війни було засобом існування цих скотарів.Вони іменували себе аріями-благородними. Майстерність у військовій справі та хоробрість дозволили їм у другій полови ні II тисячоліття до нашої ери підкорити. населення долини Інду і створити тут свою цивілізацію.Бойові колісниці та філософія війни робили аріїв не переможними.Творцямиї самобутньої філософії поста вали військові співці-ріші, котрі своїми піснями і гімнами надихали воїнів-кшатріїв на здобуття перемог над ворогом.Ріші до того ж належали до касти брахманів, а мистец- тво їхнє було спадковим, передаючись від батька до сина. Проте поетом-брахманом мав змогу стати  і представник іншої касти (кшатрій чи вайш'я), який проявляв видатні здібності військового співця. Фактично Ріші-праоб- раз українських кобзарів.У аріїв існував культ слова. Могутність царя і його воїнів залежала від їх кількості та якості .Гімни створювалися згідно із старовинними канонами священних арійських вед, складених і прос піваних поетом-брахманом саме цього царя.Ріші в суспільстві аріїв Рігведи вважався носієм тієї мудрості,котра  в моменти осяяння відкривається богами обраним особам.Брахман впадав у цей екзальтований стан «з волі богів» і за допомо гою священного наркотичного напою соми. Можливо,ріші вживали цей напій на бенкетах і там же урочисто співали свої пісні. Військові співці-ріші висту пали посередниками між богами та людьми.Вони допомагали воїнам-кша тріям силою своїх священних гімнів здобувати перемогу над ворогом на полі бою і прославляли переможців на бенкетах. В Греції ліра співця- «подруга бенкетів».Співець Фемій всолоджує  слух женихів Пенелопи, які бенкетують у домі Одіссея.                    .                                       .                                                                                    На бенкеті царя Алкіноя лунають пісні сліпого Демодока,в якому при бажан- ні бачився автопортрет Гомера.У легенді про аргонавтів оповідається,як греки-мореплавці,здобувши перемогу над ворогом і повернувшись до кора бля з великою здобиччю, впродовж усієї ночі бенкетували на березі моря,і голосно линула переможна пісня Орфея.Під звуки кіфари він звеличував юного переможця царя бебриків Аміка.                         .            …                                                      Героїчний осетинський епос про нартів постає реліктом скіфо-сарматської міфології.В ньому збереглися свідчення про те, як на бенкетах, влаштованих після особливо успішних воєнних походів,відбувалися знамениті змагання музикантів.Воїн-нарт, що вправно володів мечем, повинен був також вправно володіти і фандиром (дванадцятиструнна арфа).Уастирджі нартський покро витель чоловіків і воїнів завжди подорожує з фандиром.А мужній воїн-герой Батрадз, під час загартовування сталевого тіла у горнилі бога вогню і коваль ства Курдалагона, співав, приголублюючи фандира. Грецький воїн-герой Ахілл, відпочиваючи, грав на лірі і оспівував славу героїв.Віра в божественне походження поетичного таланту та натхнення властива іншим індоєвропейсь ким народам у давню епоху,одне з найстійкіших переконань європейської поезії.Кельтські (галльські) співці-бардн,як і ріші аріїв, утворювали окрему касту,у котрій син успадковував справу свого батька.як у Венеції гордільєри успадковували своє ремесло. Кельтські барди поділялися на декілька катюго рій. Одні з них були близькими до друїдів(кельтських жерців і співали в храмах гімни при здійсненні жертвоприношень, вшановуючи своїх богів. Ін ші супроводжували воїнів і вславляли звитягу героїв,збуджуючи в них войовничу наснагу.Треті ж оспівували героїчні подвиги під час бенкетів.. Барди жили і творили у той час, коли населення Галлії розмовляло кельтсь- кою мовою. Після завоювання Галлії римлянами і поширення тут римської культури вона поступово зникає.                    .                          .                                                       На Британських островах брити (одне з кельтських племен), які провадили боротьбу спочатку з римськими,а згодом з англо-саксонськими завойовника ми, мали своїх військових співців-бардів. В епоху безперервних воєн барди не тільки надихали своїми піснями співвітчизників на перемоги, а й самі нерідко брали участь у битвах.Звання барда було спадковим,а авторитет спів ця посилювався авторитетом його предків від батька до сина, разом із золо тим кільцем і арфою,передавалася повага до особистості барда. Британсь- кими співцями було створено значну кількість пісень та легенду про короля Артура -захисника і оборонця рідної землі, які вславляли тринадцять його звитяжних перемог над ворогом.За бенкетними столами, в оточенні лицарів Карла Великого,а згодом,Людовика Благочестивого, оспівувались неперевер- шені воїни-герої,діяння славнозвісного войовника,франкського короля Хлод віга. Скальди нерідко супроводжували воїнів, поділяючи з ними труднощі походів і славу подвигів..Скальдами стародавніх вікінгів було укладено вели- чезну кількість віршів на славу варязьких конунгів, оскільки вважалося, що вірш збільшував не лише славу, але й фізичну енергетику вождя та його війська. Конунги винагороджували військових співців сріблом та золотом, що, як і слово, набирали для них магічної сили. Існувало уявлення,що відбува лася передача частини сили і успіху самого конунга скальду-дружиннику.     .    …  У Х-ХІ ст. виникає і починає літературно оформлюватись лицарська поезія. Варто підкреслити, що трубадурами були лицарі, воїни-професіонали, які виявили талант до поезії та музики. Вони не тільки творили лицарську поезію та епос, але змагалися на лицарських турнірах, забезпечували захист своєї землі від завойовників, брали участь у хрестових походах, зі зброєю та військовою піснею відстоювали лицарську честь.                           ..                                               У цей час на Сході Європи, в жорстокій боротьбі зі степом (татарами і турка- ми) починає зароджуватися,організовуватися на міцному підґрунті, дружинне лицарство Київської Русі.Степове воїнство  успадкувало явище співців лицар ської слави.Безпосередній пращур козацьких кобзарів у Київській Русі спі- вець князівської дружини, віщий Боян,що свої віщії персти на живії струни накладав,вони вже самі князям славу рокотали. Філарет Колесса наголо шував,що форма і техніка української думи пісенної були вироблені вже у дружинно-лицарській поезії, найкращим втіленням якої є «Слово о полку Ігоревім»Вчений і бандурист Гнат Хоткевич стверджував, що генеалогічне де рево наших українських бандуристів дуже високе, і прямим їхнім поперед ником був віщий Боян-«соловей старого времені».Кобзарство,як і  козацтво, зародилося не на порожньому місці, а на міцному підґрунті військово-лицар ського дружинного епосу Київської Русі.                                                   .                                                             Головна роль кобзарства  уславлення козацького війська та залучення до лав козацтва молоді,охорона і збереження святих козацьких традицій.Українське козацтво було змушене постійно провадити проти ворогів бойові дії як наступального так і оборонного характеру.Кобзарі оспівували бойові похо ди запорожців,їхній героїзм, самопожертву,хоробрість, відвагу, завзяття, сміливість,військову доблесть і героїчну смерть.В XVI столітті кобзарі користувались  повагою в Україні і Польщі.Польський поет XVI століття М.Коберніцький у поезії «Плач Якубові Струсові,старості Хмельницькому, загиблому за Вітчизну від рук татар,з жалем писані» (Краків, 1589) говорив: Геть відійди від мене, веселий лютнисте, А підійди до мене з кобзою, жаліб- ний кобзарю. Заграй мені думу смутку про загиблого Струса,щоб утішити серце, смертю розхвильоване, Почитайте про нього пісні, нехай його слава віднині і повік не змовкне.                                                            .                                                                                                                                                              .Д.Яворницький зазначав, що на війну козаки йдуть з радістю, а з війни повер таються з музиками та піснями, і чи поб'ють турка, чи пошарпають ляха, зараз же і пісню складуть на той випадок. Польський історик XVI ст. Папро цький повідомляв, що, відпочиваючи, козаки витворювали дивовижні штуки: стріляли, співали та грали на кобзах.Хорватський письменник і громадсь кий діяч Юрій Крижанич згадує, що в часи його дитинства (перша поло вина XVII ст.) у хорватів і сербів існував звичай за бенкетним столом слухати героїчні пісні про славні подвиги предків.Він писав: «Я бачив, як вельможі та воєводи сиділи на бенкеті, а воїни, котрі стояли у них за спина ми, оспівували славу предків». Схожу картину являли собою і старовинні козацькі бенкети, на яких прослав лялись імена найбільш хоробрих козаків-лицарів, які загинули за віру і вітчизну чи здобули визначні та звитяжні пере- моги над ворогами. Ці слова підтверджує і Пантелеймон Куліш,що йому неодноразово доводилося чути від старших людей, що в старовину з'являлися іноді на котромусь бенкетному чи іншому зібранні подорожні співці.

                                

                                               Козак

. Вони впродовж декількох годин,займали громаду піснями про колишні часи,торкалися постатей одного гетьмана за іншим,оповідаючи про старови нні війни та пригоди.П.Куліш наголошував на важливій ролі кобзи-бандури і звитяжної молодецької пісні в козацькому житті.Він описав цікавий випадок, як один запорозький козак продав свою восьмиструнну бандуру заможному діду-сліпцю Григоренку,що жив на Харківщині. Ця бандура була нерозлуч ною супутницею життя козака до і після зруйнування Січі. Він розлучився з нею лише внаслідок великої грошової скрути і прощався з нею зі слізьми, причитаннями,мов за мерцем.Він голосив: «Ти ж була моєю втіхою, ти ж розважала мене у всякій пригоді.Багато людей вельможних,багато ли- царства славного і всякого народу православного слухали твоїх пісень!  Де ти не бувала, якої пригоди не зазнавала.»                              .                                                       Кобзарі були сліпими втративши зір у результаті бойових дій чи від приро ди,а зрячі кобзарі були ВИНЯТКОМ з правил.А.Луначарський,підкреслю- ючи неперебільшений вплив талановитих співців-кобзарів на формування творчого обличчя Шевченка,писав: «Українська музика та поезія є найбі- льш розкішною,найбільш запашною з гілок на дереві світової народної творчості.Українські думи,що через століття передавалися  Гомерами України ,кобзарями, світять своїми фарбами, почуваннями, лицарством в любові і ворожнечі,розмахом козацької відваги та філософською вдум-ливістю».Кобзарство своїм ядром генетично пов'язане з індоєвропейсь- кою  культурною традицією,але  саме є частиною лицарського культур- ного мегакомплексу середньовічної Європи.Невід'ємним елементом були співці,які вславляли свого ватажка і його військову дружину. На цьому поживному ґрунті у XII–XIV століттях у Європі розквітла лицарська поезія, звитяжний лицарський епос,що стало однією з підвалин формування євро пейського менталітету.                                                 .                                                                                                     Європейське лицарство-стрижень,навколо якого вибудовувалася євро пейська цивілізація.Кобзарство увібрало звитяжні традиції співців війсь кових дружин Київської Русі і відіграло велику роль у формуванні украї нського етносу. З часом відбулася трансформація кобзарства від співців вузькостанових інтересів козацтва до співців усієї України, всього українсь кого народу і своєрідно вилилася в середині XIX століття у мистецьких  вершинах Великого Кобзаря-Тараса  Григоровича.Однією із засад формуван ня української ментальності були кобзарська пісня та дума, а кобзарство відіграло визначну роль у творенні української культури як прояву європей ської. В історії зародження українського козацтва досі залишається чимало білих плям,існує чимало різних гіпотез щодо походження козацтва.Біля витоків козацтва стояли дві головні сили.Перша стихійна енергія народних мас,так званих «уходників»,піонерів освоєння Дикого Степу.Друга вольова, керована енергія української військової еліти, яка змогла приборкати і очолити народну стихію,утворивши феномен,що одержало назву «українське козацтво». Саме ті селяни та міщани, котрі не могли витерпіти важкого феода льного гноблення або з тих чи інших причин залишали рідні місця і вируша ли шукати волі,освоювали нові степові землі, перебуваючи під постійною загрозою татарських нападів.Поступово формувалася нова верства населення українського Дикого Степу -«уходники», воїни-хлібороби,воїни-мисливці і просто воїни і на цьому ґрунті почало зароджувавтися українське козацтво.                                       .    Письменник Луговий писав: «Уходницькі жінки-це ті новітні амазонки, що не гірше чоловіків могли постояти за себе,за свої землі і оселі. Уход-   ницький рух міг постати лише в наших степах,на межі відмінних двох культур,двох світоглядів–європейського і азійського.Цей рух витворив наш третій,український світогляд,любов до волі.Нехай і в поганих мате ріальних умовах жити, зате чутися вільним, залежним від одного лише Єства,Бога»Жінка була чоловікові-мисливцю,чоловікові-хліборобу, чолові кові-воїну, надійним товаришем,вірною дружиною,вправною господинею. Вона завжди була готова допомогти чоловікові відбити ворожий напад. Біль шість українського козацтва становили реєстрові і нерестрові козаки,а най більш численними і водночас найбільш безправними виявилися  нереєс- трові козаки.Саме їх як польська,а потім російська влада не визнавали за козаків,не вносили в реєстри, почали розкозачувати і перетворювати в селян.                                 .     Вирядження чоловіків у військовий похід дуже популярна в українському фольклорі.В одній з пісень оповідається, як за козаком,що від'їжджає у похід, побивається його кохана:«-Козаченьку,куди йдеш?Невже жалю не маєш? Я без тебе загину,Як ти підеш в чужину.Ставлення реєстрового і нереєстрово го козацтва до жінки-дружини було освячене сімейними традиціями. Дружи- на пильно дбала про господарство,підіймала на ноги дітей,але нерідко траплялися випадки,особливо серед жінок нереєстрового козацтва, коли три вала відсутність чоловіка-воїна і бідність штовхали жінку до пияцтва ,інших нешляхетних вчинків. Запорозьке козацтво,серед характерних рис було специ фічне ставлення до жінки.Запорожець мусів бути неодруженим, звичай цей пов'язаний з традиціями первісних чоловічих військових громад, члени яких були неодруженими й усе своє життя присвячували військовій справі.Подіб не  ставлення до жінок запорозького братства співзвучне із традиціями духов но-лицарських чернечих орденів Європи XII–XIV століть.              .          .Запорожців,лицарів-ченців об'єднувала обітниця целібату (недруження) і цноти А.Скальковський писав: «Запорожець як людина міг кохати жінок, але кохав їх не як хоробрий лицар Середньовіччя,а як православний громадя нин, не як мусульманин, а просто як козак .Одружуватися не міг, за втрату цноти  міг поплатитися головою». П.Кулішем записано один з народних переказів про запорожця, у якому йдеться про покарання козака  за цей гріх. Запорожець на прізвисько Ногаєць занадився ходити до паламарки, у село, розташоване неподалік Січі. Його ж побратими-козаки, довідавшись про це і пересвідчившись,що це не наклеп, привели згодом винуватця, спійманого на гарячому до кошового.Покарання  було суворим:Зараз до стовба та киями. Занедужав сердешний Ногаєць од такої бані та і вмер незабаром».                 .                                                                                                                       Життя запорожців було кочовим,непосидющим-військові походи,прикор- донна служба та інше.Військо Запорозьке рухало козака туди-сюди неозорим українським степом.Те ж, що він не був нічим зв'язаним, перетворювало його на рухливого і швидкого воїна-суперпрофесіонала.В одній з українських народних пісень оповідається, як батько,відсилаючи сина на Запорожжя, переконує його, щоб він не думав женитися: Ми жінок мусимо любити.Так, як наших сестер, матерів,А, опріч їх, не треба нікого любити,І утікати,як від злих чортів.Бо ти знаєш, мій милий синку,Лицареві треба воювати,А тобі буде жаль жінку зоставляти. Недаремно запорожці, як і їхній гетьман Петро Сагайдачний, міняли своїх жінок «на тютюн та люльку». А на будь-який закид в необачності, нерозумності, легковажності могли відповісти словами пісні:-Мені з жінкой не возиться,А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадо биться!'Лише тоді як запорожець навоювався, увібрав з козачого життя усе, що хотів, він міг подумати і про одруження,сім'ю,дітей

                                         

         Січовики, які бажали повернутися на Батьківщину чи обзавестися родиною, отримували від Запорозького війська звільнення й переходили ніби у світський стан.За свідченням А.Скальковсь- кого, були і такі «запорожці-молодці»як суддя Микола Тимофієвич, Іван Бурнос або кошовий Пилип Федоров, сто літ проживе на білому світі, 80 літ прослужить у війську,а закінчить тим,що,подібно хороброму верхівцю Нечаю,візьме собі дружину-Високу могилу.Як жив одинцем, «по-монастир- ськи» так і помре самотою, і на його могилі тільки «чорний ворон кряче» або «сивий кінь копитом б'є об землю».Славні запорожці складали дотепних, гумористичних пісень, в яких слухачів переконували, що запорожці вигляду жінок не знали:Славні молодці пани-запорожці побачили  чаплю на болоті. Отаман каже:«От же,братці, дівка».Осавул каже:«я з нею кохався», кошовий: « я і повінчався».                .                                                                        На величезній території Запорозької Січі, в її паланках мали право жити як сімейні поселенці,так і одружені козаки,що походили з січового товариства. Вони становили підданство війська Запорозького,обирали свого громадсь- кого отамана,який був осавулом над цією громадою,над жонатими хлібороб бами. Але головним власником землі, на якій вони жили і працювали, було запорозьке товариство.А.Скальковський  писав: «Рівнозначно право сидіти зимівниками могло мати тільки  одне зі своїми служителями, або молодика ми, записаними по куренях або ні, але теж холостими. Батько міг жити із синами або родичами, якщо ці останні по куренях вважалися, але жодної жінки у зимівниках не було і бути не могло.Так вимагала «регула» ( статут) Запорозького товариства».В самому ж Коші жили тільки неодружені коза- ки.За висловлюванням одного з очевидців, запорожці щодо свого життя і своїх звичаїв вважали себе мальтійськими кавалерами, унаслідок чого в Січ зовсім не допускали жінок, була б то мати, сестра чи зовсім стороння для козака жінка.».Д.Яворницький повідомляє,що заборона введення жінок у Січ поширювалася не тільки на запорожців, але і на сторонніх осіб, які постійно чи тимчасово проживали в козацькій столиці                                       . .                                                         .       Якось під час чергової російсько-турецької війни XVIII століття Січ відвідав російський підполковник Глєбов з дружиною і деякими іншими жінками. Козаки, дізнавшись про це, без вагань зажадали від підполковника видачі їм жінок для покарання.Глєбов з великими зусиллями уладнав цю справу,відкупившись від покарання тим, що виставив козакам декілька бочок горілки. Але після цього він змушений був швидко вивезти жінок за межі Січі. Традиція заборони введення жінки в Січ так ретельно оберігалася серед запорожців, бо в них існувало повір'я, що як тільки нога жінки ступить в Січ, настане кінець усьому Запорожжю.Жінка не допускалася у святая свя тих запорозьких козаків -у Січ  і про це досить колоритно співалось у наро дній пісні: Жінок в Січі немає,Всяк те добре знає.                                .                             Парубоче, неодружене життя запорожців обумовлювалося самим ладом їхнього особливого військового устрою. Повністю мілітаризоване товариство вимагало від кожного козака зречення усього особистого. Інтереси військової громади набували абсолютного панування над особистими, власними потре бами. Щоб  виконати свій відповідальний обов'язок лицарсько-козацького життя, запорожцеві необхідно було відмовитися від будь-яких сімейних обо- в'язків, стати відданим членом запорозького козацько-чернечого братства, подібного європейським лицарсько-чернечим орденам.Тому що, за Єванге лієм, «неодружений думає про Господа, а одружений-про жінку». Козаки ж любили приказувати: «Лицарю і лицарська честь: йому треба воювати,а не біля жінки пропадати».Запорозький звичай залишатися не одруженими пояснюється майже безперервним перебуванням їх у війні.  Ведучи тривалі війни, постійно стикаючись із смертю, запорожці і не могли мріяти про тихе сімейне життя.Вирішивши завершити свою військову кар'єру, січовик з чес тю залишав Січ, одружувався і жив чи на території Запорожжя чи у Гетьман щині.Але як би там не було, запорожці  з повагою ставилися до жінок,обе- рігали їхню честь і їхні особистісні права.

                          КАМ»ЯНА МОГИЛА.

                                         Кам»яна  могила.

     Багато чого нового і невідомого довідалась Мілена із слів Замуні,що лунали в її голові,коли вона ворушила губами,але ніхто із охорони цариці не бачив цього,бачила і розмовляла з священною коровою  тільки Мілена. Ще і про це розпиталась у Замуні амазонок цариця і отримала відповідь,що з дос- тойними спілкується вона,а недостойні не бачать її.Опісля відійшла в зобра- ження своє Замуня і Мілена відійшла від чар її та вирушила на вихід з охоро-ною своєю з гроту Бика.Через декілька днів зупинилась цариця і зробила свою стоянку-станицю на ріці Молочній і за командою Замуні направила  3 дозори амазонок до Кам»яної могили,А Замуня вимагала спілкування з нею, тому поїхала сама цариця.Зайшла в грот сама,так наказала Замуня і поба чила,що по гроту ходить священна корова,котра сказала Замуні,що її очікує сьогодні зустріч з коханцем своїм Дандамісом,що буде надзвичайної краси, але без правого ока і сказала кудою їхати їй і хто із амазонок будуть стар- шими в дозорах,бо не буде вона по дрібницях турбувати її,а з»являтиметься їм і командуватиме ними як нею.Має розповісти старшим,що вказівки Замуні будуть вони добровільно виконувати і навіть не сумніватимуться в їх доціль- ності.Повертались амазонки тим маршрутом на який вказала Замуня і на обрії побачила Мілена дим від вогнища,а де вогнище там люди .                  .        .Поскакала Мілена на зустріч своїй долі і нею дійсно став красень Дандаміс, фізично досконалий скіф-велетень,майже 2 метрів росту,а за царицею скака ла її охорона.Біля вогнища цариця побачила 7 скіфів,димок піднімався  вго- ру, а на веретені жарилась невелика сарна.

 Дандаміс був у колі своєї охорони,але виділявся своїм ростом і фізичною досконалістю та відсутністю ока.Мілена зразу ж закохалася в нього,а Данда- міс, побачивши неземну красу Мілени взагалі втратив глузд і зразу перейшов до залицянь,осипаючи царицю тисячами компліментів. Цариця амазонок виді лялась серед своєї охорони чудовим із золотими вставками одягом і навіть золотими сандаліями,в руках мала спис,наконечним якого був із золота і буден но сприймала компліменти Дандаміса,хоча в глибині душі їй  вони були до вподоби.                                          . ….                                                                                                         Вона на них реагувала,а це побратиму Амізока,оголос про те,що він віддав око своє недругам за побратима,давало шанс для залицянь.Він користуючись нагодою,запросив Мілену до їх вогнища і дав їй прекрасний кусок обжареної сарни,який би сам з»їв,якщо б не було цариці Амазонок.Охорона цариці не була запрошена як і охорона Дандаміса і тільки вдвох вони вечеряли,а куски сарни давали своїм охоронцям. Такий неперевершений талант залицяння мав Дандаміс,що спиталась Мілена,де він ночуватиме і отримала відповідь,що саме тут він збирався ночувати.Тоді,легко так запросила майбутнього коха- нця у свою станицю,а він це запрошення сприйняв з вдячністю і погодився. Охоронці з факелами рушили вперед,показуючи дорогу,а цариця з Дандамі- сом плелись ззаді,а їх коні вже дружили,потім і вони злились у поцілунку.  … …. Був запрошений в царське шатро Дандаміс і так в ньому залишився назав-жди,провівши бурхливу ніч з царицею Міленою,котра не бачила серед темноти ночі відсутність ока,але добре відчувала своє кохання, віддавшись повністю Дандамісу.Вогонь кохання не згасав кілька днів у Дандаміса і він у ватру свого кохання кидав добірні поліна простої води і червоного грецького вина. Однієї ночі приснилась цариці Замуня і наказала їй прийти до неї в грот,де вона їй розкаже,що вона буде робити з Данда місом,важливе обговорювали вони у божому місці,місці сили.При зустрічі з Міленою наказала їй Замуня, що має послухати вона прохань Дандаміса і вийти заміж за нього. Умовою весілля буде те,що Дандаміс вимагатиме у неї відшукання та приїзд в плем»я амазонок Амізока,за якого грекам Дандаміс віддав своє праве око.Має при- стати на це Мілена,а її майбутній чоловік візьме своїх охоронців і поїде в сте пи України шукати Амізока. Знайде його і привезе в станицю їхню разом із своїми охоронцями,а їх у нього буде не мало,аж 300 осіб. Чуть не царська охорона.                                               .                                                                       По приїзду з Кам»яної Могили Мілена погодилась вийти заміж за Дандаміса Мілена,а сталось так як казала Замуня і тому,що просив побратим відшукати Амізока і привезти його до амазонок. Погодилась на це цариця,але не охоче, бо привикла вже до сили Дандаміса,його красивого і потужного тіла,і тут поїде він і коли повернеться невідомо,а вона вже носила в собі плід їх кохан ня,але про це не казала,не заведено було в амазонок про це говорити.                                                    .       Відїхав Дандаміс з своїми 7 охоронцями і поскакав конями у світанок, що зашарівся червоною барвою обрію,наче степова красуня.Довго,дуже довго блукав безмежними степами України Дандаміс,але віднайти побратима важко було.Куди тільки не приїде і спитається скіфів,де є зараз Амізок, отри мував одну відповідь;»Степ великий» і тільки напрямок рукою вказували. Скільки не шукав,але все таки знайшов,коли взяли в полон його і охоронців, 300 захисників Амізока,що раптово,наче степові вовки з байраку вискочи ли,спитавшись,чому вони так довго шукають їх  пана-господаря. Дандаміс відповів охоронцям,що він побратим Амізока  і як його зовуть,а в цю хвилю з гаю виїхав Амізок конем красенем і крикнув на весь степ,»Невже це ти Данда місе» .

                                             Амізок і Дандаміс.

                                                                                                                               Давно не бачились побратими, обнімались, цілувались, поплескували один одного по плечах і розмовляли про все.В розмові цій Дандаміс розповів, що він одружується з Міленою,царицею амазонок і що він в полоні кохання до неї і зараз з своєю охороною знаходиться в племені амазонок.              . Запропонував побратиму їхати з ним до амазонок і хтось з них його на собі женить чи одружить,бо всі амазонки красуні і він також.Ще як муж чини пожартували,бо сказав Амазок Дандамісу,чи не боїться,що царицю Мілену він у нього забере,адже в амазонок не патріархат,а матріархат,не же няться вони,а мають тільки коханців,а не чоловіківЯк би хтось знав, наскі- льки бувають пророчими слова людини нею сказані під час неординарної події?Пройшло більше 8 місяців коли Дандаміс опинився в шатрі Мілени і вона собі місця не знаходила,не знаючи де він і що з ним. А він був доволі далеко від Кам»яної Могили і річки Молочної,де кочували амазонки і охороняли місце сили..Уговорив Амізока побратим його і поки вони вибира- лись, вирішили ще одне питання як бути аж з 300 охоронцями Амізока. Взяв на себе Дандаміс вирішення цього питання,адже слово цариці закон для ама- зонок,пообіцяв,що Мілена прийме їх у своє плем»я.Саме коли вирушали два побратими з степів до місця сили,Мілена як цариця амазонок геть підупала, але в неї як в кожної жінки домінував комплекс матері і вона дуже хотіла, щоб був при родах Дандаміс,а його не було і де шукати його?  .Через певний час вродила Мілена хлопчика,а Дандаміс тільки доїзжав до Кам»яної моги- ли,але його побачили далекозорі амазонки,котрі знали,що батько він і спіши ли повідомити йому радісну новину. Коли стало відомо Дандамісу,що в ньо го народився син,він дуже зрадів цьому,але те,що не був при родах Мілени висловлював в претензіях до Амізока. Це було,що через нього він не встиг на породілля і що його охоронці дуже повільні і насилу відбивався від Дан даміса його побратим,говорячи,що є дві причини добре (хильнути) за народ ження сина і знайдення побратима.Коли заїхали в станицю кочову амазо нок,Мілена не витерпіла довгого чекання і кинулась з шатра на зовні і там побачила свого Данданіса з побратимом Амізоком і були вони красенями  .                              …. Амізок навіть кращим був,тому що мав сині очі,а Дандаміс мав тільки одне,а праве віддав як викуп за Амізока грекам,ворогам скіфів.Обняла,розці- лувала Дандаміса Мілена, викликавши ревнощі Амізока,але її святковий настрій зупинили 300 воїнів, охоронців Амізока,кількісно  така ж охорона як в неї,котрі на певній віддалі від побратимів заїхали.Перепитала в Данда міса,хто це такі і почула вперше голос Амізока,який сказав цариці,що це його охорона,а голос мав Амізок неначе у сопілки чи солов»я.             .                                                 .         Дандаміс,завів побратима в рідне шатро і за ними зайшла господиня.а в кутку був майбутній цар сарматський,що грався іграшками в  дерев»яній колисці. Амізок відгуляв весілля в побратима і до нього чіплялось багато амазонок бо красенем був,але він мав інтимні стосунки з амазонками,тільки не женився як Дандаміс,бо було змінено царицею і побратимом звичай амазонок, що мужчини можуть бути коханцями,а не чоловіками.Багатьох амазонок обрюха тив Амізок,багато від нього діточок бігало по станиці як дівчат так і хлопців. Наввипередки бігли роки наче кучеряві баранчики- хмари по небу і так зійшло аж десять років.Всі Амізока охоронці оженились, взяли собі дружин з амазонок і залишились в племені за прикладом цариці. Мілена  вродила знову хлопця,а вже так вона їх любила,що заборонила відда вати хлопців у скіфські племена,а ростила їх наче всі вони мали стати царями сарматів. Не одружувався Амізок,а мав для цього вагому причину бо по вуха був закоханий в  Мілену,так йому в душу запала вона під час першої їх зустрічі.                     .                                    .                                                                   Одного літнього  дня зайшов у гості до побратима Амізок в шатро,а Данда- міс,щира душа,почав пригощати його чудовим червоним грецьким вином із однієї із амфор,що стояли в кутку шатра.Жила тут цариця амазонок,а не прос та жінка,тому вина було багато.Розмовляли про різне і Дандаміс сильно оп»я нів від випитого вина і пішов спати.Мілена знала від Замуні під час відвідин храму,що вона матиме клопіт із Амізоком,котрий не одружується, бо лю- бить царицю,а на інших не звертає увагу і не одружиться він.Амізок добре звертає увагу на амазонок,бо багато дітей на нього подібних бігає по стани- ці,але на відміну від Дандаміса і своїх охоронців,не жениться він і його влаш товує статус коханця.Коли побачив Мілену п»яний Амізок,вона йому вида- лась настільки красивою,що такою він її не бачив і почав приставати до неї.Мілена знала добре закони амазонок і  тому коханець інший не був переш кодою для інтимного зв»язку.Але вона була заміжня і мала трьох синів з Дандамісом,тому почала хитрувати,говорячи.що може проснутись побратим і буде вона причиною бійки між ними.Амізок обхопив її руками і ліз між ноги, заборонене місце жінки. Відчула Мілена,що не відчепиться Амізок і промо вила »ЗАЛИШ,бо вб»ю»,схопивши акінак,короткий меч,що був завжди з царицею. Амізок голосно сміявся і не вірив,що цариця може його вдарити акі наком і роздер її штани.Дандаміс наче щось чув і повернувся до них лицем, продовжуючи смачно хропіти і в цю хвилю Мілена вдарила акінаком по правому оку Амізока,що від болю голосно скрикнув.                  .                                      .   З ока сочилась кров і воно випливло,а від крику проснувся Дандаміс,що єдиним оком побачив страшну картину.В руках Мілени був акінак,на грудях була порваною у неї блуза, штани також порвані,а Амізок тримався за праве око,яке випливало із очної впадини та верещав від болю. На цей крик зайшов підліток і майбутній сарматський цар  Старший син цариці Мілени і Дандамі- са,що спитав у матері,побачивши її розхристані груди»Що трапилось?» Відповіла Мілена сину і сказала,що до неї приставав Амізок і хотів її близько сті,вона  ж вірна  Дандамісу,тому око своє шукає Амізок на землі шатра. Батько сказав Амізоку»Я за тебе своє око віддав грекам,а ти намагався заб рати мою дружину при мені живому. Тепер ти без ока як і я,ми квити.Але не пробачу тобі я цього ніколи.Ні я,ні амазонки життя твого не хочемо,але забирайся з нашого племені геть і хай з тобою йдуть такі ж охоронці твої,їх мало,але вони є,що ціле десятиліття не знайшли дружин серед амазонок.         …..Я і Мілена створила приклад на віки і з нас піде ціле сарматське  пле м»я,ти вже привик серед жінок жити і користувався статусом коханця,це  тобі спасло життя твоє нікчемне.Але підеш ти назавжди з племені амазон ок,бо не вмієш цінувати чоловічої дружби.Наказав батько сину позвати охорону цариці амазонок,яку хотів зґвалтувати Амізок,а він вивів побратима батька з шатра. Вже там наказав,щоб був вигнаний з їх племені Амізок і взяв тих охоронців своїх,що  підуть за ним, без права повернення. Так був вигна ний з племені амазонок Амізок і з ним пішло таких же ж як він 5  чи 7 охорон ців.Так виникали сармати. Римський історик Таціт писав:«Коли сармати з’являються кінними загонами,ніякий інший стрій їм не може чинити опору».У бою сармати використовували аркани набагато довші,ніж скіфи, дуже добре володіли мечами та списами.                            .                                            Сармати просувались на захід як кочівники і з кінця II століття до  ери Хрис- та,масово заселяють Північне Причорномор’я,а завовавши Скіфію стали могутньою  силою в степах краю.Грецькі поліси Причорномор’я вимушені платити Сарматам величезну данину.Роксоланами назвав одне із сарматсь- ких племінних союзів римський історик Публій Корнелій Таціт у І столітті нашої ери.Перші відомості про роксолан подані у херсонеському декреті на честь Діофанта у праці Страбона "Географія".Обидва джерела розповідають про видатну подію того часу, війну між скіфами та Херсонесом,що переду- вала Мітрідатовим війнам.На боці скіфського царя Палака виступили 50 тисяч вершників племені роксоланів під проводом їхнього царя Тасія- Тарасія.На території України сармати займали степи між Доном і Дніпром і часто проникали до Південного Бугу,Дунаю. Основним їх заняттям було ско- тарство,полювання,рибальство.Вони розводили стада великої рогатої худоби, отари овець, табуни коней, полювали на степових звірів і птахів.                    .                                      Через кочовий спосіб життя мешкали сармати у шатрах,які напинали на дво-чотириколісні вози.Звичайним одягом були довгі просторі штани,шкіряні кА мізельки-блузки,чобітки з м’якої шкіри та шапки.У сарматів розвинулись ремесла-ковальська справа,прядіння,  ткацтво, обробка шкіри і пошиття з неї одягу та взуття, виготовлення зброї, прикрас,бронзоливарна справа.Велика частина сарматів жила осіло.Вони оселилися на рівнинах і в долинах річок Дону,Дніпра, Дністра, Бугу Південноого і навіть Дунаю. Основним занят тям осілих племен було землеробство і ті сармати,що асимілювались словянами стали землеробами.Залишилося багато свідчень,що сармати займалися торгівлею. Мали тісні економічні й культурні зв’язки з античними містами Північного Причорномор’я.З найдальших країв чи Країн,привозили вони китайський шовк,кавказький кришталь,напівкоштовне каміння з Індії. ….Політично сармати становили слабо пов’язаний союз споріднених  племен (язигів,роксолан,аланів).Кожне з них боролося за панування над іншими.Сар- мати змогли створити державу–Сарматію,що виявилася нетривким об’єд- нанням.Вважають її рабовласницькою.Найбільшого розквіту сарматське суспільство досягло в І столітті нашої ери.                        .                                               Старшим сином цариці амазонок Мілени і скіфа Дандаміса був любий батькамсин Евнон,що підрісши став царем Сарматів.Саме Евнон за вказів кою батька Дандаміса вивів побратима Амізока з шатра і віддав в руки охоро нців Мілени,які із задоволенням прогнали Амізока з свого племені, бо вже і їм надоїло бавитись з «альфонсами».Розповім про зустріч брата і сестри Мілени і Тасія.Їм її влаштувала Замуня в храмі  краси і сили »Кам»яній моги лі»і виглядало це так.Прийшла Тасію через кілька років спокою, особливо на південних кордонах його краю-країни,думка відвідати сестру Мілену і подя- кувати їй за спокій в державі їхній.Дав команду на збір війська, бо пам»ятав як амазонки обстріляли його кінноту біля моста,що звели греки .Він і Мілена також виросли в сім»я амазонської цариці і тому знав,що амазонки є непере- вершеними стрільцями з лука,мають добре розвинуті фаланги пальців рук, тому наказав всіх коней одіти в шкіряні папони,а своїх роксолан одів в пан цирі з шкіряними,а інколи і металічними пластинами.Так у роксолан появи лась важка кіннота,що була добре екіпірована.

.                              Зустріч брата і сестри у храмі сили.

    Коли загони роксолан заїхали в приазовські степи,багато із кінних воїв Та- сія навіть не знали про те,що це їхня Батьківщина,не так їхня як дідів і пра- дідів земля.Саме звідси рушили сармати на захід і поселились  в горах. Наче вело щось Тасія і він добре знав куди має вести своїх роксолан та бойків,кот- рих любив за відвагу і відчайдушність,хоча не були вони сарматами,а галами. Вірив їм і довіряв,тому брав із собою.Щось чи хтось привів його до ріки Молочної і «Кам»яного храму» в якому свої відмітини залишили дуже багато народів з часів допотопних і після потопних. Нагадаю шановному читачу,що людство знало аж 2 всесвітні потопи. Мілені сниться Замуня і вимагає приї- хати з амазонками для допомоги роз»їздним загонам проти сильного ворога. Добре,що кочовище чи станиця амазонок були не далеко від «Кам»яної моги- ли» і з цієї причини 3 загони амазонок,що були підняті по тривозі,швиденько прискакали туди. В сумерках світанку побачила Мілена знайомі кінські попо- ни і згадала,що бачила такі на  конях сармата Тасія,брата цариці амазонок. .     ..   Наказала привітати сарматів брата своїм фірмовим подарунком, отруйни- ми стрілами і ціла хмара таких стріл на хвилину закрила сонечко,що сходило. Крикнула Мілена в довкілля знайомі їм обом з дитинства слова,тільки їм,що відлунням відбились від храму сили і повернулись до вух цариці.Тоді ж почу ла рідний голос Тасія,що голосно питався у неї»Чому її амазонки атакують його кінноту?» Почув цар сарматів:»А ти чого сюди приперся,адже дозволив мені селитись на берегах Меотійського (Азовського) моря.  Правдомовний Тасій,тому промовив правду: -В гості я до тебе їду,щоб подякувати за мир між племенами нашими.Від несподіванки аж мову забрало в Мілени і подума ла вона,що помилилась Замуня,адже брат з дитинства  правдомовним був. Подумала і зразу їй Замуня на очі приблукала і в приказному порядку наказа- ла йти у знайомий грот разом з Тасієм і там все вона їм обом розповість. Під-няла руку і припинився стрілопад.Тасій наказав щити круглі воям своїм ски- дати з рук,бо вже в деяких з них було по 3-5 стріл амазонок.Бій припинився, фактично не почавшись і зі схованки вийшла Мілена,котра взяла за руку Та- сіяв вперше за багато років і повела до храму сили і все що про нього знала розповідала брату. Кам»яна могила-це історична пам»ятка всього людства і серед нього виділяються арійські племена,а за дівністю напевне сама стар- ша пам»ятка історії.

                                   

       Тасію з»явилась Замуня в той самий час,що і Мілені,в гроті Бика храму сили,але мова Замуні була для сестри і брата різною за змістом. Мілені відпо віла Замуня тим,що вона підняла її,щоб звести з братом Тасієм і без бою та кровопролиття розповісти їм обом,що вони мають робити.Розповіла  Мілені, що її доля тісно зв»язана з долею царя сарматів Тасія і що вони  обидвоє ста- нуть родоначальниками племен словянських.Говорила про те,що тільки четвертою у неї проявиться дочка,а троє її попередників будуть хлопцями і що 1-ий буде царем сарматів і саме за нього до кінця буде сформовано сар- матське плем»я роксолан. В цей же ж час Тасію розповіла священна корова Замунь,що його  роксолани стануть базисом формування словянських племен і що він своєю виваженою політикою буде поширювати ці племена по всьому краю і навіть подарують  свою назву слов»янам.Гляньмо на Кам»яну Могилу з погляду істориків.Аратта,що ж це за легенда?Де вона знаходилася? …. … Анатолій Кифішин,академік Російської академії наук,першим висловив дум ку,що Аратта знаходилася на території сучасної України. Свою думку учений пояснював просто- ще на самому початку роботи над письменами Кам’я ної Могили він виявив серед написів піктограму “Аратта”.Розповівши про прото шумерські знаки,виявлені в печерах кургану, дослідник зв’язав згадувану шумерами таємничу державу з трипільською культурою.Серед знаків-сим волів,що знайшли українські археологи на трипільському посуді, значаться  відомі  шумерам,“зірка Іштар»,рослина, вода,будинок.Доказом зв’язку Кам’я ної Могили і Трипілля служить  дешифрування ряду землеробських протошу мерських піктограм“зерно”,ячмінь,сапа”,плуг.Звідки  могли взятися на стінах печер  символи землеробів? Їх існування в районі Кам’яної Могили можна пояснити тільки тим,що за часів культури Трипілля між її духовними центра ми та святилищем існував інтенсивний взаємозбагачувальний зв’язок.           .                                  .   Оскільки написи Кам’яної Могили були протошумерськими, А. Кифішину довелося зіткнутися при їх розшифруванні з вкрай архаїчною мовою, перед якою пасували інші фахівці. Тому вченому доводилося йти виключно інтуїтивним шляхом,спираючись на відомі ранньошумерські тексти. По- ступово,нехотячи Кам’яна Могила стала розкривати свої таємниці. Стараннями мудрого фахівця місце сили почало розповідати про згадува них в шумерських клинописних текстах богів і богинь Енліля, Нінліля, Ніндару,Енкі,Інану.Вчені висловлюють припущення, що від імен бога Енли ля та його дружини Нінліль походять слов’янські Лель і Леля. А ім’я глибо ко шанованої в Аратті та Шумері богині Інани з часом трансформувалося в таке знайоме українцям слово “ненька”. На стінах гротів Кам’я ної Могили дуже часто зустрічається піктограма,що означає шумерського бога грози Ішкура.Позначення цього небожителя А. Кифішин виявив і серед написів в печерах Західної Європи. Юрій Шилов припускає,що слово “Ішкур” зберег лося у східних слов’ян у вигляді назви змія Ящера (Яше), з яким часто ведуть боротьбу персонажі українського етносу.                                     .                                                        Багато вчених дотримуються думки,що саме написи Кам’яної Могили стали першоджерелом  міфологічних сюжетів,знайшовши  віддзеркалення в шумер ських, вавилонських,асірійських текстах.Одним з таких сюжетів є Всесвітній потоп!Спираючись на роботи Кифішина український історик Юрій Шилов розробив нову систему поглядів на історію людства.Перша у світі держава загадкова Аратта-була створена на півдні Запорізької області біля Меліто- поля,приблизно 8200 років тому.Кам’яна Могила («Закон володарки») була святилищем жителів Аратти та«державним архівом”.Це місце,тисяпчоліття ми було священним для багатьох древніх народів. Ю. Шилов висунув припу- щення,згідно з яким саме поблизу Кам’яної Могили слід шукати перший у світі некрополь першої правлячої династії світу-династії протошумерських царів,правителів Аратти.Якби знайти поховання протошумерських царів, можливо українські археологи знайдуть його,тоді б світу відкрилась картина поховань найдревніших,набагато старших чим мумії  фараонів єгипетських пірамід .                        . .                                                                                           Показовими є знахідки на Кам'яній Могилі в печері Кози, де на стелі зафік совані фігури лося,бика,качок,головна плита- блок з зображенням мисливця на кіз. Подібні сцени є  зразками в Леванто,Північній Африці,Близькому Схо ді,Азербайджанському Закавказзі та Індії. Присутність на плиті-блоці мислив ця на кіз і іншої фігури кози,що знаходиться в "загорожі", можна  розуміти як відтворення древнім художником загінного мисливства та процесу приручен- ня цієї тварини.Слід згадати думку дослідника Кам'яної Могили Вален тина Даниленка,який твердив,що скотарство на південному сході Європи виникає на базі загінного полювання. Підтвердженням служать знайдені в Кам'яній Могилі 136 фрагментів кісток 48 особин домашньої кози та три фрагмент ти кісток трьох особин собаки,тобто одомашнення кози і собаки було май же одночасним.В науці відомо найбільш давнє свідоцтво одомашнення кози в пізньому мезоліті (поселення Асіаб в Південному Загросі,VII тисячоліття до нашого часу,про що я говорив.Цікавою є знахідка у печері  (Відьмака) В. Даниленко писав:Мова йде про цілий комплекс,а не про ізольований символ чаклуна,це птах-мотив чаклуна-шамана, який нерідко перетворюється на пта ха, На плитах Кам'яної могили знайдені зображення хреста, що відносяться до епохи кам'яного століття.Ця знахідка на території України  свідчить про те,що символ хреста має язичницьке походження.Язичницькі племена пок- лонялися хресту, як символу безсмертя.. Вперше в Кам'яній Могилі, в печері  знайдені мезолітичні мальовничі малюнки оленя, оленихи,лучника і жінки.Кам»яна могила існує 12 000-3 000 років до нашої ери. Середній і пізній палеолітні,часи Біблійного Потопу (11 500 роки до нашого часу і 4 500 рік до нашої ери),серія з декількох потопів,що  супроводжувались затоплен ням низин Меотійського озера, яке перетворилось на сучасне Азовське море. Біблійний Потоп занотували племена,що жили в низинах Меотійського озера.                                       .                                                                        Міфологема про всесвітній Потоп могла скластись приблизно 11 500 років до наших часів і характеризується винайденням жерцями клинописного пись- ма,орної обробки землі.Розкопана печера Підкови  з зображеннями епохи ранньої і середньої бронзи,серед них,людські стопи,підкова,тварина (кінь) в масці оленя.Унікальним виявився грот Дракона,в глибині  збереглася скульп тура голови ведичного дракона Врітри,убитого Індрою»."У середині XIX століття англійський археолог Лейард виявив ассирійську клинописну бібліо теку з легендами, які були  ідентичні історіям, написаним в Біблії-вигнання з раю,всесвітній потоп,але набагато старіші.Подальше дослідження питан ня показало,що легенди ці належали шумерській цивілізації  і привело до від криття найдавнішої на землі писемності.В 1923 році світ побачив працю «Основи шумерської граматики»,автором якого був німецький археолог Арно Пебель.Шумерологи і в наші дні вчаться по цій книзі. Багато років Пебель прожив в Америці,заснував інститут з вивчення шумерської цивіліза- ції,але в середині 30-х років він, як переконаний нацист повернувся до Німеччини,де зустрівся з Германом Віртом,засновником містичного това риства «Аненербе»,що займалося дослідженням окультного досвіду циві лізацій минулого і розгляддало Кам’яну Могилу як чергову найдавнішу сакральну пам»ятку

.                                 Тасій і скіфи.

                                                                                                                                     По приїзду в стан чи станицю кочівників-амазонок Тасій почув просьбу своєї рідної сестри Мілени,щоб він дав команду своїм воїнам не заходити в стани- цю,а тільки з охоронцями зайшов.Розумів Тасій,що завелика кількість кінно ти може зашкодити відносинам з сестрою,тому дав наказ залишитися кінноті біля станиці,а з ним поїхали вірні охоронці,що були з ним в різних перипе тіях.Мілена запросила свого рідного Тасія в шатро,що стояло посередині май дану як царське житло,щоб до нього могли швиденько доїхати вістові і він зайшов в житло своєї сестри.До нього підійшов і поздоровався син Мілени та Дандаміса Евнон,що невдовзі став царем сарматів,а мати післала за своїм чоловіком,що звідкись  прийшов, аж прибіг,щоб побачити швагра,адже стіль- ки розмов між подружжям було про Тасія,що не злічити їх.Дандаміс на пра- вах господаря почав пригощати Тасія і сніданок скрасили кілька келихів чер воного грецького вина разом з обжареним на веретені ягнятком і розпитував царя  сарматів як йому царюється в роксолан. Між шваграми виникла довір- лива бесіда в процесі якої Дандаміс добровільно  розповів про пригоду з поб- ратимом Амізоком через дружину Мілену і як Амізока вигнали з племені. …       .   Був хорошим оповідачем Дандаміс і яскраво-драматично описав цю подію швагру Тасію,а до оповіді приєдналась Мілена,яка внесла колорит в чолові- чу бесіду,внісши в розмову жіночий шарм і свої відчуття як жінки.Розповіла брату як вона,цариця амазонок,приютила за проханням  Дандаміса велику охорону Амізока і це було 300 чоловіків. Як неодноразово приставати почав до неї побратим,а вона кохала свого одноокого Дандаміса.Розказала як поб- ратим використав оп»яніння Дандаміса і в п»яному угарі намагався зґвал- тувати її,як вона попередила його про те,що вб»є,якщо він не відстане.Але Амізок не відставав,навіть роздер її камізельку і штани,добираючись до гру- дей і розкішниці.Вона,не тямлячи себе від роздратування,вихопила свій акі нак і нанесла ним удар по правому оку Амізока і око випливло з орбіти на землю шатра.Тоді проснувся Дандаміс і побачив,що його побратим одноокий як і він,побачив порваний одяг Мілени і все зрозумів,сказавши побратиму,що вони «квити»,він не забирає життя Амізока як і амазонки,але виганяє його з племені.Зайшов в шатро син Евнон,якому дав команду Дандаміс і він викли кав охорону цариці,що разом із декількома охоронцями одноокого Амізока відправили геть із станиці і більше не бачили їх. Уважно слухав Тасій Данда- міса та сказав йому.-Різне бачив і чував я,а такого випадку не чув.              .                   А потім звернувся до Мілени:» -Хіба ти не бачиш,що цьому допомагали зако ни амазонок.В жодній чоловічій громаді,такий випадок не можливий. Ко- ханці причина твоєї трагедії Мілено і Дандамісе.Якщо буде суспільтво сарматів і будуть закони патріархату діяти серед амазонок,таких випад- ків не буде.Після цієї промови Тарасія запанувала тиша в шатрі. Фактично Дандаміс і Мілена створили сарматську сім»ю і їх взаємовідносини на тисячо ліття стали взірцем відношень жінки і чоловіка серед європейців,а серед них і українців-слов»ян.Доволі довго гостював у сестри Мілени Тасій(Тарас),та і чому б ні,якщо кожного дня поїдав він і його охорона молоденьких кізочок чи ягнят.Цілих два тижні відпочивали сармати-роксолани у амазонок.                                 . …   Вістові,що прибули з Карпатського краю і знайшли Тасія у сестри Міле- ни розповіли царю сарматському,що до них прибули посланці скіфського царя  Палака шукати допомоги у війні. В давнину-що не робилося- буду- валось на доцільності.Коли почув таку звістку цар,вирішив він порадитись з сестрою Міленою і розповів їй,що мусить їхати до себе в Карпати і зустріти послів скіфського царя,причому негайно.Цариця відрадила царя  повертатись в Карпати,а порадила йти в Тавриду до царя Палака. Тасій цар сарматський із своїми загонами кінноти,а їх було аж 3 орієнтовно з 30 тисяч кінноти в основ ному важкоозброєних,повів їх в Тавриду на зустріч з останнім царем скіфів Палаком.Коли важкоозброєна кіннота сарматського царя прибула під столи цю скіфів і цар скіфів довідався,що до нього прийшла допомога в 30 тисяч кінноти Тасія,на чолі з ним самим,він дуже втішився.Адже його військо було розбите під Херсонесом (Севастополем),а він втік в свою столицю Неаполь Скіфський та шукав союзників.Династ і цар Скіфії Палак, нащадок Скілура, засновника Неаполя,дуже зрадів приходу  Тасія і війська, адже ще не прибула його команда візитерів відправлена до Карпат.              .            .                             

                                ОСТАННІЙ ЦАР СКІФІВ ПАЛЛАК 

   Існувало дві держави Тавроскіфія і Понтійське царство, а подальший розви- ток Тавроскіфії був перерваний відомою війною за Херсонес з Понтійським царством у 114/113-111 роках. Війна, про яку відомо в першу чергу з Декрету Діофанту  та повідомлень Страбона складалася з 2 двох компаній.Скіфи, очо лювані династом Палаком,атакували території Херсонеса.На допомогу херсо нітам прибув полководець Мітрідата VI Євпатора Діофант,який висадився на узбережжі сучасної Севастопольської бухти  і розбив Палака та відбив війсь ко скіфів від укріплення Ктенунт,яке скіфи тримали в облозі. Ліквідувавши загрозу вторгнення,Діофант  113 року відбуває до Боспору, після повернення з якого,організовує рейд у глиб Тавроскіфії,захоплює  скіфські укріпленння та підкорює скіфів.З Тасієм було два його сини,котрі загинули у цій війні і їх імена не згадуються.                .                                         .                                                          Друга  військова кампанія була і безпосередню участь в боях взяв цар роксо-лан Тасій і в 112 році скіфи позбулися влади Понту,уклавши угоду з динас роксолан Тасієм та поновили військові дії проти понтійсько-херсонеських військ.Весною 111 року у вирішальній битві Діофант, остаточно розбив скі фо-роксоланське військо і в цьому бою загинули 2 сини Тасія,а він чуть не потрапив в полон.До цього привела неузгодженність дій між скіфським війсь ком  на чолі з царем Палаком та сарматським царем Тасієм.У  його війську бу ла кіннота язигів,сіраків,що прибули в Таврію за наказом вістових сарматів із земель біля Києва та Карпат.Палак вважав їх чуть не своїми воїнами і тому командував ними.Сіраки та язиги кинулись відбивати скіфів за командою ца- ря скіфів, бо їх в полон брав Діофант.Утворилась велика щілина, куди були направлені війська Понту Діофантом.У цьому бою загинули два царевичі ро-ксолан під час рубки на мечах,а це була надія Тасія і Сарматії. Поразка Пала ка призвела до занепаду Тавроскіфії, яка як єдине державне утворення більше ніколи не існувала.                                           .                                                                                                              У II-III століттях під натиском сарматів і постійними війнами з античними містами,Тавроскіфія переживала період економічного і політичного занепа- ду. Після  перемог боспорський цар Ріскупорід III  в 210-221 роках остаточно підкорив скіфів і проголосив себе «царем всього Боспору і тавро-скіфів».В цей час припинила своє існування більшість укріплень з прилеглими до них селищами,що виникли в передгір'ях Криму.Була зруйнована головна брама Неаполя Скіфського,царський мавзолей та окремі ділянки захисних стін.У другій половині III століття Неаполь Скіфський був остаточно зруйнований. ……Розкопками виявлено сліди великих пожеж,багато людських кістяків, як у самому місті так і на його околицях. В одній з ям знайдено понад 40 чере пів зі слідами смертельних травм,там були сини Тасія.З початком готської навали загинули й інші скіфські поселення.Жителі їх,переслідувані готами, що виступали в союзі з  сарматськими племенами, тікали у гори, де змішува лися з таврійськими племенами. Під ударами готів та гуннів припинили своє існування і нижньодніпровські укріплені скіфські  поселення. Вціліла части- на скіфського населення влилася у потік великого переселення народів і перемістилася на захід,де разом з іншими взяла участь у нападі на Римську імперію.Термін «скіфи» втратив своє етнічне значення і перетворився в географічну назву тогочасних племен,що жили в північно-західній частині Причорномор'я.Цар Тасій з своїм військом роксолан повернувся в приазовсь кі степи до Мілени і довго оплакував своїх синів там,але їх не воскресиш,а Тасій далеко не Бог і про це він говорив батькові своєму Таргітаю.            .                      Як могли так і розраджували царя сарматів його сестра Мілена і швагро Дандаміс,посильну допомогу вкладав їх син Евнон.Справа в тому,що біля станиці в Самоборі залишився третій син Тасія,але він був психічно неповно цінним-неповносправним,було ще 2 дочки,що жили з мамою,але насліду- вати вони не мали права за сарматськими законами патріархату.Племінник Евнон дуже сподобався Тасію,він днював і навіть ночував біля нього в шатрі, на його очах ріс,гартувався наче дамаська сталь ,перетворившись з  підлітка в  дійсного воїна і чоловіка.Придивлявся до Евнона Тасій і вирішив він,що після нього Евнон буде царем  роксолан сарматів.Для того,щоб втілити свої задуми в життя треба було згоди батьків  Мілени та Дандаміса і Тасій вирішив мати дозвіл на царствування Евнона серед сарматів.Легко так, знахо дячись в царському шатрі спитався в Мілени,що буде з Евноном,а Дандаміса не було.                                                  .                                                                                                                         Мілена промовила,що дуже любить сина,але плем»я у неї амазонок і він ца- рем не буде серед жінок.Тоді Тасій промовив,що йому дуже подобається Ев нон і хотів би,щоб серед мужських племен сарматів-роксолан,що живуть біля Карпат,царем по ньому був Евнон.Від несподіванки втратила дар мови Мі лена, адже стільки поганого принесла вона в життя Тасія,а тут благородно так, хоче поступити Тасій.Дуже  зраділа Мілена такій думці брата,але як і належиться сказала,що мусить порадитись з чоловіком Дандамісом,а вона не буде перечити.В темну нічку,пригортаючись до чоловіка сказала Дандамісу Мілена, яку пропозицію зробив для їх сина Евнона її брат Тасій і що він ста не царем роксолан,а може і всіх сарматів.Дандаміс почав говорити,що це величезна відповідальність буде на їхньому синові висіти,якщо він стане ца рем і що Евнон все  життя буде рискувати своїм життям і здоров»ям.             .      Мілена тільки сказала Дандамісу,що він не носив царської корони,а вона носила і носить її,тому він не буде перечити,щоб Евнон став царем роксолан, адже не більше чим будь- хто з воїнів  цар рискує.Прийшов за відповіддю наступного дня Тасій і спиталась Мілена чи мав він розмову з Евноном ,а Та сій як завше сказав правду,що не говорив з їхнім сином,бо знав,що перше має говорити з батьками.Мілена взяла в свої руки віжки правління і сказала,що вона і Дандаміс згідні,щоб Евнон став царем роксолан,але має бути ще згода Евнона.Дала зрозуміти Тасію,що їй прийшлося докласти зусиль,щоб переко- нати Дандаміса в цю ніч,але вони обоє не перечать-це головне.Ось таким чи- ном, делікатно і гарно вирішувала у своїй сім»ї,у своєму роді питання цариця амазонок Мілена,так що Дандаміс навіть не встиг вставити свого слова чи сумніву.                                         .                                                                                                                     . Матріархат у всій своїй красі.Тасій чи Тарас,як хоче так хай називає царя роксолан вельмишановний читач,почувши згоду,вирішив знайти Евнона. Довго не шукав його,а знайшов на вишколі серед таких самих хлопців як він, своїх ровесників і навіть зрадів цьому Тасій,адже аргумент сам йшов до його рук і це був саме вишкіл царя.Позвав до себе Евнона Тасій і сказав,що пропо нує йому стати царем роксолан,але для цього має він вирушати з військом в передгір»я Карпат і по його смерті очолить роксолан,а може і всіх сарматів. Ев-нон думав і подумавши спитався у вуйка Тасія чи мав він розмову з бать ками його?Вуйко Тасій відповів питанням племіннику,а як він думає? Отри мав відповідь Евнона,що він вже добре знає вуя,а інакше б Тасій з ним  мови не мав, якщо б не добився згоди батьків.» Аж розсміявся Тасій і сказав:» Ти Евноне вже навіть мої думки читаєш,бути  тобі царем,бо загинули мої два сини,а ти навіть не гірший від них,а кращий.»Тоді Евнон сказав,-Ти наче батько мій і люблю я дуже тебе,але не хочу залишати станицю свою і друзів своїх та їхати самому в чужий край» На це Тасій відповів-«Хто тобі  сказав,що маєш друзів своїх залишати тут,забирай їх з собою і в чужині  вони скрасять твоє життя та будуть друзями,твоєю дружиною і охороною.             .               Слово руське-українське дружина походить від слова друг.Почувши доз віл вуя по набору своїх бояр-друзів і охоронців, побіг до гурту молодих хлоп- ців,майбутніх сарматів і показував пальцем на Тасія,що виділявся своїм золо- тотканим одягом і ошатністю і щось гаряче їм говорив чи переконував.Потім підбіг до Тасія і повідомив йому,що майже всі з вишколу готові їхати в Карпа ти і буде їх  21 особа,та спитав коли будуть рушати в Прикарпаття,щоб сказа ти друзям своїм.Від такого молодечого запалу вже в роках Тасій не знав,що відповісти племіннику,промовивши,що не знає як батьки його чи мають для нього в амфорах вино грецьке і чи відпустять його з  військом. Половину з 50 тисяч кінних воїнів залишив на війні з Боспорським царством цар Роксолан Тасій і ще двох синів,але знайшов рідну кров сина Мілени Евнона,що став Тасію сином і зятем,а в майбутньому царем всіх сарматів і Сарматії. Наступного дня прийшов в шатро царське Мілени Тасій і просився відпус тити його та 25 тисяч  кінних воїнів до свого дому,в передгіря Карпат,бо коні такі прожорливі, що вже навколо станиці немає землі з травою хорошою та і напевне він вже надоїв амазонкам і їх цариці.Поставив до відома сестру Міле ну та чоловіка її, що сина їхнього ЕВНОНА він забирає з собою в Карпати і зробить царем роксоланів його,а може і всіх сарматів, якщо Евнон проявить свої хороші здібності як він проявив. Нагадав сестрі Мілені,що в роксолан діє інший закон чим у амазанок і вони не обирають царя,а оголошує своїм наступником царя сарматів,той цар,що помирає і   просив її та амазонок від пустити з ними ще 21 хлопця, бо так хоче майбутній цар  роксолан. Це була безпрецидентна розмова рідних і аж ніяк не хотіла відпускати цариця амазо нок свого 21 хлопця,говорила,що досить одного сина Евнона за царя.                                  ..   Але попросив Евнон і погодилась мати відпустити в Прикарпаття його друзів в кількості 21 чоловіка,бо при сину була розмова про виїзд. Для годи ться віднєкувались і Мілена з Дандамісом,не хотіли відпускати царя Тасія,але мусіли через сина,говорили,що їм зовсім не жаль того вина і ягнят з козенята- ми,хай на здоров»я йдуть йому,просили ще бути трохи з військом.Тасій оголо сив,що днем виїзду  буде четвер,через два дні,щоб  підготувались доб ре бо дорога не близька. В четвер з самого ранку Тасій з Евноном та його 21 охоронцем прощались з рідною станицею,а Мілена наповнила кілька бурдю ків червоним вином грецьким для Тасія і сина,а також дала кілька засмаже них на веретені козеняток на дорогу. Так прощались спершу вороги,а потім друзі і рідня  царські особи сарматів і амазонок Тасій і Мілена,щоб більше не побачитись ніколи.,так розпорядилось життя.                                                .                                                                        Історії» Геродота присвячено опису Скіфії, сучасної України і її мешканцям-племенам скіфів,але він, приділяє увагу і сусіднім народам,савроматам - грецька вимова латинської назви «сармати».Коли сармати вперше з'явилися на історичній арені, вони населяли землі, прилеглі до східних кордонів Скіфії. Геродот, зазначає,що:«За річкою Танаїс (Дон) закінчується Скіфія і починаються землі сарматів, що тягнуться на північ на п'ятнадцять днів шля ху, на яких не росте жодних дерев, ні диких, ні насаджених ».Гіппократ розташовує сарматів в землях,що примикають до Азовського моря.                                                  .        Прабатьківська скіфська держава практично один в один повторювала кордони сучасної України.Цікавою є легенда про амазонок,з древньогрецької мови amazos - без соска- безгруда,від шлюбу яких зі скіфами з'явилися сарма ти: Про савроматів  розповідають,що коли елліни билися з амазонками, а амазонок скіфи називають ойорпата і  ця назва означає грецькою мовою чоловіковбивці, бо ойор чоловік,а пата вбивати, елліни, після перемоги на Термдонті відпливли на своїх кораблях із усіма полонянками, яких вони захопили.На морі амазонки напали на чоловіків і зарізали їх. Проте амазонки не вміли поводитися з кораблями, не знали як користатися ні кермом, ні вітрилами, ні веслами. Зарізавши чоловіків, вони віддалися на волю хвиль і вітру і так вони прибули на Меотидське озеро чи Азовське море, до Крем нів.А Кремни розташовані на землі вільних скіфів. Амазонки, зійшовши з кораблів,пішли далі в глиб країни,знайшовши там стайні коней. Вони захопили їх і почали на конях грабувати скіфські господарства.Скіфи не могли зрозуміти,хто це такий, вони не знали  їхньої мови, не бачили такого одягу,не знали, що це за плем'я і були здивовані,звідки ті прибули, і спочатку вважали їх за чоловіків у юному віці та почали з ними битися.Після битви, підібравши трупи,довідалися,що то були жінки.Порадившись вирішили більше ні в який спосіб не вбивати амазонок, але послати до них своїх юнаків у такому числі,скільки було там жінок,наказавши їм отаборитися поблизу них і робити все те, що ті роблять.                                                       .                                                                                  Так вирішила скіфська старшина,бажаючи мати дітей від амазонок, адже це були б неперевершені ніяким народом воїни, а сармати були безстрашними і героїчними.Епоха сарматів яскрава сторінка історії великого античного світу. Цей легендарний кочовий народ протягом восьми століть - з 4 століття до нас по 4 століття нашої ери, панував в безкрайніх євроазійських степах.Армада кочівників вторглася в Європу,ставши серйозною загрозою  для грецьких міст-держав Північного Причорномор'я і для Римської імперії..Амазонки з скіфами не могли  порозумітися словами,після того як молодь скіфів за вказів кою старшини прикочувала і біля них  поселились.  Амазонка,що першою пішла на зустріч зі скіфом,не зрозумівши слів скіфа, вказала жестом, рукою прийти наступного дня на це саме місце і привести з собою юнака,щоб їх було двоє,а вона приведе з собою другу амазонку.                                        .      Хлопець повернувся і розповів про все це своїм товаришам. Наступного дня, на те місце прийшов він і привів із собою товариш і він знайшов ту,що чекала на нього разом із другою амазонкою, Після зустрічі двох пар всі інші юнаки,коли довідалися про це,почали зустрічатися з амазонками.Потім вони об'єднали обидва табори і почали жити разом і кожен із них мав за свою жінку ту з якою він уперше з'єднався. Що ж до мови, то чоловіки не спромог лися вивчити мову жінок,але жінки швидше засвоювали мову чоловіків. Коли стало можливим взаєморозуміння,чоловіки сказали амазонкам : «У нас є батьки, є в нас і своє майно, доста нам  такого життя, повернемося і житиме мо з усіма іншими.Ми візьмемо вас із собою,як наших дружин,а не якихось там інших».Амазонки відповіли на це:                             :                                  «Ми не можемо жити з вашими жінками, бо в нас і в них різні звичаї. Адже ми стріляємо з луків і кидаємо дротики, їздимо верхи, не знаємо жіночих ро біт. А ваші жінки нічого з того не вміють робити, про що ми сказали,але живуть там на возах і займаються жіночими справами і на полювання не хо- дять. Ми не зможемо з ними товаришувати. А якщо ви хочете мати нас свої ми дружинами і бути чесними людьми,ідіть до ваших батьків і візьміть належ ну вам частину майна тоді ми будемо жити з вами окремо від них. В   скіфів головне багатство-це худоба і велика і мала.В амазонок були дуже розви нуті фаланги пальців для натягування луків.Юнаки послухалися їх і зробили так.Але коли вони взяли свою частину майна і повернулися до амазо нок,жінки сказали їм: «Ми занепокоєні і нас охоплює страх, якщо ми житиме мо в цій країні. По-перше тому, що ми спричинилися до того, що ваші батьки втратили вас,а по-друге,ми завдали стільки шкоди вашій країні. Якщо ви вважаєте нас достойними бути вашими жінками, хай ми всі зробимо таке: від'їдемо з цієї країни, перейдемо за ріку Танаїс і там оселимося».Юнаки і на це погодилися. Вони перейшли ріку Дон і пройшли ще на відстань трьох днів шляху від  нього на схід і три дні шляху на північ від Меотидського озера чи Азовського моря. Коли вони прибули в край там і оселилися.Савромати роз мовляють скіфською мовою,але розмовляють погано,бо амазонки не навчи лися їй.,але дівчина не виходить заміж, поки вона не вб'є ворога. Буває так, що деякі з амазонок НАВІТЬ НЕ ОДРУЖЕНІ залишаються,якщо їм не дове лося виконати обряд за звичаєм.                                                            .                .                                                 "Псевдо-Гіппократ пише:«У Європі є скіфський народ,що живе навколо озе ра Меотиди і відрізняється від інших народів.Назва,савромати. Їх жінки їздять верхи, стріляють з луків та мечуть стріли,сидячи на конях, і б'ються з ворогами,поки вони в дівках. Заміж вони  не виходять,поки не вб'ють  ворога, а поселяються на проживання з чоловіками не раніше, ніж здійснять звичайні жертвоприношення.                           .                                                      Заміжня,перестає їздити верхи,поки не з'явиться потреба поголовно виступа- ти в похід.У них немає правої груді,бо матері їх, розжаривши приготований з цією метою мідний інструмент, прикладають його до правої груді і випа люють,а вся сила і  соки переходять в праве плече і руку».Настільки войов ничий образ сарматських племен пояснюють,що савроматські чоловіки йшли в тривалі військові походи, жінки самі охороняли стада і господарство. Для цього вони могли створювати спеціальні жіночі загони. Звідси і навички верхової їзди,вміння володіти зброєю,войовничістьСарматська культура охоплювала чималі території-від Скіфського (Чорного) до моря Сарматсь- кого чи Балтійського,сягала Волги (Чувашська Республіка),Кубані (алани, козаки),Кавказу (осетини).Cередній вік жінки у скіфську епоху дорівнював - 33-35 років. Дуже рідко археологи знаходять у похованнях жінок віком 50-60 років і до цього віку в основному доживали жриці і цариці. Життя войовник чих дів проходило в постійних стресах і походах. Археологами було знайде но чимало поховань з розбити Жіночими черепами.           .                 . Чувашки -найімовірніші нащадки славетних амазонок і вони зберегли скі фо-сарматський стрій з елементами обладунку.А чуваська вишивка і символіка з її тисячолітнім змістом повторює слов'янську- українську ви шивку.Чувашська вишивка дивовижно нагадує вишивку Українських Карпат.Образ богатирші-амазонки зберігся і в фольклорі Київської Русі. Давньоруські билини-Василиса Микулишина в билині «Ставр Годинович», Настя Микулишина в билині «Весілля Добрині», Марія Моревна в народній казці "Про Кощія та Івана Царевича" повідають про Поляниці (від  слова поле)Молодецькі воїни-жінки богатирського роду жили до 30 років, навчені військовому ремеслу, які йшли в поле і ставали вправними піхотинцями або вершницями.                                                                                                          «Наздогнав Добриня Поляницю,богатиршу завзяту,Ударив Поляницю булат ною палицею,Так вдарив її в буйну голову,Поляниця враз назад. Каже Поля ниця такі слова:-Я думала,мене комарики покусують,А це руський богатир постукує".Є вказівки в давньоруських билинах і про те, що в підпорядкуван- ні саме княгинь знаходились значні військові загони: «Гой єси, Іван Годино- вич! Візьми ти у мене,князя,сто чоловік могутніх руських богатирів,а у княгині ти бери інші сто!».В фольклорі українських козаків, безліч відомос тей про жінок-воїнів.В записаному Д. Яворницьким на Катеринославщині в межах колишніх Запорозьких Вольностей в переказі «Могила Настина» відоб ражено зовнішній вигляд та сценарії повсякденного життя відважної отаман ші на ймення Настя.Переказ розповідає про те, що Настя, носила шаблю, ша ровари,шапку і держала у себе ватагу козаків, а ніхто того не знав, що вона дівка Кілька років правила вона за козака, а як вмерла,то тоді тільки і дізна лися,що дівка.                                                   .                                                                  За твердженням італійського і польського історика початку XVII століття Олександра Гваньїні,серед загиблих захисників замку Прухнік на Поділлі, події 1524 року,були знайдені тіла переодягнених у чоловічий одяг жінок. «Для того,аби їх не розпізнали,жінки поголили собі голови». Записаний крає- знавцем А. Ковальовим на Дніпропетровщині переказ розповідає про безносе редню участь жінок у бойових діях козацьких підрозділів. В постанні під проводом Якова Острянина 1638 року,активну участь брала дружина кодаць кого сотника Семена Мотори,Варвара. Відзначилась ця жінка під час захисту повстанського табору біля Жовнина на ріці Сулі. Острянин нібито доручив Варварі Моторі стріляти особливо важливих персон у ворожому таборі, приставивши до неї шість козаків заряджати мушкети та готувати стріли.                                                                                                                                                             За переказом, розвідка Потоцького виявила, що джерелом «особливого зла» з боку козацького табору є відьма, яка безпомилково підстрілює ротмістрів та вельмож. Перебіжчик-реєстровець повідомив, що та відьма зветься Варварою Кодак. Потоцький наказав відкривати гарматний вогонь по всякій жінці, яку буде помічено в козацьких шанцях.Дуже багато жіноцтва полягло від розри вів порохових ядер,серед них загинула і Варвара Мотора. Інформацію про участь українських жінок у військових змаганнях подає не  тільки значна кіль кість історичних джерел,але різноманітні письмові джерела.               .                Серед усних історичних джерел,записаних поза межами Нижньої Наддні прянщини,виділяється історичний переказ про войовничих жінок з міста-фор теці Буші.Переважна частина чоловіків захисників фортеці загинула,а жінки продовжували чинити опір частинам польського війська,.Коли дружина бушанського сотника Звисного,Олена , підпалила пороховий льох і потужний вибух озвучив довкілля.,аж  тоді здалась фортеця. Джерела свідчать про те, що в козацьких таборах часто знаходилась значна кількість жінок,які супро воджували козацькі загони в походах.                                    . Це,«білоголові»дружини козацької старшини та заможних козаків, «дівки-бранки,куховарки,ворожки-чарівниці»оточені  помічницями що запотреби виконували різноманітніу роботу,від сестер-жалібниць до шпигунів.Автор козацького літопису Самійло Величко,описуючи бій під Заславлем,  наголо- шує на участі в ньому двох жінок-сестер полковника Донця. Одну із них визначає як учасницю козацького герця «чарівницю» та  її товаришку.Літопи сець не підтверджує факту спалення «чарівниці»,але зазначає,що поляки пій мали «чарівницю з її товаришкою,повтинали їм шиї. В історичній пісні про козака Супруна «Ой не знав козак»,що потрапив в ординський полон, пере дає він сестрі лист з проханням про допомогу та розповідає про військову звитягу сильної жінки,степової амазонки,яка воювала з нападниками на пог раниччі і «гнала бусурманів у полон.                                              .»                                                                    Саме героїчність українських козачок дає підстави стверджувати що во- ни нащадки сарматів Сармати -це нащадки скіфів і амазонок.У сарматів побутував матріархат-культ жінки.Серед сарматів були не тільки войов ничі діви, а й жриці, про що свідчать кургани (знайдені вівтарі у жіночих похованнях).В аланів «є чудова здатність передбачати майбутнє і вони зби рають прямі вербові гілки і в певний час розкладають їх, вимовляючи над ними таємні замовляння в такий спосіб дізнаються,що їх чекає в майбутньо му». У сарматів побутував дивний звичай деформації черепів - їх видовжу вали, звідси скіфські баби з видовженими черепами.Робили це так: голову ще маленької дитини стягували тугою пов'язкою,щоб у міру її зростання голова набувала витягнутої форми і такі черепа були виявлені в могильниках катакомбної культури в низовинах Волги.До 70% чоловічих черепів, знайде них в волзьких степах мали подібний дефект.Цей звичай широко практику- вався в Центральній Азії на початку нашої ери,особливо серед гунів,а від них  цю звичку напевне перейняли східні алани.Сармати вірили в загробний світ, тому небіжчиків ховали як в землі зі всіма необхідними атрибутами так і кре мували-спалювали.                .                .                                                              Чоловіка також супроводжувала його жінка.Їх ховали разом і в могилі були різноманітні браслети, золоті бляшки, бронзові люстерка, велика кількість амулетів,талісманів.Біля захоронення ставили кам'яні антропоморфні сте -ли,які пізніше назвали Кам'яними Бабами,а вони уособлювали духа пред ка,похованого у могилі.Сармати не були землеробами, це в основному кочове плем'я. "Сармати не живуть в містах і не мають постійних місць про живання. Вони вічно живуть табором, перевозячи майно і багатство туди, куди приваблюють їх кращі пасовища.                                 .                                                                Під час кочування сармати перевозили своїх дітей, людей похилого віку, жінок і майно в пристосовани х возах. Як повідомляє грецький географ кінця I віку до нашого часу початку I віку нашої ери Страбон: "кибітки номадів (кочівників) зроблені з повсті і прикріплені до возів, на яких вони живуть, навколо них пасеться худоба,м'ясом, сиром і молоком якої вони харчуються. "Сармати не тримали рабів у своєму суспільстві,а у скіфів вони були.Поло нених  вбивали, або приносили в жертву богу війни,якого шановували в обра зі меча,встромленого у землю.                          .                                                 .      Сармати були сонцепоклонниками і огніщанами (вогнепоклонництво).,а у алан отримав розповсюдження зороастризм.Сармати застосовували кремацію  у поховальних обрядах.Мова сарматів, як і мова скіфів,належить до північ- но-східної групи іранських мов. Її відлуння можна знайти в сучасній осетин ській мові.Мова сарматів могла бути мовою древніх саків.Сармати не однорідне плем'я,а складалися вони з великого числа (понад 90) дрібних племен.Пройдуть віки і сармати майже повністю захоплять Скіфію -землю своїх дідів В кінці II століття до нашого часу сармати вступають з союз зі скі- фами у війні з Понтом,а на початку I віку до нашої ери сармати- союзники понтійського царя Мітрідата VI Евпатора у війні проти Риму ,А ВІДВАГУ сармати взяли у своїх дідів скіфів,ще з часів їх близькосхідних походів .  …….Римський полководець і політичний діяч Марк Агріппа на складеній ним карті колишньої території Скіфії,позначив її як Сарматія.Кургани сармат ської знаті і найбільш відомий сарматський курган  новочеркаський ,назва ний Хохлач за багатством і розкішшю не поступаються скіфським, царським. Найдавніший період сарматів VI-IV століттям до нашої ери  характеризує ться розвитком конярства.В цей час відбувається утворення спілок спорідне них племен на чолі з вождями. З'являється і вдосконалюється новий тип залізної зброї і спорядження.Частина кочових в степах Приазов'я сарматів проникла на Таврійський півострів, де чинила активний вплив на життя народів Криму. Відносини сарматів зі скіфами носили по черзі то ворожий, то мирний характер. Похоронний обряд сарматів припускав невеликі насипи круглої і еліпсо вої форми із залишками тризни,подовжених прямокутних могильних ям, куди поміщали померлих на спині в витягнутій позиції, з орієнтуванням переважно в південну сторону.Обрядові ознаки зазнавали змін закріплюва лися і риси суто територіальні.Так у сарматів Верхнього Дону померлих ховали в землі, і кремували спалювали, а переважаючим орієнту ванням була північно-східне.                                                     .                                                    Що кажуть археологічні знахідки про мистецтво сарматів?У мистецтві сарма тів побутував звіриний скіфський стиль (грифони, олені).Савромати не роби ли посуд зі скла,він потрапив до них зі сходу.Посуд осілих сарматів, пращу- рів слов»ян, був глиняним, порцеляновим і керамічним.У сарматів було широко розвинене ювелірне мистецтво.Ювелірні вироби виготовляли із золо- та.Намиста виготовляли з сердоліку, агату, гірського кришталю. Історія сар матів закінчилася навалою в південноруські степи войовничих племен тюрк ського і монголоїдного походження гунів. В 370-і роки сармати були розбиті гунськими ордами,частина їх приєдналася до гунів і розчинилася в їх середо вищі.